Ухвала суду № 139500457, 03.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17008/26

Провадження № 6/127/1181/26

УХВАЛА

03 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2026 року в цивільній справі № 127/17008/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі заявою про розстрочення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2026 року в цивільній справі №127/17008/26 на дванадцять місяців шляхом сплати на користь позивача щомісячно коштів рівними частинами в сумі 1509,52 грн. Свою заяву мотивував тим, що на його утриманні перебувають батьки, які є особами з інвалідністю, та потребують стороннього догляду, постійного медикаментозного лікування та відповідних витрат на медичне обслуговування. Він же є єдиною працездатною особою та несе тягар утримання двох осіб з інвалідністю, а тому одномоментне вилучення із бюджету сім`ї суми в розмірі 18114,21 грн призведе до неможливості забезпечення базових потреб непрацездатних членів сім`ї заявника. Вказує, що ці обставини є такими, що ускладнюють виконання рішення суду одноразово, однак не унеможливлюють його виконання частинами протягом розумного строку.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свою позицію з цього приводу не висловило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Наразі представник заявника просив розгляд заяви провести у його відсутність та відсутність заявника.

Дослідивши заяву та матеріали цивільної справи № 127/17008/26, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2026 року в цивільній справі № 127/217008/26 позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1577-0446 від 17 липня 2025 року в розмірі 15833,52 грн, з яких: 5300,00 грн - основний борг; 10323,52 грн - залишок відсотків, 210,00 грн - залишок по комісії, а також судовий збір в розмірі 2280,69 грн.

Вказане рішення боржником у добровільному порядку не виконане.

Боржник має зареєстроване місце проживання за місцем реєстрації його батьків.

Батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленої безстроково, та йому протипоказане помірне (значне) фізичне, динамічне і статичне навантаження та шкідливі умови праці.

Мати заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленої безстроково та їй протипоказана важка фізична праця.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Вирішення питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення регламентується статтею 435 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 3 - 5статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Згідно із частиною 1статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Отже, розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Верховний Суд в постанові від 27 червня 2018 року у справі за №813/8842/13-а зазначив, що підставою для застосування вказаних правил є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Отже, розстрочення виконання судового рішення є винятковим заходом, застосування якого можливе за наявності об`єктивних, підтверджених належними та допустимими доказами обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наразі, заявником таких обставин не наведено та доказів щодо цього не надано.

Заявник стверджує, що одноразове виконання рішення суду призведе до неможливості забезпечення базових потреб членів його сім`ї, які потребують стороннього догляду та перебувають на його утриманні.

Однак саме посилання заявника на вказане саме по собі не свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Заявником жодних доказів про свій дохід чи його відсутність, доказів про утримання батьків, про їх потребу в сторонньому догляді, а також про розмір їх пенсійного забезпечення суду не надано.

При цьому, саме лише посилання без належного документального підтвердження, а також без доведення неможливості виконання рішення в установленому законом порядку, не є достатньою підставою для розстрочення його виконання.

Крім того, запропонований заявником порядок розстрочення не обґрунтований належними доказами та не підтверджує реальної можливості виконання рішення у запропонований строк з урахуванням того, що фактично в такому ж розмірі заявник мав виконувати зобов`язання за кредитним договором, однак так їх і не виконував.

Суд також враховує, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення необхідно дотримуватися балансу інтересів боржника та стягувача, оскільки безпідставне тривале відкладення виконання судового рішення порушуватиме право стягувача на його своєчасне та повне виконання.

З огляду на наведене, суд не встановив обставин, які відповідно до статті 435 ЦПК України можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 258-261, 435 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2026 року в цивільній справі №127/17008/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: