Ухвала суду № 139495107, 18.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33298/26

Провадження № 1-кс/761/20166/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025000000000325 від 22.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 367 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та строку дії покладених обов`язків до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернівці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та строку дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.06.2026, до 19.09.2026.

Необхідність продовження строку дії обов`язків сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на її думку, не зменшилися.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та зазначив, що ризики продовжують існувати, зокрема у зв`язку з тим, що частина свідків ще не допитана, а ОСОБА_4 як директор підприємства має відповідні зв`язки та контакти.

Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив.

Захисники зазначили, що сторона обвинувачення не навела жодних нових конкретних обставин, які б свідчили про виникнення або посилення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також захист звернув увагу суду на те, що ОСОБА_4 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, не допускав порушень, має постійне місце проживання, сім`ю та малолітню дитину, а після проведення слідчих дій та усвідомлення наявності кримінального провадження не вчиняв дій, спрямованих на переховування.

Судом встановлено, що відповідно до попередньої ухвали від 22.06.2026 на ОСОБА_4 були покладені процесуальні обов`язки, зокрема прибувати за викликом, повідомляти про зміну місця проживання або роботи, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними, а також здати на зберігання документи для виїзду за межі України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити саме інкриміновані йому злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки Україниздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000325 від 22.04.2025стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, вчиненого повторно організованою групою в умовах воєнного стану.

У провадженні Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Україниперебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025000000000325 від 22.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5

ст. 191 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактами заволодіння бюджетними коштами службовими особами ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (код ЄДРПОУ 43409145), діючи за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Сучасні бетонні рішення» (код ЄДРПОУ 42824510) та службовими особами органів державної влади і місцевого самоврядування в регіонах України у період 2023-2024 років, виділених на забезпечення оборонних потреб (бетонні тетраедри, модульні укриття), що завдало збитків бюджету України в особливо великих розмірах.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 рішенням учасника № 07/02/23 від 07.07.2023 призначений на посаду директора ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» (далі - ТОВ «ЗЗВ «ДЕК», код ЄДРПОУ 43409145), основним видом діяльності якого відповідно до Статуту, затвердженого рішенням єдиного учасника від 20.06.2023 № 20/06/2023, є виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ЗЗВ «ДЕК», виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

ОСОБА_8 обіймає посаду директора ТОВ «Сучасні бетонні рішення» (далі - ТОВ «СБР», код ЄДРПОУ 42824510) та як одноосібний виконавчий орган товариства виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою. ОСОБА_7 за рішенням директора ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» перебував на посаді директора з виробництва ТОВ «ЗЗВ «ДЕК». ОСОБА_9 є директором ТОВ «Світові стандарти» (код ЄДРПОУ 37788015) - підприємства, що надає послуги із сертифікації продукції.

Після початку повномасштабної військової агресії з боку російської федерації та проведення протягом 2022 року країною-агресором постійних обстрілів цивільної інфраструктури, у тому числі закладів освіти, по всій території України, ОСОБА_4 , усвідомлюючи запит суспільства у зв`язку з описаними подіями на будівництво укриттів та інших швидкоспоруджуваних захисних споруд і розуміючи значні обсяги грошових коштів, які витрачатимуться державою для задоволення зазначених потреб, прийняв рішення щодо зміни профілю діяльності ТОВ «ЗЗВ «ДЕК», а саме спрямувати діяльність підприємства на виготовлення зазначених виробів та участь на постійній основі в публічних закупівлях з метою отримання максимального прибутку від діяльності товариства.

Для реалізації поставленої перед підприємством мети ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» з використанням наявних у товариства потужностей та технологічних схем було налагоджено випуск бетонних виробів, які позиціонувалися виробником як ланки захисних модульних споруд, які при монтуванні їх у цілісну конструкцію можна використовувати як швидкоспоруджувану захисну споруду модульного типу (найпростіше укриття).

Після аналізу потреб зростаючого ринку ОСОБА_4 дійшов висновку про можливість отримання значно більших грошових коштів за умови формування потенційним клієнтам комерційної пропозиції, яка включатиме в себе постачання не окремих ланок захисних модульних споруд, а представлення своєї продукції як цілісного предмета закупівлі - найпростішого укриття. При цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» не має технологічної бази та виробничих потужностей для виготовлення укриттів, які б відповідали за своїми властивостями встановленим нормам класу укриття не нижче А-ІІ та А-ІV згідно з ДБН В.2.2-5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільного захисту» та вимогам ДСТУ 9195:2022 «Швидкоспоруджувані захисні споруди цивільного захисту модульного типу. Основні положення».

З урахуванням цього у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом постачання потенційним покупцям, якими здебільшого будуть органи державної влади та органи місцевого самоврядування, бетонних конструкцій, вироблених ТОВ «ЗЗВ «ДЕК», під виглядом швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту модульного типу (найпростіших укриттів). При цьому ОСОБА_4 був достовірно обізнаний про відсутність у ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» технологічного, виробничого та кадрового потенціалу для виготовлення захисних модульних споруд, які у повному обсязі відповідають вимогам ДСТУ 9195:2022 та класу укриття не нижче А-ІІ і А-ІV згідно з ДБН В.2.2-5-97.

Крім того, ОСОБА_4 , маючи значний досвід участі у державних закупівлях, у тому числі закупівлях, які проводяться з дотриманням відкритих тендерних процедур на платформі «PROZORRO», достовірно знаючи типовий хід та вимоги процедур закупівлі, перелік необхідних для участі у них документів, коло та повноваження осіб, уповноважених замовником на оголошення, проведення тендерних процедур та визначення переможця, розумів, що одноособово реалізувати свій злочинний умисел неможливо. У зв`язку з цим ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час розробив багатоетапний злочинний план, першим етапом реалізації якого було створення стійкого об`єднання осіб - організованої групи, учасники якої мали забезпечити реалізацію такого плану та виконання функцій, відведених їм організатором на різних етапах злочинної діяльності.

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше липня 2023 року, ОСОБА_4 підшукав осіб (співучасників), які погодилися на заволодіння бюджетними коштами в межах реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 у складі організованої групи та які за рівнем комунікабельності, освіти, особистими і діловими якостями здатні виконувати функції, визначені їм організатором групи, повністю визнають його владу та авторитет як лідера такої групи і суворо дотримуються встановлених ним неформальних правил поведінки, а саме: виконавця в особі директора

Залучивши до складу організованої групи вищевказаних осіб, ОСОБА_4 визначив організаційну структуру групи та розподілив ролі між собою та її учасниками. Відповідно до злочинного плану ОСОБА_4 визначив себе організатором та керівником організованої групи і поклав на себе виконання таких обов`язків: розробку плану діяльності організованої групи і планування вчинення конкретних злочинів; розподіл обов`язків між керівником та іншими учасниками групи з чітким визначенням ролей при вчиненні злочинів; спрямування і координацію дій членів організованої групи та інших осіб, яким не було відомо про злочинні наміри членів групи; залучення та погодження залучення нових членів до складу групи; організацію функціонування стійкого ієрархічного злочинного об`єднання шляхом встановлення взаємодії її окремих співучасників; підшукання бюджетних установ і організацій, якими проводяться тендерні закупівлі укриттів, та їх службових осіб; контроль за укладанням договорів з постачання модульних укриттів; організацію отримання бюджетних коштів за поставлені бетонні вироби та розподіл коштів (прибутків), одержаних у результаті злочинної діяльності, між членами групи; вжиття заходів щодо надання видимості виконання договорів з постачання модульних укриттів з метою уникнення кримінальної відповідальності усіх учасників організованої групи.

Стійкість організованої групи ОСОБА_4 забезпечував за рахунок її стабільного складу, згуртованості, тривалості існування, централізованого підпорядкування учасників, єдиних для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності та чіткого розподілу ролей. Між учасниками організованої групи існували постійні внутрішні зв`язки, характерним було обговорення спільних проблем, пов`язаних із злочинною діяльністю, визначення способів конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними органами. Таким чином, зорганізувавшись у стійке об`єднання - організовану групу, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приступили до реалізації спільного злочинного плану, спрямованого на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах, кожен у межах відведеної йому злочинним планом ролі.

Реалізовуючи злочинний план, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 11.07.2023, будучи організатором організованої групи, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що для участі у тендерних процедурах закупівлі швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту відповідність бетонних виробів ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» вимогам ДСТУ 9195:2022 має документально підтверджуватися, надав вказівку члену організованої групи ОСОБА_7 , який діяв у межах відведеної йому злочинним планом ролі пособника, вжити заходів, спрямованих на отримання ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» необхідних сертифікатів, які б підтверджували відповідність продукції вимогам зазначеного ДСТУ та у подальшому могли використовуватися для підготовки тендерних пропозицій, достовірно розуміючи, що продукція ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» зазначеним вимогам не відповідає.

На виконання вказівки ОСОБА_4 , виконуючи відведену роль пособника в організованій групі, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 11.07.2023, діючи умисно, з корисливих мотивів, звернувся до директора підприємства, яке надає послуги сертифікації продукції, - ТОВ «Світові стандарти» - ОСОБА_9 та повідомив останньому, що для підтвердження відповідності якості бетонних конструкцій ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» сертифікат відповідності має відображати відповідність збірних залізобетонних огороджувальних конструкцій для будівництва найпростіших укриттів цивільного захисту у вигляді модульної швидкоспоруджуваної споруди вимогам п. п. 5.2, 5.11, 5.14, 6.1.2, 6.1.17 ДСТУ 9195:2022 «Швидкоспоруджувані захисні споруди цивільного захисту модульного типу. Основні положення», який буде використовуватися у подальшому у тендерних закупівлях за участю ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» та ТОВ «СБР».

У ОСОБА_9 , який усвідомлював, що отримання сертифіката відповідності вимогам п. п. 5.2, 5.11, 5.14, 6.1.2, 6.1.17 ДСТУ 9195:2022 є необхідною умовою для підтвердження захисних властивостей бетонних виробів ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» перед потенційними замовниками та що такий сертифікат буде використовуватися під час участі у тендерних процедурах для підтвердження можливості використання продукції як швидкоспоруджуваного укриття класу А-ІІ і А-ІV, на виконання прохання ОСОБА_7 та достовірно знаючи, що у ході сертифікаційних випробувань ТОВ «Світові стандарти» не проводилися натурні випробування бетонних виробів ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» на відповідність п. 5.2 ДСТУ 9195:2022, виник злочинний умисел, спрямований на пособництво у заволодінні бюджетними коштами в особливо великому розмірі.

Реалізовуючи свій злочинний умисел пособника, ОСОБА_9 , діючи умисно та протиправно, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, день та час, але не пізніше 11.07.2023, забезпечив внесення попередньо погоджених з ОСОБА_7 відомостей про відповідність виробів ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» вимогам ДСТУ 9195:2022 до сертифіката відповідності № UA.GS.2.28.019-23 та надав вказівку заступнику директора ТОВ «Світові стандарти» ОСОБА_16 , який не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_9 , підписати сертифікат відповідності № UA.GS.2.28.019-23, згідно з яким продукція, що підлягала сертифікації, відповідає вимогам п. п. 5.2, 5.11, 5.14, 6.1.2, 6.1.17 ДСТУ 9195:2022, після чого у невстановленому місці, день та час передав вказаний сертифікат ОСОБА_7 , розуміючи, що відомості в ньому не відповідають дійсності і в подальшому сертифікат використовуватиметься службовими особами ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» та ТОВ «СБР» для підтвердження технічних і якісних характеристик виробів у складі тендерних пропозицій під час участі у процедурах закупівель швидкоспоруджуваних укриттів за бюджетні кошти.

Отримавши у розпорядження сертифікат відповідності №UA.GS.2.28.019-23, ОСОБА_4 як організатор групи перейшов до наступного етапу злочинної діяльності - встановлення та налагодження контактів із службовими особами потенційних замовників, відповідальними за проведення публічних закупівель, та безпосереднього вчинення заволодіння бюджетними коштами. Тендерна документація замовників за наведеними нижче епізодами містила технічні вимоги, які відтворювали характеристики продукції ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» (заглиблене або наземне розташування збірної залізобетонної споруди, конкретні класи бетону та арматури, болтове з`єднання елементів, фіксовані габарити, нормований клас укриття за ДБН В.2.2-5-97, сертифікати, видані на виробника) та у сукупності обмежували коло потенційних учасників, що забезпечувало перемогу в торгах підконтрольних ОСОБА_4 товариств - ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» або ТОВ «СБР», від імені яких подавалися тендерні пропозиції. Закупівлі оформлювалися замовниками як закупівлі товару за кодом ДК 021:2015 - 44210000-5 «Конструкції та їх частини», що виключало застосування передбачених містобудівним законодавством механізмів контролю (проєктування, експертиза проєктної документації, авторський і технічний нагляд, прийняття об`єкта в експлуатацію) та позбавляло замовників можливості виявити невідповідність продукції заявленим захисним властивостям.

Так, реалізуючи спільний злочинний умисел, учасники організованої групи протягом серпня - листопада 2023 року заволоділи бюджетними коштами замовників у ході постачання модульних швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту (захисних укриттів) за кодом ДК 021:2015: 44210000-5 «Конструкції та їх частини» за шістьма договорами про закупівлю на загальну суму 47 029 674 грн (з ПДВ), а саме:

- коштами в сумі 6 537 857 грн (з ПДВ) управління освіти, молоді та спорту Петриківської селищної ради за договором про закупівлю товарів від 22.08.2023 № 22/08-2023;

- коштами в сумі 5 688 729 грн (з ПДВ) відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Личківської сільської ради за договором поставки від 22.09.2023 № 14;

- коштами в сумі 5 220 142,20 грн (з ПДВ) виконавчого комітету Миколаївської сільської ради за договором поставки та облаштування найпростішого укриття цивільного захисту від 26.09.2023 № 687;

- коштами в сумі 20 075 449,80 грн (з ПДВ) Деснянської селищної ради за договором про закупівлю товарів від 05.10.2023 № 463;

- коштами в сумі 4 170 360 грн (з ПДВ) виконавчого комітету Першотравневської сільської ради за договором про закупівлю від 01.11.2023 № 533;

- коштами в сумі 5 337 136 грн (з ПДВ) відділу освіти Солонянської селищної ради за договором поставки від 01.11.2023 № 142.

За таких обставин, ОСОБА_4 , будучи службовою особою - директором ТОВ «ЗЗВ «ДЕК», діючи умисно, з корисливих мотивів, створив організовану групу, керував її діяльністю, розробив план вчинення злочинів, розподілив ролі між учасниками групи, координував їхні дії та дії інших осіб, не обізнаних зі злочинними намірами групи, забезпечив отримання сертифіката відповідності з недостовірними відомостями, організовував подання тендерних пропозицій від імені підконтрольних йому ТОВ «ЗЗВ «ДЕК» і ТОВ «СБР», укладення договорів про закупівлю та надання видимості їх виконання, чим організував заволодіння чужим майном - бюджетними коштами на загальну суму 47 029 674 грн - шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

На підставі викладеного ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, вчиненого повторно організованою групою в умовах воєнного стану.

19.06.2026, у порядку, передбаченому главою 22 КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Указані факти підтверджуються висновками судових будівельно-технічних експертиз від 24.02.2026 № 1810-25, від 10.12.2025 № 1812-25, від 12.02.2026 № 1813-25, від 03.06.2026 № 242-26, від 21.10.2025 № 1809-25 та від 10.11.2025 № 1811-25, а також висновками судових економічних експертиз від 12.02.2026 № 77-95/2026.01-6, від 10.06.2026 № 675-95/2026.01-06, від 09.02.2026 № 76-95/2026.01-6, від 01.05.2026 № 537-95/2026.01-6 та від 28.01.2026 № 75-95/2026.01-6.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

При вирішенні питання обґрунтованості підозри суд бере до уваги практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року зазначено, що "обґрунтована підозра" означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".

У п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Крім того, у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Достатніх підстав вважати, що підозра Мазурка є необгрунтованою, як зазначає підозрюваний та його захисники, суд не вбачає і стороною захисту такої необґрунтованості не доведено.

Твердження захисників та підозрюваного про те, що предметом поставки відповідно до укладених договорів був товар, який не повинен відповідати вимогам ДБН, а не найпростіші укриття спростовується матеріалами клопотання.

Відповідно до підпункту 14.1.238 Податкового кодексу України споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.. За змістом ст.32 Кодексу Цивільного захисту захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту, є об`єктами такого фонду, мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту. "Захисні споруди цивільного захисту" повинні відповідати ДБН В.2.2-5:202.

22.06.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду

м. Києва № 1-кс/761/15519/2026 по справі № 761/24996/26 від 22.06.2026 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування, тобто до 19.08.2026 включно.

Вказаною ухвалою слідчого судді, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до детектива, прокурора у даному кримінальному провадженні, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем свого проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, в тому числі:

1) протоколами проведених НСРД;

2) наказами про призначення на посади, договорами та додатками до них, додатковими угодами, актами виконаних робіт та платіжними інструкціями укладеними між службовими особами ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції», ТОВ «Сучасні бетонні рішення» та службовими особами селищних і сільських рад;

3) протоколами огляду мобільних телефонів ОСОБА_4 , а також мобільних телефонів та комп`ютерної техніки, вилученої у інших учасників кримінального правопорушення;

4) висновками судових будівельно-технічних експертиз від 24.02.2026

№ 1810-25, від 10.12.2025 № 1812-25, від 12.02.2026 № 1813-25, від 03.06.2026 № 242-26, від 21.10.2025 № 1809-25 та від 10.11.2025 № 1811-25;

5) висновками судових економічних експертиз від 12.02.2026 № 77-95/2026.01-6, від 10.06.2026 № 675-95/2026.01-06, від 09.02.2026 № 76-95/2026.01-6, від 01.05.2026 № 537-95/2026.01-6 та від 28.01.2026 № 75-95/2026.01-6;

6) іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Необхідність продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків обумовлюється тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали від 22.06.2026, не зменшилися.

Покладені ухвалою слідчого судді від 22.06.2026 обов`язки ОСОБА_4 виконує, порушень умов застосованого запобіжного заходу не встановлено. Водночас належна процесуальна поведінка підозрюваного забезпечується саме дією цих обов`язків, а не відпадінням підстав, з яких вони покладалися. Скасування обов`язків усуне єдиний наявний процесуальний стримуючий чинник, тоді як обставини, що утворюють ризики, залишилися незмінними.

Більше того, обсяг та складність провадження після 22.06.2026 зросли. Постановою заступника Генерального прокурора від 12.08.2026 строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців з огляду на встановлення шести договорів про закупівлю з різними замовниками у трьох областях на загальну суму 47 029 674 грн, десять підозрюваних та значний обсяг експертних досліджень і вилученої електронної техніки.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, зокрема є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо продовження застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд виходить із того, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону наявність ризиків не може встановлюватися формально, лише з огляду на тяжкість повідомленої особі підозри або незавершеність досудового розслідування.

Разом із тим при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд має оцінити не лише обставини, які існували на момент його первинного застосування, а й те, чи збереглися на момент розгляду клопотання обставини, які обумовлюють необхідність подальшого застосування такого заходу.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що сама лише наявність обґрунтованої підозри не є достатньою підставою для продовження застосування запобіжного заходу, оскільки кожного разу підлягає перевірці наявність конкретних ризиків, передбачених законом, їх актуальність на момент розгляду клопотання та достатність обраного запобіжного заходу для їх запобігання.

При цьому відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведення його вини, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, сімейний стан, майновий стан, репутацію, дотримання раніше покладених процесуальних обов`язків та інші обставини.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зазначає наступне.

Слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.

Тяжкість можливого покарання об`єктивно може підвищувати ризик того, що особа, усвідомлюючи можливі наслідки кримінального провадження, може вжити заходів для уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, на момент розгляду клопотання досудове розслідування не завершено, а тому кримінальне провадження перебуває на стадії, коли підозрюваному відомо про обсяг пред`явленої йому підозри та можливі наслідки її доведення.

У зв`язку з наведеним слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що ризик можливого переховування на теперішній час повністю не втратив своєї актуальності.

Разом із тим при оцінці ступеня такого ризику слідчий суддя враховує фактичну поведінку підозрюваного після повідомлення йому про підозру та застосування запобіжного заходу.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_4 має постійне місце проживання у місті Києві, перебуває у шлюбі, має малолітню дитину. За твердженнями сторони захисту, які не були спростовані стороною обвинувачення, підозрюваний після проведення слідчих дій не вчиняв дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування чи суду.

Крім того, підозрюваний повідомив, що після проведення обшуку чотири рази виїжджав за межі України та щоразу повертався в Україну. Стороною обвинувачення не наведено конкретних відомостей про використання ним таких виїздів для ухилення від участі у кримінальному провадженні.

Також матеріали судового розгляду не містять відомостей про порушення ОСОБА_4 раніше покладених на нього процесуальних обов`язків.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що ризик переховування є таким, що зберігається, однак його ступінь на теперішній час не є настільки високим, щоб зумовлювати необхідність застосування більш суворого запобіжного заходу.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя зазначає, що цей ризик також не може вважатися таким, що повністю відпав.

Сторона обвинувачення посилається на те, що частина свідків у кримінальному провадженні на момент розгляду клопотання ще не допитана, а ОСОБА_4 , займаючи керівну посаду, має службові та ділові зв`язки з відповідним колом осіб.

Наявність недопитаних свідків дійсно створює об`єктивну можливість впливу на них до моменту отримання їхніх показань органом досудового розслідування.

Крім того, з огляду на службове становище підозрюваного та характер кримінального провадження, пов`язаного з діяльністю підприємств і публічними закупівлями, можливість його комунікації з особами, які можуть володіти відомостями щодо обставин кримінального провадження, не може бути повністю виключена.

Разом із тим слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не наведено конкретних даних про те, що ОСОБА_4 після повідомлення йому про підозру здійснював будь-які спроби незаконного впливу на свідків, погрожував їм, схиляв до зміни показань, пропонував приховати певні відомості або іншим чином перешкоджав отриманню органом досудового розслідування належних показань.

Отже, ризик незаконного впливу на свідків обумовлений передусім незавершеністю відповідних процесуальних дій та характером зв`язків підозрюваного з особами, які можуть бути допитані, а не встановленими фактами вже вчиненого ним незаконного впливу.

За таких обставин слідчий суддя вважає цей ризик таким, що зберігається, однак може бути належним чином мінімізований шляхом продовження покладеного на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, на момент розгляду клопотання слідчий суддя встановлює наявність двох ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, а саме ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду та ризику незаконного впливу на свідків.

Разом із тим при вирішенні питання про подальше застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує не лише існування відповідних ризиків, а й їх фактичний ступінь та можливість запобігання їм шляхом застосування менш обтяжливого запобіжного заходу.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, порушень умов застосованого запобіжного заходу не встановлено, від органу досудового розслідування та суду не переховувався.

Водночас досудове розслідування на теперішній час не завершене, а окремі свідки, за твердженням прокурора, ще не допитані.

Саме ця обставина, у сукупності з характером повідомленої підозри, її тяжкістю, службовим становищем підозрюваного та наявністю у нього відповідних професійних і ділових зв`язків, обумовлює необхідність збереження певного процесуального контролю за його поведінкою.

При цьому слідчий суддя враховує, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, який не пов`язаний з ізоляцією особи від суспільства та полягає у виконанні визначених судом процесуальних обов`язків.

За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що повне скасування запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження є передчасним, оскільки це фактично усуне встановлений судом процесуальний механізм контролю за належною поведінкою підозрюваного на час завершення необхідних процесуальних дій.

Водночас характер встановлених ризиків та поведінка підозрюваного свідчать про відсутність необхідності застосування більш суворого запобіжного заходу.

Таким чином, саме продовження особистого зобов`язання є необхідним, достатнім та пропорційним ступеню встановлених ризиків, оскільки дозволяє забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та мінімізувати можливість його переховування чи незаконного впливу на свідків без застосування надмірних обмежень його прав та свобод.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до 19 вересня 2026 року із продовженням визначених судом процесуальних обов`язків.

Керуючись статтями 177, 179, 331, 369-372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025000000000325 від 22.04.2025, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та строку дії покладених обов`язків щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у межах строку досудового розслідування, тобто до 19.09.2026 року включно, поклавши на підозрюваного обов`язки:

-прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження;

-здати на зберігання до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя: