Рішення № 139489599, 03.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Справа № 480/6419/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6419/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 31.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 21.07.1989 по 27.06.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу з дня призначення пенсії за віком, тобто з 29.12.2016, періоди роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 31.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 21.07.1989 по 27.06.1992.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, отримує пенсію за віком з 29.12.2016. Відповідач протиправно при призначенні пенсії не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 31.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 21.07.1989 по 27.06.1992, які підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці та іншими документами, поданими разом із заявою про призначення пенсії. На звернення позивача відповідач листом від 03.01.2025 повідомив, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи у закордонних відрядженнях згідно із записами трудової книжки відсутні. Позивач вважає таку відмову безпідставною, протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 18.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України №164/2026 від 24.02.2026 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 № 11-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату від 03.03.2026 №1607 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/6419/25.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу ця справа була розподілена судді Соп`яненку О.В.

Ухвалою суду від 12.03.2026 справу № 480/6419/25 прийнято до провадження судді Соп`яненка О.В.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та з 29.12.2016 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія позивачу була призначена на підставі його заяви від 05.01.2017, разом з якою позивачем було надано зокрема трудову книжку від 27.10.1974 (а.с. 8-26) та документ про стаж - архівний витяг КУ "Тростянецький районний трудовий архів" від 31.10.2016 № 533 (а.с. 50 зв. бік).

Як встановлено із розрахунку стажу позивача для призначення пенсії (Форма РС-право) при призначенні пенсії позивачу відповідачем не було зараховано до страхового стажу періоди роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 30.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 22.07.1989 по 27.06.1992 (а.с. 30).

Позивач звернувся до Головного управління із проханням зарахувати до страхового стажу періоди роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 31.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 21.07.1989 по 27.06.1992.

У відповідь на звернення позивача Головне управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 03.01.2025 № 1800-0202-8/435 повідомило, що відповідно до пункту 53 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25.12.1974 № 365 (далі - Правила), у трудові книжки спеціалістів, направлених на роботу за кордон, підприємствами, в яких вони працювали до виїзду, вносяться записи по закінченню їх роботи за кордоном, на підставі довідок міністерств та відомств. У довідках зазначається час роботи за кордоном та займана посада, а також, підстава їх видачі (номери та дати відповідних наказів).

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 24.10.1978 прийнято на роботу у Тростянецьку госпрозрахункову будівельну дільницю.

У період з 23.08.1982 по 31.05.1984 та з 15.0.1989 по 27.06.1992 перебували у закордонних відрядженнях у Лівії та Монгольській Народній Республіці.

У трудовій книжці наявні записи про дати направлення ОСОБА_1 у закордонні відрядження, що внесені до неї на підставі наказів організації, якою ОСОБА_1 було направлено у такі відрядження.

Також, у записах трудової книжки зазначена інформація про період перебування у відрядженні за кордоном, а не про час роботи за кордоном, як це передбачено вищевказаними Правилами. До того ж, у записі трудової книжки наявне виправлення.

Отже, підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи у закордонних відрядженнях згідно із записами трудової книжки відсутні.

Для можливого їх зарахування ОСОБА_1 може надати уточнюючу довідку, відповідно до пункту 53 Правил про періоди його роботи у закордонних відрядженнях (а.с. 35 зв. бік -а.с. 36).

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З 29.12.2016 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що між сторонами існує спір щодо зарахування періодів роботи позивача до 01.01.2004 до його страхового стажу, а саме з 23.08.1982 по 31.05.1984 у закордонному відрядженні в Лівії та з 21.07.1989 по 27.06.1992 у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці.

Частиною четвертою ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII та ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як встановлено із копії трудової книжки ОСОБА_1 від 27.10.1974, у ній містяться наступні записи:

- № 15 від 24.10.1978 "Тростянецька госпрозрахункова будівельна дільниця. Прийнятий тесляром-бетонщиком 2 розряду. Наказ № 189-к від 24.10.1978";

- № 17 від 23.08.1982 "Знаходився у закордонному відрядженні в Лівії. Наказ № 43 від 26.08.1982";

- № 18 від 31.05.1984 "Такого, що повернувся із закордонного відрядження із Лівії, прийняти у якості тесляра бетонщика 3 розряду. Наказ № 19 від 05.06.1984";

- № 22 від 21.07.198 "Направлений в закордонне відрядження в МНР строком на три роки. Наказ № 66-к від 21.07.1989";

- № 23 "15.08.1989 - 16.06.1992 Знаходився у закордонному відрядженні В МНР. Наказ від 27.06.1992";

- № 24 від 27.06.1992 "Звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР. Наказ від 27.06.1992."

Із архівного витягу КУ "Тростянецький трудовий архів" від 31.10.2016 № 533, який був поданий позивачем разом із заявою про призначення пенсії, вбачається, що згідно наказів Тростянецької госпрозрахункової будівельної дільниці ОСОБА_1 був направлений та перебував з 23.08.1982 по 31.05.1984 у закордонному відрядженні в Лівії та з 21.07.1989 по 27.06.1992 у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці (а.с. 27).

На підтвердження роботи позивача в Монгольській Народній Республіці у матеріалах справи також міститься довідка від 24.12.1990 № 16 видана Загальнобудівельним трестом № 3 Радянського "Закордонбуду" позивачу в тім, що він дійсно є спеціалістом Радянського загальнобудівельного тресту № 3 в МНР, строк його відрядження завершується 15 серпня 1992 року. Разом з ним в МНР знаходиться його дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , 1978 року народження (а.с. 28).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

06.04.1981 року між СРСР і Монгольською народною Республікою підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981, та яка набула чинності з 28.01.1982 (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди під час здійснення соціального забезпечення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, якщо Угодою не передбачено інше.

Згідно зі ст. 4 Угоди при призначенні пенсій зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах, набутий на території обох Договірних Сторін та підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої був набутий стаж. Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін здійснюється по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої здійснювалась робота або прирівняна до неї діяльність.

Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.

Пунктом 52 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.12.1974 № 365 у трудові книжки фахівців, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх в розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном.

Судом встановлено, що записи від 23.08.1982 про відрядження позивача до Лівії та та від 21.07.1989 про відрядження до Монгольської Народної Республіки чітко відповідають вимогам чинного законодавства. Вказані записи зроблено із зазначенням дат та номерів наказів, на підставі яких позивачв було направлено до закордонного відрядження та, відповідно, припинено відрядження.

Абзацом 2 пункту 53 Правил №365 встановлено, що записи до трудових книжок фахівців проводяться по закінченню їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також підставу їх видачі (номера та дати відповідних наказів).

Відповідно до п. 48 Правил №365, працівникам, направленим до установ СРСР за кордоном, а також членам їх сімей, прийнятим на місці на штатні посади, час роботи в цих установах зараховується у їхній безперервний трудовий стаж при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню за умови вступу на роботу після повернення в СРСР протягом двох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання і перебування у відпустці, не використаної за час роботи за кордоном.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи з 23.08.1982 по 31.05.1984 у закордонному відрядженні в Лівії та з 21.07.1989 по 27.06.1992 у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці до страхового стажу у зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів, оскільки такі спростовуються наявними у справі матеріалами.

Крім того, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з нормами п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас відповідачем не надано суду належних доказів здійснення своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомозі позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.

Відтак, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 30.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 22.07.1989 по 27.06.1992; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу з дня призначення пенсії за віком, тобто з 29.12.2016, періоди роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 30.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 22.07.1989 по 27.06.1992.

При цьому, суд зауважує, що згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 (Форма РС-право) дати 31.05.1984 та 21.07.1989 були зараховані до страхового стажу, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати ці дати до страхового стажу є безпідставними і не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушеного права позивача.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За наведених обставин, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 30.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 22.07.1989 по 27.06.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до страхового стажу з дня призначення пенсії за віком, тобто з 29.12.2016, періоди роботи у закордонному відрядженні в Лівії з 23.08.1982 по 30.05.1984 та у закордонному відрядженні в Монгольській Народній Республіці з 22.07.1989 по 27.06.1992.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 968, 96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко