Рішення № 139486532, 02.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5334/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ в Київській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 03 березня 2026 року №033050013299 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності згідно зі статтею 32 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV); зобов`язання повторно розглянути заяву від 24 лютого 2026 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до вказаного закону, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 02 грудня 1993 року по 05 червня 1996 року, періоди роботи з 20 липня 1992 року по 01 лютого 1993 року та з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 24 лютого 2026 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. За результатами розгляду поданих документів ГУ ПФУ в Київській області рішенням від 03 березня 2026 року №033050013299 відмовило йому у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу відповідачем не зараховано період проходження військової служби з 02 грудня 1993 року по 05 червня 1996 року, а також періоди роботи з 20 липня 1992 року по 01 лютого 1993 року та з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки записи у трудовій книжці та військовому квитку в повному обсязі підтверджують його стаж за період військової служби (з 02 грудня 1993 року по 05 червня 1996 року), а також під час роботи у проміжки з 20 липня 1992 року по 01 лютого 1993 року та з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року. З огляду на це, він просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року справу прийнято до провадження новим складом суду і її розгляд здійснено спочатку (у зв`язку з відрахуванням зі штату суду судді Валюха В.М., у провадженні якого перебувала ця справа) (а.с.40).

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.23-25, 44-45). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Київській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 24 лютого 2026 року. За результатом розгляду наданих документів відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності через невиконання умови про страховий стаж (який для осіб з інвалідністю 3 групи у віці від 49 років до досягнення особою 51 року становить 12 років). При розрахунку страхового стажу не зараховано періоди роботи за відомостями довідки від 14 грудня 1995 року №46 з 20 липня 1992 року по 01 грудня 1993 року та з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року, оскільки вказані періоди не підтверджені первинними документами. Крім того, до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 02 грудня 1993 року по 05 червня 1995 року з тієї причини, що на титульній сторінці військового квитка від 30 листопада 1995 року НОМЕР_1 неповністю зазначено рік народження.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 лютого 2026 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Київській області, рішенням якого від 03 березня 2026 року №0330050013299 (а.с.9) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (12 років). Обчислений страховий стаж позивача становить 9 років 12 місяців 25 днів.

До страхового стажу не зараховано:

за військовим квитком від 30 листопада 1995 року НОМЕР_1 - період проходження військову службу з 02 грудня 1993 року по 05 червня 1995 року, оскільки на титульній сторінці військового квитка неповністю зазначено рік народження;

за довідкою від 14 грудня 1995 року №46 - періоди роботи з 20 липня 1992 року по 01 грудня 1993 року та з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року, оскільки вказані періоди не підтверджені первинними документами.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії по інвалідності та незарахування до страхового стажу періодів роботи відповідно до довідки від 14 грудня 1995 року №46 та періоду проходження військової служби згідно з військовим квитком стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія по інвалідності.

Відповідно до статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

За положеннями частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи у віці від 49 до 51 року включно, яким установлено інвалідність III групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності у них 12 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії по інвалідності визначають не лише групу інвалідності, а й наявність відповідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього пенсійні відносини врегульовувалися Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

За приписами частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637, зі змінами), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження трудової діяльності у періоди з 20 липня 1992 року по 01 лютого 1993 року та з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року позивач пенсійному органу надав довідку Підприємства роздрібної торгівлі №24 «Продукти» від 14 грудня 1995 року №46 (а.с.13).

Зазначеною довідкою підтверджується, що позивач згідно з наказом від 20 липня 1992 року №3 був прийнятий вантажником на Підприємстві роздрібної торгівлі №24 «Продукти» з 20 липня 1992 року та відповідно до наказу від 30 листопада 1993 року №27 був звільнений за власним бажанням з 01 грудня 1993 року, а також на підставі наказу від 28 червня 1995 року був зарахований вантажником з 28 червня 1995 року та згідно з наказом від 03 грудня 1995 року №5 звільнений за власним бажанням з 04 грудня 1995 року.

Суд зазначає, що подана ОСОБА_1 до пенсійного фонду довідка від 20 липня 1992 року №3 містить всі необхідні реквізити: дату видачі та вихідний номер; назву органу, що видав довідки; номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення; така довідка завірена підписом директора підприємства та печаткою. При цьому відповідно до архівної довідки виконавчого комітету Ковельської міської ради від 03 квітня 2026 року №446/2.13 накази з кадрових питань (особового складу) і основної діяльності підприємства роздрібної торгівлі №24 «Продукти» у сектор «Трудовий архів» архівного відділу виконавчого комітету Ковельської міської ради на зберігання не надходили (а.с.12).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 дійшов висновку про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Оцінюючи встановлені обставини справи, суд зазначає, що належним чином завірена довідка, яка містить відомості про накази про прийняття на роботу та звільнення, є достатнім доказом для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 .

Отже, суд дійшов переконання, що мотиви ГУ ПФУ у Київській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з довідкою від 20 липня 1992 року №3 не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права.

Спірним є також незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби з 02 грудня 1993 року по 05 червня 1996 року.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема військові квитки.

За відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 позивач у період з 30 листопада 1993 року по 05 червня 1995 року проходив строкову військову службу (а.с.10-11). Водночас твердження відповідача про те, що на титульній сторінці військового квитка не повністю вказано рік народження позивача, є необґрунтованим. Адже у військовому квитку датою народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , що повністю збігається з паспортними даними позивача (а.с.5).

Отже, оскільки період проходження ОСОБА_1 військової служби з 30 листопада 1993 року по 05 червня 1995 року (а не як вказав позивач, - по 05 червня 1996 року) підтверджено належними та допустимими доказами, а тому цей період відповідно до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Таким чином, за наслідками судового розгляду, з урахуванням положень частини другої статті 9 КАС України щодо ефективного захисту порушених прав, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03 березня 2026 року №033050013299 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 24 лютого 2026 року про призначення пенсії по інвалідності та, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20 липня 1992 року по 01 грудня 1993 року, з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року та період проходження строкової військової служби з 30 листопада 1993 року по 05 червня 1995 року, прийняти відповідне рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову частково на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 887,47 грн, які підтверджуються квитанцією від 24 квітня 2026 року №233080249, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 60).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03 березня 2026 року №033050013299 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2026 року про призначення пенсії по інвалідності та, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20 липня 1992 року по 01 грудня 1993 року, з 28 червня 1995 року по 04 грудня 1995 року та період проходження строкової військової служби з 30 листопада 1993 року по 05 червня 1995 року, прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 887,47 грн (вісімсот вісімдесят сім грн 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк