Рішення № 139486531, 01.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5844/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 09 січня 2026 року №032150007248 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 01 січня 1992 року по 25 серпня 2001 року та повторно розглянути заяву від 02 січня 2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та вирішити питання про призначення пенсії з 02 січня 2026 року.

В обґрунтування позову позивач вказала, що 02 січня 2026 року до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV). За результатами розгляду поданих документів ГУ ПФУ у Львівській області рішенням від 09 січня 2026 року №032150007248 відмовило їй у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідач до страхового стажу не зарахував період роботи з 01 січня 1992 року по 25 серпня 2001 року.

Позивач вважає рішення ГУ ПФУ у Львівській області протиправним. ОСОБА_1 зазначила, що записи у трудовій книжці підтверджують її трудову діяльність у спірні періоди в Російській Федерації, а припинення дії міжнародного договору не має зворотної сили в часі та не може впливати не вже набуті особою права.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.28-30) у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 02 січня 2026 року. За результатами розгляду документів, які були надані позивачем до заяви від 02 січня 2026 року, їй правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком через невиконання умови про страховий стаж, до якого згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не зараховано період роботи з 01 січня 1992 року по 25 серпня 2001 року у зв`язку з виходом з 19 червня 2023 року України з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення (далі - Постанова №1328).

Інші заяви по суті справи сторони не подавали.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

02 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 у віці 60 років звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 09 січня 2026 року №032150007248 (а.с.8 зворот) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки). До страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01 січня 1992 року по 25 серпня 2001 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01 квітня 1985 року, оскільки відповідно до Закону України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (набрав чинності 23 грудня 2022 року) до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території Російської РФСР по 31 грудня 1991 року.

Рішення від 09 січня 2026 року №032150007248 і є предметом оскарження у справі.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац другий частини четвертої статті 26 Закону №1058-IV).

Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

У статті 26-1 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як передбачено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону №1058-IV).

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка.

У позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії (а.с.10-13).

Судом із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач з 02 вересня 1988 року по 25 серпня 2001 року працювала в Новоуренгойській медико-санітарній частині виробничого об`єднання Уренгойгазвидобування. Записи трудової книжки не містять дефектів, є чіткими, засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та печаткою відділу кадрів.

Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Львівській області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано періоди роботи з 01 січня 1992 року по 25 серпня 2001 року, оскільки між Україною та РФ відсутні будь-які двосторонні угоди щодо пенсійного забезпечення.

В контексті цих аргументів суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 4 Закону №1058-IV передбачено, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав учасниць Співдружності Незалежних держав, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).

Статтею 6 Угоди установлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

При цьому пунктом 2 статті 13 Угоди обумовлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення Україна вийшла з Угоди (відповідно до інформації в листі Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 Угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року).

Подібні норми щодо взаємного визнання стажу, набутого у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях сторін, були передбачені статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (дію якої припинено постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2023 року №639).

Отже, пенсійні права громадян України, що виникли відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, після виходу України із цієї Угоди, не втратили своєї сили в розумінні пункту 2 статті 13 цієї Угоди.

Між тим наведені положення Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Суд наголошує, що права, набуті ОСОБА_1 до ухвалення відповідних рішень про припинення дії міжнародних угод, не є підставою для відмови в обчисленні стажу (стаття 13 Угоди від 13 березня 1992 року та стаття 6 Угоди від 14 січня 1993 року), а позивач як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав. За наявності чинних у період роботи положень міжнародної угоди, що передбачали відповідне право, особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу. Інший підхід суперечить принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 листопада 2024 року у справі №340/4436/23, від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22.

Підсумовуючи наведене, суд вважає протиправним незарахування позивачу до стажу для визначення права на пенсію періоду роботи сукупно з 01 січня 1992 року по 25 серпня 2001 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Натомість період з 01 січня 1992 року по 05 липня 1992 року включено до страхового стажу як період догляду за дитиною, тобто періоди пересікаються, про що слідує з розрахунку стажу форми РС-права (а.с.9).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, за наслідками судового розгляду та з урахуванням меж заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09 січня 2026 року №032150007248 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 02 січня 2026 року про призначення пенсії за віком та, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 січня 1992 року по 25 серпня 2001 року (з урахуванням вже зарахованого періоду), прийняти відповідне рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн, які підтверджуються квитанціями від 08 травня 2026 року №9575-1454-8116-9598 та від 15 травня 2026 року №5946-5117-6208-0870, виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 19, 23, 24).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09 січня 2026 року №032150007248.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 січня 2026 року про призначення пенсії за віком та, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 06 липня 1992 року по 25 серпня 2001 року (з урахуванням вже зарахованого періоду), прийняти відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк