Рішення № 139486529, 04.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 вересня 2026 р. Справа № 120/16188/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 15.10.2025 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком як працівнику освіти. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило ГУ ПФУ в Рівненській області. Зокрема, за наслідками розгляду заяви прийняло рішенням №025150009819 від 25.10.2025 їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

У встановлений судом строк ГУ ПФУ у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що заява позивача про призначення пенсії за вислугу років була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Рівненській області, яке й прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії. У зв`язку з цим ГУ ПФУ у Вінницькій області не приймало спірного рішення та не вчиняло щодо позивача відповідних дій чи бездіяльності, а тому не є належним відповідачем у цій справі.

Також відповідач зазначив, що подані позивачем разом із заявою копії трудової книжки та диплома не були засвідчені належним чином, у зв`язку з чим спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 залишився непідтвердженим, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також у стягненні судових витрат.

ГУ ПФУ у Рівненській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про розгляд справи повідомлявся належним чином за допомогою підсистеми «Електронний суд».

З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

15.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №025150009819 від 25.10.2025 їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного стажу за вислугу років.

У спірному рішенні зазначено, що стаж позивача за вислугу років становить 00 років 00 місяців 00 днів.

Також в рішенні ГУ ПФУ у Рівненській області зазначило: "До відома: при подачі документів поштовим відправленням - копії документів мають бути завірені організацією, трудова книжка та диплом надано в не завірених копіях.".

Не погоджуючись таким рішенням пенсійного органу, позивач і звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-XII.

Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11.10.2017.

Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону №1788-ХІІ призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного цим Законом страхового і спеціального стажу.

Пунктом е статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Надалі, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами д, е, ж статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт е статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом е статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року.

Рішенням від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Відповідно до другого пункту рішення положення пункту а статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ діють у первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України від 02.03.2015 №213-VIII та від 24.12.2015 №911-VIII, відповідно до якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому суд звертає увагу, що для вирішення питання щодо наявності у позивачки права на призначення пенсії за вислугу років визначальне значення має встановлення наявності у неї необхідного спеціального стажу саме станом на 11.10.2017 дату набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, оскільки саме така умова передбачена пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, ГУ ПФУ в Рівненській області дійшло висновку про відсутність у позивачки необхідного стажу за вислугу років, визначивши такий стаж у розмірі 00 років 00 місяців 00 днів. При цьому фактичною підставою для такого висновку зазначено неналежне засвідчення поданих позивачкою копій трудової книжки та диплома.

Разом з тим суд вважає, що наведені обставини не могли бути покладені в основу безумовної відмови у призначенні пенсії без дотримання пенсійним органом встановленої процедури опрацювання поданих документів.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 працівник органу, що призначає пенсію, під час приймання документів перевіряє правильність оформлення заяви та поданих документів, їх відповідність вимогам законодавства, а також перевіряє зміст поданих документів. У разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів працівник органу Пенсійного фонду повідомляє особу про необхідність дооформлення таких документів або подання додаткових документів у тримісячний строк.

При цьому працівник органу Пенсійного фонду здійснює сканування документів, поданих для призначення пенсії, та накладає на створені електронні копії кваліфікований електронний підпис.

Крім того, відповідно до пункту 1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, та встановлює строк для їх подання. У разі подання таких документів протягом трьох місяців з дня повідомлення днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

Таким чином, зазначені положення Порядку №22-1 спрямовані, зокрема, на недопущення необґрунтованої відмови особі у реалізації права на пенсійне забезпечення з формальних підстав та передбачають обов`язок пенсійного органу надати заявнику можливість усунути недоліки в оформленні документів або подати документи, яких не вистачає для вирішення питання про призначення пенсії.

У цьому випадку відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що після встановлення неналежного засвідчення копій трудової книжки та диплома позивачку було повідомлено про необхідність їх дооформлення, а також про можливість подання належним чином оформлених документів у передбачений Порядком №22-1 строк.

Навпаки, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що пенсійний орган лише зазначив: «при подачі документів поштовим відправленням - копії документів мають бути завірені організацією, трудова книжка та диплом надано в не завірених копіях», після чого відмовив у призначенні пенсії.

Отже, встановивши недоліки в оформленні документів, пенсійний орган не був позбавлений можливості, а навпаки, був зобов`язаний повідомити позивачку про необхідність їх усунення та надати їй відповідний строк для подання належним чином оформлених документів.

Суд зауважує, що неналежне засвідчення копій документів саме по собі не свідчить про відсутність у позивачки відповідного спеціального стажу та не є тотожним відсутності такого стажу. Відтак висновок відповідача про відсутність у позивачки стажу за вислугу років у розмірі 00 років 00 місяців 00 днів є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження документів, які могли підтверджувати відповідні періоди роботи позивачки.

При цьому відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за періоди до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи може підтверджуватися іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З огляду на це при вирішенні питання про право позивачки на пенсію за вислугу років пенсійний орган мав дослідити надані нею документи, встановити періоди роботи на посадах та в закладах, що дають право на призначення такої пенсії, перевірити їх відповідність вимогам законодавства та лише після цього зробити висновок про наявність або відсутність необхідного спеціального стажу.

Водночас таких дій відповідачем належним чином не здійснено.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також пропорційно та добросовісно.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що останній зобов`язаний не лише формально послатися на певну правову норму чи обставину, а й належним чином дослідити всі обставини, які мають значення для вирішення питання, та навести достатні й переконливі мотиви прийнятого рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У спірних правовідносинах пенсійний орган, встановивши недоліки в оформленні документів, фактично позбавив позивачку можливості усунути такі недоліки та підтвердити наявність спеціального стажу, одразу прийнявши рішення про відмову у призначенні пенсії. Такий підхід не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та принципу належного врядування.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №025150009819 від 25.10.2025 не може вважатися таким, що прийняте на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення позивачці пенсії за вислугу років.

Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років, оскільки вирішення питання щодо наявності всіх передбачених законом умов для її призначення належить до компетенції органу Пенсійного фонду України. Суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу щодо встановлення всіх обставин, необхідних для призначення пенсії, зокрема щодо обчислення та підтвердження спеціального стажу позивачки.

Належним способом захисту порушеного права позивачки у цьому випадку є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Рівненській області та зобов`язання цього ж органу повторно розглянути заяву позивачки від 15.10.2025 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду.

При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач повинен надати оцінку поданим позивачкою документам щодо підтвердження спеціального стажу, у разі встановлення недоліків у їх оформленні повідомити позивачку про необхідність їх усунення відповідно до вимог Порядку №22-1 та лише після повного дослідження поданих документів прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду заяви.

Щодо належності відповідачів у цій справі суд зазначає таке.

Як встановлено судом, заява позивачки від 15.10.2025 була прийнята територіальним органом Пенсійного фонду України у Вінницькій області, однак за принципом екстериторіальності її розгляд здійснювався ГУ ПФУ в Рівненській області, яке безпосередньо прийняло оскаржуване рішення №025150009819 від 25.10.2025.

Таким чином, саме ГУ ПФУ в Рівненській області є суб`єктом владних повноважень, рішення якого є предметом оскарження у цій справі та який має повноваження щодо повторного розгляду заяви позивачки.

Натомість ГУ ПФУ у Вінницькій області оскаржуваного рішення не приймало, а тому відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку щодо повторного розгляду заяви позивачки чи вчинення інших дій, спрямованих на реалізацію висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Враховуючи наведене, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Вінницькій області задоволенню не підлягають, тоді як позовні вимоги до ГУ ПФУ в Рівненській області підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що обраний спосіб захисту не передбачає встановлення судом факту наявності у позивачки необхідного спеціального стажу та безпосереднього призначення їй пенсії, оскільки такі питання потребують здійснення пенсійним органом відповідних розрахунків, перевірки документів та встановлення всіх необхідних умов, що належить до його виключної компетенції.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Однак відповідачем 2 не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, зокрема не доведено, що перед прийняттям рішення позивачці було надано можливість усунути недоліки в оформленні документів у порядку та строки, передбачені Порядком №22-1, а також не доведено належного дослідження поданих нею документів на предмет підтвердження спеціального стажу.

Отже, з урахуванням установлених обставин справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №025150009819 від 25.10.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід відмовити.

Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», №4909/04; «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), №303-A, пункт 29).

Також відповідно до пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторони на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, усі інші доводи сторін були досліджені судом, однак не потребують окремої детальної оцінки, оскільки не спростовують наведених вище висновків суду щодо передчасності та необґрунтованості оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її вирішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №025150009819 від 25.10.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О.Борисенка, 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 22510016)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна