Ухвала суду № 139513844, 07.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 вересня 2026 р. Справа № 120/6118/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 22.11.2024, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій №921060814483 від 10.11.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії з 25.08.2015 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів.

01.07.2025 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, подана в порядку статті 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення суду від 22.11.2024 у справі № 120/6118/24. Заява обґрунтовується тим, що вказане судове рішення пенсійним органом не виконане.

Ухвалою від 11.07.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Крім того, відповідачу встановлено строк для подання письмових пояснень щодо ініційованого позивачем процесуального питання.

23.07.2025 представником відповідача подані письмові пояснення, в яких зазначено, що на виконання рішення суду, 07.04.2025 Головним управлінням поновлено позивачу пенсію з 25.08.2015 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, оскільки до 1999 року позивач отримував пенсію за віком та перебував на обліку у Київській область, тому, в даному випадку виплата пенсії позивача, обрахування доплати та компенсації втрати частини доходів, здійснюється Головним управлінням за місцем де фактично перебував на обліку позивач.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає, що ним вжито всіх заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судового рішення на користь позивача. Виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/6118/24, відбувається в межах покладених судом зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.

05.08.2025 представником позивача подано заперечення на пояснення відповідача, в яких зазначає, що рішення суду від 22.11.2025 не виконано.

Ухвалою від 02.10.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до 02 листопада 2025 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №120/6118/24.

На адресу суду надійшов звіт пенсійного органу про виконання судового рішення, в якому зазначено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024, Головним управлінням проведено ОСОБА_1 поновлення пенсії з 25.08.2015 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів, що підтверджується рішенням 921060814483 від 15.07.2025. Розмір пенсії заявника з 25.08.2015 року склав 4794,62 грн.

Разом з тим, зазначено, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення (перерахунок) пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні чи перерахунку має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву. В даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Доступ до матеріалів пенсійних справ у територіальних органів Пенсійного фонду України, які було уповноважено розглядати подану особою заяву, є лише на момент здійснення призначення (перерахунку) пенсії.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 16.10.2024 у справі № 140/14380/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23, від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Положеннями п. 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи належить здійснення виплати пенсії після ї призначення органом, який розглядає відповідну заяву.

Відтак, в даному випадку виплата пенсії заявника, та обрахування доплати здійснюється за місцем проживання - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 , який знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (особовий рахунок № НОМЕР_1 Ідентифікаційний код 2091022055) за період з 25.08.2015 по 31.07.2025 сума доплати склала 520789,19 грн.

Відповідно до наявної інформації на даний час Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області ініційовано перевірку поза графіком цільового використання коштів Пенсійного фонду України, призначених для виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 (с-ще Глеваха, Фастівський район, відділення поштового зв`язку № 08631), оскільки згідно відповіді АТ «Укрпошта» від 02.09.2025 № 1.30.002.-32653-25, було зазначено, що пенсійні кошти ОСОБА_1 виплачені 12.08.2025 ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11 жовтня 2018 року, де зазначено паспортні дані довірителя НОМЕР_3 , що не відповідає матеріалам електронної пенсійної справи РИ 180751.

Тобто територіальними органами Пенсійного фонду України вчиняються всі можливі дії згідно чинного законодавства для виконання зазначеного рішення суду.

За таких обставин, відповідач просить врахувати, що виконання рішення суду відбувається в межах покладених судом зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.

06.11.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано доповнення до звіту, в якому просить врахувати лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, щодо надання інформації на виконання судового рішення ОСОБА_1

07.11.2025 до суду надійшло заперечення представника позивача на звіт відповідача, в якому зазначено, що відповідач не виконав рішення суду в частині саме виплати (не слід плутати з нарахуванням) поновленої пенсії. Незважаючи на наявність у відповідача інформації про банківський рахунок позивача, як єдиний передбачений законодавством спосіб отримання пенсії для осіб, які постійно проживають за кордоном, у звіті зазначено, що поточна пенсія за серпень 2025 року була скерована на відділення Укрпошти. Отже, порушене право позивача не поновлено, доплата пенсії не здійснена, поточна пенсія не виплачується, мети судового рішення не досягнуто.

Крім того, виплата пенсії за один місяць через поштове відділення, попри наявність у пенсійній справі реквізитів банківського рахунку позивача, та за відсутності спору між сторонами щодо його постійного проживання за кордоном (а отже непоширення на нього Інструкції про виплату пенсій через поштові відділення), не може вважатися фактичною виплатою пенсії навіть за цей один місяць, за який хтось нібито її отримав.

Аргументи заперечення щодо нібито проведення розслідування щодо факту отримання пенсії іншою особою, не має відношення до предмету спору, та не підтверджує неможливості здійснення виплати доплати пенсії позивача з компенсацією та виплату поновленої пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.

Зауважено, що звіт відповідача не містить жодних доказів фактичної виплати пенсії позивачу за період з 25.08.2015 по теперішній час із нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів. Таким чином, факт поновлення виплати пенсії відповідачем не доведено, а отже відсутні підстави для прийняття цього звіту судом.

Відтак, представник позивача просить відмовити у прийнятті звіту та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати у десятиденний строк новий звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року справі №120/6118/24, попередити керівника відповідача про відповідальність встановлену відповідно до ст. 382 КАС України, та запросити його до участі у процесі на наступні засіданні.

25.11.2025 представником позивача подано заперечення на доповнення до звіту відповідача, в якому зауважує, що окремий Порядок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 не може бути застосований до позивача, оскільки цей Порядок стосується виключно внутрішньо-переміщених осіб. Позивач постійно проживає за кордоном, а тому на нього не поширюється дія Закону України № 1706-VII від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Постанови КМУ від 10.11.2021 № 1165.

Ухвалою суду від 16.01.2026 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області у прийнятті звіту (вх. № 69227 від 03.11.2025) про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 120/6118/24. Звільнено керівника суб`єкта владних повноважень відповідача від сплати штрафу. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 120/6118/24. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом двох місяців з моменту отримання копії цієї ухвали подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 в адміністративній справі №120/6118/24 з письмовими доказами на підтвердження повного його виконання.

В ухвалі від 16.01.2026 суд дійшов висновку про виконання в частині покладених на Управління зобов`язань щодо поновлення призначеної ОСОБА_1 пенсії з 25.08.2015. Щодо тверджень представника позивача про невірний розрахунок розміру пенсії (незгода на обробку пенсійної справи позивача модулем "макетна обробка"), зазначено, що у рішенні від 22.11.2024 не вирішувалося питання щодо зобов`язання поновити позивачу пенсію у певному конкретному розмірі.

Разом з тим, щодо виконання покладених на Управління зобов`язань в частині поновлення виплати пенсії позивача з компенсацією втрати частини доходів, то в ухвалі від 16.01.2026 враховано, що пенсійним органом не надано доказів того, що поновлення пенсії проведено з компенсацією втрати частини доходів. З огляду на це, у межах судового контролю зобов`язано відповідача подати новий звіт про виконання судового рішення в цій частині.

Щодо виконання покладених на Управління зобов`язань в частині виплати поновленої пенсії та тверджень відповідача про скерування пенсійних виплат на відділення Укрпошти, то суд констатував факт невиконання відповідачем рішення від 22.11.2024 у справі №120/6118/24 в частині виплати поновленої 25.08.2015 пенсії ОСОБА_1 на його банківський рахунок. Тому, суд зобов`язав відповідача подати новий звіт про виконання судового рішення в цій частині.

Таким чином, ухвалою від 16.01.2026 відповідачу встановлено новий строк для подання звіту про виконання судового рішення в частині компенсації втрати частини доходів та в частині виплати поновлено 25.08.2015 пенсії ОСОБА_1 .

У встановлений судом строк відповідачем подано звіт про виконання судового рішення, в якому зазначає, що Головним управлінням на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025, з урахуванням вимог ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026, було здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів заявника за період з серпня 2015 року по липень 2025 року в сумі 9894,99 грн.

Відповідач звертає увагу, що виплата пенсії заявника та обрахування доплати на виконання рішення суду, відповідно до п. 4.10 Порядку №22-1, здійснюється за місцем фактичного проживання заявника. Крім того, з урахуванням висновків ухвали суду від 16.01.2026 Головне управління звернулося листом №0200-0303-9/26439 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з проханням забезпечити виплату поновленої пенсії ОСОБА_1 та компенсацію втрати частини доходів на вказаний ним у заяві банківський рахунок.

24.03.2026 представником позивача подано заперечення на звіт відповідача від 16.03.2026, оскільки він не підтверджує фактичного виконання судового рішення.

29.04.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подані доповнення до звіту з приводу нарахування та виплати коштів на виконання рішення суду. Зокрема зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024, Головним управлінням ОСОБА_1 було поновлено пенсію з 25.08.2015 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії заявника з 25.08.2015 склав 4794,62 грн. Сума боргу заявника за період з 01.08.2015 по 31.07.2025 склала 520789,19 грн, що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої ним пенсії. Розрахунок компенсації втрати частини доходів заявника за період з серпня 2015 по липень 2025 року склав 9894,99 грн. Частково сума боргу в розмірі 45746,58 грн виплачена заявнику в квітні місяці 2026 року. В подальшому, виплата коштів на виконання рішення суду буде виплачуватись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

Також відповідач надав розрахунок компенсації втрати частини доходів та довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1

18.05.2026 представником позивача подано заперечення на доповнення до звіту відповідача від 29.04.2026. Так, представник зазначає, що на банківський рахунок позивача у квітні 2026 року надійшла виключно поточна місячна пенсія в розмірі 4 794,62 грн. Жодної частини заборгованості у розмірі 520 789,19 грн та жодної частини поточної заборгованості за період з 01.08.2025 по 30.04.2026 у розмірі 43 151,58 грн та жодної суми компенсації втрати частини доходів на рахунок позивача не зараховано. Окрім того, Порядок №821 стосується виключно перерахованих пенсій, а не поновлених виплат.

Також представник зазначає, що розрахунок компенсації у розмірі 9 894,99 грн є грубим порушенням статті 3 Закону №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Відповідно до цієї норми компенсація обчислюється шляхом множення суми невиплаченого доходу за кожен окремий місяць на індекс інфляції за весь час затримки виплати цього конкретного місяця. Відповідач застосував неправомірний метод помножив загальну суму боргу (520 789,19 грн) на єдиний фіксований коефіцієнт 1,9%, що є неправомірним. При цьому, навіть враховуючи хибний розрахунок, компенсація фактично не виплачена.

З огляду на викладене, представник позивача просить відмовити у прийняті звіту (з урахуванням доповнень) та накласти штраф на начальника Головного управління ПФУ у Вінницькій області, встановити новий строк для подання звіту.

16.06.2026 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів перерахування на банківський рахунок позивача у квітні 2026 року, коштів на загальну суму 45746,58 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, звіт відповідача, доповнення до нього, надані докази та заперечення представника позивача, дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, Конституційним Судом України у рішенні від 26.06.2013 взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави, як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30.06.2009 №16-рп/2009).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 01.03.2023 у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19.04.2023 у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин та/або 3 статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановляння ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у цій справі, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії з 25.08.2015 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів.

Так, на виконання зобов`язання, покладеного відповідним рішенням, відповідачем поновлено з 25.08.2015 виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 та здійснено відповідні нарахування заборгованості.

В ухвалі від 16.01.2026 суд дійшов висновку про виконання пенсійним органом зобов`язань в цій частині. Щодо тверджень представника позивача про невірний розрахунок розміру пенсії (незгода на обробку пенсійної справи позивача модулем "макетна обробка"), зазначено, що у рішенні від 22.11.2024 не вирішувалося питання щодо зобов`язання поновити позивачу пенсію у певному конкретному розмірі.

Разом з тим, щодо виконання покладених на Управління зобов`язань в частині поновлення виплати пенсії позивача з компенсацією втрати частини доходів, то в ухвалі від 16.01.2026 враховано, що пенсійним органом не надано доказів того, що поновлення пенсії проведено з компенсацією втрати частини доходів. З огляду на це, у межах судового контролю зобов`язано відповідача подати новий звіт про виконання судового рішення в цій частині.

Щодо виконання покладених на Управління зобов`язань в частині виплати поновленої пенсії та тверджень відповідача про скерування пенсійних виплат на відділення Укрпошти, то суд констатував факт невиконання відповідачем рішення від 22.11.2024 у справі №120/6118/24 в частині виплати поновленої 25.08.2015 пенсії ОСОБА_1 на його банківський рахунок. Тому, суд зобов`язав відповідача подати новий звіт про виконання судового рішення в цій частині.

Таким чином, ухвалою від 16.01.2026 відповідачу встановлено новий строк для подання звіту про виконання судового рішення в частині компенсації втрати частини доходів та в частині виплати поновлено 25.08.2015 пенсії ОСОБА_1 .

Поряд з цим, судом встановлено, що після постановлення ухвали від 16.01.2026 відповідачем вчинено додаткові дії, спрямовані на виконання рішення суду.

З поданих відповідачем пояснень та доказів судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у цій справі, прийнято рішення № 921060814483, яким поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з визначеної судом дати - 25.08.2015, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з наявними в матеріалах справи розрахунками та довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, що сформована за особовим рахунком позивача, щомісячний розмір пенсії заявника з 25.08.2015 року за судовим рішенням зафіксовано на рівні 4 794,62 грн.

Окрім того, відповідачем здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у сумі 9894,99 грн та нарахування заборгованості за минулі періоди (з 01.08.2015 по 31.07.2025), загальна сума якої склала 520 789,19 грн. Також, забезпечено часткову виплату заборгованості у сумі 45746,58 грн, що підтверджується витягами з відомості на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки за квітень 2026 року.

Таким чином, на відміну від обставин, які були встановлені судом при розгляді попереднього звіту, відповідачем вжито додаткових заходів щодо фактичного виконання рішення суду, зокрема, поновлення пенсії проведено з компенсацією втрати частини доходів та забезпечено часткову виплату належних позивачу сум на його банківський рахунок.

При цьому суд бере до уваги, що предметом розгляду в межах цього провадження є питання виконання рішення суду від 22.11.2024, а не вирішення нового спору щодо правильності визначення конкретного розміру пенсії або повторне вирішення питання про спосіб її обчислення.

Щодо доводів представника позивача про неправильність розрахунку компенсації втрати частини доходів суд зазначає, що статтею 3 Закону України № 2050-III передбачено обчислення суми компенсації виходячи із суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць та індексу інфляції в період його невиплати.

Разом з тим у межах розгляду звіту суд не здійснює первинного розрахунку належної позивачу компенсації та не вирішує спір про правильність такого розрахунку, якщо відповідне питання не було предметом розгляду та не визначено резолютивною частиною рішення від 22.11.2024.

Наданий відповідачем розрахунок компенсації та інші матеріали свідчать про вчинення ним дій на виконання відповідного обов`язку, а питання про правильність обчислення її конкретного розміру може бути предметом самостійного оскарження у встановленому законом порядку, якщо позивач вважає свої права порушеними.

Суд також враховує, що рішення від 22.11.2024 не містить визначення конкретного розміру пенсії, який має бути встановлений позивачу, у зв`язку з чим доводи щодо незгоди з визначеним відповідачем розміром пенсії не можуть бути підставою для відмови у прийнятті звіту.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якої судовий контроль за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків, тоді як дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які виходять за межі безпосереднього виконання попереднього судового рішення, ґрунтуються на нових правових або фактичних обставинах та породжують нові юридичні наслідки, можуть бути предметом самостійного позову.

У цій справі представник позивача, фактично заперечуючи проти невиплати всієї визначеної відповідачем суми заборгованості, порушує питання про фактичне стягнення конкретної суми коштів та порядок її виплати. Водночас відповідачем надано докази фактичного перерахування на банківський рахунок позивача 45 746,58 грн та повідомлено про здійснення заходів щодо подальшої виплати нарахованих сум.

За таких обставин суд не вбачає підстав у межах цього провадження визначати інший розмір заборгованості, встановлювати спосіб її стягнення або вирішувати самостійний спір щодо правомірності застосування певного механізму фінансування відповідних виплат.

Суд також враховує, що питання правомірності застосування Порядку № 821 як окремого нормативного механізму виплати пенсій на виконання судових рішень не було предметом розгляду у справі № 120/6118/24. Відтак у разі виникнення спору щодо правомірності застосування зазначеного нормативного регулювання або щодо дій відповідача при здійсненні виплат на його підставі такі вимоги можуть бути предметом самостійного судового оскарження.

Водночас у межах цього провадження суд оцінює наданий відповідачем звіт саме з точки зору вжиття ним заходів на виконання рішення суду від 22.11.2024.

Судом встановлено, що відповідачем поновлено пенсію позивача з 25.08.2015, визначено розмір пенсії, проведено розрахунок заборгованості за минулий період у сумі 520 789,19 грн, здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у сумі 9 894,99 грн, а також фактично виплачено позивачу 45 746,58 грн.

Таким чином, після постановлення ухвали суду від 16.01.2026 відповідачем вчинено додаткові конкретні дії, спрямовані на виконання судового рішення, у тому числі розпочато фактичну виплату визначеної ним заборгованості.

При цьому суд не встановлює в межах цього провадження правильність визначення суми 520 789,19 грн як остаточного розміру заборгованості та не вирішує спір щодо стягнення зазначеної суми, оскільки такі питання виходять за межі предмета судового контролю, визначеного статтею 382 КАС України.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення суду від 22.11.2024 у даній справі виконує у межах повноважень та відповідно до норм законодавства, а тому поданий звіт з урахуванням доповнень та доданих доказів підлягає прийняттю.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 120/6118/24 з урахуванням доповнень до звіту від 29.04.2026 та доказів, поданих 16.06.2026.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна