Рішення № 139486527, 04.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 вересня 2026 р. Справа № 120/11949/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він мав встановлену медико-соціальною експертною комісією 25% втрату професійної працездатності, однак за результатами оцінювання експертною командою 21.02.2025 йому не було встановлено інвалідність та не продовжено зазначений відсоток втрати професійної працездатності. Не погодившись із цим рішенням, позивач оскаржив його до Центру оцінювання функціонального стану особи, який рішенням від 02.05.2025 № ВОР-172 також не встановив йому групу інвалідності.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки, на його думку, експертною командою не враховано сукупність медичних документів, які підтверджують стійкі та помірні порушення функцій правої верхньої кінцівки внаслідок отриманого під час захисту Батьківщини вогнепального поранення, зокрема контрактуру правого плечового суглоба, післятравматичну брахіоплексопатію, ураження нервів, обмеження рухів та порушення чутливості. При цьому, як зазначає позивач, зазначені порушення негативно впливають на його здатність до трудової діяльності, самообслуговування та ведення домашнього господарства.

На переконання позивача, експертна команда не надала належної оцінки висновкам ВЛК, результатам ЕНМГ, висновку лікаря ФРМ та іншим медичним документам, чим порушила вимоги пунктів 6, 21, 22, 23, 31, 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Також позивач посилається на порушення процедури розгляду його скарги, оскільки, за його твердженням, він не був запрошений на засідання експертної команди Центру оцінювання 02.05.2025 та не мав можливості надати пояснення щодо свого стану здоров`я.

Позивач вважає, що встановлені у нього стійкі порушення функцій організму та помірний ступінь обмеження життєдіяльності відповідають критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, а тому рішення № ВОР-172 від 02.05.2025 є необґрунтованим та прийнятим із порушенням установленої процедури. У зв`язку з цим просить суд визнати його протиправним та скасувати, а також зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи повторно провести оцінювання його повсякденного функціонування відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до адміністративного суду. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що Центр оцінювання функціонального стану особи діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, наказів МОЗ України № 2022 від 03.12.2024 та № 2067 від 10.12.2024, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідач вказав, що за результатами розгляду скарги позивача експертною командою Центру було досліджено медико-експертну документацію та результати проведеного у період з 15.04.2025 по 30.04.2025 обстеження. За наслідками такого розгляду встановлено, що наявні у позивача наслідки травми не дають підстав для встановлення групи інвалідності, у зв`язку з чим рішення експертної команди від 21.02.2025 № 10473/25/1092/Р підтверджено рішенням від 02.05.2025 № ВОР-172. При цьому рекомендовано повторно звернутися на оцінювання у разі прогресування обмежень життєдіяльності.

На переконання відповідача, спірне рішення прийнято законно, обґрунтовано та у встановленому порядку. Відповідач також наголосив, що питання встановлення чи невстановлення інвалідності належить до компетенції спеціалізованих установ у медичній сфері, а суд не вправі підміняти відповідний орган та надавати власну оцінку медичним висновкам, а може перевіряти рішення переважно в частині дотримання процедури його прийняття.

Крім того, відповідач зазначив, що розгляд скарги позивача здійснювався у передбаченому законодавством порядку, за результатами якого попереднє рішення експертної команди не було скасовано та нового рішення щодо результату оцінювання не приймалося.

Також відповідач просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на значне навантаження юридичного персоналу, пов`язане з реформуванням системи медико-соціальної експертизи, виконанням Центром відповідних повноважень на всій території України, а також обставини воєнного стану, повітряні тривоги та ракетні удари по м. Дніпру, які ускладнювали роботу юридичного персоналу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією з 03.04.2023.

04.07.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях із захисту України позивач отримав мінно-вибухову та акустичну травми, а також вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення правої задньої поверхні грудної клітки з переломом правої лопатки. У подальшому позивач проходив неодноразове стаціонарне та амбулаторне лікування, оперативні втручання та реабілітацію.

З матеріалів справи вбачається, що наслідками отриманої травми у позивача є, зокрема, посттравматичні зміни правого плечового суглоба, деформуючий артроз, контрактура, посттравматична брахіоплексопатія, ураження нервів правої верхньої кінцівки, больовий синдром, обмеження рухів та порушення чутливості.

05.02.2024 Вінницькою спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності.

У подальшому, 21.02.2025 за результатами оцінювання повсякденного функціонування позивача експертною командою прийнято рішення № 10473/25/1092/Р, відповідно до якого позивача особою з інвалідністю не визнано. При цьому експертною командою визначено легке обмеження життєдіяльності у сфері праці та не продовжено раніше встановлений відсоток втрати професійної працездатності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом скарги позивача Центром оцінювання функціонального стану особи було організовано додаткове обстеження позивача. У період з 15.04.2025 по 30.04.2025 позивач пройшов відповідне обстеження, за результатами якого складено виписку № 1287.

За результатами розгляду скарги та дослідження медичної документації, у тому числі результатів проведеного обстеження, 02.05.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ВОР-172, яким підтверджено попереднє рішення експертної команди від 21.02.2025 № 10473/25/1092/Р. У рішенні зазначено, що наявні у позивача наслідки травми не дають підстав для встановлення групи інвалідності, а у разі прогресування обмежень життєдіяльності рекомендовано повторне звернення на оцінювання повсякденного функціонування особи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» запроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до якої з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності повнолітнім особам проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як вбачається з положень Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, оцінювання проводиться експертними командами, які під час розгляду справи досліджують усі надані документи, а також відповідні медичні записи, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення, зокрема, щодо встановлення чи невстановлення інвалідності, ступеня обмеження життєдіяльності особи та ступеня втрати професійної працездатності.

Отже, саме експертна команда, до складу якої входять лікарі відповідних спеціальностей, наділена спеціальними знаннями та повноваженнями щодо визначення наявності у особи стійких порушень функцій організму, ступеня обмеження її життєдіяльності та відповідності таких порушень критеріям встановлення інвалідності.

При цьому суд зауважує, що предметом судового контролю у цій справі є не встановлення наявності чи відсутності у позивача медичних показників для визначення певної групи інвалідності, а перевірка правомірності рішення відповідача, зокрема дотримання ним установленої законодавством процедури, меж наданих повноважень, обґрунтованості та належності прийнятого рішення.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою суд не може перебирати на себе повноваження спеціалізованого органу та здійснювати власну оцінку медичних показників особи, оскільки суд не є спеціалізованою установою у медичній сфері. Водночас суд вправі перевірити рішення відповідного органу на предмет дотримання встановленої процедури його прийняття, компетенції органу, повноти дослідження необхідних документів та відповідності такого рішення вимогам законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а та від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19.

Судом встановлено, що первинне рішення щодо результатів оцінювання повсякденного функціонування позивача було прийнято експертною командою 21.02.2025 №10473/25/1092/Р. Вказаним рішенням позивача не визнано особою з інвалідністю, визначено легке обмеження життєдіяльності у сфері праці та не продовжено раніше встановлений відсоток втрати професійної працездатності.

Не погодившись із таким рішенням, позивач скористався передбаченим законодавством правом на його оскарження до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Судом встановлено, що під час розгляду скарги позивача відповідач не обмежився формальним дослідженням первинного рішення, а організував проведення додаткового обстеження позивача, яке здійснювалося у період з 15.04.2025 по 30.04.2025. За результатами такого обстеження складено виписку № 1287.

Після проведення додаткового обстеження та дослідження наявної медичної документації 02.05.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ВОР-172, яким підтверджено рішення експертної команди від 21.02.2025 № 10473/25/1092/Р.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач не дослідив стан його здоров`я та не врахував медичну документацію, спростовуються матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що у спірному рішенні зазначено номер направлення на оцінювання, а матеріали такого направлення містять відомості про медичну документацію позивача. Крім того, на виконання вимог суду відповідачем надано матеріали, на підставі яких проводилося оцінювання, у тому числі медичні документи, виписки та результати відповідних досліджень.

При цьому позивачем не наведено конкретного медичного документа, який відповідно до вимог Порядку проведення оцінювання повинен був бути досліджений експертною командою, однак фактично не був нею досліджений.

Наведені позивачем посилання на висновки ВЛК, результати електронейроміографічного дослідження, висновки лікарів та інші медичні документи фактично стосуються змісту та результатів медичної оцінки, наданої експертною командою.

Водночас сам по собі факт наявності у позивача певних захворювань, наслідків травми, функціональних порушень або раніше встановленого відсотка втрати професійної працездатності не свідчить автоматично про наявність правових підстав для встановлення відповідної групи інвалідності. Визначення того, чи призводять відповідні порушення до встановленого законодавством ступеня обмеження життєдіяльності та чи відповідають вони критеріям встановлення інвалідності, належить до компетенції експертної команди.

Суд не наділений спеціальними медичними знаннями, необхідними для самостійного визначення ступеня функціональних порушень позивача, їх стійкості, впливу на його життєдіяльність та відповідності встановленим медичним критеріям інвалідності.

Відтак твердження позивача про те, що наявні у нього порушення повинні оцінюватися як такі, що відповідають критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним рішення відповідача, оскільки фактично спрямовані на переоцінку медичних висновків експертної команди.

При цьому судом не встановлено порушень відповідачем вимог пунктів 28-36, 40, 44-46 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи під час розгляду скарги позивача та прийняття рішення від 02.05.2025 № ВОР-172.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було розглянуто скаргу позивача, досліджено медичну документацію та проведено додаткове обстеження, після чого експертною командою прийнято відповідне рішення.

Посилання позивача на те, що він не був присутній під час розгляду його скарги 02.05.2025, саме по собі не свідчить про незаконність спірного рішення, оскільки позивачем не доведено, що така обставина призвела до неповного з`ясування обставин справи або позбавила експертну команду можливості дослідити необхідні медичні документи. При цьому матеріали справи підтверджують проведення щодо позивача додаткового обстеження безпосередньо перед прийняттям спірного рішення.

Суд також враховує, що за змістом пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи саме Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішень експертних команд перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення про скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Отже, відповідач у межах розгляду скарги позивача був наділений повноваженнями здійснити відповідну перевірку, що ним і було зроблено.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що відповідач діяв поза межами наданих йому законом повноважень, застосував їх не з тією метою, для якої вони надані, або допустив істотне порушення процедури прийняття спірного рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення, а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У свою чергу, за правилами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цій справі позивачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем визначеної законодавством процедури проведення оцінювання або розгляду його скарги, а також про прийняття спірного рішення поза межами компетенції відповідача.

Судом також не встановлено неврахування відповідачем документів, які були подані позивачем та мали обов`язково бути досліджені під час проведення оцінювання. Натомість доводи позивача фактично зводяться до незгоди з медичною оцінкою наявних у нього порушень та висновком експертної команди щодо відсутності підстав для встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 02.05.2025 № ВОР-172 прийняте в межах компетенції, у порядку та спосіб, визначені законодавством, а підстав для його визнання протиправним та скасування судом не встановлено.

Відповідно, відсутні й правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно провести оцінювання повсякденного функціонування позивача.

При цьому суд зауважує, що скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та зобов`язання останнього повторно провести відповідну процедуру є способом судового захисту, який може бути застосований у разі встановлення протиправності оскаржуваного рішення або порушення відповідачем прав позивача. Оскільки таких обставин у цій справі не встановлено, підстави для застосування зазначеного способу захисту відсутні.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), відповідно до якої судові рішення повинні містити належне обґрунтування підстав, на яких вони ґрунтуються, однак пункт 1 статті 6 Конвенції не може розумітися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Оцінюючи доводи сторін у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправності рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 02.05.2025 № ВОР-172, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (про. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна