Ухвала суду № 13948478, 08.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3440/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Беспалова О.О.,

Скирді Б.К.,

представників позивачів Нестер Н.В., Детюка А.М.,

представника відповідача Гримальського А.Ю., Островського В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ястреб»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, за участю прокуратури Оболонського району м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Приватне підприємство «Ястреб»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі відповідач), за участю прокуратури Оболонського району м. Києва, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000222304/0 від 25.02.2010 року за яким ПП «Ястреб»було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 240 884,25 грн., у тому числі нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 620442,13 грн., що в загальному становить 1861326,38 грн. та № 0000212304/0 від 25.02.2010 року, за яким ПП «Ястреб»було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1551105,31 грн., у тому числі нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 1152889,18 грн., що в загальному становить 2703994,49 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року позов Приватного підприємства «Ястреб»задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000222304/0 від 25.02.2010 року та № 0000212304/0 від 25.02.2010 року.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Ястреб»є юридичною особою, зареєстрованою Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.08.2001 року, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 479788 (а.с. 85).

На підставі направлень від 30.10.2009 року № 2345/23, від 27.11.2009 року № 2489/23, виданих ДПІ у Оболонському районі м. Києва та у відповідності до вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (зі змінами і доповненнями), працівниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва в період з 30.10.2009 року по 10.12.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ПП «Ястреб»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 15.02.2010 року №63/2304/31520728, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «Ястреб»було занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді на загальну суму 1551105,31 грн., в тому числі: за IV квартал 2008 року 488794,17 грн., за I квартал 2009 року 586431,87 грн., за II квартал 2009 року 475879,27 грн.;

- пп. 7.4.1., пп.. 7.4.4., пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «Ястреб»було занижено податок на додану вартість на загальну суму 1240884,25 грн., в тому числі: за листопад 2008 року 217850,25 грн., за грудень 2008 року 173185,08 грн., за січень 2009 року 168634,25 грн., за лютий 2009 року 173690,75 грн., за березень 2009 року 126820,50 грн., за квітень 2009 року 201011, 25 грн.;

- пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого сума податку з власників транспортних засобів за 2009 рік була занижена на загальну суму 494,00 грн. (а.с. 12-63).

Акт перевірки від 15.02.2010 року № 63/2304/31520728 підписаний позивачем із запереченнями, які 17.02.2010 року за № 63 були направлені ДПІ у Оболонському районі м. Києва (а.с. 64-69).

22.02.2010 року відповідачем, за результатами розгляду, наданий висновок на заперечення до акту від 15.02.2010 року № 63/2304/31520728 про результати планової виїзної перевірки ПП «Ястреб»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, яким висновки за результатами перевірки, викладені в акті залишені без змін (а.с. 70-83).

На підставі акту перевірки від 15.02.2010 року № 63/2304/31520728 та висновку перевірки від 22.02.2010 року № 4134/10/23-406, ДПІ у Оболонському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення від 25.02.2010 року № 0000222304/0 про визначення ПП «Ястреб»податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1 240 884,25 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 620442,13 грн. та від 25.02.2010 року № 0000212304/0 про визначення ПП «Ястреб»податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1551105,31 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1152889,18 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР втсановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2008 року між ПП «Ястреб»(Замовник) та ТОВ «Трейд-Фокс»(Виконавець) було укладено договір про надання конфіденційних послуг № 3, за умовами якого TOB «Трейд-Фокс»зобов'язувалось надавати наступні послуги: консультації з правових питань, вести претензійно-позовну роботу, проводити роботу по стягненню дебіторської заборгованості, представляти інтереси ПП «Ястреб»в судових органах та органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (т.1 а.с. 126).

Крім цього, 12.11.2008 року між ПП «Ястреб»(Замовник) та ТОВ «Трейд-Фокс»(Виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг № 4, за умовами якого TOB «Трейд-Фокс»зобов'язувалось надавати технічно справний, відповідний санітарним вимогам і пристосований для перевезення пасажирів, заправлений пальним у кількості, необхідній для виконання послуг, автомобіль (т.1 а.с. 102).

Факт виконання сторонами умов зазначених договорів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Так, на виконання умов договору про надання конфіденційних послуг № 3 від 12.11.2008 року свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2008 року на суму 916650,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 183300,00 грн.), за грудень 2008 року на суму 611461,67 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 122292,33 грн.), за січень 2009 року на суму 567010,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 113402,00 грн.), за лютий 2009 року на суму 655000,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 131000,00 грн.), за березень 2009 року на суму 397 500,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 79 500,00 грн.), за квітень 2009 року на суму 767 175,00 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 153 435,00 грн.), за травень 2009 року на суму 733 453,33 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 146 690,67 грн.) та податкові накладні до договору № 3 від 12.11.2008 року за період листопад 2008 року травень 2009 року (т.1 а.с. 127-140).

На виконання умов договору про надання транспортних послуг № 4 від 12.11.2008 року свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2008 року на суму 172 601,25 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 34 520,25 грн.), за грудень 2008 року на суму 254463,75 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 50892,75 грн.), за січень 2009 року на суму 276161,25 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 55232,25 грн.), за лютий 2009 року на суму 213453,75 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 42690,75 грн.), за березень 2009 року на суму 236602,50 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 47320,50 грн.), за квітень 2009 року на суму 237881,25 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 47576,25 грн.), за травень 2009 року на суму 165007,59 грн. (у тому числі ПДВ 20 % 33001,50 грн.), додатки до Договору № 4 від 12.11.2008 року та податкові накладні до договору № 3 від 12.11.2008 року за період листопад 2008 року травень 2009 року (т. 1 а.с. 103-125).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що операції по наданню транспортних та конфіденційних послуг по зазначених вище угодах між ПП «Ястреб»та його контрагентом ТОВ «Трейд-Фокс»з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства є нікчемними, а тому у ПП «Ястреб»не виникає права на віднесення до валових витрат, на підставі актів прийняття виконаних робіт, наданих на виконання таких угод та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Апелянт звертає увагу на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.02.2009 року № 2244/7/15710, з якого зокрема вбачається, що за даними інформаційної бази АІС РПП Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фокс»код ЄДРПОУ 36186021 знаходиться на обліку в ДПІ з 22.10.2008 року, зареєстровано платником ПДВ від 11.1.2008 року, індивідуальний податковий номер 361860226557. Згідно п. 2 розпорядження КМ України від 01.07.2009 року № 757-р від 21.07.2009 року підприємству було анульовано свідоцтво платника ПДВ (акт № 264/15-8 від 21.07.2009 року). Відповідно до відомостей, як надійшли в електронному вигляді 21.01.2010 року від ЄДР про судове рішення, щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством, підприємство має 21 стан (ліквідаційна процедура). По податку на додану вартість ТОВ «Трейд-Фокс»звітувало з листопада 2008 року по 01.06.2009 року, по податку на прибуток підприємство звітувало за 11 місяців 2008 року та за 2008 рік. Декларації з податку на прибуток за 2009 рік підприємством до ДПІ не подавались (т.2 а.с. 9-14).

Крім цього, апелянт посилається на висновок спеціаліста від 16.12.2009 року № 2036, яким було встановлено невідповідність підписів громадянина ОСОБА_9 тим, що містяться у вищезазначених спірних договорах, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних ТОВ «Трейд-Фокс», які були підписані ним від імені директора вказаного товариства (т.1 а.с. 245-250).

Також, апелянт посилається на те, що громадянин ОСОБА_9, який іменується директором ТОВ «Трейд-Фокс», не має жодного відношення до створення та діяльності вказаного підприємства.

На думку апелянта, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між сторонами між ПП «Ястреб»та його контрагентом ТОВ «Трейд-Фокс»правочинів з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта та зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Однак в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що спірні договори про надання конфіденційних послуг № 3 від 12.11.2008 року та про надання транспортних послуг № 4 від 12.11.2008 року, що були укладені між ПП «Ястреб»та ТОВ «Трейд-Фокс»є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, на момент їх укладення сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення, що в свою чергу свідчить про настання певних правових наслідків.

Відповідно до п.п. «б»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР), реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання).

Апелянтом не було надано доказів визнання недійсним саме в судовому порядку свідоцтва платника податку ТОВ «Трейд-Фокс», а також інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства.

Крім цього, ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи платника податку на додану вартість, у тому числі у звязку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта про те, що оспорювані господарські зобовязання ПП «Ястреб»з ТОВ «Трейд-Фокс»були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність у ПП «Ястреб»та ТОВ «Трейд-Фокс»при укладенні ними договорів № 3 від 12.11.2008 року про надання конфіденційних послуг та № 4 від 12.11.2008 року про надання транспортних послуг, як таких, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства або порушують публічний порядок. Спірні угоди були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобовязання за ними виконані належним чином, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем витрат на оплату отриманих транспортних та конфіденційних послуг, є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договорами, що були укладені між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс», які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначених договорів. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Висновок спеціаліста № 2036 від 16.12.2009 року, як доказ відповідача щодо нікчемності спірних правочинів у розумінні ст. 228 КАС України, висновків суду першої інстанції не спростовує.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат, в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а відповідачем відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на порушення відповідачем строку складання акту виїзної планової перевірки ПП «Ястреб».

Так, відповідно до п. 4.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

Як вбачається з матеріалів справи, планова виїзна документальна перевірка ПП «Ястреб»проводилась ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 30.10.2009 року по 10.12.2009 року, а акт перевірки було складено та підписано лише 15.02.2010 року. Таким чином, відповідачем був порушений строк, передбачений п. 4.2. Порядку (строк складання акту сплинув 15.12.2009 року).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення. Доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладених в постанові від 09 квітня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя:

Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

О.О. Беспалов

Повний текст ухвали складено та підписано 14.02.11р.