Ухвала суду № 13948447, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5571/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Сорочка Є.О.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України до субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансової санкції, -

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора м. Чернігова в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансової санкції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансову санкцію в сумі 1700 гривень в дохід державного бюджету на рахунок: 31116106700361, код ЄДРПОУ 21405534 КБК 21081100, МФО 853592 УДК держбюджет в Носівському районі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в звязку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області.

Так, відповідно до виду господарської діяльності відповідач надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

30 квітня 2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області було проведено планову перевірку дотримання суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 013366 від 30.04.2010 року, яким зафіксовано порушення ст. ст. 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник не забезпечує контроль механічного стану транспортного засобу; проведення медичного огляду водіїв (укладено договір від 01.02.2010 р. з ПП ОСОБА_4 на проведення передрейсового техогляду транспортного засобу та передрейсового медогляду водія, але у ПП ОСОБА_4 відсутній кваліфікований персонал для проведення даних робіт); ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник не проводить контроль за роботою водіїв транспортних засобів, що включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку; ст. ст. 22, 23, 25-27 Закону України «Про автомобільний транспорт»та вимог положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року № 102, а саме: графіки планування проведення робіт з ТО-1 та ТО-2 не розробляються, акти виконаних робіт, документи про сплату послуг з ТО та ремонту відсутні; ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні журнали інструктажів з охорони праці, безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: 1) абз. 7 ч. 1 ст. 60 - порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів (час роботи водіїв перевищує сорок годин на тиждень); 2) абз. 3 ч. 1 ст. 60 - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: полюс обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті.

Відповідно, територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області 05.05.2010 року винесено постанову про застосування до суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій № 101041 в розмірі 1700,00 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 було затверджено Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Так, відповідно до п. 1 Положення, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Відповідно до п. 2 Положення, Головавтотрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.

Пунктами 4, 8 Положення передбачено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування. Для виконання покладених на неї завдань Головна державна інспекція на автомобільному транспорті може утворювати територіальні органи.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Так, пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду -відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку, під час проведення комплексної перевірки суб'єкта господарювання за місцезнаходженням обов'язково перевіряється наявність: визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач із актом перевірки дотримання субєктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 013366 від 30.04.2010 року був ознайомлений, про що поставив свій підпис та зазначив, що порушення будуть виправлені у найближчий час.

Крім того, постанову про застосування фінансових санкцій № 101041 від 05.05.2010 року відповідачем оскаржено не було.

Так, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фінансову санкцію в розмірі 1700,00 гривень позивачем сплачено не було, а тому, зазначена сума фінансових санкцій підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: