Ухвала суду № 13948412, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9995/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Борисюк Л.П., Грибан І.О.

при секретарі Франчук О.П.

за участю представника позивача Грицай М.А.

представника позивача Вергун І.В.

представника позивача Зарожевського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2010 року № 0001074310/3, яким визнано податкове зобовязання із податку на прибуток у розмірі 55887,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судове засідання зявилися представники позивача, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено правомірності винесення оспорюваного рішення .

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києва по роботі з великими платниками податків проведена планова перевірка АТ «Каліон», правонаступником якої є ПАТ «КІБ Креді Агріколь», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, на підставі якої складено Акт від 17.11.2009 року № 517/43-10/19357443.

Згідно з висновком перевірки позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 37218,80 грн. і занижено суму штрафних санкцій у розмірі 59,00 грн.

На підставі Акта від 17 листопада 2009 року № 517/43-10/19357443 та згідно із пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та дер жавними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181-ІП) 30 листопада 2009 року СДПІ прий няла податкове повідомлення-рішення № 0001074310/0, яким визначено податкове зобов'яза ння із податку на прибуток у розмірі 55887,20 грн. (у т.ч.: 37218,80 грн. - основного платежу, 18668,40 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Позивачем визнано допущене ним порушення п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за № 334/94 щодо заниження штрафу в розмірі 59,00 грн. за 2006 рік. Зазначена сума була сплачена 10 грудня 2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1210/10, призначення платежу: штрафна (фінансова) санкція згідно податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2009 року № 0001074310/0.

За результатами адміністративного оскарження суми податкового зобо в'язання і штрафних санкцій не змінено, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 липня 2010 року № 0001074310/3 (а.с. 124).

Згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподат кування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем придбано легкові автомобілі, що включаються до основних фондів, а витрати на їх придбання підлягають амортизації, зважаючи, що сплачений при придбанні автомобілів ПДВ позивач не включив до складу податкового кредиту, то на підставі пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач правомірно збільшив вартість відповідної групи основних засобів на суми ПДВ і проводив амортизаційні відрахування.

Щодо віднесення придбаних охоронно-тривожної системи сигналізації, автоматичної системи пожежогасіння, джерел безперебійного живлення і комутаторів до відповідної групи основних фондів слід зазначити наступне. Як вбачається із матеріалів справи, СДПІ вважає, що зазначені вище обладнання відображається як створення основних фондів групи 1 (передавальні пристрої), посилаючись лише на визначення терміну «теле комунікаційна мережа», наведене у ст. 1 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації», однак норми даного Закону не врегульовують спірних правовідносин, тому посилання відповідача лише на визначений ним термін, є безпідставним. Джерела безперебійного живлення у позивача слугують для забезпечення банків ського обладнання електричною енергією на випадок перебоїв у постачанні електроенергії; комутатори використовуються позивачем для обробки інформаційних потоків, їх перероз поділу. Зазначені пристрої не відносяться до будівель, споруд, їх структурних компонентів, чи засобів передачі інформації, а є самостійним офісним обладнанням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що охоронна сигналізація і система пожежогасіння не може бути віднесена до будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а відносяться до електронно-механічних засобів та обладнання офісу і їх основне завдання полягає у визначенні факту несанкціонованого проникнення та нападу на об'єкт, що охороняється та виявленні осередку пожежі і гасіння її на початковій стадії розвитку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що є необґрунтованим віднесення до 1-ої групи основних засобів зазначеного офісного обладнання, тому донарахування податкового зобовязання у сумі 34824,46 грн. та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення рішення залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Борисюк Л.П.

Суддя Грибан І.О.

Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2011 р.