Рішення № 139483391, 04.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2563/26

Номер провадження 2/541/1958/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

04 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М.,

розглянувши у м. Миргороді в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

26.06.2026 представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, в обґрунтування позову заначив наступне. 24.07.2025 між ТОВ «Авентус» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9271754. На підставі договору факторингу від 29.01.2026 № 29012026, реєстру прав вимоги б/н від 29.01.2026 право вимоги за договором № 9271754 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Відтак ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в сумі 23 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Однак, позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 13 250,00 грн без суми штрафних санкцій (23 250,00 грн 10 000,00 грн), судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, витрати на правничу допомогу 7 000,00 грн.

Представник позивача у позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача та ухвалення заочного рішення.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 липня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 122).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 9271754 про надання споживчого кредиту згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн. строком на 360 днів,періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредитування.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором №9271754 від 24.07.2025, який наданий позивачем, вбачається, що станом на 29.01.2026 ТОВ «Авентус Україна» нарахувало відповідачу заборгованість в сумі 23 250,00 грн.

29.01.2026 між TOB «Фінансова компанія «Ейс» та TOB «Авентус Україна» було укладено договір факторингу № 29012026. Згідно Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29012026 від 29 січня 2026 року TOB «Авентус Україна» передало TOB «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги, а TOB «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні TOB «Авентус Україна» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 29012026 від 29 січня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9271754 в розмірі 23 250,00 грн., з яких 5 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 8 250,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн. сума заборгованості за штрафами/пенею.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №9271754 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» станом на 29.01.2026 складає 23 250,00 грн., з яких 5 000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8 250,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 10 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 38).

27.04.2026 ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості Вих. № 25771532347.

Позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 13 250,00 грн без суми штрафних санкцій (23 250,00 грн 10 000,00 грн).

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до норм статей 610, 612, 625, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог, за таких обставин є підстави для задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовна заява в частині стягнення заборгованості за кредитним договором вмотивована, аргументована та така, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 26.06.2026 р. № 52148 на суму 2662,40 грн.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.

До матеріалів справи позивачем долучено: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, укладений між адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткову угоду від 20.04.2026 № 25771532347 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, акт прийому передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 20.01.2026; зі змісту якого вбачається перелік правових послуг та сума гонорару за надання правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Тимошенко О.О., довіреність від 20.02.2026, видану ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про уповноваження адвоката Тимошенко О.О. бути представником ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 коп.

Керуючись ст.ст.509,512,514,526,527,530,599,610,611,1054 ЦК України, ст.ст.12,76-81,83,141,263,264,265,273,280,281,282,352,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (Місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 9271754 від 24.07.2025 в розмірі 13 250 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: з яких: 5 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8 250,00 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (Місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у розмірі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 4000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський