Ухвала суду № 139483306, 02.09.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ПОЛТАВИ

Справа № 553/1634/26

Провадження № 1-кп/553/545/2026

У Х В А Л А

Іменем України

02.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження на підставі обвинувального акту № 1202517046000083 від 08.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Подільського районного суду м. Полтави перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, можуть реально настати, якщо запобіжний захід змінити, тобто обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у певний час доби або на цілодобовий домашній арешт за адресою місця проживання обвинуваченого. В обґрунтування заперечень посилався на позитивні характеристики обвинуваченого, наявність міцних соціальні зв`язки, те, що обвинувачений не притягувався до будь-яких видів юридичної відповідальності, являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, являється учасником бойових дій, має нагороди, також часткового відшкодував потерпілому моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та передав транспортний засіб Ford Tourneo Connect, вартість якого становить 11 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 491 700 грн. потерпілому ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також посилався на те, що обвинувачений потребує медичного обстеження та лікування, яке в умовах тримання під вартою здійснити неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 23.07.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.09.2026 року.

Судове засідання призначене на 02.09.2026 року має бути відкладене на раніше узгодженоу дату 22.09.2026 для продовження дослідження письмових доказів.

Таким чином, строк тримання обвинуваченого під вартою має сплинути до завершення судового провадження.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Досліджуючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше не засуджувався, одружений, не працював, проживає з дружиною та малолітнім сином.

Як на підставу продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді триманні під вартою, прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду та може незаконно впливати на потерпілого.

Дослідивши клопотання, суд вважає доведеним наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тому останній, з метою уникнення такого покарання може переховуватись від суду. Також, перебуваючи на волі обвинувачений, з урахуванням його позиції щодо пред`явленого обвинувачення, яке він визнає частково, зазначаючи про відсутність умислу на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, може незаконно впливати на потерпілого з метою спонукання до зміни раніше наданих пояснень. Суд враховує, що в попередньому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомляв, що допускає та побоюється такого впливу. Перевірити позицію потерпілого щодо такого впливу на дагнй час, суд можливості не має, оскільки потерпілий в судове засідання не з`явився. Отже суд вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілого, на даний час не зменшився.

Захисником надано копії документів на підтвердження часткового відшкодування моральної шкоди потерпілому на суму 402500,00 грн шляхом передачі йому транспортного засобу Ford Tourneo Connect, які суд не ставить під сумнів, але вважає, що ці обставини мають бути уточнені у потерпілого під час наступного судового засідання за його участі.

Дотримуючись вимог ст. 184 КПК України, щодо обґрунтування неможливості запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, щодо недоцільності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або застави. Також, судом не встановлені особи, яких суд може визнати такими, що заслуговують довіри, для застосування щодо обвинуваченого особистої поруки. Враховуючи те, що обвинувачений хоча і має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, разом з тим суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків в суді та не зможе запобігти встановленим ризикам.

Доводи захисника про позитивні характеристики обвинуваченого, не свідчать про відсутність або зменшення на даний час встановлених судом ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

В обгрунтування своїх заперечень захисник посилається на те, що під час тривалого перебування в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» стан здоров`я обвинуваченого значно погіршився та він не забезпечений належною медичною допомогою. На підтвердження цих обставин захисник надав відповідь Полтавської міської медичної частини (№23).

Вислухавши доводи захисника, дослідивши надані документи, суд дійшов наступного.

Відповідно до положень статті 49 Конституції України кожному гарантується право на медичну допомогу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про попереднє ув`язнення» адміністрація місць попереднього ув`язнення зобов`язана створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.

Відповідно до чинного законодавства України, порядок перебування ув`язнених осіб в слідчих ізоляторах регулюється нормами КПК України, ЗУ «Про попереднє ув`язнення», «Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Мінюсту №1769/5 від 14.06.2019.

Відповідно до Розділу X «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Мінюсту №1769/5 від 14.06.2019 року Порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в СІЗО визначається Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та законодавчими актами.

Надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами). У СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством. У СІЗО ув`язнені та засуджені звертаються по медичну допомогу до медичного працівника під час щоденного обходу ним камер та відділення для засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування СІЗО, або у разі потреби - до персоналу СІЗО. Посадова особа СІЗО, до якої звернувся хворий ув`язнений або засуджений, зобов`язана вжити заходів до організації надання йому медичної допомоги. Засуджені забезпечуються лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до вимог законодавства України.

Ув`язнені та засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров`я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров`я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Оплату таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюють ув`язнені та засуджені або їхні родичі за рахунок власних коштів. Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах під наглядом медичних працівників. У разі потреби у лікуванні в умовах стаціонару ув`язнений або засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих коштів чи коштів рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров`я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

З інформаційного листа Полтавської міської медичної частини (№23) від 29.07.2026 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 , який утримується в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», перебуває під диспансерним наглядом медичних працівників з діагнозом: цукровий діабет ІІ типу, інсулінозалежний тип. Крім того у нього виявлено ряд інших хронічних хвороб. В умовах медичної частини проходив обстеження та медичний огляд лікарями медичної частини. Враховуючи наявні хронічні захворювання ОСОБА_5 потребує постійного медикаментозного лікування. Призначені лікарські препарати ОСОБА_5 отримує за рахунок коштів рідних та близьких. Медичні обстеження (якщо такі є), призначені лікарями фахівцями, які неможливо провести в умовах медичної частини, виконуються в територіальних закладах МОЗ України за закріпленістю.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що доводи захисникапро те, що обвинувачений ОСОБА_5 в умовах тримання в ДУ «Полтавська УВП №23» не забезпечений належною медичною допомогою, не знайшли свого підтвердження.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що у судовому засіданні було доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищеназваним ризикам та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, будь-яких відомостей щодо неможливості за станом здоров`я подальшого його тримання під вартою суду не надано, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27,314-317,369-372,376 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжити строком на 60 днів, тобто по 31 жовтня 2026 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1