Ухвала суду № 13948251, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4252/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Кучми А.Ю., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмега Іспекс»до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення №000066/233/3/928 та №000066/233/3/927 від 19 березня 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було всебічно досліджено всіх обставин справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.4.3 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування ним сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 900770,00 грн. за квітень 2009 року, за результатами якої складено акт №1081/23-3/35412991 від 23 липня 2009 року. В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено п.4.1, п.4.3 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме ним було здійснено постанову товарів на митну територію України по ціні, нижчу за звичайну ціну товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

На підставі зазначеного акту перевірку відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №000066/233/3/928 від 19 березня 2010 року, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 900700,00 грн. та податкове повідомлення рішення №000066/233/3/927 від 19 березня 2010 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 702596,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 329518, 80 грн.

Відповідно до висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3025 від 12 жовтня 2010 року висновки акту №1081/23-3/35412991 від 23 липня 2009 року щодо не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 900770,00 грн. документально та нормативно не підтверджується. Даним висновком встановлено, що позивачем не було реалізовано товари за цінами , нижчими за звичайні ціни.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім тогою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ототожнення відповідачем понять «митна вартість»та «звичайна ціна»є помилковим та таким , що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Повний текст виготовлено 21.02.2011року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: