Ухвала суду № 13948218, 27.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-734/09 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт», Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт»до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт»(надалі за текстом «ТОВ «Базальт») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 09.01.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 418177 грн., податкового повідомлення-рішення №0000622301/2 від 09.01.2009 р. яким підприємству визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 84965 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000612301/2 від 09.01.2009 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 672 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 336 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 р. адміністративний позов задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 09.01.2009 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 411712 грн., в тому числі 277853 грн. за основним платежем та 133859 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Базальт»просить змінити постанову Житомирського окружного адміністративного суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000622301/2 від 09.01.2009 р.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000612301/2 від 09.01.2009 р. та податкового повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 09.01.2009 р. в частині визначення зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 6465 грн. позивачем не оспорюється.

В свою чергу Коростенська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.08.2008 р. по 07.09.2008 р. посадовцями Коростенської ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Базальт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2008 р.

Результати перевірки оформлено актом № 164/23-01/20014458 від 15.09.2008 р.

Цим актом, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат 1111573 грн. 18 коп. перерахованих на придбання бурів сталевих до скельних молотків, сталі бурової та інших комплектуючих (коронка бурова, канат для різки граніту, трос для фрезерування каменю). Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що зазначені матеріальні цінності являють собою складові частини виробу скельного молотка, який належить до 3-ї групи основних фондів, а відтак позивач мав право протягом звітного періоду віднести до валових витрат витрати у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Крім того, за даними зазначеного акту ТОВ «Базальт»занизило обсяг послуг, чим допустило порушення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обґрунтовуючи цей висновок Коростенська ОДПІ зазначила, що протягом періоду який перевірявся позивач надавав послуги з розробки Межиріцького родовища гранітів на підставі договору підряду № 4.05.КП від 01.06.2005 р., укладеного з казенним підприємством «Кіровгеологія». Відповідно до статті 2 цього договору ТОВ «Базальт»зобовязалось провести комплекс робіт що включає: гірничо-підготовчі, видобувні та відвальні роботи, виготовлення товарної продукції і доставку її на склад замовника. Згідно статті 3 договору предметом підряду є видобування гранітних блоків. Статтею 5 сторони за договором визначили, що вартість виконаних робіт залежить від фактичних витрат позивача у звітному місяці. За змістом статті 6 договору вартість виконаних робіт перераховується платіжним дорученням протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-здачі робіт.

За наслідками дослідження наданих для перевірки документів податковим органом встановлено, що у січні 2008 р. та лютому 2008 р. фактичні витрати, понесені позивачем у звязку із проведенням робіт, склали 142143 грн. 50 коп. та 194738 грн. 95 коп., відповідно. В той же час, акти виконаних робіт надані казенному підприємству «Кіровгеологія»за зазначені періоди лише на 16836 грн. та 47566 грн. 80 коп. Внаслідок цього, на думку відповідача, ТОВ «Базальт»занизило обсяг послуг на 288235 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 56643 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Коростенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 09.01.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в сумі 418 177 грн. (зазначена сума включає в себе податок, донарахований внаслідок віднесення до складу валових витрат витрати на придбання матеріальних цінностей, в розмірі 411712 грн., в тому числі 277853 грн. за основним платежем та 133859 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0000622301/2 від 09.01.2009 р. яким підприємству визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 84965 грн., в тому числі 56643 грн. за основним платежем та 28322 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон №334/94-ВР).

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначає «амортизацію»основних фондів і нематеріальних активів як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Тобто, визначальною ознакою за якою витрати відносяться до таких, що підлягають амортизації, є їх здійснення у звязку поліпшенням основних фондів.

У цьому контексті колегія суддів бере до уваги, що за даними вантажної митної декларації позивачем придбавались суцільні сталеві бури з робочою частиною з металокераміки типу 714-0834-65 довжиною 0,8 м. та типу 714-1633-65 довжиною 1,6 м.

Згідно із Законом України «Про Митний тариф України»від 5 квітня 2001 р. № 2371-III(в редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до товарів, зазначених у групі 8207належать інструменти змінні для ручних знарядь, з механічним приводом чи без нього або для верстатів (наприклад, для пресування, штампування, нарізування різьби, свердління, розточування, прошивання, фрезерування, токарного оброблення або загвинчування), включаючи фільєри для волочіння або пресування металу, інструменти для буріння скельних порід або ґрунтів. Інструмент для буріння скельних порід або ґрунтів з робочою частиною з металокерамікиналежить дотоварної позиції 8207130000.

Таким чином, відповідач необґрунтовано відніс бури сталеві до категорії комплектуючих (складової частини виробу) та донарахував податок на прибуток у звязку з віднесенням витрат на їх придбання до складу валових витрат.

Посилання відповідача на те, що Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 р. № 281 не відносить бури сталеві, сталь бурову, коронки бурові канат для різки граніту, трос для фрезерування каменю до змінного устаткування, а відтак ці елементи класифікуються як комплектуючі для скельних молотків є помилковим.

Скельні молотки є ручним знаряддям, а згадане Положення визначає змінне устаткування для екскаваторів, бурових верстатів, бульдозерів, тракторів, карєрних водовідливних установок, дробарно-розмелювального і збагачувального устаткування, підіймально-транспортного устаткування, випалювального устаткування, технологічного великовантажного автотранспорту, залізничного змінного устаткування, бурового устаткування, ковальсько-пресового устаткування, металорізних верстатів.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що канат для різки граніту, трос для фрезерування та сталь бурова за визначенням не можуть бути комплектуючими для ручних скельних молотків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 р. № 2755-VI), (надалі за текстом «Закон № 168/97-ВР») обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначає, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпункт «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 р. № 2755-VI) визначає обовязок податкового органу самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наведене та умови договору підряду № 4.05.КП від 01.06.2005 р. колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо правомірності визначення Коростеньскою ОДПІ податкового зобовязання із сплати податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій внаслідок заниження позивачем обсягу виконаних робіт за січень 2008 р. та лютий 2008 р.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Базальт»зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а твердження позивача про те, що фактичні витрати мають визначатись в момент передачі товару замовнику, суд апеляційної інстанції не приймає як доказ, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи додатками до договору підряду від 31.01.2008 р. та від 29.02.2008 р. в яких сам позивач визначає суму оплати за договором виходячи із вартості виконаних робіт,а не із вартості товару.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт», Коростенської обєднаної державної податкової залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 02 лютого 2011 р.