Постанова № 13948196, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15649/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року у справі за позовом підприємства зі 100% іноземною інвестицією «Монблан»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство зі 100% іноземною інвестицією «Монблан»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007392309/0 від 01.10.10 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 06.09.10 р. по 06.09.10 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку підприємства з 100% іноземною інвестицією «Монблан»в частині дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»за період червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2368/23-09/32671445 від 06.09.10 р., яким встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 10854412, 54 грн. в тому числі за червень 2010 на суму 10854412, 54.

01.10.10 р. Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення рішення № 0007392309/0, яким встановлено суму податкового зобовязання за основним платежем 10 854413,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4341765.00, грн., усього 15196178,00 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що вказане рішення контролюючого органу прийняте з порушенням порядку, встановленого законодавством, а тому повинно бути визнане протиправним та скасоване.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що, позивачем, на думку відповідача, порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Пунктом 7.2.3 ст. 7 вказаного закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2010 року між ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»(продавець) та підприємством з 100% іноземною інвестицією «Монблан»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 1-2/06, відповідно до якого продавець продав покупцю офісну компютерну оргтехніку та комплектуючі.

Факт виконання вказаного договору купівлі-продажу № 1-2/06 від 02.06.10 р. підтверджується податковими накладними №№ 54-61 від 02.06.10 р., №63 від 07.06.10 р., №64 від 07.06.10 р., № 65 від 09.06.10 р., № 66 від 15.06.10 р., видатковими накладними підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленим печатками підприємств.

Дослідивши первинні документи, що містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, прийшов до висновку, що факт придбання товарів чи послуг позивачем підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а, отже, здійснювалося з дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Цим самим спростовується висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, підставами встановленого порушення, на думку відповідача, є факт відсутності контрагента позивача ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»за місцезнаходженням, неподання податкової звітності, та ознаки фіктивності.

Зазначене твердження відповідача спростовується тим, що на час здійснення підприємства з 100% іноземною інвестицією «Монблан»з ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»господарських операцій зазначене підприємство було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, відсутність підприємства за місцезнаходженням, за умови, що на час здійснення господарських операцій зазначене підприємство було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не може бути визнано підставою визнання недійсними господарських операцій, за наслідками яких позивачем було сформовано податковий кредит та визнання незаконним формування податкового кредиту.

В свою чергу, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Водночас факт здійснення господарської операції встановлено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 201 КАС України підставами для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції по суті ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, проте в резолютивній частині помилково зазначив про задоволення позову частково. Тому резолютивна частина рішення суду першої інстанції повинна бути змінена, оскільки її формулювання не відповідає вимогам норм права, але висновок по суті правильний.

При цьому, судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року змінити.

Абзац перший резолютивної частини постанови викласти в такій редакції: «Позовні вимоги підприємства зі 100% іноземною інвестицією «Монблан»задовольнити в повному обсязі».

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом третім наступного змісту: «Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства зі 100% іноземною інвестицією «Монблан»судові витрати в розмірі три гривні сорок копійок».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

.

Головуючий суддя А.Б.Парінов

Судді

Постанову в повному обсязі виготовлено 21.02.11 року