Постанова № 13948193, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9717/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судці Парінова А.Б.,

суддів:Земляної Г.В., Петрика І.И.,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Яготинського районного споживчого товариства на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за позовом Яготинського районного споживчого товариства до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування рішення № 00011622306 від 15.07.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного від 20 грудня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

Яготинське районне споживче товариство зареєстроване Яготинською районною державною адміністрацією Київської області, як юридична особа 15.06.1999 р. за № 459 та є платником податків та зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Яготинського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 01.07.2010 р. № 526/2300/30441567, яким встановлено 8 випадків незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, що, на думку відповідача, є порушенням п. 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та встановлено використання з 01.03.2009 р. незареєстрованої книги обліку розрахункових операцій (КОРО № 1025000560/7), яка зареєстрована 04.03.2009 р., що є порушенням п.2.11 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 (далі - Порядок).

На підставі встановлених в акті перевірки порушень законодавства відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2010 р. № 0001162306 на суму 3 400,00 грн.

Зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2010 р. № 0001162306 було оскаржене позивачем в апеляційному порядку до державної податкової адміністрації в Київській області.

За результатами розгляду скарги рішенням від 01.09.2010р. № 1809/10/25-017/223-849 частково скасовано рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської № 00011622306 від 15.07.2010 р. в частині 340,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині рішення залишено без змін. Рішенням Державної податкової адміністрації України оскаржуване рішення залишено без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в процесі здійснення підприємницької діяльності у торгових об'єктах, що входять до складу позивача, останній допустив порушення норм п. 9 ст. Закону № 265/95-ВР, що виявилось у нещоденному роздрукуванні на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у різні дні.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено факт використання позивачем незареєстрованої належним чином книги обліку розрахункових операцій № 1025000560/7 (далі - КОРО). Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції, керуючись нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідача про застосування фінансових санкцій, у зв'язку з тим, що таке рішення є законним та обґрунтованим. Колегія суддів лише частково погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Оскаржуваним рішення відповідача встановлено факт порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з яким суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Позивачем не заперечується факт незабезпечення щоденного роздрукування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, проте останній вважає неправильним застосування податковим органом штрафної (фінансової) санкції за кожне встановлене порушення щодо незабезпечення щоденного роздрукування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а не за сам факт порушення в цілому.

Пунктом 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу, що ст. 250 Господарського кодексу України визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Так, згідно з ч. 1 вказаної статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що порушення, за яке відповідачем було застосовано штрафні санкції оскаржуваним рішенням було зафіксоване в акті перевірки від 01.07.2010 року.

Зі змісту наведеного акта вбачається, що відповідачем було вчинено такі правопорушення:

1)використання незареєстрованої книги обліку розрахункових операцій, розпочатої 01.03.09 р.;

2)не забезпечення щоденного роздрукування фіскальних чеків на реєстраторі розрахункових операцій у 8 випадках, а саме: 18.01.09 р. (КОРО 1025000571/4), 02.06.09 р., 21.02.10 р.(КОРО № 1025000571/6), 16.08.09 р.(КОРО №1025000620/5) 08.01.10 р., 21.02.10 р., 21.03.10 р.(КОРО № 1025000618/7), 21.03.10 р. (КОРО № 1025000571/7).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення відповідача, зазначивши, що оскаржуване рішення відповідача прийняте відповідно до вимог законодавства.

Проте, суд першої інстанції не застосував до вказаних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу України, згідно з якими адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених правил господарського діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що фінансові санкції за порушення, вчинені позивачем 01.03.09 р. (порушення порядку ведення КОРО) 18.01.09 р. та 21.02.10 р (не роздрукування щоденно фіскальних звітних чеків) в силу положень ст. 250 ГК України до позивача не можуть бути застосовані, а тому оскаржуване рішення відповідача в частині застосування фінансових санкцій за ці порушення підлягає скасуванню, а тому позов в цій частини необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права та необґрунтованим при неповному зясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року належить скасувати в частині та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Яготинського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року скасувати.

Позов Яготинського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції від 15.07.2010 р. № 00011622306 в частині штрафних санкцій на суму 1020 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», скоєні 18 січня 2009 року, 02 червня 2009 року та 01 березня 2009 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Постанову в повному обсязі виготовлено 17.02.11 року