Ухвала суду № 13948186, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7655/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.07.2010 №0003232302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 35029,96 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного від 15 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному зясуванні обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»є юридичною особою, здійснює торговельну діяльність через мережу магазинів, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво Святошинському районі Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками державної податкової адміністрації Одеської області в червні 2010 року проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 22.06.2010 №0300/101323/32294926., яким встановлено, що в магазині за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул.Піонерна, буд 1. не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації, та відсутні первинні облікові документи (накладні) на товар на загальну суму 16834,98грн. Крім цього, на думку відповідача, позивач не забезпечив зберігання використаних розрахункових книжок протягом встановленого терміну по наступних КОРО: №№1013005544, 1013005545, 1013005546, 1013005547.

Цим самим, думку відповідача, позивачем порушено вимоги пунктів 6, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у незабезпеченні зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення та незабезпеченні ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, у звязку з чим Державною податковою інспекцією в КиєвоСвятошинському районі Київської області прийнято рішення від19.07.2010 №0003232302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35029,96 грн., з яких: 33669,96 грн. фінансова санкція за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації (2 х 16834,98 грн.), 1360,00 грн. фінансова санкція за не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну (17,00 грн. х 4 х 20).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення відповідача, виходив з того, що висновки відповідача, наведені в акті перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, не відповідають обставинам справи, а в діях відповідача, що на переконання відповідача є порушенням вимог пунктів 6, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не вбачається ознак протиправності, у звязку з цим прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача повинно бути скасоване.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, оскаржуваним рішенням на позивача накладено санкції за порушення вимог пунктів 6, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 6 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Судом першої інстанції встановлено, що торговельну діяльність у магазині, що перевірявся, позивач розпочав з жовтня 2009 року, всі розрахункові книжки ведуться ним починаючи саме з цього періоду, жодної використаної книжки на час перевірки та під час розгляду справи у товариства не було. Таким чином, КОРО, зберігання яких протягом трьох років має забезпечити позивач, у нього не існують.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є безпідставним.

Стосовно встановлення відповідачем факту порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з яким підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг), колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»«Про облікову політику підприємства»від01.01.2008 №1, згідно з п. 8.6 якого облікові регістри бухгалтерського обліку, що виготовлені як на паперових, такі і на магнітних носіях інформації, мають зберігатися в архіві підприємства.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що таким приміщенням є офісне приміщення бухгалтерії підприємства, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Філатова, 7.

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено, що товар поставляється постачальниками в магазини позивача, де він приймається. В місцях приймання товару здійснюється обробка первинних бухгалтерських документів із застосуванням компютерних програм бухгалтерського обліку «1С-Підприєммство»та », після чого всі документи передаються курєром до архіву підприємства - централізованої бухгалтерії (архіву підприємства), де вони зберігаються.

На підтвердження своїх тверджень позивачем було надано суду копії первинних бухгалтерських документів на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи на підставі норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення пункту 12 статті 3 вказаного закону допускають ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації, а тому в діях позивача щодо зберігання первинних документів бухгалтерського обліку в архіві підприємства не вбачається ознак протиправності.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що висновок Державної податкової інспекції про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є незаконним.

За таких обставин, рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів 6, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді