Ухвала суду № 13948102, 10.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12989/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року вказаний позов задоволений у повному обсязі:

- визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 11.02.2010р. №0000462307/0.

- визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.05.2010 р. № 0000462307/1.

- визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 01.07.2010 р. № 0000462307/2.

- визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.08.2010 р. № 000462307/3.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Соломянському районі у м. Києві було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за той же період, за результатами якої 25.01.2010 складено акт № 958/23-07/01128297.

За наслідком складання вищезазначеного акту ДПІ у Соломянському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 000462307/0 від 11.02.2010, яким позивачу визначено податкове зобовязання у сумі 250001 грн. з яких за основним платежем 166667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 83334 грн.

Позивач в свою чергу оскаржив вищевказане рішення у адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної та подальших скарг позивача, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2010 № 0000462307/1, від 01.07.2010 № 0000462307/2, від 27.08.2010 № 000462307/3.

Доводи апелянта полягають у тому, що позивач в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до складу податкового кредиту та відобразив у рядку 10.1 Декларації податок на додану вартість в розмірі 166666, 67 грн., нарахований у звязку з придбанням основних фондів за рахунок бюджетних коштів, які надійшли від Міністерства промислової політики України за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»у тому числі за вересень 2008 року в сумі 74540, 00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 79526, 67 грн., за грудень 2008 року в сумі 12600, 00 грн. Також зазначає, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР не передбачають включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальний трансферт.

Доводи апелянта, на думку колегії суддів, спростовуються наступним.

Пунктом 4 ст. 9 Бюджетного кодексу України визначено, що «трансферти»це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

«Капітальними трансферти», відповідно до розділу 7 Додаток № 2 до Постанови Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України2 від 12.07.1996 №327/96-ВР, це: субвенції, одержані з Державного бюджету України; субвенції, одержані з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя) бюджетів; субвенції, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування.

У свою чергу, згідно пункту 37 статті 2 Бюджетного кодексу України, субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що Міністерством промислової політики України ДП «Завод 410 ЦА»були виділені кошти у загальній сумі 1000000 грн. (за КВЕД 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)»по банківським випискам від 19.09.08 р. та 01.10.2008).

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з розясненнями щодо застосування економічної класифікації видатків з бюджету та розясненням щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затверджених наказом ДКУ від 04.11.2004 № 194 капітальні трансферти це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, повязаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету, як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Положення ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначає , що одним з різновидом трансфертних платежів є дотації та їх слід відносини до складу валових доходів, як доходи з інших джерел. Це ж саме випливає з Статуту ДП «Завод 410 ЦА», затвердженого наказом Мінпромполітики 03.08.2009 за № 531.

З наведеного слідує, що кошти, які були виділені позивачу з Державного бюджету України у вигляді капітальних трансфертів, після надходження на рахунок підприємства вже не були державними коштами, в зв'язку з тим, що перебували у розпорядженні підприємства.

Так, позивач сплатив кошти, придбав основні засоби та правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ 166666, 67 грн.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець не визначив пільг зі сплати ПДВ у разі придбання товарів за трансферти.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову, повно встановив обставини справи, вірно та обєктивно оцінивши надані сторонами докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень, не спростував доводи позивача про протиправність спірних рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15.02.2011.