Ухвала суду № 13947764, 08.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6982/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"08" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Шурка О.І., Кузьменка В.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства »на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2010 у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2010 ТОВ »звернулось до суду першої інстанції із позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.04.10р: №0003352310/0 та №0003342310.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом ДПІ у Печерському районі проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ »з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будроост»за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 13.04.2010. №191/23-10/22949472.

Як вбачається із акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ за серпень 2008 року на суму 6140грн. та порушення вимог пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2008 року на суму 7 675 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності господарської операції з ТОВ «Будроост», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі вказаного акту та внаслідок виявлених порушень податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 26.04.2010:

- № 0003352310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем по податку на додану вартість в сумі 9 210 грн., з якої 6 140 грн. основного платежу, та 3 070 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0003342310/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем по податку на прибуток в сумі 11 513 грн., з якої 7 675 грн. основного платежу, та 3 838 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що господарська операція з купівлі-продажу товару фактично не мала товарного характеру, купівля та реалізація товару оформлені лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами купівлі-продажу.

Доводи апелянта полягають у тому, що, на його думку, він правомірно сформував податковий кредит в сумі 6140 грн. за господарською операцією з ТОВ «Будроост»на підставі належно оформленої його контрагентом податкової накладної

Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат на суму 30 700 грн., а відтак заниження податку на прибуток в сумі 7675 грн. апелянт вказує на те, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені первинними бухгалтерськими документами

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, що діяла на час винесення податкового повідомлення-рішення), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу пп. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Як встановлено перевіркою, у перевіряємому періоді ЗАТ »у податковому та бухгалтерському обліку відображено придбання у ТОВ «Будроост»товару, письмові договори на поставку товарів не укладались.

Як вбачається з акту перевірки, згідно рахунку-фактури № 2008/12 від 20.08.2008 ТОВ «Будроост»виписана видаткова накладна на поставку товару «електродвигун М315МК4 (250/1500)»та податкова накладна № 9200802 від 20.08.2008 на загальну суму 36 840 грн., в тому числі ПДВ 6 140 грн., яка від імені ТОВ «Будроост»підписана директором ОСОБА_2 та скріплена печаткою товариства (у податковій накладній (а. с. 43) в місці підпису особи, яка склала накладну, зазначено «Огар»).

Сума ПДВ за вказаною податковою накладною включена позивачем до податкового кредиту за серпень 2008 року та відповідає даним додатку №5 та даним податкової декларації з ПДВ відповідного періоду.

Перевіркою також встановлено, з урахуванням документів, наданих до перевірки, кредиторська заборгованість позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Будроост»складає 36 840 грн.

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Будроост»за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 було віднесено до складу валових витрат на загальну суму 30 700 грн.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими колегією суддів доказами у їх сукупності підтверджується, що позивачем товари фактично не придбавались, а ТОВ «Будроост» не поставлялись.

Так, із акту вбачається, що в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Будроост»поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, встановлено, що за період діяльності товариства, відповідно до розрахунку комунального податку за 4 квартал 2008 року рядок «кількість працівників»прокреслений; згідно декларації з податку на прибуток рядок 4.3 «витрати на оплату праці»- 2665 грн., рядок 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів»прокреслений. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Будроост»анульоване, про що свідчить долучений до матеріалів справи акт анулювання від 20.07.2009 (а. с. 19).

Перевіркою встановлено, що засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Будроост»в одній особі значився ОСОБА_2. Вказане підтверджується також і відомостями щодо юридичної особи із ЄДР станом на 15.12.2009 (а. с. 69-70)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009 по справі № 2-3377/09, яке набрало законної сили 02.06.2009, визнано недійсним статут ТОВ «Будроост»з часу реєстрації та реєстрацію ТОВ «Будроост»в якості платника ПДВ з моменту видачі свідоцтва, тобто з 26.01.2008.

Як вбачається із вказаного рішення (а. с. 68), ОСОБА_2 за винагороду від невстановленої особи здійснив усі необхідні дії для реєстрації ТОВ «Будроост»без мети здійснення підприємницької діяльності, однак про те, що він значиться директором та засновником вказаного підприємства останній не знав, ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства, первинних бухгалтерських документів та договорів не підписував, фінансово-господарської діяльності не здійснював.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що особа вказана засновником ТОВ «Будроост»статутний фонд не формувала та активами підприємство не наділяла.

Перевіркою також встановлено, що підприємство ТОВ «Будроост»за юридичною адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 15 фактично не знаходилось (а. с. 19), про що податковим органом складено відповідний акт №959/23-10/35571303 від 01.03.2010

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з купівлі-продажу товару фактично не мала товарного характеру, купівля та реалізація товару оформлені лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу..

При цьому, апелянтом не надано суду доказів в обґрунтування товарності вказаної операції; відсутні у позивача і документи на підтвердження транспортування товару, довіреності на його отримання, докази оплати вартості, тощо.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства »залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2010.