Рішення № 139477359, 03.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2024/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"03" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 30 грудня 2020 року ТОВ «Алекскредит» уклало з відповідачем Договір про надання кредиту №4350712.

За умовами договору ТОВ «Алекскредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн та строком користування коштами до 28 липня 2021 року, а ОСОБА_1 зобов`язався:

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,15 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом протягом першого Базового періоду тривалістю в 30 днів з 30 грудня 2020 року до 29 січня 2021 року включно (акційна процентна ставка);

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,53 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом у випадку продовження позичальником Базового періоду, строку дії договору та зміни кінцевої дати виконання договору;

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 3 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом протягом Спеціального періоду тривалістю 180 календарних днів з 30 січня 2021 року до 28 липня 2021 року (спеціальна процентна ставка).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити на користь кредитодавця неустойку.

29 жовтня 2025 року ТОВ «Алекскредит» уклало з ТОВ «Секвоя Капітал» Договір факторингу №29/10-2025, за яким ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4350712 від 30 грудня 2020 року.

31 жовтня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» уклало з ТОВ «ФК «Солвентіс» Договір факторингу №ДФ-31102025, за яким ТОВ «Алекскредит» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4350712 від 30 грудня 2020 року.

Однак позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 29 жовтня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 33 725 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 000 грн;

-заборгованість за процентами 28 725 грн.

Тому вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Куриліна В.В. не з`явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 30 грудня 2020 року ТОВ «Алекскредит» уклало з відповідачем Договір про надання кредиту №4350712.

За умовами договору ТОВ «Алекскредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн та строком користування коштами до 28 липня 2021 року, а ОСОБА_1 зобов`язався:

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,15 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом протягом першого Базового періоду тривалістю в 30 днів з 30 грудня 2020 року до 29 січня 2021 року включно (акційна процентна ставка);

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,53 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом у випадку продовження позичальником Базового періоду, строку дії договору та зміни кінцевої дати виконання договору;

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 3 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом протягом Спеціального періоду тривалістю 180 календарних днів з 30 січня 2021 року до 28 липня 2021 року (спеціальна процентна ставка).

У разі порушення позичальником умов договору останній зобов`язався сплатити на користь кредитодавця неустойку.

29 жовтня 2025 року ТОВ «Алекскредит» уклало з ТОВ «Секвоя Капітал» Договір факторингу №29/10-2025, за яким ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4350712 від 30 грудня 2020 року.

31 жовтня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» уклало з ТОВ «ФК «Солвентіс» Договір факторингу №ДФ-31102025, за яким ТОВ «Алекскредит» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4350712 від 30 грудня 2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Алекскредит».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02 листопада 2024 року (а.с. 29) вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування кредиту у розмірі 5 000 грн на банківську картку позичальника.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

За встановленого, до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №4350712 від 30 грудня 2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 29 жовтня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 33 725 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 000 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 30 грудня 2020 року до 28 липня 2021 року) 28 725 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив наступне.

Заборгованість за кредитом (тілом кредиту) підтверджується в цілому.

Також суд констатує, що договірні проценти за користування кредитом дійсно нараховувалися позивачем відповідно до умов кредитного договору (в тому числі за узгодженими сторонами процентними ставками та строком кредитування).

Тому вказана заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 02 січня 2026 року №43657029/02, укладеного між ТОВ «ФК «Солвентіс» та Адвокатським об`єднанням «Констрактів Лойерз», про надання правової допомоги з узгодженими тарифами на послуги, а також копію Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги №4350712, всього на суму 6 000 грн, у тому числі: надання усної консультації з витратою 0,5 год., вартість послуги 250 грн; надання письмової консультації з витратою 0,5 год., вартість послуги 1 000 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій з витратою 1 год., вартість послуги 1 500 грн; складання позовної заяви з витратою 2 год., вартість послуги 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви з витратою 0,5 год., вартість послуги 750 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання клієнту одночасно усної та письмової консультації щодо спірних правовідносин, а також окремо надання правових рекомендацій.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 500 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 29-31; код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором про надання кредиту №4350712 від 30 грудня 2020 року, що утворилася станом на 29 жовтня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом 5 000 (п`ять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 30 грудня 2020 року до 28 липня 2021 року) у розмірі 28 725 (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень, а всього в загальному розмірі 33 725 (тридцять три тисячі сімсот двадцять п`ять) гривень, а також 7 162 (сім тисяч сто шістдесят дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв