Ухвала суду № 13947707, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6416/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.,

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі:Ільницькій В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.04.10р. № 0000634110/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.04.10р. № 0000634110/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, датою виготовлення РРО МІНІ-500-02.МЕ є 30.07.2002, а датою введення його в експлуатацію на ДП «Калуська ТЕЦ»28.04.2009 р., що підтверджується актом введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій № 10007 від 28.04.2009 р.

Проте, в акті перевірки від 29.03.2010 № 163/41-10/19480600 відповідач доходить висновку, що з 01.08.2009 ВФ ДПЗД «Укрінтеренерго»«Калуська ТЕЦ»використовувався РРО, який вичерпав свій строк експлуатації, і тому такий технологічний пристрій не може вважатися РРО відповідно до вимог Закону № 1776-III від 01.06.2000, відповідно до чого подальше використання такого пристрою є порушенням вимог статті 3 цього Закону і тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Так, відповідно до п. 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30.11.1999 № 11, якщо в експлуатаційній документації строк служби ЕККА не вказано, то він становить 7 років з моменту введення в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску.

Згідно з актом введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій № 10007 від 28.04.2009, РРО моделі «Міні-500.02 МЕ», заводський номер ПБ 50010320 введений в експлуатацію в їдальні ВФ ДПЗД «Укрінтеренерго»«Калуська ТЕЦ»28.04.2009 р.

В цьому ж акті зазначено дату виготовлення вказаного РРО, а саме 30.07.2002.

Зважаючи на викладене, гарантійний строк служби РРО моделі МІНІ-500.02 МЕ, заводський номер ПБ 50010320, згідно нормативних вимог п. 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, закінчується 30.07.2011 року, що підтверджується належними доказами наявними в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, відповідач не мав підстав встановлення в акті перевірки від 29.03.2010 № 163/41-10/19480600 порушення щодо перевищення позивачем строку експлуатації РРО, а отже і порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також, Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.12 вказаного Порядку у випадку закінчення терміну служби, установленого в технічній документації на РРО повинно здійснюватись примусове скасування реєстрації РРО.

Процедура примусового скасування реєстрації РРО регламентується п. 2.13 Порядку, яким визначено, що орган ДПС за місцем реєстрації РРО повинен попередити субєкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність скасування реєстрації РРО. Якщо субєкт господарювання не виконує дій, передбачених п. 2.11, або його немає за місцезнаходженням (місцем проживання), то через місяць після виникнення обставин, визначених п. 2.12, у Книзі реєстраторів розрахункових операцій здійснюється відповідний запис, після чого реєстрація РРО вважається скасованою.

Таким чином, якщо строк експлуатації РРО позивача повинен був закінчитись 30.07.2009, як це визначено відповідачем в акті перевірки від 29.03.2010 № 163/41-10/19480600, то за місяць до цього терміну Калуська ОДПІ згідно з вимогами п. 2.13 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), повинна була попередити про необхідність скасування реєстрації РРО.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем та не заперечується відповідачем - жодного листа-попередження з питання необхідності скасування реєстрації РРО від Калуської ОДПІ на адресу ВФ ДЗПД «Укрінтеренерго»«Калуська ТЕЦ»не надходило.

Отже, використання відокремленим структурним підрозділом позивача РРО моделі «Міні-500.02 МЕ», заводський номер ПБ 50010320 здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, оскільки відповідачем протиправно застосовано до позивача фінансові санкції в сумі 133004,45 грн., а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 18.02.2011.