Ухвала суду № 13947706, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1559/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України у м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №00010700/0/860 від 18.01.10р. в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16846 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2010 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Київський ремонтно механічний завод»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.09р. по 30.04.09р., з 01.08.09р. по 31.03.08.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 29.12.09р. №6671/2304/14302667.

На підставі вказаного акту та у звязку з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 18.01.10р. №00010700/0/860, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування вересень 2009 року на суму 18936 грн.

Так, позивач оспорює вказане податкове повідомлення рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 16846 грн., що виникла за господарською операцією з ТОВ «Техноплаза».

Як було встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «Техноплаза»(продавець) та позивачем (покупець) укладено договір на придбання товарів (підвіски, кільця азбестово мідні тощо).

Із долучених до матеріалів справи документів вбачається, що ТОВ «Техноплаза»виписано позивачу податкові накладні № 170601 від 17.06.09р. на суму 192240 грн., в тому числі ПДВ 32040 грн. та №30802 від 03.08.09р. на суму 16068 грн., в тому числі ПДВ 2678 грн. Отримані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (порядкові номери 17 та 23). Також матеріали справи містять видаткові накладні №30802 від 04.08.09р. та № 170601 від 17.06.09р., які підтверджують фактичне отримання уповноваженими особами позивача товарів на підставі довіреностей на одержання товару. Крім того, витяг з книги обліку довіреностей позивача за 2009 рік, у якому зареєстровані довіреності на отримання товару у ТОВ «Техноплаза»долучений до матеріалів справи.

Розрахунки між субєктами господарювання проведені на підставі рахунків фактур від 11.05.09р. №1105001 та №1105002 у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Техноплаза»грошових коштів, про що свідчать платіжні доручення

Було встановлено, що розрахунки між сторонами проведені повністю, позивачем сплачено ПДВ в ціні товару; вказане встановлено при перевірці, однак не відображено в акті.

Крім того, товарність операції між позивачем та ТОВ «Техноплаза»по придбанню товарів не заперечується податковим органом.

На підтвердження того, що товарно матеріальні цінності фактично придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності позивач надав приймальні акти, картки складського обліку матеріалів, що підтверджують факт оприбуткування вказаних ТМЦ; лімітно заборні відомості на відпуск матеріалів цеху за червень, серпень 2009р., якими підтверджується передача матеріалів зі складу в інші цеха заводу.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п. 7.7.2 «а»того ж пункту).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (п.п. 7.7.4).

Отже як вбачається з матеріалів справи, разом з податковою декларацією за вересень 2009 року позивачем було подано до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок контрагентів та факту сплати податку на додану вартість контрагентами. Питання від'ємного значення ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, коли такий платник виконав увесь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись, ст.ст. 2, 4, 17, 41, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 15.02.2011р.