Ухвала суду № 139476181, 02.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"02" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1001/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10) в інтересах держави в особі

позивача: Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, пл. Думська (Біржова), буд.1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд" (код ЄДРПОУ 35118558, 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 6)

про стягнення 6039026,88 грн.

за участю прокурора: Ірина Коломійчук

за участю представників сторін:

від позивача: Вікторія Павлюк

від відповідача: Олексій Згода

в с т а н о в и в:

Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд" про стягнення 6039026,88 грн.

Ухвалою від 02.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 02.07.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; закрито підготовче провадження у справі №916/1001/26 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 02.09.2026.

21.07.2026 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі; 31.08.2026 - клопотання про долучення доказів разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання.

02.09.2026 прокурором подано заперечення на клопотання відповідача.

В судове засідання з`явились прокурор та представники сторін.

За результатами розгляду клопотання ТОВ "Ханбер Трейд" про долучення доказів судом ухвалено про поновлення строку на подання висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи, та, відповідно, прийнято висновок експерта до розгляду; відмовлено у прийнятті науково-правового висновку щодо застосування норм матеріального права до правовідносин пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, про що постановлено ухвалу без оформлення її окремим документом. Відповідно до положень ч.5 ст.233 ГПК України, вказана ухвала занесена до протоколу судового засідання.

Також, судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження.

Представник ТОВ "Ханбер Трейд" підтримав означене клопотання, надав пояснення.

Прокурор та представник позивача проти задоволення клопотання заперечили з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

Так, обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначає, що в даній справі прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на вимоги абз.2 п.2, зокрема на підпункти 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні". Наразі відповідачу стало відомо про те, що Конституційним Судом України проводиться розгляд справи № 139-2 (ІІ)/2026 за конституційною скаргою ОСОБА_1 №18/238 від 05.05.2026 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Визнання даних законодавчих норм неконституційними, на переконання відповідача, призведе до необґрунтованості позовних вимог прокурора та стане підставою для відмови в задоволенні позову. Таким чином, оскільки вказані норми лежать в основі обґрунтування вимог прокурора про стягнення грошових коштів пайової участі, до вирішення вищевказаної справи Конституційним Судом України вирішення справи №916/1001/26 є об`єктивно неможливим.

Також, ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2026 року у справі №922/2047/25 вирішено передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25, ухваленій у складі колегії суддів з іншої палати, та зробити правовий висновок про те, з якого моменту фіксується розмір пайової участі замовника будівництва.

Розгляд справи №922/2047/25 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду сформує сталу правову позицію стосовно суттєвих питань при розгляді справ, що стосуються пайової участі, яка має бути обов`язково врахована в даній справі та без формування якої об`єктивно неможливо вирішити справу №916/1001/26.

За наведеного відповідач просить зупинити провадження у справі №916/1001/26 до набрання законної сили судовими рішеннями за результатами розгляду справи №922/2047/25 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду та за результатами розгляду справи №139 2 (ІІ)/2026 за конституційною скаргою ОСОБА_1 18/238 від 05.05.2026 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Що стосується клопотання в частині зупинення провадження у справі до вирішення справи №139 2 (ІІ)/2026 Конституційним Судом України, суд зауважує наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Суд зазначає, що положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України та п.6 ч.1 ст.251 Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 (провадження №11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування п.3 ч.1 ст.236 КАС у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

Розвиваючи наведений підхід, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування тотожної норми п.3 ч.1 ст.236 КАС, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (п.35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (п.37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (п.38 постанови).

Наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (ч.1 ст.58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (ч.2 ст.152 Конституції України). Проте і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

Так, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 58 передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 №910/11553/25.

У цій справі відповідачем є юридична особа - ТОВ "Ханбер Трейд", а не фізична особа. Окрім цього предметом спору є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком безпідставного набуття майна.

Відтак, на переконання суду, вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX не є підставою для зупинення провадження у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Водночас суд відзначає, що у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, ТОВ "Ханбер Трейд" наділений правом реалізації інституту перегляду рішення за виключними обставинами.

За наведеного, клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо решти клопотання.

Судом встановлено, що ухвалою від 17.07.2026 у справі №922/2047/25 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - ВС у складі ОП КГС) прийняв до розгляду справу №922/2047/25 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026.

Підставою для передачі справи на розгляд ВС у складі ОП КГС стало те, що колегія суддів Касаційного господарського суду (судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) вважає за необхідне:

- відступити від висновку у застосуванні, зокрема положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та статті 1212 ЦК України, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25, ухваленій у складі колегії суддів з іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів секретаріату Касаційного господарського суду), згідно з яким пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент початку будівництва;

- уточнивши при цьому правовий висновок щодо моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва, що:

1) на момент виникнення обов`язку замовника звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення її розміру у зв`язку з початком будівництва;

2) на момент початку будівництва;

3) на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати. (п. 10 ВС у складі ОП КГС ухвали від 17.07.2026 у справі №922/2047/25)

При цьому, передаючи цю справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС), колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 10.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновків, сформульованих у подібних із цією справою правовідносинах у постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №922/2053/25, від 28.05.2026 у справі №922/1993/25, згідно з якими пайовий внесок має розраховуватися на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент введення його в експлуатацію, та які протилежні тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25 (пункт 10 цієї ухвали), що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання (п. 11 ухвали ВС у складі ОП КГС від 17.07.2026 у справі № 922/2047/25)

У пункті 17 ухвали від 17.07.2026 у справі №922/2047/25, приймаючи до розгляду справу, ВС у складі ОП КГС звернув увагу на те, що правова позиція щодо здійснення розрахунку пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а не на момент початку будівництва, як про це виснувало у справі №914/169/25, сформульована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 07.05.2026 у справі № 916/1281/25 та від 21.05.2026 у справі № 916/67/25.

Відтак очевидно, що на цей час у Касаційному господарському суді існує невирішена правова проблема, окреслена у цій ухвалі (пункти 10, 11), через протилежні правові позиції щодо визначення, за правилами положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX т статті 1212 ЦК України, моменту, станом на який визначається розмір пайової участі замовника будівництва, який підлягає сплаті (на момент початку будівництва або на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати), що породжує існування у подібних правовідносинах правової невизначеності.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Таким чином, за змістом (правами й обов`язками учасників спору) й об`єктами спірних правовідносин відносини у справах №922/2047/25 і №916/1001/26 є подібними.

Подібність спірних правовідносин у справах №922/2047/25 і №916/1001/26 зумовлює необхідність урахування висновку, що буде сформульований під час розгляду справи №922/2047/25 ВС у складі ОП КГС господарським судом під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №916/1001/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2047/25 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026.

Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

При цьому суд враховує, що наразі провадження у цій справі перебуває на стадії розгляду справи по суті.

В свою чергу, відповідно до п.3 ст.195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Таким чином, у разі виникнення обставин, визначених п.7 ч.1 статті 228 ГПК України, зупинення провадження у справі можливо лише на стадії підготовчого провадження.

Отже, оскільки зупинення провадження у справі можливе лише на стадії підготовчого провадження, суд, з урахуванням наведених обставин справи, вважає за доцільне повернутися до стадії підготовчого провадження.

При цьому суд зауважує, що ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема, зі стадії розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, господарський суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21 зроблено висновок, що: відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя".

Також, близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №204/6085/20 від 05.10.2022.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, задля справедливого та неупередженого вирішення спору у справі, ефективного захисту порушених прав і законних інтересів, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, що мають значення для розгляду цієї справи, господарський суд вважає за можливе повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №916/1001/26.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 177, 181, 195, п.7 ч.1 ст.228, ст.ст.229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Повернутися до стадії підготовчого провадження у справі №916/1001/26 та замінити судове засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер Трейд" про зупинення провадження у справі задовольнити частково.

3. Зупинити провадження у справі №916/1001/26 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2047/25 та оприлюднення повного тексту постанови.

4. У задоволенні решти клопотання відмовити.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 02.09.2026 та в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України. В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і підписано 04.09.2026.