Рішення № 139474517, 26.08.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Справа № 906/131/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.,

секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Болохівський А.В. - виписка з ЄДРЮОФОПГФ,

від відповідача: Яроповець Т.С. - виписка з ЄДРЮОФОПГФ,

від третьої особи на стороні позивача: Венгловська В.О. - довіреність №825 від 17.12.2025,

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився,

прокурор: Тарасюк В.С. - службове посвідчення №071188 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального

позовного провадження справу за позовом: Керівника Звягельської окружної прокуратури в

інтересах держави в особі: Житомирської обласної державної (військової) адміністрації

до: Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на

стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси

України"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

лісогосподарського призначення.

Процесуальні дії по справі.

Керівник Звягельської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач), у якому просить усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-6443/14-20-СГ від 16.06.2020 "Про надання у власність";

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028, загальною площею 2 га.

Разом із позовною заявою Звягельською окружною прокуратурою подано заяву №54-79-452вих-26 від 28.01.2026 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.02.2026 задоволено заяву Керівника Звягельської окружної прокуратури №54-79-452вих-26 від 28.01.2026 про забезпечення позову. До набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/131/26 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028.

Ухвалою суду від 03.02.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/131/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.03.2026. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України". Витребувано у Звягельської окружної прокуратури та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Відкладено підготовче засідання на 13.04.2026.

Ухвалою суду від 13.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 04.05.2026.

Ухвалою суду від 04.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 02.06.2026.

Ухвалою суду від 02.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2026.

Ухвалою суду від 30.06.2026 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про те, що у судовому засіданні при розгляді справи по суті оголошено перерву до 26.08.2026.

13.07.2026 на поштову адресу суду повернулося неврученим поштове відправлення, яким ОСОБА_1 направлялася ухвала суду від 30.06.2026 з відміткою пошти "адресат відсутній" (т.3, а.с.77-78).

Третя особа - ОСОБА_1 у судове засідання 26.08.2026 для розгляду справи по суті не прибула, повноважного представника не направила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Крім того, про розгляд даної справи вказану особу було повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т.3, а.с.76).

Згідно з частиною 1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи для забезпечення явки останніх у судове засідання та реалізації ними права на судовий захист.

З огляду на те, що явка учасників справи у судове засідання 26.08.2026 обов`язковою не визнавалась, а неявка третьої особи, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, господарський суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності останньої, згідно статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судових засіданнях при розгляді справи по суті прокурор підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов. Також просила долучити до матеріалів справи письмовий текст вступного слова прокурора у даній справі.

Позивач підтримав позов прокуратури у повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні позивача позовні вимоги прокуратури підтримала та просила задовольнити позов.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила долучити до матеріалів справи письмовий текст вступного слова відповідача у даній справі.

У судовому засіданні 26.08.2026 судом оголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028, загальною площею 2 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, сформовано за рахунок земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, загальною площею 11,8667 га, яка перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012. Площа накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку лісогосподарського призначення становить 1,9269 га. Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-6443/14-20-СГ від 16.06.2020 затверджено землевпорядну документацію та вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Прокурор доводить, що з схеми розміщення земельних ділянок вбачається, що спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 в межах площі накладання - 1,9269 га. Відтак, визначивши земельну ділянку лісового фонду землями сільськогосподарського призначення, здійснивши її реєстрацію в ДЗК, як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області порушило право Житомирської обласної державної (військової) адміністрації на розпорядження спірною земельною ділянкою, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом (т.1, а.с.1-14).

Відповідач у відзиві на позовну заяву доводить, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при прийнятті оспорюваного наказу діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звертає увагу суду, що згідно ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка не була зареєстрована а ні за Лісогосподарським підприємством, а ні за Житомирською ОД(В)А. Вважає, що докази, які надані прокурором на підтвердження обставин, що спірна земельна ділянка частково є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, є неналежними та недостатніми, оскільки з них неможливо встановити перетин спірної земельної ділянки з земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні ДСГП "Ліси України". Доводить, що прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови в позові. Посилається на те, що позов Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської ОД(В)А до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є позовом держави до неї самої. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1, а.с.213-219).

Прокуратура у відповіді на відзив вказує, що Державний акт серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012, який посвідчував право постійного користування ДП "Ємільчинське лісове господарство" (правонаступником якого є ДСГП "Ліси України") земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, належним чином зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 182170003000359. Таким чином, державним актом на право постійного користування земельною ділянкою та схемою розміщення земельних ділянок, наданою сертифікованим інженером-землевпорядником, фрагментом накладки на ортофоплан межі кв. 54 Барашівського лісництва філії "Ємільчинське лісове господарство" ДП "Ліси України" підтверджується, що із земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, що перебувала у власності Житомирської ОД(В)А та у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" незаконно сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 площею 2 га, яка накладається площею 1,9269 га на земельну лісогосподарського призначення. Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, які свідчать про те, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування чи органу державної влади може бути ефективним способом захисту за конкретних обставин. Так, позовна вимога про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 16.06.2020 №6-6443/14-20-СГ спрямована на усунення стану юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки, унеможливлення її подальшої передачі у приватну власність/оренду та використання як земель сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.224-227).

Житомирська ОД(В)А у письмових поясненнях підтримує позов прокуратури та вказує, що ДП "Ліси України" не відмовилося від постійного користування земельною ділянкою, а Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не надавалося погодження на зміну її цільового призначення. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі (т.2, а.с.1-3).

Третя особа на стороні позивача зазначає, що ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, отримало право постійного користування землею згідно Державного акту від 06.11.2012 серії ЯЯ №071261 в силу правонаступництва за ДП "Ємільчинське лісове господарство". Доводить, що з проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Ємільчинське лісове господарство" (2019 рік) та Державного акту вбачається, що до складу земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП "Ліси України" входять виділи №№ 15, 16, 17,24 кварталу №54 Барашівського лісництва, за рахунок яких незаконно сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028. При цьому, право постійного користування земельною ділянкою площею 11,8667 га (кадастровий номер 1821780300:11:000:0022) виникло на підставі державного акта від 06.11.2012 та не припинялося у встановленому законом порядку. Вважає, що затвердження проекту землеустрою та передача земельної ділянки у приватну власність відбулася всупереч вимогам земельного та лісового законодавства. Враховуючи діюче право постійного користування зазначеною земельною ділянкою лісогосподарського призначення ДП "Ліси України" просить задовольнити позов прокуратури у повному обсязі (т.2, а.с.10-13).

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у запереченнях вказує, що посилання прокурора на Книги записів державної реєстрації державних актів, як на доказ місця розташування земельної ділянки, є безпідставними, оскільки зазначені книги не містять поворотних точок, що унеможливлює визначення меж земельної ділянки в державній системі координат. Вказує, що прокурор не довів того, що проект землеустрою, на підставі якого сформовано земельну ділянку, містить порушення законодавства чи виконаний з помилками. Оскільки позов містить вимогу про скасування наказу щодо передачі земельної ділянки у власність, відповідач вважає, що належним відповідачем у даній справі є особа, якій цей наказ надає право власності. Зазначає, що доводи прокурора не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на матеріалах, що не мають юридичної сили, а позов пред`явлений до неналежного відповідача (т.2, а.с.205-208).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Колективним підприємством "Житомирводпроект" у 2009 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для заліснення з земель запасу Ганнопільської сільської ради площею 108,3079 га, у тому числі, діл.1 площею - 96,4412 га та діл.2 площею - 11,8667га Державному підприємству "Ємільчинське лісове господарство" з видачею державного акта на право постійного користування землею Ємільчинського району Житомирської області (т.3, а.с.8-47).

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №393 від 08.11.2011 затверджено проект землеустрою та надано Державному підприємству "Ємільчинське лісове господарство" у постійне користування земельні ділянки площею 108,3079 га під заліснення (землі лісогосподарського призначення) на території Ганнопільської сільської ради Ємільчинського району (т.1, а.с.20-28).

На підставі вказаного розпорядження Державному підприємству "Ємільчинське лісове господарство" видано державний акт серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012 на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,8667га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Ганнопільської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства. Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державної актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182170003000359 (т.1, а.с.29).

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою в порядку правонаступництва перейшло до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", який є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" згідно наказів Державного агентства лісових ресурсів №823 від 28.10.2022 "Про припинення Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення, №53 від 05.01.2023 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Ємільчисньке лісове господарство", №1520 від 09.09.2024 "Про створення філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", №1922 від "Про припинення філії "Ємільчинське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т.1, а.с.30-39).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-4867/14-20-СГ від 06.05.2020 фізичній особі - ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району за межами населених пунктів Барашівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.40).

За заявою ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, Житомирської області (т.1, а.с.41-61).

На підставі вказаної технічної документації 09.06.2020 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 загальною площею 2 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03) (т.1, а.с.63).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-6443/14-20-СГ від 16.06.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вирішено передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028, загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (т.1, а.с.62).

Станом на 14.01.2026, право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028, не зареєстровано (т.1, а.с.66).

Зі схеми накладення земельних ділянок, яка виконана сертифікованим інженером-землевпорядником Черненком В.О. (кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника №013474 від 12.04.2017), вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 загальною площею 2 га накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 в межах площі накладання - 1,9269 га (т.1, а.с.67-69).

Згідно з витягом з картогрофічної бази даних, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням, земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 розташована в межах виділів №14, 15, 16, 24 кварталу №54 ДП "Ємільчинський лісгосп" (т.1, а.с.69-70).

Відповідно до акту обстеження лісових насаджень Барашівського лісництва (ДП "Ємільчинське лісове господарство") Звягельського надлісництва філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 01.09.2025, у виділах №14, 15, 16, 24 кварталу 54 Барашівського лісництва встановлено фактичну наявність (станом на 01.09.2025) лісових насаджень, а саме: експлуатаційних лісів віком від 18 до 47 років, що додатково підтверджується фотознімками, доданими до акту (т.1, а.с.71-73).

Прокурор доводить, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028, загальною площею 2 га незаконно сформована із земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, загальною площею 11,8667 га, що перебувала у власності Житомирської ОД(В)А та у постійному користуванні ДСГП "Ліси України". Визначивши земельну ділянку лісового фонду землями сільськогосподарського призначення, здійснивши її реєстрацію в ДЗК, як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області порушило право Житомирської ОД(В)А на розпорядження спірною земельною ділянкою, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Висновки щодо обґрунтувань підстав звернення прокуратури з позовом у справі.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб у господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).

У позовній заяві прокурор вказує, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні цільового призначення обмежених в обороті земель - земель лісового фонду, незаконному формуванні та подальшій державній реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 площею 2 га, за рахунок земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, наданої ДП "Ємільчинське лісове господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України", для ведення лісового господарства, право постійного користування якою посвідчується Державним актом на право постійного користування серії ЯЯ № 071261 від 06.11.2012.

Частиною 1 ст.15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Статтею 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація: 1) здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об`єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; 2) здійснює управління майном інших суб`єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку.

У відповідності до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Крім цього, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина 5 ст.122 ЗК України).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території (пункт 4 частини 1 ст.31 Лісового кодексу України).

Таким чином, власником земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га є Житомирська обласна державна (військова) адміністрація, яка уповноважена здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що Звягельською окружною прокуратурою направлено на адресу Житомирської обласної державної (військової) адміністрації лист №54-84-5314вих-25 від 02.12.2025 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у якому повідомлено про виявлені порушення та запропоновано вжити заходи реагування для поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах (т.1, а.с.74-79)

У відповідь Житомирська обласна державна (військова) адміністрація листом №6812/2-25/31 від 10.12.2025 повідомила, що не заперечує проти вжиття Звягельською окружною прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави (т.1, а.с.80).

Таким чином суд погоджується з позицією прокуратури стосовно того, що підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На виконання вимог частини 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Звягельська окружна прокуратура листом №54-79-229вих-26 від 14.01.2025 повідомила позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову (т.1, а.с.81).

Враховуючи наведене у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом для захисту прав та інтересів держави в особі Житомирської обласної державної (військової) адміністрації.

Норми права та мотиви, якими керувався суд при ухваленні рішення.

Відповідно до частини 1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (стаття 5 Лісового кодексу України).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Приписами статті 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 8 Лісового кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачено ст.122 Земельного кодексу України. Так, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб (частина 2 ст.122 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57 Земельного кодексу України, частина 1 ст.17 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст.47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та здійснюється державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Житомирводпроект" у 2009 році, за замовленням ДП "Ємільчинське лісове господарство", розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для заліснення з земель запасу Ганнопільської сільської ради площею 108,3079 га, в т.ч. ділянка №1 площею - 96,4412 га та ділянка №2 площею - 11,8667 га ДП "Ємільчинське лісове господарство" з видачею державного акта на право постійного користування землею Ємільчинського району Житомирської області (далі - Проект) (т.3, а.с.8-47).

Згідно позначки про визначення кадастрового номеру, яка міститься на титульній сторінці Проекту, земельній ділянці №2 загальною площею 11,8667 га присвоєно кадастровий номер: 1821780300:11:000:0022.

У відповідності до експлікації земель згідно форми №6-зем, яка міститься у складі Проекту, земельна ділянка №2 загальною площею 11,8667га вкрита лісовою та чагарниковою рослинністю повністю - в межах 11,8667 га (т.3, а.с.31).

У подальшому, розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації №393 від 08.11.2011 затверджено проект землеустрою та надано ДП "Ємільчинське лісове господарство" у постійне користування земельні ділянки площею 108,3079 га під заліснення (землі лісогосподарського призначення) на території Ганнопільської сільської ради Ємільчинського району (т.1, а.с.20-28).

На підставі вказаного розпорядження ДП "Ємільчинське лісове господарство" видано державний акт серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012 на право постійного користування земельною ділянкою площею 11,8667га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Ганнопільської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства. Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182170003000359 (т.1, а.с.29).

Судом встановлено, що право постійного користування вказаною земельною ділянкою в порядку правонаступництва перейшло до ДСГП "Ліси України", який є правонаступником прав та обов`язків ДП "Ємільчинське лісове господарство" згідно наказів Державного агентства лісових ресурсів №823 від 28.10.2022 "Про припинення Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення, №53 від 05.01.2023 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Ємільчисньке лісове господарство", №1520 від 09.09.2024 "Про створення філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", №1922 від "Про припинення філії "Ємільчинське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т.1, а.с.30-39).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-4867/14-20-СГ від 06.05.2020 фізичній особі - ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району за межами населених пунктів Барашівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.40).

За заявою ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, Житомирської області (т.1, а.с.41-61).

На підставі вказаної технічної документації 09.06.2020 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 загальною площею 2 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (01.03) (т.1, а.с.63).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-6443/14-20-СГ від 16.06.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вирішено передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028, загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (т.1, а.с.62).

Як вбачається з матеріалів справи, право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 не зареєстровано (т.1, а.с.66, 194).

Прокурор посилається на те, що за результатом опрацювання матеріалів лісовпорядкування та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 незаконно сформовано за рахунок земельної ділянки лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".

Судом встановлено, що зі схеми накладення земельних ділянок, яка виконана сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 , вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 загальною площею 2 га накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 в межах площі накладання - 1,9269 га (т.1, а.с.67-69).

Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням, за запитом Звягельської окружної прокуратури, надано витяг з картогрофічної бази даних, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 розташована в межах виділів №14, 15, 16, 24 кварталу №54 ДП "Ємільчинський лісгосп" (т.1, а.с.69-70).

Відповідно до акту обстеження лісових насаджень Барашівського лісництва (ДП "Ємільчинське лісове господарство") Звягельського надлісництва філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 01.09.2025, у виділах №14, 15, 16, 24 кварталу 54 Барашівського лісництва встановлено фактичну наявність (станом на 01.09.2025) лісових насаджень -експлуатаційних лісів (береза повисла, дуб звичайний, вільха чорна) віком від 18 до 47 років, що додатково підтверджується фотознімками, доданими до акту (т.1, а.с.71-73).

Відповідач вказує, що схематичні накладення та фрагменти ортофотопланів не можуть вважатися належними доказами в розумінні статті 76 ГПК України.

З даного приводу суд враховує, що схема накладення земельних ділянок виконана сертифікованим інженером-землевпорядником - Черненком В.О., що підтверджується кваліфікаційним сертифікатом №013474 від 12.04.2017 та свідоцтвом про підвищення кваліфікації серії АА №1506 від 17.05.2021 (т.1, а.с.68), тобто вказана схема надана уповноваженим суб`єктом, який володіє необхідними знаннями та технічними можливостями, тому у суду відсутні підстави для сумніву щодо компетенції виконавця схеми накладення земельних ділянок.

Разом з тим, матеріали даної справи містять витяг з картагрофічної бази даних, наданий Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (ВО "Укрдержліспроект"), яке є спеціалізованою установою, що здійснює лісовпорядкування на всій території України, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 розташована в межах виділів №14, 15, 16, 24 кварталу №54 ДП "Ємільчинський лісгосп" (т.1, а.с.69-70). Це також підтверджує факт накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022.

Водночас, відповідачем не надано доказів на спростування вказаних обставин або будь-яких даних щодо іншого розташування спірної земельної ділянки.

З викладеного вище вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 загальною площею 2 га сформована за рахунок земель лісового фонду і, відповідно до вимог Земельного та Лісового кодексів України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, не могла бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення та подальша передача її у власність гр. ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-6443/14-20-СГ від 16.06.2020, проведена з порушенням вимог законодавства, оскільки внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного наказу, землі лісогосподарського призначення були незаконно віднесені до земель сільськогосподарського призначення та передані у приватну власність.

Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. правові висновки, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Оскільки право приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, тому оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не вичерпав свою дію виконанням, є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

Виходячи зі встановлених судом обставин, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16.06.2020 №6-6443/14-20-СГ "Про надання у власність" за вказаних фактичних обставин, є належним та ефективним, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Прокурор просить усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, шляхом скасування в ДЗК державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 площею 2 га.

Суд враховує, що відповідно до абзацу 2 частини 1 ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (абзац 3 частини 1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі (ст.3 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом (п.12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051).

До Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) (частина 1 ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (абзац 15 частини 1 ст.1 Закону України "Про землеустрій").

За приписами частини 10 ст.79-1 Земельного кодексу України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п.п.3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

За приписами частини 13 ст.79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Абзацом 4 ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" унормовано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області порушено положення законодавства при державній реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 площею 2 га, як землі сільськогосподарського призначення та при передачі її у власність гр. ОСОБА_1 , а також враховуючи те, що вказана земельна ділянка накладається в межах 1,9269 га на землі лісового фонду, що наразі перебувають в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 загальною площею 2 га, підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що відомості про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, подальша наявність таких відомостей у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди Житомирській ОД(В)А у її використанні за цільовим призначенням.

З огляду на викладене, враховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення, суд вважає, що ефективне поновлення порушеного права позивача можливе шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 площею 2 га.

При цьому, за результатом розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи ГУ Держгеокадастру у Житомирській області стосовно того, що належними відповідачами у даній справі є ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, та територіальна громада, як особа, що здійснює управлінські функції щодо земель поза межами населеного пункту.

Згідно частин 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської ОД(В)А до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-6443/14-20-СГ від 16.06.2020 "Про надання у власність" та скасування у ДЗК державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 загальною площею 2 га, у повному обсязі.

Судові витрати за результатом розгляду справи.

Згідно частин 1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом Житомирською обласною прокуратурою сплачено 5 324,80грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією №70 від 20.01.2026 (т.1, а.с.15), а також 1 331,20грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується платіжною інструкцією №127 від 27.01.2026 (т.1, а.с.192).

При цьому, у заяві про забезпечення позову, яка задоволена ухвалою суду від 02.02.2026, Звягельська окружна прокуратура просила суд, при ухваленні рішення, вирішити питання про стягнення з відповідача судового збору за подання заяви про забезпечення позову (т.1, а.с.187-191).

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст.129 ГПК України, на відповідача покладається 5 324,80грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 1 331,20грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації (10014, Житомирська область, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16.06.2020 №6-6443/14-20-СГ "Про надання у власність".

3. Усунути перешкоди власнику - Житомирській обласній державній (військовій) адміністрації (10014, Житомирська область, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 площею 11,8667 га, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0028 площею 2 га.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, МФО 820172, р/р UA 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Київ):

- 5 324,80грн витрат по сплаті судового збору за подання позову,

- 1 331,20грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.09.26

Суддя Кравець С.Г.

Направити:

1 - Звягельській окружній прокуратурі та Житомирській обласній прокуратурі - електронний кабінет,

2 - Житомирській ОД(В)А - електронний кабінет,

3 - ГУ Держгеокадастру у Жит. обл. - електронний кабінет,

4 - ДСГП "Ліси України" - електронний кабінет,

5 - ОСОБА_1 - ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) - (рек.).