Ухвала суду № 139471617, 31.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 175/11049/26

Провадження № 2-з/202/58/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

31 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду м. Дніпра Бєсєда Г.В., ознайомившись із заявою про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Проніної О.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області в особі комісії з обстеження будівель і споруд на території Лиманської міської територіальної громади, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії рф проти України про поділ майна подружжя, визнання недійсним житлового сертифікату та визнання права на компенсацію за знищений об`єкт нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області в особі комісії з обстеження будівель і споруд на території Лиманської міської територіальної громади, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії рф проти України про поділ майна подружжя, визнання недійсним житлового сертифікату та визнання права на компенсацію за знищений об`єкт нерухомості.

У позовній заяві, яка надійшла до суду на виконання ухвали про залишення позову без руху, в редакції від 20.08.2026, позивач просить суд:

визнати спільною сумісною власністю майно подружжя, що набуте за час реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме: двокімнатну квартиру, загальна площа 62.4 кв.м, житлова площа 40.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; дачний будинок, загальна площа 186.1 кв.м, житлова площа 81.1 кв.м, літера А-2 з господарськими побудовами та спорудами: сарай Б, альтанка В, сарай Г, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1413300000:07:002:2272, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 1413300000:07:002:2272, площею 0.1 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення (частина), загальна площа 112.5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; двокімнатну квартиру, загальна площа 52.7 кв.м, житлова площа 28.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлову будівлю бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", літера А-2, загальною площею 120,6 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлове вбудоване приміщення - відділення банку, загальна площа 135.6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ; однокімнатну квартиру, загальна площа 31.5 кв.м, житлова площа 16.4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 ; 39/100 частин житлового будинку, загальна площа 501.6 кв.м, житлова площа 90.9 кв.м, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1412945600:00:002:1018, площею 0.2814 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; двокімнатну квартиру, загальна площа 53,7 кв.м, житлова площа 33,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 120 Prado, бежевого кольору, державний номер НОМЕР_1 , він номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску;

визнати недійсним житловий сертифікат на 4 961 612,10 грн., виданий на ім`я ОСОБА_3 та скасувати рішення Комісії з обстеження будівель і споруд на території Лиманської міської територіальної громади, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України з функцією комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 30.12.2025 № 3115 про надання ОСОБА_3 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати право на компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальна площа 186.1 кв.м, житлова площа 81.1 кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1413300000:07:002:2272, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 кожному 4 961 612,10 грн.;

виділити із спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя в особисту приватну власність ОСОБА_2 майно: квартиру, загальна площа 62.4 кв.м, житлова площа 40.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 142 036,40 грн.; квартиру, загальна площа 52.7 кв.м, житлова площа 28.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 169 500 грн.; 39/100 частин житлового будинку, загальна площа 501.6 кв.м, житлова площа 90.9 кв.м, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1412945600:00:002:1018, площею 0.2814 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 2 911 667 грн.; квартиру, загальна площа 53,7 кв.м, житлова площа 33,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , вартістю 127 056,08 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 рівницю у ідеальних частках при поділі майна подружжя в сумі 133 335,65 грн.

Також до суду представником позивача адвокатом Проніної О. подана заява про забезпечення позову, в якій представник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборонити відчуження, або припинення права власності до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 на: житловий будинок, загальна площа 186.1 кв.м, житлова площа 81.1 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, загальна площа 62.4 кв.м, житлова площа 40.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, загальна площа 52.7 кв.м, житлова площа 28.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 39/100 частин житлового будинку, загальна площа 501.6 кв.м, житлова площа 90.9 кв.м, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1412945600:00:002:1018, площею 0.2814 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що підставою заявленого позову про надання ОСОБА_3 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є протиправність рішення комісії, оскільки житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, право власності набуто в період шлюбу, тому частка позивачки й становила 1/2 частини вищезазначеного будинку, та згоду на отримання однособово ОСОБА_3 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна не надавала, а ОСОБА_3 приховав той факт, що майно зруйновано та про те, що він звернувся з такою заявою до відповідача, що вказує на відсутність про проінформованість позивачки про намір отримати компенсацію одноособово ОСОБА_3 . Зазначає, що ОСОБА_3 , зважаючи на його попередню поведінку, вірогідно забронює коштів в застосунку Дія, протягом 30 днів придбає нерухоме майно після отримання підтвердження про наявність коштів, задля реалізації договору купівлі-продажу та подасть заяву на припинення права власності на зруйнований об`єкт нерухомості та реалізує виключно в своїх інтересах отриманий незаконно житловий сертифікат. В результаті позивачка в межах розгляду цього спору, не зможе захистити чи відновити порушені майнові інтереси.

Наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків. Крім того, заходи забезпечення позову в заявлений позивачем спосіб відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви документами, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Згідно матеріалів справи з 05 вересня 1987 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 , виданим відділом ЗАГСа м. Краматорська від 05.09.1987.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 09.06.2026 по справі № 175/4298/26 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом ДРАЦС м.Краматорська Донецької області за актовим записом № 1282, розірвано. Законної сили судове рішення набрало 10.07.2026 року.

За час шлюбу було придбано нерухоме майно: житловий будинок, загальна площа 186.1 кв.м, житлова площа 81.1 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; двокімнатна квартира, загальна площа 62.4 кв.м, житлова площа 40.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - двокімнатна квартира, загальна площа 52.7 кв.м, житлова площа 28.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 39/100 частин житлового будинку, загальна площа 501.6 кв.м, житлова площа 90.9 кв.м, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1412945600:00:002:1018, площею 0.2814 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано за зазначеними об`єктами нерухомого майна на ОСОБА_3 .

Предметом позову по даній справі є визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ, в тому числі майна, на яке просить накласти арешт позивач, а також визнання недійсним житлового сертифікату, визнання права на компенсацію.

Суд, зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, та невжиття заходів забезпечення позову на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб майно - квартиру, загальна площа 62.4 кв.м, житлова площа 40.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, загальна площа 52.7 кв.м, житлова площа 28.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 39/100 частин житлового будинку, загальна площа 501.6 кв.м, житлова площа 90.9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 під час вирішення спору.

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки майно відповідача, яке є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Водночас варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відчутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Арешт майна є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

У своїй заяві про забезпечення позову представник позивача не обґрунтував та не навів правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, саме шляхом накладення арешту на майно, тому суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити частково, а саме забезпечити позов шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження квартири, загальна площа 62.4 кв.м, житлова площа 40.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири, загальна площа 52.7 кв.м, житлова площа 28.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 39/100 частин житлового будинку, загальна площа 501.6 кв.м, житлова площа 90.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна є достатніми для усунення загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Між сторонами дійсно існує спір щодо вказаного майна, та зазначений спосіб забезпечення відповідає ефективному захисту прав позивача, не порушуючи при цьому балансу інтересів сторін.

Водночас суд доходить висновку, враховуючи предмет позовних вимог, що застосування забезпечення позову у вигляді накладання арешту на житловий будинок, що розташований за адресою: на АДРЕСА_2 , не є співмірним із заявленими вимогами, оскільки предметом позову щодо вказаного майна є визнання недійсним житлового сертифікату, ивданого на ім`я ОСОБА_4 та визнання права на компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальна площа 186.1 кв.м, житлова площа 81.1 кв.м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1413300000:07:002:2272, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , тому в цій частині заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 адвоката Проніної О.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області в особі комісії з обстеження будівель і споруд на території Лиманської міської територіальної громади, що були зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії рф проти України про поділ майна подружжя, визнання недійсним житлового сертифікату та визнання права на компенсацію за знищений об`єкт нерухомості задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_4 та іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири, загальна площі 62.4 кв.м, житлова площа 40.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири, загальна площі 52.7 кв.м, житлова площа 28.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 39/100 частин житлового будинку, загальна площі 501.6 кв.м, житлова площа 90.9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

У іншій частині заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Г.В. Бєсєда