Постанова № 13946861, 14.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2011 року 14:22 № 2а-15843/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Селком"

до Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29.10.2010р. №№0000992330/0,0001002330/0

за участю представників сторін:

від позивача Горбач Т.М. (дов.від 03.11.10 №842), Третяк С.Ю. (дов.від 26.07.10 №559)

від відповідача: Нечепа О.В. (дов.від 07.12.2009 №8161/9/10-201)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Селком» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.02.2011 року о 14 год. 22 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м Києва про визнання не чинними податкових повідомлень рішень від 29.10.10 №0000992330/0 та №0001002330/0.

На думку позивача прийняті податкові повідомлення-рішенням є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду про наступне.

Позивач зазначає, щодо ним нібито порушено п. 1.32. ст. 1, п.3.1. ст. 3, п.5.9. ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" за 2008 рік в розмірі 259534 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2008 року в сумі 259534 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 0 грн.). На думку позивача Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»у чинній редакції Закону №1957-IV від 01.07.2004 р., а саме: пункт 5.9. ст.5 містить таке: «Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.», а тому суми уцінки (як запаси, використані не в господарській діяльності) в розмірі 259534,32 грн. в складі декларації з податку на прибуток підприємства позивача за 2008 рік не відображаються.

Щодо порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»та не здійснення ним коригування (як в бухгалтерському так і в податковому обліку) зменшення податкового кредиту по операціях, які описані в ч. 2 п. 3.1.1 акту перевірки.»Останній зазначає, що у зв'язку з уцінкою запасів як на придбання (виготовлення) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, і висновок про те, що сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Уцінені акумуляторні батареї (давніш імпортовані) були призначені для використання в оподаткованих операціях в рамках господарської діяльності і саме так і використані в подальшому. Сума уцінки не може бути використана чи не використана в господарській діяльності як якась окрема складова товару це вартісна ознака. Мова йде про товари, а вони у господарській діяльності підприємства позивача використовуються, як цілісні матеріальні об'єкти.

Щодо коригування податкових зобов'язань самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів до декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2007 року, що призвело до порушення позивачем ч. а) п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто, не було задекларовано (нараховано) суму штрафу у зв'язку з самостійним виправленням помилок позивач зазначає, що відповідно до положень п.8 «Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України №110 від 17.03.2001 р. визначено, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

Щодо не включення товарів отриманих на безоплатній основі від нерезидентів до складу валових витрат, позивач зазначає, що відповідачем не враховані ті обставини відповідно до яких, отримані позивачем товари на безоплатній основі від нерезидентів здійснено відповідно до розділів зовнішньоекономічних контрактів, що стосуються гарантій зобовязань. Постачання складових частин товару на заміну дефектних, які не можуть використовуватися, для подальшої передачі споживачу не збільшує вартість раніше отриманих товарів. Під час проведеної перевірки відповідачу було надано документальне обгрунтування відповідних операцій як з дефектними комплектуючими, так і комплектуючими поставленими на заміну

З огляду на зазначене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, визнати не чинними податкові повідомлення рішення від 29.10.10 №0000992330/0 та №0001002330/0.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлене порушення позивачем п. «б», «в»пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.32 ст.1, п.3.1. ст.3, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в звязку з якими прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.10 №0000992330/0 за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 106567,00 грн.

В порушення пп.17.1.3., пп.17.1.4., п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.10 №0001002330/0 за платежем податок на додану вартість в сумі 77995,00 грн.

За таких підстав відповідач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, а заявлені позовні вимоги не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком»(надалі - позивач) зареєстровано Подільською районною державною адміністрацією м. Києва № 04453 від 31.01.2001. код форми власності -10.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва (надалі - відповідач) проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №343/23-304/31282244 від 18.10.2010р. Перевірка проводилась з 21.08.2010 по 11.10.2010р.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32. ст. 1, п.3.1. ст. 3, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9. ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся на загальну суму 71003 грн., "" у тому числі: (за 2008 рік 67667 грн.: І півріччя 2008р. в сумі 901 грн. (в т.ч. 2 квартал 2008р. 901 грн.), 3 квартали 2008р. в сумі 67131 грн. (в т.ч. 2 квартал 2008р. 901 грн., 3 квартал 2008р. 66230 грн.), рік 2008 в сумі 67667 грн. (в т.ч. 2 квартал 2008р. 901 грн., З квартал 2008р. 66230 грн., 4 квартал 2008р. 536 грн.); за 2009 рік 2564 грн.: 1 квартал 2009р. 121 грн., І півріччя 2009р. в сумі 1209 грн. (в т.ч. 1 квартал 2009р. 121 грн., 2 квартал 2009р. 1088 грн.), 3 квартали 2009р. в сумі 1209 грн. (в т.ч. 1 квартал 2009р. 121 грн., 2 квартал 2009р. 1088 грн., 3 квартал 2009р. 0 грн.), рік 2009 в сумі 2564 грн. (в т.ч. 1 квартал 2009р. 121 грн., 2 квартал 2009р. 1088 грн., 3 квартал 2009р. 0 грн., 4 квартал 2009р. 1355 грн.); за І півріччя 2010 рік 772 грн.: І півріччя 2010р. в сумі 772 грн. (в т.ч. 1 квартал 2010р. 0 грн., 2 квартал 2010р. 0 грн.).

- ч. а) п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-11 в результаті чого позивачем при коригуванні валових витрат по деклараціях з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року та І півріччя 2010 року, у тому числі: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів (р. 05.2 Декларації) у розмірі «-»4985 грн., не було задекларовано (нараховано) суму штрафу у зв'язку з самостійним виправленням помилок (р. 22 Декларації з податку на прибуток підприємства).

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, з урахуванням від'ємного значення попередніх періодів, на загальну суму 51906 грн., у тому числі за вересень місяць 2008 року в сумі 51906 грн.

- ч. а) п. 17.2 ст. 17 Закону України №2181, в результаті чого позивачем при коригуванні податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2007 року, у тому числі: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів (р. 8.1 Декларації) у розмірі «+»2716 грн., не було задекларовано (нараховано) суму штрафу у зв'язку з самостійним виправленням помилок (р. 28 Декларації з податку на додану вартість).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено уцінку акумуляторів типу Power Safe 12V 125F до очікуваної вартості реалізації, що складає 853,83 грн. згідно листа № ОІ/ПСМ-233-L від 29.07.2008р. У результаті виявлено, що товарів підлягають уцінці, за собівартістю до уцінки на суму 710356,56 грн., за новими цінами після уцінки на суму 450822,24 грн. За результатами уцінки, позивачем не відображено суму уцінки (як запаси, використані не в господарській діяльності) в розмірі 259534,32 грн. в складі декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2008 року.

Так, відповідно до п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

У зв'язку чим встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 декларацій „приріст балансової вартості запасів" за 2008 рік в розмірі 259534 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2008 року в сумі 259534 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 0 грн.), що вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем.

Матеріалами справи встановлено, що згідно до декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2007 року позивачем задекларовано коригування податкових зобов'язань - самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів (р. 8.1 Декларації) у розмірі «+»2716 грн.

Так, у разі самостійного виявлення платником помилки, що міститься у раніше поданій податковій декларації, він зобов'язаний подати в порядку, встановленому для подання декларацій з ПДВ (без урахування граничного строку подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених в абзаці першому строків давності та положень п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181), протягом якого такі помилки було самостійно виявлено. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосовано у разі виправлення в декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації. При цьому у разі виправлення помилок у рядках раніше поданої декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включено уточнені показники, повинні подаватися відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Відповідно до ч. а) п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Так, в порушення ч. а) п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 позивачем, не було задекларовано (нараховано) суму штрафу у зв'язку з самостійним виправленням помилок.

Крім того, п.5.1. ст.5 Закону України, від 21.12.2000, № 2181, передбачено: «Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок». Дана дія не була зроблена позивачем.

Посилання позивача на положення п.8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої Наказом Державної податкової адміністрацією України №110 від 17.03.2001: «У разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються»є безпідставним. Дана сума предявлена ним до відшкодування однак не внесена до декларації з податку на додану вартість за листопад 2007р.

Крім того, позивачем в звязку з отриманням товарів на безоплатній основі від нерезидента, не включено їх до складу валових доходів, що призвело до порушення пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, занижено валові доходи на загальну суму 24481 грн., у т.ч. по періодах: 2 квартал 2008 року в сумі 3606 грн., 3 квартал 2008 року в сумі 5384 грн., 4 квартал 2008 року в сумі 2146 грн., 1 квартал 2009 року в сумі 483 грн., 2 квартал 2009 року в сумі 4353 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 5421 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 3088 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкове повідомлення-рішення є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що субєкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, тому в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур