Постанова № 13946859, 16.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2011 року 10:40 № 2а-17130/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0001252306/0 від 19.11.2010року

за участю представників сторін:

від позивача: Галюта М.Г. (дов.від 16.12.10), Колоколов В.Г. (дов.від 16.12.10), Кієнко С.П. (дов.від 16.12.10)

від відповідача: Сич Є.Ю. (дов.від 04.01.11 №22/9/10-011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Рівер»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.02.2011 року о 10 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та зазначили, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»та валові витрати визначені відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі належно оформлених первинних документів. За наведених обставин, представники позивача просили суд визнати недійсними оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені під час проведеної перевірки порушення призвели до порушення позивачем пп.7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість», п.4 «порядку заповнення податкової накладної»затвердженої наказом ДПА України від 23.06.97р. №233/2007 в частині за декларування позивачем суми податкового кредиту , що не відповідає сумі податкового зобовязання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БМ Будінвест-М», а саме є більшою на 713896,17 грн., утому числі по періоду: березень 2009р 713896,17 грн., а також сума податкового кредиту ТОВ «Оіл Трейд»не відповідає сумі податкового зобовязання з податку на додану вартість по ТОВ «Каолін ікстрекшен інвест», а саме є більшою на 3560712,77 грн., у тому числі по періоду: квітень 2010р. 3560712,77 грн. З огляду на зазначене, вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Рівер»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2010р. №914/1-23-60-34423007, яким встановлено порушення п.п.5.5.1. п.5.5.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в наслідок чого виявлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 368371,00 грн., у т.ч. по періодах: І квартал 2009р. на суму 81375 грн., півріччя 2009 року на суму 81975,00 грн., півріччя 2010р. на суму 286396,00 грн.

- п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1., п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 3340205 грн., в т.ч. за березень 2009р. в сумі 713896 грн., та квітень 2010р. в сумі 2626309 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.11.2010р. №0001252306/0 яким позивачу визначено податкове зобовязання в сумі 482973,00грн. та від 19.11.2010р. №0001262306/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання в сумі 5010308 грн.

Відповідно до пп.5.5.1. пп.5.5.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку»(надалі-Закон України №334/94) передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Однак, матеріалами справи встановлено, що позивачем було укладено кредитні договори: № 04КЛ/11/651/ЮР з ПАТ «Фортуна-банк», по якому з 05.03.2010р. по 30.03.2010р. отримано 70000 000,00 грн.; №039/1-2009/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому 30.09.2009р. отримано 17480 623,50 грн.; №069/1-2010/840 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому з 19.05.2010р. по 20.05.2010р. отримано 15811971,50 грн.; №075/1-2010/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому 31.05.2010р. отримано 7 262 688,56 грн.;№055/1-2010/978 з ТОВ «УКБ «КАМБІО», по якому 22.01.2010р. отримано 4506105,60 грн.; № 45-ОКЛ/08 з ЗАТ «Альфа-Банк», по якому 28.10.2008р. отримано 7 000 000,00 грн.; №37/OB/09 з ФАБ «Південний», по якому 10.03.2009р. отримано 598 263,87 грн.; №44-ОВ/09 з ФАБ «Південний», по якому 24.03.2009р. отримано 4358 400,84 грн.

Відповідно до умов зазначених кредитних договорів, Банки надали позивачу кредити, а позивач зобов'язувався повернути отримані грошові кошти та сплатити за користування кредитами відсотки. На виконання зазначених кредитних договорів позивачем було отримано від Банків кредитні кошти в загальній сумі 127 018 053,87 грн. за використання яких позивачем сплачувались відсотки, які у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»були віднесені до валових витрат. Зазначені кредитні кошти в розмірі 127 018 053,87 грн. використовувались виключно у фінансово-господарській діяльності позивача, а саме спрямовувались на сплату постачальникам за отриманий товар та на погашення векселів, що були емітовані позивачем з оплату за отриманий товар ,наведене підтверджується банківськими платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи: (пл.дор.№ 280 від 05.03.2010р. ,пл.дор.№ 290 від 22.03.2010р.,пл. дор.№ 278 від 22.03.2010р. пл..дор.№ 273 від 22.03.2010р.,пл..дор.№ 288 від 18.03.2010р., пл..дор.№ 99 від 05.02.2010р., пл..дор.№ 105 від 05.02.2010р., пл..дор.№ 104 від 05.02.2010р. , пл..дор.№ 101 від 05.02.2010р. , пл.дор.№ 307 від 30.03.2010р., пл..дор.№ 301 від 29.03.2010р., пл..дор.№ 290 від 25 03.2010р., пл..дор.№ 289 від 25.03.2010р., пл..дор.№ 30 від 30.09.2009р. , пл..дор.№ 29 від 30.09.2009р., пл..дор.№ 32 від 30.09.2009р., пл..дор.№ 147 від 20.05.2010р. , пл..дор.№ 182 від 31.05.2010р. , пл..дор.№ 28 від. 22.01.2010р. , пл..дор.№ 271 від 28.10.2008р., пл..дор.№ 218 від 10.03.2009р. , пл..дор.№ 219 від 10.03.2009р. , ял..дор.№ 280 від 24.03. 2009р. , пл..дор.№ 281 від 24.03. 2009р. , пл..дор.№ 282 від 24.03.2009р., пл..дор.№ 283 від 24.03. 2009р. , пл..дор.№ 284 від 24.03. 2009р. , пл..дор.№ 285 від 24.03.2009р. , пл..дор.№ 286 від 24.03. 2009р. , пл.дор.№ 287 від 24.03. 2009р. ,пл..дор.№288 від 24.03. 2009р., пл..дор.№ 289 від 24.03.2009р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 вказує, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України №334/94 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. п.5.2.1 ст. 5 Закону України №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, віднесення до валових витрат, пов'язаних із виплатою відсотків по згаданих вище кредитах договорах в розмірі 3 369 193,00 грн. (І квартал 2009 року на суму 325 500 грн., II квартал 2009 року на суму 2 400,00 грн., І квартал 2010 року на суму 1 032 661,00 грн., II квартал 2010 року на суму 2 008 632,00 грн.), що визначає безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 368 371,00 грн., ( І квартал 2009 року на суму 81 375 грн., півріччя 2009 року на суму 81 975,00 грн., півріччя 2010 року на суму 286 396,00 грн.) та донарахування відповідачем на користь позивача податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 482 973,00 грн. (368 371,00 - основного платежу, 114 602,00 - штрафних санкцій) з посиланням на незаконність формування позивачем валових витрат у зазначеній вище сумі на думку суду відповідає дійсності.

Щодо порушення позивачем пп.7.2.3., п.п7.2., пп.7.4.1, п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закону України №168) суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «БМ «Будінвест-М»укладено договір №18/03-20 у відповідності до якого позивачем придбано у ТОВ «БМ «Будінвест-М»товар (мастило моторне) на загальну суму 4283376,94 грн., у тому числі на додану вартість 713896,17 грн.

У відповідності до умов договору і порядку розрахунків по зазначеному договору сторони передбачили, що розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (ТОВ «БМ «Будінвест-М») відкритий в установі банку, а також сторони можуть застосовувати вексельну форму розрахунків.

Розрахунки за отримані позивачем товарно - матеріальні цінності від ТОВ «БМ «Будінвест-М»по зазначеному договору проведені шляхом видачі векселів АА1443787 від 31.03.2009р. на суму 2327048,24 грн. та АА 1143788 від 31.03.2009р. 1 956328,70 грн. всього на суму 4283376,94 грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів.

Фактичне відвантаження товарів по договору від 18.03.2009р. №18/03-20 та їх отримання позивачем підтверджуються видатковими накладними : РН-0000001 від 26.03.09, РН-0000002 від 27.03.09, РН-0000003 від 27.03.09, РН-0000004 від 28.03.09, РН-0000005 від 28.03.09, РН-0000006 від 28.03.09, РН-0000007 від 28.03.09, РН-0000008 від 26.03.09, РН-0000009 від 29.03.09, РН-0000010 від 31.03.09, РН-00000011 від 31.03.09, РН-00000012 від 31.03.09.

В свою чергу ТОВ «БМ» «Будінвест-М»на користь позивача було виписано в березні 2009р. наступні податкові накладні: № 104 від 26.03.2009р., №108 від 27.03.2009р., №109 від 27.03.2009р., №110 від 28.03.2009р, №111 від 28.03.2009, № 112 від 28.03.2009р., №113 від 28.03.2009р., №116 від 29.03.2009р., № 119 від 29.03.2009р, № 120 від 31.03.2009р., № 121 від 31.03.2009р., № 122 від 31.03.2009р.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року.

В результаті зазначеного позивач правомірно, на думку суду, у березні 2009 року скористався правом на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «БМ»Будінвест-М»у сумі 713896,17 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест».

Так, між сторонами було укладено угоду (контракт) №07/04/2010-1-ПР»у відповідності до якого позивач придбав у останнього товар (дизельне паливо) на загальну суму 21364276,68 грн., в тому числі податок на додану вартість 3560712,77 грн.

Розрахунки за отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест»по зазначеному договору проведені шляхом перерахування останньому грошових коштів на розрахунковий рахунок в сумі 1364276,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 31.05.10, та в сумі 20000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 01.06.10р.

Фактичне відвантаження товарів по договору від 07.04.10 №07/04/2010/1-ПР та їх отримання підтверджуються видатковими накладними, які наявні у матеріалах справи. В свою чергу ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест»на користь позивача було виписано у квітні 2010р. отримано податкові накладні, докази про які наявні в матеріалах справи. Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, тому відповідають даним податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

В результаті зазначеного, суд вважає, що позивач правомірно у квітні 2010 року скористався правом на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест».

Крім того суд зазначає, що нормами п. 1.7 ст. 1 Закону України №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5. статті 7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, пунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України №168, передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено вимог Закону України «Про податок на додану вартість», які регулюють порядок застосування права на податковий кредит, оскільки податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані в березні 2000 року ТОВ «БМ»Будінвест-М»та в квітні 2010року ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест». Зазначені контрагенти на момент складання відповідних податкових накладних зареєстровані як юридичні особи та платники податків в тому числі і податку на додану вартість.

Таким чином, позивач мав всі правові підстави для віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинах з ТОВ «БМ»Будінвест-М»за березень 2009р. в розмірі 713896,17 грн., та по взаємовідносинах з ТОВ «Коалін ікстрекшен інвест»за квітень 2010 року в розмірі 3560712, 77 грн.

Тому, на думку суду відповідач, як субєкт владних повноважень не довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є недійсними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсними (нечинним) податкове повідомлення-рішення за №0001252306/0 від 19.11.2010.

3.Визнати недійсними (нечинним) податкове повідомлення-рішення за №0001262306/0 від 19.11.2010.

4.Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три грн.. 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Рівер»з Державного бюджету України.

5.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

.

Суддя І.А. Качур