Постанова № 13946858, 14.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2011 року 14:57 № 2а-13372/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комсо Полімер"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2010р. №0002872311/0

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко І.М. (дов.від 22.11.2010 №195)

від відповідача: Євтіч І.О. (дов.від 03.08.2010р. №123)

від прокуратури: Джурик О.М. (посвідчення від 10.12.10 №364)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Космо Полімер»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.02.2011 року о 14 год. 57 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та виявленими порушеннями. Зазначає, що взаємовідносини з ТОВ «Спеціндустрія К»відбувались відповідно до чинного законодавства. У момент виникнення податкових зобовязань продавця, продавець на законних підставах оформив податкові накладні та надав покупцю, як звітний податковий документ і одночасно розрахунковий документ, а також грузові-митні декларації, видаткові накладні. Перерахування коштів по зазначеним взаємовідносинах підтверджено платіжним дорученням по системі клієнт банк.

Позивач зазначає, що податковий кредит ним було сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Спеціндустрія-К»він складався із сум, сплачених в ціні придбання товарів у відповідних контрагентів, тому позивач вважає, що ним дотримані передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги і заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені під час проведеної перевірки порушення призвели до порушення позивачем пп.7.2.3., 7.2.6., 7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 3717864,00 грн. Тому, на думку відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірними, а заявлені позовні вимог не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури підтримав позицію відповідача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва (далі - відповідач) проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Космо Полімер»(далі - позивач) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціндустрія-К»

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2010р. №11229/23-11/33492368, яким встановлено порушення п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 3717864,00 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2008р.- 140699 грн., січень 2009р. 174863 грн., лютий 2009р. -308000 грн., березень 2009р. 322167 грн., квітень 2009р. -387326 грн., травень 2009р. 409684 грн., червень 2009р. 468677 грн., липень 2009р. 461580 грн., серпень 2009р. 431074 грн., вересень 2009р. 168871 грн., жовтень 2009р. - 383488 грн., листопад 2009р. 61435 грн.

На підставі виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.08.2010р. №0002872311/0.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Спеціндустрія-К»укладено договір на поставку товару №19 від 10.03.2008р.- товар (плівка в асортименті), яка була придбана ТОВ «Спеціндустрія - К» за межами України, про що свідчать оформлені грузові-митні декларації. Так, ТОВ «Спеціндустрія - К»було виписано позивачу податкові накладі суму 18 589320,00 грн., крім того ПДВ 3 717864,00 грн.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що порушено кримінальну справу №59-2667 за фактом підроблення податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та листопад 2009 року ТОВ «Спеціндустрія - К за ЄДРПОУ 35296360) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. ст. 358 КК України.

Відповідно до висновку спеціаліста заступника начальника відділу техніко - криміналістичного забезпечення НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві № 1061 від 29.07.2010 р. встановлено, що договір на поставку товару №19 від 10.03.2008 року, та податкові накладні отримані від ТОВ «Спеціндустрія - К» за грудень 2008 року, січень - листопад 2009 року у сумі 3717 864,00 грн. виконано ймовірно не директором ТОВ «Спеціндустрія - К», а іншими особами.

Згідно ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, "законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Документи фінансово-господарської діяльності, укладені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, яка значиться стороною угод, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України.

Відтак, ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митнім деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.18 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого з Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», встановлено: «всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платний податку-продавця».

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовім фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів у ТОВ «Спеціндустрія - К»є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Згідно ст. 41 Цивільного кодексу України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямований встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

З вищевикладеного вбачається, угода, на підставі якої, виписані ТОВ «Спеціндустрія - К»податкові накладні на адресу позивача є нікчемними та укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, що призвело до виявленого порушення та застосування відповідачем пп.17.1.3. п.17.1.ст.17.3акону Украй від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача фінансової санкції в розмірі 1858932,00 грн., що винесена на підставі податкового повідомлення-рішення 0002872311/0 від 06.08.2010 р. на загальну суму 5576796,00 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, про відмову в заявлених позовних вимогах. На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур