Постанова № 13946797, 03.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2011 року 10:37 № 2а-17819/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (Новосанжарське відділення)

проскасування повідомлень - рішень

За участю представників:

позивачаСобко О.В.

відповідача не прибув (заява без участі)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (Новосанжарське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0000321501/0, №0000331501/0 від 19.04.2010р., №0000321501/1, №0000331501/1 від 05.07.2010р., №0000321501/2, №0000331501/2 від 15.09.2010р., №0000321501/3, №0000331501/3 від 02.12.2010р.

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вимог Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за несвоєчасну сплату сум рентної плати за нафту є неправомірним. Позивач посилається на неможливість встановлення загальнообовязкового платежу, а саме: рентної плати за нафту, нормами Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 22 березня 2001 року, яка не є законом з питань оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив обставину своєчасної сплати зобовязань та наголосив на тому, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на вищезазначених обставинах.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на самостійне узгодження позивачем податкових зобовязань зі сплати рентних платежів шляхом подання податкових розрахунків рентної плати за нафту у листопаді 2008 році та встановленого актом перевірки від 06.04.2010р. №13/15/30019775 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач наголошує на чіткому законодавчому встановленні рентних платежів у якості податку, і, як наслідок - на правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати зазначених зобовязань.

Сторонами у наданих до суду документах та представниками сторін в судових засіданнях наголошується на відсутності розбіжностей між сторонами щодо дат, сум та строків оплати зобовязань позивачем. Позиції сторін ґрунтуються виключно на застосуванні норм чинного законодавства, зокрема, можливості застосування штрафних санкцій до позивача на підставі норм Закону України “Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Новосанжарським відділенням Полтавської МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ДК “Укргазвидобування”НАК “Нафтобаз України”(код 30019775) з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з рентної плати за нафту, природній газ і газовий конденсат за листопад 2008 року, за результатами якої складено акт від 06.04.2010р. №13/15/30019775.

За результатами перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по рентній платі за нафту за жовтень 2008 року в розмірі 710881,65 грн. по строку сплати 01.12.20087р. із затримкою на 25 днів, за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по рентній платі за нафту за листопад 2008 року в розмірі 55862,81 по строку сплати 30.12.08р. із затримкою на 31 день, чим порушено пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент спірних правовідносин).

На підставі акту невиїзної документальної перевірки, Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією (Новосанжарське відділення) надіслала Дочірній компанії «Украгазвидобування»НАК «Нафтогаз України»податкові повідомлення-рішення:

№0000331501/0 від 19.04.2010р. на суму 71088,19 грн. штрафних санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні;

№0000321501/0 від 19.04.2010р. на суму 110772,56 грн. штрафних санкцій у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, застосованих відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону 2181.

Інші оспорювані акти індивідуальної дії №0000321501/1, №0000331501/1 від 05.07.2010р., №0000321501/2, №0000331501/2 від 15.09.2010р., №0000321501/3, №0000331501/3 від 02.12.2010р. фактично дублюють зміст цих рішень, позаяк були прийняті за наслідками його оскарження в адміністративному порядку.

Суми сплати задекларованої рентної плати, строки сплати, дати фактичної сплати зазначених платежів, призначення платежів у платіжних дорученнях та інші обставини, зазначені в акті перевірки від 06.04.2010р., позивачем не заперечуються.

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, правомірність винесення оскаржуваних повідомлень рішень (питання віднесення рентної плати до податків) слід визначати виходячи з законодавства, яке діяло станом на дату прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), зокрема, належать рентні платежі.

Згідно з преамбулою Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», цей Закон визначає поняття, розміри та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів.

Дію вищезазначеного Закону було зупинено на 2008 рік згідно із Законом України від 28 грудня2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зупинення дії цього Закону на 2008 рік, передбачене пунктом 17 статті 67 розділу I Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року №309-VI, до 1 січня 2010 року було зупинено дію Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат».

Прикінцевими положеннями вищезазначеного Закону від 3 червня 2008 року №309-VI було встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пунктом 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року №309-VI було встановлено, що у кожному податковому (звітному) періоді, що дорівнює календарному місяцю, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України: рентну плату за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) (п.п.1), рентну плату за нафту (п.п 2), рентну плату за газовий конденсат (п.п.3).

Отже, станом на граничну дату сплати самостійно узгоджених шляхом подання податкових розрахунків рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат зобовязань, Законом України від 3 червня 2008 року №309-VI було передбачено обовязковість внесення зазначених платежів до бюджету, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом не приймаються посилання позивача на те, що вищезазначений Закон не є Законом з питань оподаткування, виходячи з нижчевикладеного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Верховна Рада України здійснює свої повноваження відповідно до статті 85 Конституції України, в тому числі визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (пункт 5 частини 1). Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року та його доповнення неконституційними не визнані.

Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Отже, на момент прийняття рішення про скасування розстрочення податкових зобовязань вищенаведеним Законом України була встановлена загальнообовязковість такого платежу, як рентна плата.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно зі статтею другою Закону України «Про систему оподаткування», під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Оскільки суд приходить до висновку про відсутність можливості надання Законам України пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання, то платежі, передбачені чинним Законом України від 3 червня 2008 року №309-VI, є податковим зобовязанням.

З огляду на викладене, є правомірним застосування норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки згідно з його преамбулою цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Крім того, судом вбачаються тотожними за своїм змістом визначення «рентні платежі», наведені у Законі України «Про систему оподаткування», та «рентна плата за…», встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року.

Про погодження з боку позивача щодо застосування норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до рентної плати свідчить також і застосування за зверненням позивача процедури розстрочення зобовязань, передбаченої нормами вищезазначеного Закону.

Таким чином, застосовуючи до позивача штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по рентній платі за нафту Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція діяла у межах наданих їй повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень №0000321501/0, №0000331501/0 від 19.04.2010р., №0000321501/1, №0000331501/1 від 05.07.2010р., №0000321501/2, №0000331501/2 від 15.09.2010р., №0000321501/3, №0000331501/3 від 02.12.2010р. є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович