Постанова № 13945870, 28.01.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2011 р.

16 год.56 хв.Справа № 2-а-1080/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Гричановська А.В.,

представників позивача - Зінкевича Д.С., Мацевої Л.А.,

представників відповідача - Шепелєвої О.В., Чуприни Е.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» (далі позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 17.08.2009р. №№ 0008342301/0, 0008362301/0, від 17.09.2009р. №№ 0008342301/1, 0008362301/1, від 03.12.2009р. №№ 0008342301/2, 0008362301/2, від 09.02.2010р. №№ 0008342301/3, 0008362301/3, якими позивачу збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 7967986,0 грн. та зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ на 8597660,0 грн.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення, посилаючись на те, що вони складені на підставі незаконних висновків акту перевірки від 04.08.2009р. №921/230-35115625. Так позивач вважає неприпустимим зменшення заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість тому, що відповідач не зміг підтвердити сплату ПДВ до бюджету контрагентами, які постачали позивачеві товари (роботи, послуги). На думку позивача головною умовою для отримання бюджетного відшкодування платником податків є фактична сплата цього податку постачальникам товарів (робіт, послуг) і не залежить від сплати зобовязань до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), які виникли у результаті постачання позивачеві цих товарів (робіт, послуг).

Крім того, позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР ) податковий орган позбавлений права самостійно змінювати напрям використання бюджетного відшкодування та самостійно змінювати періоди реалізації права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що він правомірно скористався своїми правами, наданими законодавством України, щодо визначення зобовязань позивача з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями - рішеннями і тому просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення від 17.08.2009р. №№ 0008342301/0, 0008362301/0, від 17.09.2009р. №№ 0008342301/1, 0008362301/1, від 03.12.2009р. №№ 0008342301/2, 0008362301/2, від 09.02.2010р. №№ 0008342301/3, 0008362301/3 складені на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2009р., від 04.08.2009р. №921/230-35115625 та за результати апеляційного узгодження змінених позивачу зобовязань з податку на додану вартість.

Апеляційне узгодження змінених зобовязань з ПДВ за висновками акту перевірки від 04.08.2009р. завершилось шляхом розгляду скарги позивача ДПА України. За результатами розгляду скарги позивача ДПА України залишила раніше визначені зобовязання з ПДВ без змін, а скаргу позивача без задоволення.

За актом перевірки та за спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивачеві зменшено нараховану до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок суму ПДВ за квітень 2009р. на 8597660,0 грн. та збільшено суму бюджетного відшкодування на 7967986,0 грн., у тому числі за вересень 2008 року - на 4564455,0 грн., за жовтень 2008 р. - на 43800,0 грн., за листопад 2008р. - на 459552,0 грн., за грудень 2008р. - на 108827,0 грн., за січень 2009р. - на 1885478,0 грн., за лютий 2009р. - на 428784,0 грн., за березень 2009 року - на 342573,0 грн. та за квітень 2009р. - на 134517,0 грн.

За поданою Декларацією з ПДВ за березень 2009року позивач задекларував відємне значення з податку на додану вартість у сумі 10803075 грн. і відповідно ця сума відємного значення з ПДВ була врахована позивачем при складанні розрахунку бюджетного відшкодування у квітні 2009 року.

Під час перевірки від 04.08.2009р. відповідач встановив, що позивач до складу податкового кредиту березня 2009 року включив податок на додану вартість у сумі 431 грн., визначений за податковими накладними, складеними ДП «Херсонський експортно-технічний центр» та ПАПК «Тачанка» у березні 2009р., тоді як події за якими мали б бути складені податкові накладні стались у січні-лютому 2009 року. Зазначений висновок відповідач зробив, аналізуючи стан розрахунків позивача з цими контрагентами. За оборотно-сальдовими відомостями у позивача станом на 01.03.2009р. рахувалась кредиторська заборгованість на користь ДП «Херсонський експортно-технічний центр» та ПАПК «Тачанка» на загальну суму 2587,60 грн. у тому числі ПДВ 431,0 грн.

Під час розгляду справи позивач визнав правомірною позицію відповідача з цього питання і тому суд погоджується з висновком відповідача та вважає правомірним зменшення бюджетного відшкодування позивача на 431,0 грн. по операціям з ДП «Херсонський експортно-технічний центр» та ПАПК «Тачанка».

За результати перевірки відповідач встановив, що позивач до складу податкового кредиту березня 2009 року включив податок на додану вартість у сумі 17443, грн. та до податкового кредиту червня 2008р. ПДВ у сумі 1593,0 грн. за податковими накладними, наданими йому ТОВ «Каховка Експорт», ВАТ «Атп 2163», ТОВ «Монтажник», ТОВ «Свемон-інвест», ТОВ «Буд майстер», Археологічна інспекція управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, ТОВ «Светотехніка-Херсон», ЗАТ «Чумак», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Кволлітас», ПП «ТЕП», ВАТ «Херсонгаз», ЗАТ «УМЗ». Однак зазначені субєкти підприємницької діяльності зобовязання по цих податкових накладних не задекларували і відповідно до бюджету не сплатили. Відповідач, посилаючись на пп. 7.7.10. п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, вважає, що для включення до податкового кредиту та до розрахунку бюджетного відшкодування сплаченого податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт, послуг) необхідна обовязкова умова як сплата цього податку до бюджету постачальником товарів (робіт послуг) за цими зобовязаннями. Несплата ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) до бюджету за зобовязанням, визначеним у податкових накладних, на думку відповідача, не дає право платникові податків на включення цих сум податків до податкового кредиту а відповідно і до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до пп. 7.7.10. п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Отже Законом № 168/97-ВР визначено джерела здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та не визначено звязок цього відшкодування із сплатою ПДВ кожним окремо взятим платником податків та його контрагентами. Порядок визначення розміру бюджетного відшкодування, дата виникнення прав на отримання цього відшкодування визначається іншими приписами Закону України «Про податок на додану вартість».

Так відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між податковими зобовязаннями та належним чином сформованим податковим кредитом. У разі якщо податковий кредит перевищує податкові зобовязання з податку на додану вартість, то таке відємне значення з ПДВ включається до податкового кредиту наступного податкового періоду. У разі якщо відємне значення з ПДВ не перекривається зобовязаннями наступного податкового періоду то платник податків може отримати з бюджету це відємне значення у вигляді бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Розмір цього відшкодування визначається, виходячи з фактичної сплати цього податку постачальникам товарів (робіт, послуг). Для формування податкового кредиту для визначення поточних зобовязань з податку на додану вартість головною умовою є підтвердження нарахування (сплати) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій. Належним чином складеною вважається податкова накладна, яка складена зареєстрованим платником податку на додану вартість та містить всі обовязкові реквізити необхідні для заповнення цього податкового документа, визначені Законом №168/97-ВР.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що до обовязків платника податків по даній справі позивача у відношенні до постачальника товарів (робіт, послуг) при формуванні податкового кредиту входило забезпечення контролю за визначенням правового статусу осіб, які складали податкові накладні, отримання належним чином оформленої податкової накладної, а для отримання бюджетного відшкодування - сплата ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг) за цими накладними. Отже, до обовязків позивача не входили обовязки по контролю за сплатою податку на додану вартість постачальником товарів (робіт, послуг) по наданим ним податковим накладним, оскільки податкове законодавство України не передбачає механізму такого контролю з боку отримувача податкових накладних, натомість цей обовязок покладено на податкові органи, тобто на відповідача.

Під час розгляду справи судом зясовано що ТОВ «Каховка Експорт», ВАТ «Атп 2163», ТОВ «Монтажник», ТОВ «Свемон-інвест», ТОВ «Буд майстер», Археологічна інспекція управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, ТОВ «Светотехніка-Херсон», ЗАТ «Чумак», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Кволлітас», ПП «ТЕП», ВАТ «Херсонгаз» ЗАТ «УМЗ» є зареєстрованими платниками податків, які систематично декларують свої зобовязання з податку на додану вартість, надані ними позивачеві податкові накладні містять реквізити, печатки та інші відомості про цих платників податку і тому суд не вбачає існування обмежень які б не дозволяли позивачеві сформувати податковий кредит за цими податковими накладними.

Також суд вважає, що відповідач під час проведення перевірки не повністю виконав обовязки по контролю за нарахуванням та сплатою податків до бюджету, які передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ. Як вбачається із матеріалів справи, платники податків за спірним податковим кредитом звітують до місцевих податкових органів, позивачем повністю проведено оплату вартості проданих ними товарів (робіт, послуг) та цим органам відоме їхнє місце знаходження. На думку суду, в даних обставинах відповідач зобовязаний був збільшити зобовязання зазначених вище постачальників з податку на додану вартість за наданими позивачеві податковими накладними та не включених до податкової звітності цих контрагентів.

З огляду на зазначене, суд вважає неправомірним зменшення податкового кредиту позивача за березень 2009 року на суму 17443, грн. та податкового кредиту червня 2008р. - на 1593,0 грн. за результати здійснення його господарських відносин з ТОВ «Каховка Експорт», ВАТ «Атп 2163», ТОВ «Монтажник», ТОВ «Свемон-інвест», ТОВ «Буд майстер», Археологічна інспекція управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, ТОВ «Светотехніка-Херсон», ЗАТ «Чумак», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Кволлітас», ПП «ТЕП», ВАТ «Херсонгаз» ЗАТ «УМЗ».

Іншим спірним висновком акту перевірки від 04.08.2009р. стало те, що відповідач із складу податкового кредиту березня 2009р. виключив податок на додану вартість у сумі 846314,0 грн., сформований за податковими накладними, наданими ПП «Євро Декор», ТОВ «Мерідіум Софт», ТОВ «Будмонтажвисот» , ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», ТОВ «Енергомаш-Інвест».

За даними акту перевірки, що не спростовується позивачем, податковий кредит березня 2009 року сформований за рахунок податкових накладних №110 від 11.12.2008р. на суму ПДВ 110890,36 грн. та №114 від 24.12.2008р. на суму ПДВ- 22756,94 грн., отриманих від ПП «Євро Декор».

За даними відповідача місцезнаходження цього контрагента невідоме, а за даними звітності цей СПД не мав реальної виробничої можливості для здійснення операцій з постачання позивачу бетону та надання послуг з встановлення фундаментів міксерної станції.

ПП «Євро Декор Буд» було надано дозвіл та видано ліцензію на проведення будівельних робіт 20 січня 2009 року, а послуги з встановлення фундаментів міксерної станції здійснювались у грудні 2008 року (акт виконаних робіт на загальну суму 665342.17 грн.. у т.ч. ПДВ 110890,36 грн.). Згідно умов договору поставки № 234 від 04.12.2008р. бетону М-300, зазначено, що перевезення здійснюється транспортом Продавця та за рахунок останнього (п.3.5 Договору). Пунктом доставки товару - є склад Покупця (п.3.6 Договору), передання товару Продавцем Покупцеві здійснюється на складі Покупця за супровідними документами. В ході перевірки товарно-транспортні накладні підприємством не надані.

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. № 128/2568 (далі Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил № 363).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV ) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є бов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Позивачем не надано документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по перевезенню вантажу, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця), документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ), довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування товару. Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції. Докази фактичного отримання та відвантаження товарів у позивача відсутні.

До податкового кредиту березня 2009 року позивачем включено ПДВ у сумі 66317,26 грн. за податковою накладною від 18.12.2008р. № 243, отриманої від ТОВ «Мерідіум Софт» за придбання послуг по монтажу мережі.

Відповідно акту від 15.02.2010р. ТОВ «Мерідіум Софт» за юридичною адресою не знаходиться.

Відповідно листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.02.2010р. № 1276/7/ чисельність працюючих, в т.ч. за 4 квартал 2008 року, на підприємстві відсутня, ТОВ «Будмонтажвисот» податкову звітність за формою №1ДФ з моменту реєстрації до ДПІ не надавало, основні фонди відсутні.

Відповідно до отриманого пояснення від 14.06.2009р.. відібраного старшим о/у лейтенантом ГВПМ ДПІ у м.Нова Каховка ОСОБА_7 від громадянина ОСОБА_8, який згідно баз даних є засновником та керівником підприємства ТОВ «Мерідіум Софт». Громадянин ОСОБА_8 пояснив, що до нього звернулись знайомі особи та запропонували за винагороду зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Мерідіум Софт», також додав, що особисто не отримувалось дозволів на виготовлення печатки, рахунки у банківських установах не відкривав, господарської діяльності не вів та нікому не надавалось ніяких довіреностей на ведення діяльності. З підприємством ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» ніяких взаємовідносин не мав.

За актом перевірки до податкового кредиту березня 2009 року позивачем включено ПДВ у сумі 106516,17 грн. за податковою накладною від 18.12.2008р. № 762 складеної від імені ТОВ «Будмонтажвисот» за виконання будівельно-монтажних робіт. За даними відповідача державну реєстрацію ТОВ «Будмонтажвисот» скасовано 16.06.2009р. у звязку з визнанням цього СПД банкрутом на підставі постанови господарського суду 12 травня 2009 року за №15/92-Б.

Відповідно листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.02.2010р. № 1276/7/11027 встановлено, що чисельність працюючих, в т.ч. за 4 квартал 2008 року, на підприємстві відсутня, ТОВ «Будмонтажвисот» податкову звітність за формою № 1ДФ з моменту реєстрації до ДПІ не надавало, основні фонди відсутні.

Відповідно до отриманого пояснення від 12.02.2010р., відібраного старшим о/у ГВПМ ДПІ у м.Нова Каховка ОСОБА_9 від громадянина ОСОБА_10, який згідно баз даних є засновником та керівником підприємства ТОВ «Будмонтажвисот», встановлено, що до нього (ОСОБА_10) звернувся незнайомець, який назвався ОСОБА_1, та запропонував за винагороду зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Будмонтажвисот», також додав, що особисто не отримував дозволів на виготовлення печатки, рахунки у банківських установах не відкривав, ніяких фінансово-господарських документів не підписував, фінансово-господарську діяльність не здійснював та нікому не надавав ніяких довіреностей на ведення діяльності. З підприємством ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» ніяких взаємовідносин не мав. Підпис на договорі №5/10/08 від 5 жовтня 2008 року та довідці про вартість виконаних підрядних робіт не ставив. Осіб в якості працівників підприємства не наймав, до державної інспекції архітектури м. Києва для отримання ліцензії на проведення будівельних робіт не звертався, будь-якої ліцензії, транспорту підприємство не мало.

За актом перевірки позивач до складу податкового кредиту березня 2009 року включив податок на додану вартість за податковими накладними від 20.07.2007р. №147, від 24.07.2007р. №148, від 08.08.2007р. №151 на загальну суму 253500,0 грн., складеними від імені ТОВ «Енергомаш-Інвест» за надання консультативно-правових послуг.

По контрагенту - постачальнику ТОВ «Енергомаш-Інвест» порушено провадження у справі про банкрутство за постановою господарського суду № 44/73-Б від 6 лютого 2009 року, (лист ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 23 липня 2009 року №17223/7/23-1210), підприємство не має трудових та матеріальних ресурсів для надання зазначених послуг.

До податкового кредиту березня 2009 року позивач включив податок на додану вартість у сумі 186333,33 грн. за податковою накладною, складеною ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія» за придбання послуг по устаткуванню фундаментів міксерної станції. За даними відповідача ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія» визнано банкрутом постановою господарського суду від 26.02.2009р. №28/55.

Відповідно акту ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва від 15.02.2010р. ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія» за юридичною адресою не знаходиться, встановлено, що чисельність працюючих за 4 квартал 2008 року на підприємстві - 1 особа, основні фонди відсутні.

24.01.2008р. вироком суду у справі № 1-100 2008р. Святошинським районним судом м. Києва встановлено, що директором ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія» ОСОБА_11 для отримання ліцензії на здійснення будівельної діяльності ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія» було підроблено наступні документи: професійну структуру ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують рівень освіти і кваліфікації ІТП ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», наказ про призначення відповідальної особи з питань охорони праці ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», до яких внесена інформація про те, що на ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія» працюють робітники. які там ніколи не працювали та інше.

Підсудний ОСОБА_11 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ст.366 ч.І КК України, визнав повністю і підтвердив суду обставини скоєння злочину.

За визначенням Постанови КМУ від 1 серпня 2005 року № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» генеральний підрядник - підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи. Проте у ході перевірки не встановлено залучення до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), а ПП «Євро Декор», ТОВ «Мерідіум Софт», ТОВ «Будмонтажвисот» , ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», ТОВ «Енергомаш-Інвест» не мали відповідних трудових та матеріальних ресурсів для самостійного здійснення операцій з постачання позивачеві бетону та надавати послуги з встановлення фундаментів міксерної станції, виконання будівельно-монтажних робіт, виконання робіт по проектуванню та монтажу комп'ютерних мереж, що унеможливлює фактичне виконання робіт саме цими підприємствами.

По зазначеним контрагентам позивача спільним є те, що вони були ліквідовані до початку перевірки відповідачем стану сплати податку на додану вартість по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) позивачеві за податковими накладними, які слугували підставою для формування спірного податного кредиту березня 2009 року. Відповідач вважає, що головною умовою включення ПДВ за отриманими податковими накладними до розрахунку бюджетного відшкодування є сплата розрахованого по цим податковим документам ПДВ продавцем цих товарів (робіт, послуг) до бюджету. На думку відповідача за рахунок сплати ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) формується джерело виплати бюджетного відшкодування з ПДВ і тому для отримання цього відшкодування обовязковою умовою є сплата податку на додану вартість на всіх ланцюгах проходження товарів починаючи від виробника ( експортера) цих товарів (робіт, послуг) Відповідач вважає, що скільки не можливо підтвердити сплату ПДВ в бюджет постачальниками товарів (робіт, послуг) ПП «Євро Декор» ТОВ «Мерідіум Софт», ТОВ «Будмонтажвисот», ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», ТОВ «Енергомаш-Інвест». позивач не мав право до податкового кредиту березня 2009 року включати ПДВ у сумі 846314,0 грн. який сформовано за податковими накладними, складеними від імені цих контрагентів.

Позивач проти цих висновків відповідача заперечує і вважає неправомірним зменшення податкового кредиту платника податків у звязку із відсутністю можливості у відповідача підтвердити або спростувати включення до зобовязань ПДВ по спірним податковим накладним.

Враховуючи позиції сторін по зазначеному питанню, суд вважає, що своє право на податковий кредит платник податків у змозі реалізувати лише при наявності належним чином складеної податкової накладної. Датою виникнення права на податковий кредит є будь-яка із подій що є першою або дата списання коштів із рахунку платника податків або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує нарахування зобовязань з ПДВ постачальником товарів (робіт, послуг). Отже позивач отримавши податкові накладні від ПП «Євро Декор» ТОВ «Мерідіум Софт», ТОВ «Будмонтажвисот» , ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», ТОВ «Енергомаш-Інвест» міг визначити податковий кредит за цими податковими накладними.

Однак суд звертає увагу позивача, що при вирішені питання про формування податкового кредиту платника ПДВ однією із головних умов є використання придбаних товарів(робіт, послуг) у власній господарській діяльності цього платника податків.

При розгляді справи позивачем надано копії податкових, звичайних накладних та договорів на придбання товарів у ПП «Євро Декор» ТОВ «Мерідіум Софт», ТОВ «Будмонтажвисот», ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», ТОВ «Енергомаш-Інвест» інших документів, які підтверджують фактичне перевезення, зберігання придбаних товарів позивачем не надано. Відсутність у безпосередніх постачальників товарів (робіт, послуг) фактичної можливості здійснення зазначених господарських операцій та відсутність у позивача документів про рух придбаних товарів, які дозволили повністю від слідкувати ці господарські операції не дозволяє у повній мірі ідентифікувати ці операції з господарськими операціями, які повязані з наступним продажем цих товарів.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив належними документальними доказами фактичне проведення господарських операцій саме з ПП «Євро Декор» ТОВ «Мерідіум Софт», ТОВ «Будмонтажвисот», ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», ТОВ «Енергомаш-Інвест» та фактичне використання саме цих операцій в його господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість зменшення податкового кредиту позивача за березень 2009р. на 846314,0 грн. по операціям з ПП «Євро Декор» ТОВ «Мерідіум Софт», ТОВ «Будмонтажвисот» , ТОВ «Будівельна фірма «Будіндустрія», ТОВ «Енергомаш-Інвест».

За висновками акту перевірки від 04.08.2009р. відповідач вважає, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту березня 2009 року податок на додану вартість за податковими накладними, складеними у попередніх податкових періодах і тим самим зависив розмір податкового кредиту березня на 7731465,0 грн. та податкового кредиту квітня 2009р. на 243858,0 грн.

Відповідач, посилаючись на п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР стверджує, що датою виникнення права на податковий кредит у платника податків є дата здійснення першої із подій - це дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідач, опираючись на Закон України «Про податок на додану вартість», стверджує, що податкова накладна має складатись у момент виникнення податкових зобовязань платника податків і має бути отриманою покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення цих зобовязань з податку на додану варіть. У разі відмови постачальника платника ПДВ надати податкову накладну, покупець має звернутись до податкового органу із скаргою на такого платника податку на додану вартість, подача скарги є підставою для включення сплачених (нарахованих) сум ПДВ до податкового кредиту цього платника податків. Відповідач вважає, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливість платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації свого права на податковий кредит, тобто ПДВ за податковими накладними має бути включене до складу податкового кредиту того податкового періоду, який припадає на дату складання цих податкових накладних. За даними відповідача податок на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними був фактично сплачений постачальникам товарів (робіт послуг) у складі їх вартості. Таким чином відповідач вважає, що позивач не мав право податок на додану вартість по податковим накладним, які складені у податкових періодах інших ніж березень 2009 року включати до податкового кредиту березня 2009 року. Виходячи із неналежної реалізації свого права на податковий кредит відповідач вважає, що позивач зависив податковий кредит березня та квітня 2009 року, а відповідно - і нараховане бюджетне відшкодування у квітні 2009 року на 7975323,0 грн. Поряд з тим недотримання встановленого порядку формування податкового кредиту мало за собою наслідки у вигляді заниження позивачем належної йому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7967986,0 грн., у тому числі за вересень 2008 року на 4564455,0 грн., за жовтень 2008 р. на 43800,0 грн., за листопад 2008р. на 459552,0 грн., за грудень 2008р. на 108827,0 грн., за січень 2009р. на 1885478,0 грн., за лютий 2009р. на 428784,0 грн., за березень 2009 року на 342573,0 грн. та за квітень 2009р. на 134517,0 грн.

Позивач із зазначеним висновком відповідача не згоден і вважає, що відповідач неправомірно використовує положення Закону України «Про податок на додану вартість». На думку позивача, платник податків має можливість використати своє право на податковий кредит у разі, якщо податкова накладна включена до складу податкового кредиту протягом термінів позовної давності з моменту складення цієї податкової накладної. Головним у даному випадку з точки зору позивача є підтвердження податкового кредиту належним чином складеною податковою накладною, використання придбаних товарів (робіт, послуг) для потреб господарської діяльності в межах оподатковуваних операцій, а для нарахування бюджетного відшкодування ще й фактична сплата цього податку постачальникам товарів (робіт, послуг).

Враховуючи позиції сторін по даному питанню, суд вважає, що позивач при формуванні податкового кредиту при складанні декларації з ПДВ мав виходити з того, що однією із головних умов для віднесення сплачених (нарахованих) сум ПДВ до складу податкового кредиту є наявність належним чином складених податкових накладних. Належним чином складена податкова накладна має бути включена до складу того податкового періоду який припадає на дату складання цієї накладної або на дату фактичного її отримання.

Відповідно до Закону України «Про прядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон №2181-ІІІ) платник податків самостійно узгоджує суму належних йому зобовязань з податків шляхом надання податковому органу Декларацій з податків і зборів.

За п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

За статтею 15 Закону № 2181-ІІІ строк позовної давності становить 1095 днів.

Відповідно до акту перевірки позивач до складу податкового кредиту березня 2009р. та квітня 2009 р. включав сплачений (нарахований) податок на додану вартість на підставі податкових накладних, з дня складення яких не минув строк позовної давності, тобто позивач скористався свої правом на податковий кредит в межах строку позовної давності, встановленого законодавством України для нарахування та перегляду самостійно визначених сум податків і зборів.

На підставі зазначеного суд вважає, що позивач мав право у березні 2009 року скористатись своїм правом на податковий кредит по податковим накладним, складеним у попередніх податкових періодах, а уз вязку з фактичною сплатою ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг) та нараховувати бюджетне відшкодування за цими податковими накладними у квітні 2009 року. Таким чином суд вважає протиправним висновок відповідача про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2009 року на 7731465,0 грн.

Як встановлено у судовому засіданні зменшення заявленого бюджетного відшкодування за квітень 2009р. у результаті виключення із складу податкового кредиту податкових накладних, складених в інших податкових періодах, було вирішальним для складення висновку про заниження бюджетного відшкодування в інших податкових періодах та було використано для складення податкових повідомлень - рішень про збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну сумі 7967986,0 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає протиправним висновок відповідача про заниження позивачем належної йому суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 7967986,0 грн., у тому числі за вересень 2008 року на 4564455,0 грн., за жовтень 2008 р. на 43800,0 грн., за листопад 2008р. на 459552,0 грн., за грудень 2008р. на 108827,0 грн., за січень 2009р. на 1885478,0 грн., за лютий 2009р. на 428784,0 грн., за березень 2009 року на 342573,0 грн. та за квітень 2009р. на 134517,0 грн., оскільки для цього висновку відповідача використано висновок про неправомірність включення до податкового кредиту березня та квітня 2009 року декларації з ПДВ, податку, визначеного за податковими накладними, складеними в іншому ніж березень 2009 року податковому періоді у звязку з проведеними виправленнями помилок у визначені зобовязань з ПДВ.

За таких обставин суд частково задовольняє вимоги позивача, скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 17.08.2009р. № 0008362301/0, від 17.09.2009р. № 0008362301/1, від 03.12.2009р. № 0008362301/2, від 09.02.2009р. № 0008362301/3 повністю та податкові повідомлення-рішення від 17.08.2009р. № 0008342301/0, від 17.09.2009р. № № 0008342301/1, від 03.12.2009р. № 0008342301/2, від 09.02.2009р. № 0008342301/3 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 7750501.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій задовольнити частково.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області від 17.08.2009р. № 0008362301/0, від 17.09.2009р. № 0008362301/1, від 03.12.2009р. № 0008362301/2, від 09.02.2009р. № 0008362301/3 щодо збільшення суми бюджетноговідшкодуванняя із ПДВ на 7967986 (сім мільйонів дев'ятсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області від 17.08.2009р. № 0008342301/0, від 17.09.2009р. № 0008342301/1, від 03.12.2009р. № 0008342301/2, від 09.02.2009р. № 0008342301/3 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 7700138 (сім мільйонів сімсот тисяч стотридцятьт

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 лютого 2011 р..

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1