Ухвала суду № 139455939, 02.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3174/26

Провадження № 2/159/2218/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/3174/26,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Бізнес Позика»,

відповідач ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник позивача Дармограй Анастасія Тимофіївна,

в с т а н о в и в:

25.05.2026 до суду в електронній формі надійшла вказана позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 13.03.2025 №529344-КС-001 та додатковою угодою від 14.03.2025 в загальному розмірі 36 750 грн, з яких: 13 000 грн тіло кредиту, 14 650 грн проценти за користування кредитом, 2 600 грн проценти, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою від 29.05.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У ході судового розгляду від представника позивача в електронній формі надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. У поданій заяві представник позивача також просить повернути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Підстави для закриття провадження у справі визначені ст. 255 ЦПК України. Зокрема, у п. 2 ч. 1 цієї статті встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, спір між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором від 13.03.2025 №529344-КС-001 та додатковою угодою від 14.03.2025.

Представник позивача у заяві просив закрити провадження у справі, посилаючись на відсутність предмета спору, оскільки відповідач повністю сплатив заборгованість за кредитним договором.

Отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У поданій заяві представник позивача також просить повернути сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 255 ЦПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про судові витрати.

Підстави для повернення судового збору визначені ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 1 цієї статті судовий збір повертається у разі закриття провадження у справі, крім випадків, якщо провадження закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач добровільно погасив кредитну заборгованість уже після відкриття провадження у справі. Це свідчить про те, що позивач досяг поставленої мети саме внаслідок звернення до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Чинне законодавство щодо розподілу судових витрат та відшкодування судового збору характеризується певною правовою колізією між нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», яка виникла внаслідок системного оновлення процесуального законодавства у 2017 році. До внесення цих змін у випадку добровільного задоволення вимог відповідачем після відкриття провадження, судовий збір підлягав поверненню з Державного бюджету України у зв`язку із закриттям провадження за відсутністю предмета спору. Натомість, чинна редакція ЦПК України змінила підхід до розподілу судових витрат у випадку позасудового врегулювання спору, переклавши майнову відповідальність на сторону, яка своїми діями чи бездіяльністю спонукала позивача звернутися до суду.

Незважаючи на те, що зазначений підхід не знайшов свого відображення у ст. 7 Закону України «Про судовий збір», за змістом процесуальних норм відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збір, якщо його вимоги були задоволені відповідачем після звернення до суду.

Позивач самостійно обрав підставу для закриття провадження у справі, тому суд не вправі змінити її. Проте, виходячи із встановлених обставин справи, суд не вправі застосувати правило повернення судового збору з Державного бюджету, яке діє у випадках закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Оскільки чинне законодавство не передбачає повернення судового збору з державного бюджету у разі добровільного виконання вимог відповідачем після відкриття провадження, у задоволенні клопотання про повернення судового збору з бюджету слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 142, 143, 255-256, 260 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про закриття провадження у справі та повернення судового збору задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У решті вимог заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складений 02.09.2026.

ГоловуючийІ. В. Окостень