Постанова № 13945584, 18.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" лютого 2011 р. № 2а- 11079/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: прокурора - Семенець Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Калініної О.Ю.,

представника відповідача - Часника А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, Управління державного казначейства у Красноградському районі Головного управління державного казначейства України у Харківській області , Головного управління державного казначейства України у Харківській області, за участі Прокуратури Харківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування, - ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011600/0 від 30.05.2007р. Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській обл.; відшкодувати з Держбюджету України податку на додану вартість у сумі 55769,00грн., визначений у Податковій декларації за квітень 2007р.; зобовязати Головне Управління Державного казначейства України у Харківській області та Управління Державного казначейства у Красноградському районі Головного Управління Державного казначейства України у Харківській обл. перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 55769,00грн. позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на рахунок 26003052203893 в ХГРУ КБ «Приватбанк», МФО 351533; стягнути з державного бюджету України судовий збір на користь позивача відповідно до ст. 94 КАС України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Красноградська державна податкова інспекція у Харківській області, на підставі Акта перевірки від 29.05.2007 р. № 12/16-2879101936 про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, склала податкове повідомлення-рішення № 0000011600/0 від 30.05.2007 р., в якому було визначено перевищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування у сумі 55 769,00 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000011600/0 від 30.05.2007 р. суперечить підпунктам 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.11 ст. 7, абзацу першому пункту 11.42 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97р. (зі змінами і доповненнями), п.п.4.4.1 пункту 4.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (зі змінами і доповненнями), а відтак, позивач вважає, що має право на бюджетне відшкодування суми ПДВ за квітень 2007 року у сумі 55769,00грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 1 - Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в судове засідання з'явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі, визначивши свою позицію в запереченнях.

Представник відповідача 2 - Управління державного казначейства у Красноградському районі Головного управління державного казначейства України у Харківській області, у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача 3 - Головного управління державного казначейства України у Харківській області, у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Позивач зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Красноградської районної ради Харківської області від 17.10.2005 року № 2 463 000 0000 000608, зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 18.10.2005р. № 80913376). До 01.04.2007 року - перебував на спрощеній системі оподаткування.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до п.5.8 Порядку заповнення та надання податкової декларації по ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, подав до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області 17.05.2007р. податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007р., де зазначив суму бюджетноговідшкодування в розмірі 55 769,00грн., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву проповернення суми бюджетного відшкодування.

Другому відповідачу, Красноградському районному відділенню державного казначейства уХарківській області, надав копію декларації за квітень 2007 р. для ведення реєстру податкових декларацій по платникам, у відповідності з підпунктом 7.7.4Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідно до декларації по ПДВ за квітень 2007 року позивач заявив довідшкодування податок на додану вартість у сумі 55 769,00грн. після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку100%. Строк відшкодування вказаної суми настав 17.06.2007 р.

27.07.2007 року Красноградською МДПІпроведена позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди квітень-травень 2007 р., за результатами якої складено акт № 762/17-013-2879101936 від 27.07.2007 року

На підставі висновків вказаного актуКрасноградською МДПІвинесено податкове повідомлення-рішення № 0000011600/0 від 30.05.2007 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 55 769,00грн., посилаючись на порушення позивачем підпунктів 7.7.2 та 7.7.4пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до поданої декларації така різниця складає 73 626,00грн.

Згідно п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Відповідно до поданого розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем фактично сплачено 65 284, 00грн.;б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податковогокредиту наступного податкового періоду та дорівнює 55 769,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітностісуб'єктів малого підприємництва» - суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом тримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суб'єктипідприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або п. 8.1.2 ст. 8.1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

Суд зазначає, що позивач зареєстрований платником податку на загальних умовах та сплачує податок у розмірі 20 відсотків бази оподаткування, а отже має право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договори купівлі-продажу з ПП «Деметра» № ДМ-0000027 від 15.03.2007 року на суму 62500 грн., ПДВ 10416,67 грн. та № ДМ-0000023 від 22.02.2007 року на суму 264000 грн., ПДВ 44000 грн. відповідно до яких продавцем - ПП "Деметра" передано у власність покупцю - ФОП ОСОБА_1 сільськогосподарську техніку, згідно специфікації.

Відповідно до зазначених договорів ПП «Деметра» передало позивачу товар, а позивач прийняв та сплатив його вартість за договірними цінами з додаванням 20 % податку на додану вартість платіжними дорученнями зі свого рахунку у Харківській філії КБ «Приватбанк», що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ в бюджет, Красноградською МДПІ було надіслано запит до ДПІ у Петровському районі листи №1352/7/16-016 від 06.07.2007 року та №1198/7/16-016 від 19.06.2007 року щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Деметра" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1

Листом № 21311/7/23-113 від 03.07.2007 року Красноградською МДПІ до ДПІ у Петровському районі м. Донецька направлена довідка про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Деметра" код за ЄДРПОУ 31225060 з питань правових відносин з ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1 за березень та квітень 2007 року, в якій зазначається що за березень та квітень 2007 року ПП "Деметра" згідно договорів № ДМ-0000027 від 15.03.2007 року та № ДМ-0000023 від 22.02.2007 року відвантажено ФОП ОСОБА_1 ТМЦ, на що виписані податкові накладні: № 126 від 23.02.2007 року, № 144 від 01.03.2007 року, № 186 від 15.03.2007 року, № 193 від 19.03.2007 року, № 270 від 17.04.2007 року, № 275 від 23.04.2007 року, № 218 від 23.03.2007 року, № 238 від 30.03.2007 року. Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включено до податкового зобов'язання відповідного періоду, відображено у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за березень та квітень 2007 року. Фактичне відвантаження товару підтверджується видатковими накладними: від 19.03.2007 року, від 01.03.2007 року, 23.04.2007 року, 30.03.2007 року. Реалізовану продукцію одержували по довіреностям особисто: ЯКЯ № 288688 від 15.03.2007 року, ЯКЯ № 288689 від 26.03.2007 року, ЯКЯ № 288693 від 16.04.2007 року - ОСОБА_1. Розрахунки між суб'єктами господарювання приводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за товар отримано (або передплати) отримано згідно виписок банку, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, ПП «Деметра», відповідно до п.7.2., п.7.3 ст. 7 Закону України «Проподаток на додану вартість» склав податкові накладні у момент виникнення податкових зобов'язань і оригінали податкових накладних надіслав позивачу. Податкові накладні є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Законодавець передбачає обмеження щодо включення будь-яких витрат по сплаті ПДВ, яківизначені у п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що не дозволяєтьсявключеннядо податковогокредитубудь-яких витрат по сплатіподатку,якінепідтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датоювиникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату за придбаний товар(робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримавши від продавця товарів ПП «Деметра» податкові накладні: № 126 від 01.03.2007 року, № 144 від 01.03.2007 року, № 186 від 15.03.2007 року, № 193 від 19.03.2007 року, № 270 від 17.04.2007 року, № 275 від 23.04.2007 року, № 218 від 02.04.2007 року, № 238 від 02.04.2007 року, позивач правомірно відніс зазначену в них суму до податкового кредиту.

Зважаючи на те, що у виписаних податкових накладних були допущені неточності, позивач звернувся до ПП «Деметра» з проханням виправити допущені помилки (описку в адресі) та надати позивачеві. Виписуючи податкові накладні, ПП «Деметра» зробило на податкових накладних напис «Дублікат».

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки, позивачем, по всі господарським операціям, надано копії «Дублікати» податкових накладних. Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Отже, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачено дублікат податкової накладної, тому позивачем не підтверджено суму віднесену до складу податкового кредиту по операціям податкових накладних на суму 55769,00грн.

Суд зазначає, що ПП «Деметра» були складені податкові накладні у момент виникнення податкових зобовязань і саме оригінали податкових накладних були надіслані позивачу та стали підставою для віднесення зазначених накладних сум до податкового кредиту.

Однак, при їх перевірці, позивачем було встановлено, що в рядку «Місцезнаходження покупця», зазначена неповна адреса, також, в рядку «особа покупець», вказано ініціали покупця, а не його імя по батькові, в зв'язку з чим, позивач звернувся до свого контрагента з проханням усунути зазначені недоліки. Отже, позивачем були отримані від ПП «Деметра» податкові накладні з написом «Дублікат».

Однак, для нарахування податкового кредиту підставою стали саме оригінали податкових накладних за березень 2007 року та квітень 2007 року, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, недоліки в заповненні оригіналів податкових накладних, а саме в рядку «Місцезнаходження покупця», зазначена неповна адреса, також, в рядку «особа покупець», вказано ініціали покупця, а не його імя по батькові не роблять ці накладні не дійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість, як доказів, оскільки дають можливість ідентифікувати сторін та визначають зміст господарських операцій, сплату податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що правовий статус дублікату - тотожний оригіналу. Податкові накладні складаються за допомогоюперсонального комп'ютера, тому всі примірники документів є ідентичними. Внесені уточнення не стосувались: порядкових номерів та дати податкових накладних, назви покупця та продавця, їхіндивідуальних податкових номерів, номерів свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ, місцезнаходження, запису товарів, їх кількості, ціни, ставки і суми податку на додану вартість, загальної суми з урахуванням ПДВ; дублікати складені і підписані тією ж уповноваженою особою, завірені належною чином печаткоюпродавця та відповідають вимогам п.7.2. ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» іє належними податковими документами.

Суд зазначає, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до п.п.7.7.11 Закону України «Про податок на доданувартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування тільки особа, яка:1) зареєстрована як платник податку менш ніж за 12 місяців до місяця, за наслідками якого подається заява про бюджетне відшкодування або мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування; 2) не провадила діяльність останні 12 календарних місяців; 3) платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату ПДВ у спосіб, відмінний від встановленого за законом про ПДВ або звільнені від такої сплати.

До позивача ні одна з цих підстав не відноситься.

Також суд зазначає, що посиланняКрасноградської МДПІна те, що позивач, будучи платником єдиного податку, не мав права наздійснення зовнішньоекономічних операцій, судом до уваги не приймається, оскільки Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не містить заборон та обмежень щодо здійсненнязовнішньоекономічної діяльності суб'єктам малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування та звітності.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскількипозивач зареєстрованийяк платник податку на додану вартість, то при визначенні суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету України, оподаткування експортних операцій застосовуються нормиЗаконуУкраїни «Про податок на додану вартість».Вищезазначений Закон - це спеціальний закон з питань податку на додану вартість, тому інші закони використовуються у частині, що не суперечать Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, посилання відповідача на порушенняФОП ОСОБА_1 вимог ст.2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» є безпідставними.

Також суд зазначає, що згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктавладних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається навідповідача.Відповідачем не було доведено суду факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач не є суб`єктом владних повноважень, всі здійснені ним судові витрати, підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, Головного управління державного казначейства України у Харківській області, Управління державного казначейства у Красноградському районі Головного управління державного казначейства України у Харківській області, за участі Прокуратури Харківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000011600/0 від 30.05.2007р. Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області.

Відшкодувати з Держбюджету України податок на додану вартість у сумі 55769,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн.), визначений у Податковій декларації за квітень 2007р.

Зобов'язати Головне Управління Державного казначейства України у Харківській області та Управління Державного казначейства у Красноградському районі Головного Управління Державного казначейства України у Харківській області перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 55769,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн.) Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на рахунок 26003052203893 в ХГРУ КБ "Приватбанк", МФО 351533.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2011 року.

Суддя Піскун В.О.