Постанова № 13945547, 15.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 лютого 2011 р. № 2-а- 14028/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача Вертина І.О.,

відповідача Караульної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Небозвід"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

провизнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень- рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Небозвід" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо самостійного визнання нікчемними правочинів, що були укладені між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Небозвід" згідно з актом перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 3764/18-010/31060557 від 21.06.2010р.; 2) скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 000501800/0 від 07.08.2010р. з урахуванням рішень №15692/10/25-020 від 23.07.2010р., 3104/10/25-203 від 13.08.2010 р. та № 11143/6/25-0115 від 25.10.2010р., 3) скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 000501800/1 від 23.07.2010р., №000501800/2 від 26.08.2010р., №000501800/1 від 08.11.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, судових рішень про визнання недійсними будь-яких укладених ТОВ «Небозвід»правочинів не існує, але податковий орган самотужки і на власний розсуд, привласнивши функції суду, самостійно визнав укладені між ТОВ «Небозвід»та ФОП ОСОБА_3 правочини нікчемними та безпідставно виклав таке судження в акті перевірки №-3764/18-010/31060557 від 21.06.2010р. Посилаючись на судження про нікчемність правочинів, податковий орган зробив хибний висновок про вчинення ТОВ «Небозвід» порушення вимоги п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1., пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", хоча насправді товариство не допускало в своїй діяльності таких порушень. Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

За наслідками проведеної перевірки діяльності ТОВ «Небозвід»податковим органом виявлено факти порушення даним платником вимог п.п. 7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за нікчемними правочинами з ФОП ОСОБА_3 Посилаючись на перелічені вище обставини представник відповідача в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стосовно вимоги про визнання неправомірними дій щодо самостійного визнання нікчемними правочинів

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19).

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин по формуванню податкового кредиту з ПДВ та реалізації податковим органом владних управлінських функцій у спірних правовідносинах) передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228), при цьому за правилом ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що оскільки нікчемний правочин був недійсним в силу закону і не підлягав визнанню недійсним в судовому порядку, то кожний субєкт права, в тому числі і органи державної податкової служби України, був наділений законодавцем правомочністю по формуванню власного судження щодо нікчемності конкретного правочину і визначенню власної правової поведінки з урахуванням такого судження.

З положень п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), вбачається, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.

Суд відзначає, що приписами ст.20 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контроль за правильністю обчислення субєктами права, що мають статус платників податків, розміру податкових зобовязань покладений на органи державної податкової служби України.

Означений контроль за змістом ст.ст.8-11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснюється шляхом реалізації органами державної податкової служби України права на проведення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Нормами чинного законодавства України підстав для проведення документальних невиїзних перевірок не встановлено, що означає наявність у податкових органів повноважень визначати необхідність проведення таких перевірок на власний розсуд.

З положень ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" випливає, що перелік документів, які досліджуються податковим органом при проведенні документальної невиїзної перевірки має необмежений характер, на що указує наявність в правовій нормі словосполучення "інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)".

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; далі за текстом Порядок) передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Результати проведеної відповідачем у спірних правовідносинах документальної невиїзної перевірки були оформлені саме актом.

За таких обставин, суд зазначає, що викладення відповідачем в акті № 3764/18-010/31060557 від 21.06.2010р. власного судження щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Небозвід»та ФОП ОСОБА_3, відповідає повноваженням податкових органів щодо контролю за правильністю і повнотою визначення податкових зобовязань та узгоджується з визначеним Законом України «Про державну податкову службу в Україні»способом дій податкових органів проведення перевірок діяльності платників податків.

Таким чином, в позов в даній частині вимог належить залишити без задоволення, адже обґрунтованість доводів позивача не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

Стосовно вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення рішення № 000501800/0 від 07.08.2010р., №000501800/1 від 23.07.2010р., №000501800/2 від 26.08.2010р., №000501800/1 від 08.11.2010р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 21.183,00грн. (основний платіж 14.122,00грн., штраф 7.061,00грн.) були винесені відповідачем, ДПІ у Київському районі міста Харкова з посиланням на акт № 3764/18-010/31060557 від 21.06.2010р.

Згідно з висновками зазначеного акту ТОВ «Небозвід»були вчинені порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено виписані ФОП ОСОБА_3 податкові накладні за договорами від 03.01.2007р. б/н, від 23.02.2007р. б/н, від 04.05.2007р. б/н, від 01.02.2008р. б/н, які є нікчемними, що спричинило заниження ПДВ в розмірі 14.122,00грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків субєкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає таке.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Провівши системний аналіз норм Закону України «Про ПДВ», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про неможливість віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за правочином, який є нікчемним або не відповідає закону, так як за таким правочином відсутній обєкт оподаткування ПДВ операція з поставки товару.

З наявних у справі документів вбачається, що позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за договором б/н від 03.01.2007р. податкову накладну №639 від 28.12.2007р. на загальну суму 6.240,00грн., в тому числі ПДВ 1.040,0грн. та податкову накладну №18 від 21.01.2008р. на загальну суму 6.240,0 грн., в т.ч. ПДВ 1.040,0грн., за договором б/н від 23.02.2007р. податкову накладну №144 від 24.04.2007р. на загальну суму 29.452,0 грн., в т.ч. ПДВ 4.908,67грн., за договором б/н від 01.02.2008р. податкову накладну №76 від 22.02.2008р. на загальну суму 20.000,0 грн., в т.ч. ПДВ 3.333,33грн., за договором б/н від 21.05.2007р. податкову накладну №292 від 23.07.2007р. на загальну суму 22.800,0 грн., в т.ч. ПДВ 3.800,0 грн.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що копій перелічених податкових накладних позивач до суду не подав, але оскільки спірні податкові повідомлення рішення не вмотивовані субєктом владних повноважень посиланням на приписи п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а обставини спірних правовідносин визнані представниками сторін в судовому засіданні, стосовно таких обставин не існує спору, то суд не вбачає підстав для витребування та залучення до матеріалів справи копій перелічених вище податкових накладних.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження отримання послуг від ФОП ОСОБА_3 акт приймання передачі послуг до договору від 21.05.2007р. на суму 22.800,00грн. (ПДВ 3.800,00грн.)., акт №ОУ-000053/3 від 23.07.2007р. на суму 22.800,00грн. (ПДВ 3.800,00грн.), №ОУ-1003 на суму 20.000,00грн. (ПДВ 3.333,33грн.), акт приймання передачі послуг до договору від 23.02.2008р. на суму 29.452,00грн. (ПДВ 4.908,67грн.), акт №ОУ-000053 від 30.04.2007р. на суму 29.452,00грн. (ПДВ 4.908,67грн.), суд, керуючись ст..86 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), доходить до висновку, що перелічені вище акти приймання-передачі послуг носять загальний характер, що не дозволяє визначити ані зміст, ані обсяг господарських операцій, на підтвердження яких ці акти були складені. А відтак, оглянуті акти не обєктивно можуть підтверджувати факту отримання позивачем послуг та доводити наявність у позивача нагальної потреби в придбанні цих послуг з метою організації господарської діяльності.

Окрім того, в ході розгляду справи судом не встановлено доказів, які б засвідчували наявність у ФОП ОСОБА_3 можливості надати консультаційні послуги в галузі медицини. Жодних належних та розумно достатніх пояснень з цього приводу позивач до суду не подав.

За таких обставин, по епізоду формування податкового кредиту за вищезазначеними сумами податку адміністративний позов належить залишити без задоволення.

Стосовно епізоду формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з придбання у ФОП ОСОБА_3 медичного матеріалу «Полісорб (1*90)см. Голка 48мм.1/2туп.уз.фіолет.»за податковими накладними №639 від 28.12.2007р. на загальну суму 6.240,00грн., в тому числі ПДВ 1.040,0грн. та №18 від 21.01.2008р. на загальну суму 6.240,0 грн., в т.ч. ПДВ 1.040,0грн., суд відзначає, що єдиним мотивом для судження відповідача про вчинення ТОВ «Небозвід»порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»є відсутність товарно-транспортних накладних.

В ході розгляду справи судом встановлено, що фізичне переміщення вказаного товару (2 невеличкі коробки) не потребує використання автомобільного транспорту. Отже, підстави для складання товарно-транспортних накладних відсутні. Інших належних доводів нікчемності даних господарських операцій з поставки товару в акті № 3764/18-010/31060557 від 21.06.2010р. не викладено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів перед судом обґрунтованості судження про порушення ТОВ «Небозвід»вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за даним епізодом заниження ПДВ на суму 2.080,00грн.

З огляду на приписи п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на даний епізод припадає 1.040,00грн. штрафу.

Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню, так як відповідач не подав до суду переконливих доказів неможливості проведення господарських операцій по поставці медичного матеріалу «Полісорб (1*90)см. Голка 48мм.1/2туп.уз.фіолет.»за податковими накладними №639 від 28.12.2007р. на загальну суму 6.240,00грн., в тому числі ПДВ 1.040,0грн. та №18 від 21.01.2008р. на загальну суму 6.240,0 грн., в т.ч. ПДВ 1.040,0грн.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність скасування податкових повідомлень - рішень відповідача, ДПІ у Київському районі м. Харкова №000501800/0 від 07.08.2010р., №000501800/1 від 23.07.2010р., №000501800/2 від 26.08.2010р., №000501800/3 від 08.11.2010р. на суму основного платежу в розмірі 2.080,00грн. та на суму штрафу в розмірі 1.040,00грн.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.3 ст.94 КАС України, стягнувши на користь позивача здійснені ним витрати по оплаті державного мита (судового збору) в сумі 1,70грн.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст. 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Небозвід" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 000501800/0 від 07.08.2010р., № 000501800/1 від 23.07.2010р., №000501800/2 від 26.08.2010р., №000501800/3 від 08.11.2010р. в частині визначення основного платежу в сумі 2.080,00грн. та штрафу в сумі 1.040,00грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Небозвід" (61002, г. Харьков, ул. Сумская, 90, ЕДРПОУ 31060557) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 (одна гривня 70 коп.) грн.

5. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21.02.2011 року.

Суддя Старосєльцева О.В.