Постанова № 13945423, 10.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 13756/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Задорожної О.Ю., Бобровнікової Л.О.,

відповідача - Кучеренко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо»(далі за текстом - позивач, ТОВ «Видавництво Фоліо») з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від № 0004172305/2 від 21.10.2010р., № 0002212305/0 від 10.06.2010р., № 0002212305/1 від 12.08.2010р., № 0002212305/2 від 21.10.2010р., № 0000322200/0 від 10.06.2010р. № 0000322200/1 від 12.08.2010р., № 0000322200/2 від 20.10.2010р., що винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без урахування норм діючого законодавства України та є необґрунтованими. Стверджує, що ним як видавничою організацією в повному обсязі дотримані умови звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з п.п. 7.13.7 п. 7.13 ст. 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вважає, що суми коштів, вивільнених у звязку з отриманням податкової пільги, правомірно спрямовані ТОВ «Видавництво Фоліо»на закупівлю сировини для виробництва та на оплату поліграфічних послуг у звязку з виробництвом. Здійснені відповідачем нарахування податку на додану вартість вважає безпідставними та наполягає на тому, що положення п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»на ТОВ «Видавництво Фоліо»при списанні книг власного виробництва та книг вітчизняного виробництва не розповсюджуються. Вважає висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про заниження ТОВ «Видавництво Фоліо»сум податку при виплаті доходів на користь нерезидента таким, що не враховують норми міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги адміністративного позову, просили суд задовольнити позов повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова (далі за текстом відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) у письмових запереченнях, наданих до суду, та її представник у судовому засіданні не погодились з вимогами адміністративного позову.

В обґрунтування заперечень представник відповідача вказав, що ТОВ «Видавництво Фоліо»неправомірно використовувало на закупівлю паперу, картону, клею та для розрахунків за поліграфічні послуги з іншими субєктами господарювання кошти, що вивільнені від оподаткування податком на прибуток підприємств. Наполягав на тому, що позивач в порушення приписів п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не включав до бази оподаткування податком на додану вартість операції зі списання книг, а також відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена податковою накладною. Стверджує, що при виплаті доходів на користь нерезидентів ТОВ «Видавництво Фоліо»податок з доходів нерезидентів нараховував за ставкою 10 замість 15 відсотків. На цих підставах просив суд відмовити задоволенні адміністративного позову ТОВ «Видавництво Фоліо».

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем в межах повноважень органів державної податкової служби України та у визначений законодавством спосіб відповідно до положень ст. 11, ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р.. За результатами перевірки ТОВ «Видавництво Фоліо»ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. (а.с.11-а.с.54).

В акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. зазначено про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.13.7 п. 7.13 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 3, п. 4, п. 5 Порядку спрямування коштів, вивільнених у звязку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003р. № 1643, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 1032076,00 грн., п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 21621,00 грн., п. 13.2, п. 13.6, ст. 13, п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку, який утримується при виплаті доходів нерезидентам, на загальну суму 1555,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. та відповідно до вимог п.п. 4.2.2 (б) п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6-1, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем 10.06.2010р. прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0002202305/0 про визначення позивачу податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств в загальній сумі 3660767,30 грн., з яких 1032076,00 грн. основний платіж, 2628691,30 грн. штрафна (фінансова) санкція , за № 0002212305/0 про визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість в загальній сумі 32431,50 грн., з яких 21621,00 грн. основний платіж, 10810,50 грн. штрафна (фінансова) санкція, та за № 0000322200/0 про визначення податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальні й сумі 4665,00 грн., з яких 1555,00 грн. основний платіж, 3110,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010р. № 0002202305/0, № 0002212305/0 та № 0000322200/0 були оскаржені ТОВ «Видавництво Фоліо»в порядку, визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для оскарження рішень контролюючих органів. За результатами такого оскарження рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 18856/10/25-007 від 12.08.2010р. первинна скарга позивача залишена без задоволення. Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758 (далі за текстом Порядок направлення податкових повідомлень) на адресу позивача направлено податкові повідомлення рішення від 12.08.2010р. № 0002202305/1, № 0002212305/1 та № 0000322200/1 на ті ж суми. Рішенням ДПА у Харківській області від 15.10.2010р. № 3834/10/25-103 (а.с.82-а.с.89) повторна скарга ТОВ «Видавництво Фоліо»задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2010р. за № 0002202305/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3554784,30 грн., з яких 985797,00 грн. основний платіж, 2568987,30 грн. штрафна (фінансова санкція), податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010р. № 0002212305/0 та № 0000322200/0 залишені без змін.

Суд зазначає, що за змістом п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання внаслідок їх адміністративного оскарження. Відповідно до Порядку направлення податкових повідомлень на адресу позивача направлено податкові повідомлення рішення від 21.10.2010р. № 0004172305/2, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 105983,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 46279,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59704,00 грн., № 0002212305/2 та № 0000322200/2 на ті ж суми.

Судом зясовано, що причиною виникнення спору стали висновки акту перевірки позивача № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. про нецільове використання ТОВ «Видавництво Фоліо»вивільнених від оподаткування податком на прибуток підприємств коштів, про невключення до бази оподаткування податком на додану вартість списання товарно-матеріальних цінностей у межах балансу для невиробничого використання та про неутримання та несплату до бюджету податку з доходів нерезидентів за ставкою у розмірі 15 відсотків від суми виплати.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, що ТОВ «Видавництво Фоліо» є видавничою організацією, що підтверджується свідоцтвом про внесення субєкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серії ДК № 502, виданого 21.06.2001р., та серії ДК № 3194, виданого 22.05.2008р..

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»тимчасово, до 1 січня 2015 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру. Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції затверджено постановою Кабінету міністрів України від 15.10.2003р. № 1643 (далі за тексом Порядок спрямування коштів). Приписами п. 3 Порядку спрямування коштів передбачено, що кошти, вивільнені у зв'язку з наданням платникам податку податкових пільг (далі - вивільнені кошти), спрямовуються на капітальні вкладення для переоснащення (створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію) видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій у поліграфічній промисловості та розширення виробництва книжкової продукції (крім виготовлення видань рекламного та еротичного характеру). Положеннями п. 5 Порядку спрямування коштів передбачено, що у разі нецільового використання вивільнених коштів платники податку включають суми отриманих валових доходів і валових витрат під час провадження видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової продукції, виробленої в Україні, з урахуванням яких визначено прибуток, звільнений від оподаткування, до загальних валових доходів і валових витрат у податковому (звітному періоді), в якому отримані такі звільнені доходи. При цьому пеня та штрафні санкції нараховуються у розмірах і порядку, встановлених законом.

Актом перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. зроблено висновок про те, що ТОВ «Видавництво Фоліо»спрямувало кошти, вивільнені у зв'язку з наданням податкових пільг, не за цільовим призначенням, а саме на закупівлю паперу, картону та клею, а також на оплату поліграфічних послуг.

Суд такі висновки відповідача вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, виходячи з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України «Про видавничу справу»видавництвом є спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції, а видавничою організацією - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції, як сукупності видань - творів (документів), які пройшли редакційно-видавниче опрацювання, виготовлені друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам встановленим вимогам. Видавничою справою відповідно до ст. 2 Закону України «Про видавничу справу»є сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції, складовими частинами якої є видавнича діяльність, як сукупність заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції, виготовлення видавничої продукції, як процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами, та розповсюдження видавничої продукції, як доведення видавничої продукції до споживача. Книжковою продукцією за приписами Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні»є сукупність книжкових видань, як видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску.

Суд зазначає, що п. 3 Порядку спрямування коштів передбачає можливість використання коштів, вивільнених у зв'язку з наданням платникам податку податкових пільг на розширення виробництва книжкової продукції та робить застереження лише щодо виготовлення видань рекламного та еротичного характеру. Ні в акті перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р., ні в ході розгляду справи судом відповідачем не порушувалось питання щодо використання ТОВ «Видавництво Фоліо»коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкової пільги, на виготовлення видань рекламного чи еротичного характеру. Матеріалами судової справи такі обставини не підтверджуються.

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням ДПА у Харківській області від 28.04.2009р. за № 1809/10/25-103 за результатами розгляду повторної скарги скарга ТОВ «Видавництво Фоліо»з аналогічного питання щодо правомірності використання вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг коштів на закупівлю паперу, картону та клею, а також на оплату поліграфічних послуг, було вирішено на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку про помилковість висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо порушення позивачем п.п. 7.13.7 п. 7.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та вимог Порядку спрямування коштів, вивільнених у звязку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003р. № 1643.

Актом перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. встановлено, що ТОВ «Видавництво Фоліо»в період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. здійснило списання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 106668,07 грн.. З цих підстав ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зробила висновок про порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Суд вважає, що вказана норма повинна застосовуватись з урахуванням наступного.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Однак, якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Згідно з положеннями п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз вказаних законодавчих норм дозволяє стверджувати, що якщо платником податку на додану вартість у межах балансу передаються для невиробничого використання товарно-матеріальні цінності, які раніше було придбано з метою використання їх у виробничій діяльності та щодо яких на першу з подій, що сталася, суми податку на додану вартість було віднесено до складу податкового кредиту, то таку передачу слід розцінювати як оподатковувану згідно з правилами, встановленими п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Однак, при проведенні перевірки ТОВ «Видавництво Фоліо» та складанні акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. питання попереднього віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість щодо товарно-матеріальних цінностей, які у межах балансу позивача передано для невиробничого використання, відповідачем не досліджувалось.

Крім того, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не враховано положення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Як встановлено в ході розгляду справи судом, позивач, ТОВ «Видавництво Фоліо»здійснює операції, що звільнені від оподаткування згідно з п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 та п. 11.38 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»є правомірними лише щодо факту передачі у межах балансу ТОВ «Видавництво Фоліо»для невиробничого використання книг зарубіжного виробництва на суму 11856,05 грн. та плакатів на суму 19711,67 грн. відповідно до додатку № 6.1 (а.с.67-а.с.69) до акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р.. Сума заниженого податку на додану вартість внаслідок порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яка підтверджується матеріалами справи та не заперечувалась ТОВ «Видавництво Фоліо»ні в адміністративному позові, ні під час розгляду справи судом, складає 6313,50 грн..

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог адміністративного позову і в частині висновків акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту в травні 2009р. суми в розмірі 286,02 грн., яка не підтверджена податковою накладною. Актом перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. встановлено та не заперечується позивачем, що ТОВ «Видавництво Фоліо»податок на додану вартість по податковій накладній від ТОВ «Перо»№ 3764 від 17.03.2009р. на суму 286,02 грн. віднесло до складу податкового кредиту двічі: в березні та травні 2009р.. Відповідно до приписів п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Актом перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. встановлено, що ТОВ «Видавництво Фоліо»в 2009 році здійснило виплату доходів у вигляді авторської винагороди (роялті) за користування авторськими правами нерезидентам: Andrew Nurnberg Associates International Ltd (Великобританія), Synopsis UK Limited (Великобританія) та Wylie Agency (Великобританія) на загальну суму 31120,00 грн..

Суд зазначає, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти в тому числі і роялті. Згідно з п.п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перерахування податків, зазначених у статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Положеннями п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Суд відзначає, що Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (далі за текстом - Конвенція) підписана 10.02.1993р. та набула чинності: 11.08.1993р.. За змістом п. 1 та п. 2 статті 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні до роялті в цій другій Договірній Державі. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержують як відшкодування за користування або надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію ("ноу-хау"), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Суд звертає увагу, що з метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про міжнародні договори України" постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. № 470 затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (далі за текстом Порядок звільнення від оподаткування). Пунктом 4 Порядку звільнення від оподаткування передбачено, що підставою для такого звільнення (зменшення) є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка). Суд відзначає, що за приписами п. 4 Порядку звільнення від оподаткування довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Оскільки норми Порядку звільнення від оподаткування передбачають альтернативу щодо форми довідки: або за формою згідно з додатком 1, або за формою згідно із законодавством такої країни, то суд вважає безпідставними доводи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про невідповідність наданої позивачем довідки щодо Wylie Agency (Великобританія), наявна в матеріалах справи копія якої відповідає вимогам Порядку звільнення від оподаткування. З цих підстав суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. про заниження позивачем сум доходів з джерелом походження з України при виплаті таких доходів на користь нерезидента Wylie Agency (Великобританія) в сумі 1082,00 грн..

Щодо інших нерезидентів: Andrew Nurnberg Associates International Ltd (Великобританія) та Synopsis UK Limited (Великобританія), на користь яких ТОВ «Видавництво Фоліо» здійснювало виплати доходів з джерелом походження з України, то суд зазначає, що позивач довідки, передбачені Порядком звільнення від оподаткування від вказаних нерезидентів ні до перевірки, ні до суду не надав, висновки акту перевірки № 4921/2305/31236156 від 31.05.2010р. про заниження суми податку у звязку з неправильним застосуванням ставки не спростував, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

З урахуванням вказаного, суд вважає вимоги адміністративного позову такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від № 0004172305/2 від 21.10.2010р. на загальну суму 105983,00 грн., з яких 46279,00 грн. основний платіж, 59704,00 грн. штрафна (фінансова) санкція; № 0002212305/0 від 10.06.2010р. (№ 0002212305/1 від 12.08.2010р., № 0002212305/2 від 21.10.2010р.) в частині визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість на загальну суму 22532,22 грн., з яких 15021,48 грн. основний платіж, 7510,74 грн. - штрафна (фінансова) санкція; № 0000322200/0 від 10.06.2010р. (№ 0000322200/1 від 12.08.2010р., № 0000322200/2 від 20.10.2010р.) в частині визначення податкових зобовязань по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 3246,00 грн., з яких 1082,00 грн. основний платіж, 2164,00 грн. штрафна (фінансова) санкція, що винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови в письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченими частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 15 лютого 2011 року.

Суддя Шевченко О.В.