Постанова № 13945016, 27.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-636/10/1770

27 грудня 2010 року 18год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Тарновецький М.Я.,

представник відповідача: Бухта Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Тобакко-Груп-Д"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Тобакко-Груп-Д" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010р. №0003422342/3, яким товариству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1246756,50грн., у т.ч.: 831171,00грн. за основним платежем, 415585,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов обґрунтований тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками апеляційного узгодження на підставі акта перевірки від 23.07.2009р. №961/23-100/33723844, в якому зроблено висновок про заниження товариством податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 831171,00грн. у звязку з включенням до податкового кредиту податку на додану вартість у складі вартості послуг по виконанню комплексу дій, направлених на отримання науково-технічної документації щодо «Установки для виготовлення рукавних плівок із полімерних матеріалів», отриманих від ТзОВ ІКФ «Інтерком». Позивач вважає такі висновки необґрунтованими та зробленими у звязку з неправильним застосуванням податковим органом норм податкового, цивільного і господарського законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив суду, що ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" 03.11.2007р. було укладено договір №01/11-07 з ТзОВ ІКФ «Інтерком», згідно з яким останнє зобовязувалося виконати комплекс дій, направлених на отримання науково-технічної документації щодо «Установки для виготовлення рукавних плівок із полімерних матеріалів». Вказані послуги позивачу було надано своєчасно і у повному обсязі, про що складено акт від 28.12.2007р. На виконання вказаного договору ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д", згідно з договором про передачу авторських прав на корисну модель від 28.12.2007р., було передано авторське право на корисну модель «Установка для виготовлення рукавних плівок із полімерних матеріалів» від ОСОБА_4 За отримані послуги позивач розрахувався з ТзОВ ІКФ «Інтерком» шляхом надання останньому простих векселів на суму 5010000,00грн., у т.ч. податок на додану вартість 835000,00грн. 28.12.2007р. ТзОВ ІКФ «Інтерком» були виписані податкові накладні №№105,106,107,108, зміст яких відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана господарська операція належним чином відображена в бухгалтерському обліку товариства, а податкова звітність сформована на підставі бухгалтерського обліку. Всі первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції між ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" та ТзОВ ІКФ «Інтерком» були надані податковому органу під час проведення перевірки. Твердження відповідача про те, що дії товариства по придбанню послуг не мали реального характеру, оскільки вони не повязані з основною діяльністю товариства та не використовуються в господарській діяльності, є надуманими, адже позивачем була проведена значна підготовча робота для виробництва рукавних плівок з полімерних матеріалів, а таке виробництво на момент проведення перевірки не розпочато у звязку з фінансово-економічною кризою. Вказав на те, що відповідачем незаконно застосовано до спірних правовідносин норми наказу Держкомстату від 20.08.2007р. №306 «Про затвердження інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень зі статистики науки та інновацій». Зауважив, що ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" правомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за обумовленими господарськими операціями. Просив позов задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у м.Рівне позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, які співпадають з позицією, що викладена в запереченнях. Зокрема, пояснила суду, що на підставі акта позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" від 23.07.2009р. №96/23-100/33723844 ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2009р. №0003422342/0, від 21.09.2009р. №0003422342/1, від 27.11.2009р. №0003422342/2, від 11.02.2010р. №0003422342/3, якими товариству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1246756,50грн., у т.ч.: 831171,00грн. за основним платежем, 415585,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказані податкові повідомлення-рішення та висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. У ході проведення перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 835000,00грн. по господарських операціях з ТзОВ ІКФ «Інтерком» згідно з договором від 03.11.2007р. №01/11-07. За умовами цього договору контрагент позивача зобовязувався надати останньому послуги по виконанню комплексу дій, направлених на отримання науково-технічної інформації, яка відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловому застосуванню), а саме: інформації про «Установку для виготовлення рукавних плівок із полімерних матеріалів», здійснити дії щодо отримання патенту. Перевіркою встановлено, що фактично у періоді, який перевірявся, товариство здійснювало оптову та роздрібну торгівлю тютюновими виробами, що відповідає основним видам діяльності, вказаним у довідках з ЄДРПОУ від 15.08.2005р. №001706 та від 25.02.2008р. серії АА №14108. Позивачем не надано для перевірки докази здійснення діяльності по виготовленню рукавних плівок з полімерних матеріалів та докази щодо використання в господарській діяльності корисної моделі «Установка для виготовлення рукавних плівок із полімерних матеріалів». У порушення вимог ч.8 ст.19 Господарського кодексу України ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" не подавало звіт про набуття прав інтелектуальної власності та використання обєктів права інтелектуальної власності, заяви про зміну видів діяльності від позивача до органу статистики теж не надходили. Для перевірки не надані платіжні документи, які б засвідчували перерахування збору щодо подовження дії патенту, що свідчить про відсутність мети використання корисної моделі в господарській діяльності. Крім того, встановлено, що договір від 03.11.2007р. №01/11-07 укладений без мети реального настання правових наслідків та спрямований на зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість шляхом завищення податкового кредиту. Дії позивача по придбанню послуг не мали реального характеру, оскільки вони не повязані з основною діяльністю товариства та не використовуються в господарській діяльності. Відтак, правочин, вчинений між позивачем та ТзОВ ІКФ «Інтерком» є нікчемним. Отже, в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 835000,00грн. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р., за результатами якої складено акт від 23.07.2009р. №961/23-100/33723844 (а.а.с.8-29).

У результаті перевірки встановлено, що позивачем у порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 835000,00грн., в тому числі: за грудень 2007 року 400000,00грн., за січень 2008 року 145000,00грн., за лютий 2008 року 137000,00грн., за березень 2008 року 153000,00грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2009р. №0003422342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1246788грн., у т.ч.: 831192,00грн. за основним платежем, 415596,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.30).

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" подало скаргу до ДПІ у м.Рівне.

За результатами розгляду первинної скарги податковим органом прийнято рішення від 17.09.2009р. №40907/25-09, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.07.2009р. №0003422342/0 у частині податкового зо6ов'язання з податку на додану вартість у сумі 31,50грн., у т.ч. на 21грн. - основний платіж та на 10,50грн. - застосовану штрафну (фінансову) санкцію, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без зміни (а.а.с.31-34).

За результатом розгляду первинної скарги ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2009р. №0003422342/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1246756,50грн., у т.ч.: 831171,00грн. за основним платежем, 415585,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.35).

Не погодившись із результатом розгляду первинної скарги, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Рівненській області з повторною скаргою.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Рівненській області прийнято рішення від 23.11.2009р. №21335/25-16/306, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 21.09.2009р. №0003422342/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1246756,50грн., у т.ч. 831171,00грн. за основним платежем, 415585грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення ДПІ у м.Рівне від 17.09.2009р. №40907/25-09 про результати розгляду первинної скарги, а повторну скаргу директора ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" - без задоволення (а.а.с.36-40).

27.11.2009р. ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0003422342/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1246756,50грн., у т.ч. 831171,00грн. за основним платежем, 415585,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.41).

ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" оскаржило податкове повідомлення-рішення від 27.11.2009р. №0003422342/2 до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням від 30.01.2010р. №893/6/25-0115 ДПА України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 29.07.2009р. №0003422342/0 з урахуванням рішення ДПІ у м.Рівне від 17.09.2009р. №40907/25-09, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 21.09.2009р. №0003422342/1), та рішення ДПА у Рівненській області від 23.11.2009р. №21335/25-16/306, прийняте за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 27.11.2009р. №0003422342/2), а скаргу ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" - без задоволення (а.а.с.42-46).

11.02.2010р. ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0003422342/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1246756,50грн., у т.ч. 831171,00грн. за основним платежем, 415585,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.82).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта перевірки, в якому зроблено висновки про невикористання в господарській діяльності позивача придбаних за договором від 03.11.2007р. №01/11-07 послуг та про нікчемність вказаного правочину.

Суд не погоджується з цими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 03.11.2007р. ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" укладено договір №01/11-07 від 03.11.2007р. з ТзОВ ІКФ «Інтерком», згідно з яким контрагент позивача зобовязувався надати останньому послуги по виконанню комплексу дій, направлених на отримання науково-технічної інформації, яка відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловому застосуванню), а саме: інформації про «Установку для виготовлення рукавних плівок із полімерних матеріалів», здійснити дії щодо отримання патенту та дії, спрямовані на передачу у власність позивача виключних майнових прав на корисну модель шляхом укладення договору з автором (винахідником). Вартість послуг складає 8400000,00грн., у т.ч. ПДВ 1400000,00грн.(а.а.с.91-94).

28.12.2007р. між ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" та ТзОВ ІКФ «Інтерком» складено додаткову угоду до договору №01/11-07 від 03.11.2007р., згідно з якою сторони прийшли до згоди, що в рахунок кінцевої оплати відповідно до п.5.1 договору позивач передає ТзОВ ІКФ «Інтерком» прості векселі на суму оплати, про що складається акт прийому-передачі векселів (а.с.95).

28.12.2007р. між ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" та ОСОБА_4 укладено договір про передачу авторського права на корисну модель, згідно з яким автор ОСОБА_4 передає, а правонаступник ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" приймає авторське право і всі права на заявлену до реєстрації корисну модель «Установка для виготовлення рукавних плівок з полімерних матеріалів» (а.с.97).

28.12.2007р. ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" та ТзОВ ІКФ «Інтерком» складено акт наданих послуг за договором від 03.11.2007р. №01/11-07, згідно з яким замовник ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" підтверджує надання виконавцем ТзОВ ІКФ «Інтерком» послуг, обумовлених договором від 03.11.2007р. №01/11-07, у повному обсязі (а.с.96).

На виконання договору від 03.11.2007р. №01/11-07 ТзОВ ІКФ «Інтерком» 28.12.2007р. за послуги по патентуванню, пошуку, обробці науково-технічної інформації, оформлення майнових авторських прав на імя ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д", передачу патентної документації за актом від 28.12.2007р. виписано податкові накладні:

- від 28.12.2007р. №105 на суму 2400000,00грн., у т.ч. ПДВ 400000,00грн.(а.с.87);

- від 28,12.2007р. ;№106 на суму 870000,00грн., у т.ч. ПДВ 145000,00грн.(а.с.88);

- від 28.12.2007р. №107 на суму 822000,00грн., у т.ч. ПДВ 137000,00грн. (а.с.89);

- від 28.12.2007р. №108 на суму 918000,00грн., у т.ч. ПДВ 153000,00грн. (а.с.90).

Сума податку на додану вартість за вказаними накладними була віднесена ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" до складу податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008року та березень 2008 року (а.а.с.160-185).

Згідно з актами прийому-передачі векселів від 29.12.2007р., від 31.01.2008р., від 29.02.2008р. та від 31.03.2008р. "ТзОВ Вест-Тобакко-Груп-Д" передало ТзОВ ІКФ «Інтерком» 40 векселів на суму 5010000,00грн., у т.ч. ПДВ 835000,00грн. в рахунок оплати за надані послуги по пошуку, патентуванню, обробці науково-технічної документації. Ці обставини не заперечуються сторонами та відображені в акті перевірки від 23.07.2009р. №961/23-100/33723844.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (далі - Порядок №165), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Обовязкові вимоги до змісту податкової накладної передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а п.5 Порядку №165 встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності податкової накладної.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні, виписані контрагентом позивача, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, відповідають вимогам Закону №168/97.

За інформацією Броварської ОДПІ від 14.07.2009р. №7/231/523, наданою на запит ДПІ у м.Рівне, контрагент позивача ТзОВ ІКФ «Інтерком» зареєстроване як юридична особа 24.01.2006р., як платник податків в органі державної податкової служби 24.01.2006р. за №2707, платником податку на додану вартість товариство було зареєстроване з 09.02.2006р. по 18.05.2009р. (а.с.75-77).

Тобто, на момент вчинення господарських операцій ТзОВ ІКФ "Інтерком" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі та платником податку на додану вартість. Таким чином, контрагент позивача мав право здійснювати господарську діяльність, виписувати податкові накладні тощо.

Відповідно до частини 1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003р. N755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Ні у акті перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду доказів скасування державної реєстрації та реєстрації платником податку на додану вартість ТзОВ ІКФ "Інтерком" у період взаємовідносин з ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д".

Посилання ДПІ у м.Рівне на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.05.2009р. у справі №Б11/342-08/18-09, якою ліквідовано юридичну особу ТзОВ ІКФ "Інтерком", суд не бере до уваги, оскільки договір між цим товариством та позивачем №01/11-07 було укладено 03.11.2007р., відповідні податкові накладні виписані 28.12.2007р., а включення ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" до складу податкового кредиту податку на додану вартість за цими накладними здійснене упродовж грудня 2007 року березня 2008року, тобто з моменту вчинення обумовлених дій до ліквідації контрагента позивача пройшло більше року.

Крім того, з вищевказаної інформації Броварської ОДПІ вбачається, що частина податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціях з ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" була відображена ТзОВ ІКФ "Інтерком" у податковій звітності.

При цьому суд зазначає, що Закон N168/97-ВР не передбачає залежності віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні придбаних товарів (послуг), до податкового кредиту, від виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" у період з грудня по листопад 2007 року здійснювало діяльність з оптової та роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що відповідає основним видам діяльності підприємства, зазначеним в інформації, розміщеній в ЄДРПОУ. У звязку з відсутністю конкурентних переваг щодо цінової політики в даному виді діяльності засновником товариства прийнято рішення розпочати інший вид діяльності, а саме виробництво рукавних плівок з полімерних матеріалів, що не суперечить положенням Статуту товариства. Першим кроком здійснення такої діяльності стало укладення договору №1/11-07 від 03.11.2007р. з ТзОВ ІКФ "Інтерком" про надання послуг по виконанню комплексу дій, направлених на отримання науково-технічної інформації, яка відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловому застосуванню), а саме: інформації про «Установку для виготовлення рукавних плівок із полімерних матеріалів», здійснення дій щодо отримання патенту та дій, спрямованих на передачу у власність позивача виключних майнових прав на корисну модель шляхом укладення договору з автором (винахідником). Згідно з актом наданих послуг від 28.12.2007р. контрагентом позивача були надані послуги у повному обсязі, ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" отримано право власності на корисну модель "Установка для виготовлення рукавних плівок з полімерних матеріалів" відповідно до договору від 28.12.2007р., укладеного з ОСОБА_4 Патент на корисну модель "Установка для виготовлення рукавних плівок з полімерних матеріалів" був зареєстрований ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 25.01.2008р. за №29932 (а.с.102-104).

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що, здійснюючи придбання патенту на обумовлену корисну модель та організовуючи виробництво рукавних плівок з полімерних матеріалів, ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності та користувалося прогнозами Кабінету Міністрів України і Національного Банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10% та поступове зміцнення національної валюти. Орієнтовний запуск виробництва планувався на 3 кв. 2009 року. Після отримання патенту позивач розпочав підготовчі роботи пошук підприємства-виробника для розміщення замовлення на виготовлення даної установки та приміщення для монтажу установки. Однак упродовж 2008 року у звязку зі світовою фінансово-економічною кризою перераховані показники значно відхилилися від прогнозованих значень споживча активність населення різко знизилася у звязку з суттєвим падінням виробництва, офіційний рівень інфляції перевищив 22%, а курс національної валюти гривні зменшився у 1,6 раз. Ці обставини підтверджуються постановами Кабінету Міністрів України від 14.09.2005р. N913 «Про схвалення прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2007-2009 роки», від 25.09.2006р. N1359 «Про прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008-2010 роки», від 10.10.2007р. N1216 «Про схвалення Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2009-2011 роки» та рішенням Ради Національного банку України від 28.11.2007р. №18 «Про основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік», повідомленнями-листами Державного комітету статистики України від 09.01.2008р. №11/1-8/06 «Щодо середньорічного індексу інфляції за 2007 рік» та від 08.01.2009р. №11/1-8/6 «Щодо середньорічного індексу інфляції за 2008 рік». ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" мало намір отримати економічний ефект підприємницької діяльності у результаті виробництва рукавних плівок з полімерних матеріалів, однак вищезазначені обставини унеможливили розпочати заплановане виробництво.

З акта перевірки від 23.07.2009р. №961/23-100/33723844 вбачається, що одними з обставин, на які посилається податковий орган, вказуючи на порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, є неподання товариством до органів статистики звіту про набуття прав інтелектуальної власності та використання обєктів права інтелектуальної власності ф.№4-нт, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 20.08.2007р. №306, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2007р. №1038/14305 (далі Наказ №306), та неведення журналу реєстрації заявок на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, що подані в Україні ф.№ІВ-1 та відсутність акта про використання обєкта права інтелектуальної власності ф.№ІВ-6.

Суд вважає таке посилання відповідача безпідставним, оскільки аналіз змісту Наказу №306 та затвердженої ним Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N4-нт "Звіт про набуття прав інтелектуальної власності та використання об'єктів права інтелектуальної власності", а також наказу Державного комітету статистики України від 10.08.2004р. N469 «Про затвердження форм первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) та Інструкції щодо їх заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2004р. за N1054/9653 (далі Наказ N469), вказує на те, що обовязок з подання обумовленого звіту, ведення первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності, затвердженої Наказом N469, покладається на організацію (підприємство, установу), в якій створені винаходи, корисні моделі, промислові зразки та компонування інтегральних мікросхем.

Твердження ДПІ у м.Рівне про невчинення позивачем дій на підтримання патенту, передбачених ст.29 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993р. N3687-XII, спростовуються постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2010р. у справі №2а-15107/10/2670 за позовом ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" до Державного департаменту інтелектуальної власності про визнання протиправними дій щодо публікації відомостей про припинення дії патенту, зобовязання вчинити певні дії, яка набрала законної сили 07.12.2010р. (а.а.с.186-187).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. N996-XIV (далі - Закон N996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону N996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок ведення бухгалтерського обліку обєктів права інтелектуальної власності визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999р. №242 (у редакції наказу від 16.03.2005р. №235), Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією про його застосування, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. N291, а також наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» від 22.11.2004р. N732, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2004р. за N1580/10179.

Підставою для оприбуткування обєктів права інтелектуальної власності згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993р. N3792-XII є авторський договір та договір з юридичною особою.

Облік обєктів права інтелектуальної власності ведеться на рахунку 12 «Нематеріальні активи» в розрізі субрахунків: 122 «Права на користування майном», 124 «Права на обєкти промислової власності», 125 «Авторське право та суміжні з ним права», 127 «Інші нематеріальні активи».

Господарські операції ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" з ТзОВ ІКФ "Інтерком" згідно з договором №1/11-07 від 03.11.2007р. належним чином відображена позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується актом перевірки, а податкова звітність сформована на підставі даних бухгалтерського обліку.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє посилання ДПІ у м.Рівне на відсутність звязку дій ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" з придбання послуг у ТзОВ ІКФ "Інтерком" з господарською діяльністю товариства.

Що ж стосується висновку податкового органу про нікчемність вчиненого позивачем з ТзОВ ІКФ "Інтерком" правочину, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч.1 ст.219 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч.1 ст.220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч.2 ст.221 ЦК України, відповідно до якого у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; у ч.2 ст.228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів про надання послуг визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у виконавця на зобовязання за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, у замовника на отримання такої послуги та відповідної оплати виконавцю за зазначену послугу. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ТзОВ ІКФ "Інтерком", так і позивач виконали умови вищевказаного договору про надання послуг, чим і підтвердили факт його укладення.

Таким чином, висновок про нікчемність правочину, вчиненого ТзОВ "Вест-Тобакко-Груп-Д" з ТзОВ ІКФ "Інтерком", зроблений внаслідок невірного тлумачення відповідачем змісту вказаних норм матеріального права.

В силу ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У той же час згідно з ч.2 ст.71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27.11.2009р. №0003422342/3, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від27.11.2009р. №0003422342/3.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Тобакко-Груп-Д" судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.