Рішення № 139449218, 02.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2-др/641/26/26 Справа № 641/8623/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Щербань Анни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 641/8623/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2025 представник позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвокат Михайлова Ю.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.06.2021 у розмірі 272 463,82 грн, із яких: заборгованість за тілом кретиду 163 223,33 грн., заборгованість за процентами 109 240,49 грн., судовий збір у розмірі 3 269,57 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 988,41 грн.

Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 10.08.2026 позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631695658 від 20 червня 2021 року в загальному розмірі 75 816 грн 26 коп., яка складається із: 73 824 грн 86 коп. заборгованості за тілом кредиту та 1 991 грн 40 коп. заборгованості за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 909 грн 86 коп.

Під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання про розподіл витрат сторін на професійну правничу допомогу.

12 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Щербань А.С. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 34 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування заяви представник відповідача зазначила, що 24 листопада 2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Сталеві адвокати» укладено договір про надання правової допомоги № 24/11-25. 15 січня 2026 року ОСОБА_1 оформлено заявку № 2 про надання послуг, пов`язаних із представництвом її інтересів як відповідача у справі № 641/8623/25, підготовкою та поданням письмових пояснень, процесуальних заяв і клопотань, юридичним супроводом справи та участю адвоката в судових засіданнях. Цього ж дня сторонами підписано додаток № 2 до договору, відповідно до якого вартість юридичного супроводу та представництва інтересів відповідача у справі встановлено у фіксованому розмірі 19 800 грн, а вартість участі адвоката в одному судовому засіданні у розмірі 2 500 грн. Згідно з актом виконаних робіт від 10 серпня 2026 року Адвокатським об`єднанням «Сталеві адвокати» надано ОСОБА_1 послуги на загальну суму 34 800 грн, з яких 19 800 грн юридичний супровід і представництво інтересів у справі, 15 000 грн участь адвоката у шести судових засіданнях.

Представник відповідача посилалася на те, що інтереси ОСОБА_1 у справі представляла адвокат Щербань А.С., яка підготувала та подала процесуальні заяви і клопотання та брала участь у судових засіданнях 2 лютого 2026 року, 10 лютого 2026 року, 8 квітня 2026 року, 11 травня 2026 року, 1 червня 2026 року та 28 липня 2026 року. До закінчення судових дебатів представник відповідача повідомила суд про намір подати докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У судове засідання представник відповідача Щербань А.С. не з`явилася, подала заяву про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення без її участі, заявлені вимоги підтримала.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином, заяв чи заперечень щодо вимог представника відповідача суду не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву представника відповідача та надані на підтвердження понесених судових витрат докази, суд дійшов таких висновків.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями ст.ст.124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у ст.ст.134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч.8 ст.129 ГПК України (аналогічна норма міститься у ч.8 ст.141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні ч.8 ст.141 та ч.1 ст.246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розуміння ч.8 ст.141 та ч.1 ст.246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24.

Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.

Суд констатує, що представником відповідача адвокатом Щербань А.С. до закінчення судових дебатів було заявлено про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду.

Рішення у справі ухвалено 10 серпня 2026 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених витрат подано через підсистему «Електронний суд» 12 серпня 2026 року, тобто з дотриманням строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Частина 3 ст.141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано копії таких документів: договір про надання правової допомоги № 24/11-25 від 24 листопада 2025 року; заявка № 2 від 15 січня 2026 року; додаток № 2 від 15 січня 2026 року до договору; акт виконаних робіт від 10 серпня 2026 року; рахунок № 15/01-26 від 15 січня 2026 року на суму 22 300 грн; платіжну інструкцію від 19 січня 2026 року на суму 22 300 грн; рахунок № 09/02-26 від 9 лютого 2026 року на суму 2 500 грн; платіжну інструкцію № 3Т59-3С46-552В-57Р9 від 9 лютого 2026 року на суму 2 500 грн; рахунки за участь адвоката у судових засіданнях 8 квітня, 11 травня, 1 червня та 28 липня 2026 року, кожен на суму 2 500 грн; ордер серії АХ № 1320374; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Щербань А.С. № 001347 від 18 січня 2022 року; відомості з Єдиного реєстру адвокатів України щодо здійснення адвокатом Щербань А.С. адвокатської діяльності в Адвокатському об`єднанні «Сталеві адвокати».

Відповідно до пункту 1 додатка № 2 до договору сторони погодили вартість юридичного супроводу та представництва інтересів відповідача у справі у фіксованому розмірі 19 800 грн, а також вартість участі адвоката в одному судовому засіданні у розмірі 2 500 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 10 серпня 2026 року виконавцем надано, а замовником прийнято послуги на загальну суму 34 800 грн, з яких 19 800 грн юридичний супровід справи, 15 000 грн участь адвоката у шести судових засіданнях.

Матеріалами справи підтверджується підготовка та подання адвокатом Щербань А.С. заяви про ознайомлення з матеріалами справи, заяви про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, додаткових пояснень, клопотання про витребування доказів, заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, заяв про долучення доказів та інших процесуальних документів, а також її участь у шести судових засіданнях.

Водночас належними платіжними документами підтверджено фактичну сплату відповідачем 24 800 грн, із яких 19 800 грн становить вартість юридичного супроводу справи, а 5 000 грн вартість участі адвоката у двох судових засіданнях 2 та 10 лютого 2026 року.

Щодо участі адвоката в судових засіданнях 8 квітня, 11 травня, 1 червня та 28 липня 2026 року відповідачем надано рахунки на загальну суму 10 000 грн, однак доказів їх оплати не подано.

Пунктом 2 додатка № 2 від 15 січня 2026 року передбачено, що оплата послуг за цим додатком здійснюється протягом трьох днів із моменту його підписання.

Разом із тим на момент укладення додатка остаточна кількість майбутніх судових засідань не була визначена. Договір, додаток до нього та акт виконаних робіт не містять окремого строку оплати послуг за участь адвоката в майбутніх судових засіданнях, кількість і загальну вартість яких визначено лише після завершення розгляду справи. До суду не надано Додаток № 1 до Договору, в якому згідно п. 2.1. Договору № 24/11-25 від 24.11.2025 визначено порядок здійснення розрахунків, для з`ясування обставин того, в який строк має бути здійснена оплата за наданим рахунком.

За таких обставин надані рахунки за участь адвоката у чотирьох судових засіданнях на загальну суму 10 000 грн за відсутності доказів їх оплати та чітко погодженого строку сплати саме цих сум не є достатніми доказами понесення відповідачем відповідних витрат або виникнення безумовного обов`язку сплатити їх у визначений строк.

Отже, належними та допустимими доказами підтверджено понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 24 800 грн.

Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, суд враховує результат розгляду справи.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на суму 272 463 грн 82 коп., з яких задоволено вимоги на суму 75 816 грн 26 коп., а у задоволенні вимог на суму 196 647 грн 56 коп. відмовлено. Таким чином, частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, становить 72,17 відсотка від ціни позову; задоволено позовних вимог 27,83 % від ціни позову.

За таких обставин, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягає покладенню на позивача, пропорційно до задоволених вимог становить 24 800 грн ? 72,17 % = 17 899,16 грн.

Ураховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, що підтверджений документально, кількість підготовлених процесуальних документів, участь представника відповідача в судових засіданнях, ціну позову, результат його розгляду, а також відсутність клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що підтверджені відповідачем витрати в сумі 17 899,16 грн відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності.

Отже, заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню, а з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 899,16 грн. У задоволенні заяви в іншій частині належить відмовити.

Крім того, під час ухвалення рішення від 10 серпня 2026 року судом не було вирішено питання про заявлені Акціонерним товариством «Сенс Банк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 988, 41 грн, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України це питання підлягає вирішенню судом із власної ініціативи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, укладений між Акціонерним товариством «Сенс Банк» як замовником та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» як виконавцем, відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних і фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, яка виникла внаслідок невиконання або неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики та інших угод, які не забезпечені заставою, та/або спонукання їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити такі послуги.

Розділом 3 договору визначено винагороду виконавця та порядок розрахунків. Передбачено, що гонорар за підготовку і подання позовної заяви до суду становить 375 грн, за отримання рішення суду 225 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 відсотка.

З метою розрахунку винагороди сторони визначили порядок обміну документами: щомісячно замовник передає виконавцю звіти про результати погашення заборгованості боржниками, на підставі яких виконавець надає замовнику завірені акти приймання-передачі наданих послуг, після підписання яких замовником виплачується винагорода виконавцю.

Додаткова постанова Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20.

За договором про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» доручило, а Адвокатське об`єднання «СмартЛекс» взяло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Позовна заява від імені Акціонерного товариства «Сенс Банк» підписана адвокатом Михайловою Юлією Вікторівною. Водночас позивачем не надано доказів того, що адвокат Михайлова Ю.В. надавала відповідні послуги як учасник Адвокатського об`єднання «СмартЛекс» на виконання договору № 1006 від 28 січня 2025 року.

Також до матеріалів справи не додано доказів погодження сторонами обсягу послуг, наданих Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» у цій справі, актів приймання-передачі наданих послуг, звітів про результати погашення заборгованості або доказів сплати позивачем виконавцю відповідної винагороди згідно з передбаченим договором порядком.

Отже, Акціонерним товариством «Сенс Банк» не надано належних та достатніх доказів, які підтверджували б фактичне надання у цій справі Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» погодженого обсягу послуг, прийняття цих послуг замовником та виникнення у позивача обов`язку оплатити їх відповідно до умов договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 988, 41 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258259, 263265, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Щербань Анни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 641/8623/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 899 (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 16 (шістнадцять) коп.

У задоволенні іншої частини заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Щербань Анни Сергіївни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

У задоволенні вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 988 (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 41 (сорок одна) коп. відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його складення.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02 вересня 2026 року.

Найменування сторін:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В.Кожихова