Постанова № 13944554, 21.02.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-5510/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Ульянова Р.А.,

представника відповідача - Новікової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс"( далі позивач, ТОВ «Кремікс») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі відповідач)про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 21.10.2010 року № 0007182301/0/3481, № 0007192301/0/3484, № 0030551702/0/3483, № 0000212200/0/3482.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акту виїзної позапланової перевірки № 5413/23-209/30748505 від 13.10.2010 року відповідачем прийняті спірні рішення. Вважає, що позапланова перевірка діяльності позивача була проведена без наявності встановлених законом підстав та з порушенням пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, оскільки відповідач посилається в акті перевірки на документи, які не відповідають вимогам, передбаченим для первинного документу. Вважає, що висновки відповідача в частині наявності у позивача неоприбуткованого доходу від здійснення операцій з продажу товарів за готівку зроблені не на підстав первинних бухгалтерських документів, а на підставі інших даних, зокрема, протоколів допитів свідків, висновку судово почеркознавчої експертизи, чорнових записів. Висновки відповідача про донарахування позивачу податку на додану вартість по факту взаємовідносин з ТОВ «Куріон Лтд»у звязку з відсутністю податкових накладних під час перевірки вважає протиправними, оскільки згідно протоколу виїмки від 03.08.2010 року в м. Києві в офісі ТОВ «Кремікс»були вилучені 80 позицій документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Куріон Лтд», про що повідомлено відповідача листом від 15.10.2010 року та надано копії вилучених документів. Також, позивач не погоджується з нарахуванням податкового зобовязання з податку на доходи нерезидентів від процентів по договору про фінансовий лізинг з фірмою Truck Corporation», оскільки під час перевірки відповідачем не враховані положення пункту 4 статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування, згідно якого проценти, які виникають у Договірній Державі, оподатковуються в другій Договорній Державі, якщо одержувачем процентів є підприємство цієї Другої Держави, яка є фактичним власником процентів, і проценти сплачуються стосовно суми боргу, яка виникає від продажу в кредит цим підприємством будь якого товарного, промислового, комерційного чи наукового обладнання підприємству першої названої Держави.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечення на позов зазначила, що підприємство ТОВ «Кремікс»використовувало схеми ухилення від оподаткування шляхом реалізації продукції за готівкові кошти, які не обліковувались, та із сум яких податки не сплачувались. 27.07.2010 року у ТОВ «Кремікс»проведено обшук в рамках кримінальної справи № 10318007 та вилучено документи фінансово господарської діяльності підприємства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. Під час перевірки вилучених первинних документів було встановлено, що у період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року ТОВ «Кремікс»здійснювало реалізацію готової продукції (премікси, біково вітамінні добавки -БВД) за готівку приватним підприємцям та фізичним особам. При цьому факти реалізації за готівкові кошти та їх отримання від продажу продукції не відображались в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. В ході допиту свідків отримані пояснення від приватних підприємців, які здійснювали придбання продукції ТОВ «Кремікс», що підтверджують факт розрахунків за готівкові кошти без отримання підтверджуючих документів (накладні, податкові накладні, квитанції прибуткових касових ордерів тощо). Договори на поставку продукції не складались, продукція доставлялась за рахунок та транспортом від ТОВ «Кремікс». Готівка при проведенні розрахунків передавалась водіями автомобілів, які здійснювали постачання продукції. Вказана реалізація підтверджується вилученими первинними документами: заявками на виготовлення преміксів та БВД за готівку; прибутковими касовими ордерами; корінцями прибуткових касових ордерів; книгою обліку неоприбуткованих готівкових коштів; вимоги на оформлення документів з позначкою «документи не проводити»; рецептами на виготовлення преміксів та БВД. Облік не оприбуткованих готівкових коштів, одержаних від продажу готової продукції здійснювався шляхом ведення книги обліку неоприбуткованих готівкових коштів на підставі прибуткових касових ордерів, виписаних при надходженні готівки від покупців. В порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачем не сплачені податки за вказаними операціями. Також під час перевірки ТОВ «Кремікс»не підтверджений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 2622093,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Куріон Лтд»у звязку з відсутністю податкових накладних, під час обшуку 27.07.2010 року в рамках кримінальної справи № 10318007 вказані документи не вилучались. Крім того, позивачем в порушення пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не сплачено податок на репатріацію по договору про фінансовий лізинг з фірмою Truck Corporation»згідно пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремікс»зареєстроване Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 16.09.2002 року та є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремікс»за КВЕД є: 15.71.0 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 01.24.0 розведення птиці; 31.21.0 оптова торгівля зерном та кормами для тварин.

На підставі направлень від 10.08.2010 року № 2038/002038, від 22.09.2010 року №2523/002523 відповідно до наказів від 10.08.2010 року № 1996, від 22.09.2010 року № 2451 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Кремікс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській областіскладено акт від 13.10.2010 року № 5413/23-209/30748505, яким встановлено порушення:

- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1221737 грн.

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 3599483 грн.

- пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо несплати податку на виплачений дохід нерезиденту фірмі Volvo Truck Corporation», Швеція, в сумі 3583,85 грн.

- пункту 1.3 Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.1998 року № 28 щодо неподання звітів на суму 35838, 54 грн.

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не перераховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 879650, 26 грн.

На підставі акта перевірки від 13.10.2010 року № 5413/23-209/30748505 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесені 21.10.2010 року:

- податкове повідомлення рішення № 0007182301/0/3481, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1627536,2 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1221737 грн., за штрафними санкціями в сумі 405799,2 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0007192301/0/3484, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5399224,5 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3599483 грн., за штрафними санкціями в сумі 1799741,5 грн.

- податкове повідомлення рішення № 0030551702/0/3483, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 2638950,78 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 879650,26 грн., за штрафними санкціями в сумі 1759300,52 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0000212200/0/3482, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 10751,55 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3583,85 грн., за штрафними санкціями в сумі 7167,7 грн.

З даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням рішенням суд дійшов наступних висновків.

В позовній заяві позивач посилається на незаконність проведення відповідачем перевірки без рішення суду як на одну з підстав визнання незаконними спірних рішень.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право при отриманні органом податкової міліції інформації про ухилення платника податку або найманої особи від оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі внаслідок неукладення такою особою трудових договорів з найманою особою згідно із Кодексом законів про працю України, провадження особою господарської діяльності без державної реєстрації, а також пасивних доходів, керівник відповідного податкового органу має право прийняти рішення про проведення позачергової податкової перевірки такого платника без його попереднього попередження. Рішення податкового органу має бути оформлене у письмовому вигляді, скріплено підписом керівника, печаткою та вручене платнику податку перед початком проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що 05 серпня 2010 року начальник ВПМ Кременчуцької ОДПІ полковник податкової міліції Корнейчук І.В. звернувся до начальника Кременчуцької ОДПІ Звонкова А.О. з листом, у якому зазначав про ухилення ТОВ «Кремікс»від оподаткування при виплаті заробітної плати працівникам ТОВ «Кремікс».

10 серпня 2010 року начальником Кременчуцької ОДПІ Звонковим А.О. винесено наказ № 1996 про проведення позапланової перевірки ТОВ «Кремікс»на підставі пункту 19 статті 10, пункту 1-1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відтак, відповідачем правомірно здійснено перевірку позивача на підставі рішення керівника податкового органу, яке оформлене наказом, та за відсутності судового рішення для проведення даної перевірки.

Щодо виявлених за результатами перевірки порушень ТОВ «Кремікс»законодавства з питань оподаткування суд зазначає наступне.

Із акта перевірки суд вбачає (стор. 5-7, 24), що висновок про порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтується на тому, що ТОВ «Кремікс»протягом звітних періодів з 3 кварталу 2009 року по 2 квартал 2010 року не відображались в бухгалтерському та податковому обліку та відповідно не сплачувався податок на прибуток з доходу та податок на додану вартість від господарських операцій з продажу готової продукції (преміксів, білково- вітамінних добавок) в сумі 4886946 грн.

Вказані господарські операції на думку відповідача підтверджуються вилученими 27.07.2010 року у позивача документами: заявками на виготовлення преміксів та БВД за готівку; прибутковими касовими ордерами; корінцями прибуткових касових ордерів; книгою обліку неоприбуткованих готівкових коштів; вимогами на оформлення документів з позначкою «документи не проводити»; рецептами на виготовлення преміксів та БВД, та також протоколами допиту свідків фізичних осіб підприємців, які придбавали продукцію у позивача.

Так, згідно висновку спеціаліста від 24.09.2010 року № 392 встановлено, що рукописний текст в книзі обліку неоприбуткованих готівкових коштів в графах «прізвище», «призначення», «підпис» виконані директором ТОВ «Кремікс»Бухикало Ю.Г., та технологом ТОВ «Кремікс»Остапченко О.М. Рукописний текст та підписи в квитанціях до прибуткових касових ордерів (том 14, 17 згідно протоколу огляду від 07.09.2010 року) та в прибуткових касових ордерах (том 29, 31 згідно протоколу огляду від 07.09.2010 року) виконано Остапченко О.М. Підписи у вимогах на оформлення документів з позначкою «документи не проводити»виконані Остапченко О.М. та Бухикало Ю.Г.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац 2 пункту 2.1 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку").

Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку (пункт 2 постанови Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" далі Положення).

Згідно пункту 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Дослідивши прибуткові касові ордери, квитанції до прибуткових касових ордерів та книгу, на які посилається відповідач як на первинні документи, які підтверджують факт існування господарський операцій позивача з іншими контрагентами протягом звітних періодів з 3 кварталу 2009 року по 2 квартал 2010 року, суд приходить до висновку, що вказані документи не мають всіх необхідних реквізитів первинного документа з наступних підстав.

Прибуткові касові ордери та квитанції до прибуткових касових ордерів не містять даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, зокрема, відсутні імена та по батькові осіб, від яких прийнято готівку, а в графі «підстава»не містять змісту господарських операцій.

Відповідно до висновку спеціаліста від 24.09.2010 року № 392 рукописний текст та підписи в квитанціях до прибуткових касових ордерів (том 14, 17 згідно протоколу огляду від 07.09.2010 року) та в прибуткових касових ордерах (том 29, 31 згідно протоколу огляду від 07.09.2010 року) виконані Остапченко О.М.

Згідно пояснень представника позивача Остапченко О.М. працює на ТОВ «Кремікс»на посаді технолога. Протягом 2009 2010 років Остапченко О.М. не займав посади касира ні за сумісництвом, ні за окремими розпорядчими актами підприємства. Договір про повну матеріальну відповідальність з Остапченко О.М. не укладався, оскільки його посада не відноситься до категорії тих, з якими можливе укладення договору про повну матеріальну відповідальність. Відповідачем під час перевірки вказані обставини не досліджувались, доказів, які б спростовували пояснення представника позивача суду не надані.

У звязку з чим суд приходить до висновку про те, що вказані прибуткові касові ордери та квитанції до них підписані не уповноваженою особою, що є порушенням пункту 3.3 Положення.

Доказів про те, що вказані касові ордери реєструвалися бухгалтером ТОВ «Кремікс»в журналі реєстрації прибуткових касових документів суду не надані.

Книга неоприбуткованих готівкових коштів, на яку є посилання в акті перевірки не відповідає за свою формою та змісту вимогам Положення, не містить посилань на касові ордери, не містить імен та по батькові осіб, від яких прийнято готівку, не містить підписів головного бухгалтера ТОВ «Кремікс».

Також слід зазначити, що в порушення пункту 3.10 Положення вказані документи містять численні виправлення.

Таким чином, вищевказані прибуткові касові ордери, квитанції до прибуткових касових ордерів та книга не є первинними документами ТОВ «Кремікс», а тому не підтверджують факту приймання готівки в касу ТОВ «Кремікс»протягом звітних періодів з 3 кварталу 2009 року по 2 квартал 2010 року в сумі 4886946 грн.

Посилання представника відповідача на протоколи допиту свідків суд не бере до уваги, оскільки вони місять загальну інформацію щодо отримання товару від працівників ТОВ «Кремікс»без зазначення змісту, обсягу, одиниці виміру та ціни товару по кожній господарській операції. Крім того, вказані пояснення не є належними доказами, які підтверджують наявність господарських операцій, з огляду на положення частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Представниками відповідача не доведено належними доказами факту господарських операцій з продажу ТОВ «Кремікс»з 3 кварталу 2009 року по 2 квартал 2010 року готової продукції (преміксів, білково- вітамінних добавок) в сумі 4886946 грн., у звязку з чим податкове повідомлення рішення № 0007182301/0/3481 від 21.10.2010 року підлягає скасуванню, податкове повідомлення рішення № 0007192301/0/3484 від 21.10.2010 року підлягає скасуванню в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1466085,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 977390,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 488695грн.

В акті перевірки (стор. 35, 36) відповідач зазначає про порушення ТОВ «Кремікс»вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а», пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у звязку з тим, що ТОВ «Кремікс»не утримало як податковий агент з працівників ТОВ «Кремікс»Остапченко О.М. та Бухикало Ю.Г. податок з доходів в сумі 879650,26 грн. з коштів, які останні отримали у період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року від реалізації готової продукції за готівку приватним підприємцям та фізичним особам.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «Кремікс»у період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року здійснювало реалізацію готової продукції приватним підприємцям та фізичним особам. При цьому факти реалізації за готівкові кошти та їх отримання від продажу продукції не відображались в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Облік неоприбуткованих готівкових коштів, одержаних від продажу готової продукції, здійснювався шляхом ведення книги обліку неоприбуткованих готівкових коштів.

Згідно висновку спеціаліста від 24.09.2010 року № 392 встановлено, що рукописний текст в графах «прізвище», «призначення», а також в графі «підпис» у вказаній книзі виконано: Бухикало Ю.Г. директором ТОВ «Кремікс»та Остапченком О.М. технологом ТОВ «Кремікс».

Оприбуткування готівкових коштів, що отримали Остапченко О.М. та Бухикало Ю.Г. від реалізованої продукції не встановлено, а також документи, що підтверджують витрати повязані з фінансово - господарською діяльністю ТОВ «Кремікс»згідно отриманих Остапченком О.М. та Бухикалом Ю.Г. коштів відсутні. У звязку з чим відповідач дійшов висновку, що вказані кошти є додатковим благом, наданим ТОВ «Кремікс» Остапченку О.М. та Бухикалу Ю.Г., яке підлягає оподаткуванню.

Проте суд не погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Тобто, за аналізом вказаної правової норми під доходом розуміється сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.

Разом з тим, книга обліку не оприбуткованих готівкових коштів, на яку відповідач посилається в акті перевірки, не містить даних про нарахування або отримання у власність Остапченком О.М. та Бухикалом Ю.Г. від ТОВ «Кремікс»додаткового блага, визначеного підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Представником відповідача не надані суду докази, які підтверджують факт нарахування ТОВ «Кремікс»або отримання Остапченком О.М. та Бухикалом Ю.Г. від ТОВ «Кремікс»у період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року коштів у вигляді додаткового блага, з яких не утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 879650,26 грн., у звязку з чим є необґрунтованим донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в сумі 879650,26 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1759300,52 грн.

В акті перевірки (стор. 29, 30) відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Кремікс»вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 , підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з тим, що ТОВ «Кремікс»під час перевірки не надано податкових накладних за період з липня 2009 року по червень 2010 року по господарським операціям з ТОВ «Куріон Лтд»на суму податку на додану вартість 2622093,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Кремікс»та ТОВ «Куріон Лтд»укладено договір поставки № 23-06-1/09 від 23.06.2009 року ( далі Договір).

Відповідно до умов Договору (пункти 1.1, 2.1) постачальник - ТОВ «Куріон Лтд»зобовязується в порядку та на умовах, визначеними Договором поставити покупцю - ТОВ «Кремікс»кормові добавки для тварин (далі Товар), а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити Товар. Ціна товару встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується постачальником в рахунках фактурах та видаткових накладних та/або специфікаціях.

Згідно вимог пункту 2.1 ТОВ «Куріон Лтд»виписані ТОВ «Кремікс»рахунки фактури: №СФ-0000001 від 01.07.2009 року, № СФ-0000002 від 06.07.2009 року, № СФ-0000003 від 14.07.2009 року, № СФ-0000004 від 14.07.2009 року, № СФ-0000005 від 03.08.2009 року, № СФ-0000006 від 06.08.2009 року, № СФ-0000007 від 01.09.2009 року, № СФ-0000008 від 01.09.2009 року, № СФ-0000009 від 30.09.2009 року, № СФ-0000010 від 01.10.2009 року, № СФ-0000011 від 01.10.2009 року, № СФ-0000012, СФ-0000013 від 02.11.2009 року, № СФ-0000015, СФ-0000016 від 01.12.2009 року, № СФ-0000017, СФ-0000018 від 07.12.2009 року, № СФ-0000019 від 15.12.2009 року.

В другому півріччі 2009 року ТОВ «Куріон Лтд»поставлено товар ТОВ «Кремікс»згідно умов договору на загальну суму, в тому числі податок на додану вартість в сумі 15732553,04 грн., що підтверджується видатковими накладними № 010701 від 01.07.2009 року, № 060701 від 06.07.2009 року, № 140701 від 14.07.2009 року, № 140702 від 14.07.2009 року , № 030801 від 03.08.2009 року, № 060801 від 08.08.2009 року, № 010901 від 01.09.2009 року, № 010902 від 01.09.2009 року, № 300901 від 30.09.2009 року, № 011001 від 01.10.2009 року, № 011002 від 01.10.2009 року, № 021101 від 02.11.2009 року, № 021102 від 02.11.2009 року, № 071202 від 07.12.2009 року, № 071201 від 07.12.2009 року, № 151201 від 15.12.2009 року, № 011201 від 01.12.2009 року, № 011202 від 01.12.2009 року, та виписані податкові накладні № 10701 від 01.07.2009 року, № 60701 від 06.07.2009 року, № 140701 від 14.07.2009 року, № 140702 від 14.07.2009 року, № 30801 від 03.08.2009 року, № 60801 від 06.08.2009 року, № 10901 від 01.09.2009 року, № 10902 від 01.09.2009 року, № 300901 від 30.09.2009 року, № 11001 від 01.10.2009 року, № 11002 від 01.10.2009 року, № 21101 від 02.11.2009 року, №21102 від 02.11.2009 року, № 11201 від 01.12.2009 року, № 11202 від 01.12.2009 року, № 71201 від 07.12.2009 року, № 71202 від 07.12.2009 року, № 151201 від 15.12.2009 року на загальну суму податку на додану вартість 2622092,18 грн.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту звітних податкових періодів.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі - Закон) встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що ТОВ «Куріон Лтд»на момент складення податкових накладних мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.07.2010 року заступником начальника відділу ГСУ МВС України майором міліції Лисько М.В. в рамках розслідування кримінальної справи № 24-162 винесено постанову про проведення виїмки у ТОВ «Кремікс»оригіналів фінансово господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Куріон Лтд».

На виконання вказаної постанови в.о. старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України капітана міліції Іваницькою Ю.В. в присутності понятих у присутності посадових осіб ТОВ «Кремікс»було проведено виїмку документації, що стосується взаємовідносин ТОВ «Кремікс»з ТОВ «Куріон Лтд», про що складено протокол виїмки від 03.08.2010 року та реєстр вилучених документів.

Відповідно до вказаного протоколу та реєстру у ТОВ «Кремікс»вилучено 80 позицій фінансово господарських документів (договори, специфікації., рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання передачі майна) по взаємовідносинам з ТОВ «Куріон Лтд».

Про дане вилучення первинних документів позивачем повідомлено відповідача листом від 15.10.2010 року.

Згідно листа Головного слідчого управління МВС України № 13/4-155591 від 22.12.2010 року вказані первинні документи бухгалтерського обліку після вилучення позивачу не повертались та зберігаються в матеріалах кримінальної справи № 24-162.

Відтак, всі зазначені вище документи були у наявності, але позивач не мав можливості надати відповідачу у період з 10.08.2010 року по 13.10.2010 року (під час проведення перевірки).

Разом з тим, даний факт не було враховано відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ «Куріон Лтд»належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим податкове повідомлення рішення № 0007192301/0/3484 від 21.10.2010 року підлягає скасуванню в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3933139,5 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2622093,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 1311046,5 грн.

В акті перевірки (стор. 33, 34) відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Кремікс»вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з тим, що ТОВ «Кремікс»за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року не нараховано та не сплачено до бюджету податок на дохід, отриманий фірмою Volvo Truck Corporation", Швеція, в сумі 3583,85 грн. (35838,53 грн. *10%).

Судом встановлено, що 02.09.2008 року ТОВ "Кремікс" уклало договір фінансового лізингу N UKR142/0908F з фірмою "Volvo Truck Corporation", Швеція.

Згідно умов договору ТОВ «Кремікс»отримало від фірми "Volvo Truck Corporation" у фінансовий лізинг вантажний автомобіль Volvo FM на суму 77700,00 євро. Лізингові платежі перераховуються лізингодавцю "Volvo Truck Corporation" згідно графіку платежів додаток № 4 до договору. Лізинговий платіж включає в себе суму відшкодування при кожному платежі частини вартості обладнання, а також суми відсотків за користування кредитом, які складаються зі ставки EURIBORза 12 місяців на фактичну дату поставки та договірної ставки лізингодавця у розмірі 6 відсотків річних за обладнання надане в лізинг.

За період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року ТОВ «Кремікс»сплачено відсотки за користування кредитом в сумі 3213,00 євро, або 35838,53 грн.

Згідно пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Пунктом 1.10 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" проценти визначено як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або від іншої вартісної бази, не є процентами.

Згідно пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця).

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 10 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

15.08.1995 р. між Урядом України і Урядом Швеції було підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень, яка була ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень" від 23.04.96 р. N 135/96-ВР.

Згідно статті 3 Конвенції податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема в Україні є податок на прибуток (доходи) підприємств.

Як вбачається із акту перевірки ТОВ "Кремікс" зобовязано утримати податок на прибуток в сумі 10% від сум відсотків за користування кредитом, що сплачують резиденту Швеції фірмі "Volvo Truck Corporation" згідно договору про фінансовий лізинг N UKR142/0908F від 02.08.2008 року за отриманий у фінансовий лізинг автомобіль Volvo FM.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що право на оподаткування зазначених процентів у податкового органу встановлено пунктами 1,2 статті 11 Конвенції.

Суд вважає дані висновки акту перевірки необґрунтованими, оскільки відповідачем не враховано вимоги пункту 4 статті 11 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень.

Відповідно до вказаного пункту незважаючи на положення пункту 2, проценти, які виникають у Договірній Державі, будуть оподатковуватися тільки в другій Договірній Державі, якщо одержувачем процентів є підприємство цієї Другої Держави, яка є фактичним власником процентів, і проценти сплачуються стосовно суми боргу, яка виникає від продажу в кредит цим підприємством будь-якого товарного, промислового, комерційного чи наукового обладнання підприємству першої названої Держави, крім випадку, коли продаж або заборгованість утворюється між особами, які є родичами.

Згідно пункту 2 статті 3 Конвенції при застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

Відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що до відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу та договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (частини 5 статті 694 ЦК України).

За таких обставин, оскільки одержувачем процентів є резидент Швеції, що підтверджено і змістом акту, а проценти сплачуються від продажу в кредит, висновки акту в частині необхідності оподаткування цих процентів податком на прибуток суперечать міжнародним домовленостям України, які викладені в пункті 4 статті 11 Конвенції.

Таким чином, податкове повідомлення рішення № 0000212200/0/3482 від 21.10.2010 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 21.10.2010 року № 0007182301/0/3481, № 0007192301/0/3484, № 0030551702/0/3483, № 0000212200/0/3482.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинними податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 21.10.2010 року № 0007182301/0/3481, № 0007192301/0/3484, № 0030551702/0/3483, № 0000212200/0/3482.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.02.2011 року.

СуддяА.Б. Головко