Рішення № 139442231, 03.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року справа № 380/17514/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області ( 79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10 ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( 79018, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, ЄДРПОУ 45813957) про визнання протиправним та скачування рішення, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить суд: прийняти рішення щодо задоволення позовної заяви про скасування постанови від 11.08.2026 ВП № 81438594 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління 15.07.2026 листом повідомило старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 380/972/26. Старший державний виконавець виніс постанову від 11.08.2026 ВП № 81438594 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. На виконання вищевказаного рішення суду проведено перерахунок пенсії. Щодо виплати коштів, які нараховані на виконання рішення суду від 30.04.2026 року у справі № 380/972/26, зазначає, що спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта. Пенсійний фонд України листами від 10.06.2026 № 2800-030101-5/43074 та від 07.07.2026 № 2800-050203-5/51006 звернувся до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України з питання подальшого порядку виплати коштів, нарахованих органами Пенсійного фонду України на виконання судових рішень. Також Головне управління щомісяця подає інформацію в Пенсійний фонд України, за формою ЮМ-2, в якій зазначається сума нарахованих коштів на виконання судових рішень. Головне управління в межах наданої компетенції провело комплекс заходів задля повного та неухильного виконання рішення суду у справі № 380/10074/21, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовими рішеннями, проводиться Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку та відповідного до бюджетного фінансування. З метою виконання рішення суду у справі Головне управління здійснило конкретні дії перерахунок пенсії, щомісячна виплата пенсії з урахуванням судового рішення, нарахування суми доплати, включення такої доплати до відповідного реєстру, а також розпочато виплату заборгованості. Державний виконавець не перевірив виконання цього рішення та наклав штраф, не дослідив поважності невиконання такого чи виконання не в повному обсязі, а відтак постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України Про виконавче провадження. За таких обставин підстави для накладення штрафу, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», відсутні, оскільки відсутній факт невиконання судового рішення без поважних причин. Відтак постанова державного виконавця про накладення штрафу є необґрунтованою та прийнятою без урахування всіх істотних обставин справи. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку копії ухвали від 24.08.26 до електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 380/972/26, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2025 № 1159/12/20941 станом на 01.01.2023; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2025 № 1159/12/20941, виданої станом на 01.01.2023, відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення суду від 24.02.2026 набрало законної сили 30.04.2026.

2.06.2026 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі № 380/972/26.

8.07.2026 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №81438594, яку скеровано сторонам до відома та виконання, якою також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як боржника, виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

На виконання вищевказаного рішення суду проведено перерахунок пенсії.

Підсумок пенсії з надбавками з 01.07.2026 становить 24646,20 грн.

Загальний розрахунок на доплату до пенсії за період з лютого 2023 по червень 2026 становить 202972,68 грн.

За період з 01.02.2023 по 29.04.2026 становить 191238.88 (відкладена заборгованість).

За період з 30.04.2026 по 30.06.2026 становить 11733.8 (поточна заборгованість).

За період з 01.07.2026 по 31.08.2026 становить 11541,44 грн. (поточна заборгованість).

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 15.07.2026 року листом за № 1300-0303-5/111249 повідомило старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стосовно виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 380/972/26.

Головне управління листом від 22.06.2026 №33991-35113/П-02/8-1300/26 повідомило ОСОБА_1 про виконання рішення суду від 24.02.2026 № 380/972/26.

11.08.2026 старший державний виконавець виніс постанову ВП № 81438594 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.08.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний принцип обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.

Так, згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

А відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За змістом абзацу першого частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктами 1 та 6 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця та націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин призводить до певних наслідків, установлених нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час ухвалення державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд вказує про те, що Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.08.2026 на позивача, як боржника, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду у справі № 380/972/26.

Оцінюючи правомірність накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення у вказаній частині, з урахуванням наведених вище позицій сторін, суд ураховує таке.

Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 380/972/26, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2025 № 1159/12/20941 станом на 01.01.2023; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.11.2025 № 1159/12/20941, виданої станом на 01.01.2023, відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд встановив, що боржник повідомив державного виконавця та стягувача про виконання рішення суду у справі №380/972/26.

На виконання вищевказаного рішення суду позивач провів перерахунок пенсії. Підсумок пенсії з надбавками з 01.07.2026 становить 24646,20 грн. Загальний розрахунок на доплату до пенсії за період з лютого 2023 по червень 2026 становить 202972,68 грн. За період з 01.02.2023 по 29.04.2026 становить 191238.88 грн (відкладена заборгованість). За період з 30.04.2026 по 30.06.2026 становить 11733.8 грн (поточна заборгованість). За період з 01.07.2026 по 31.08.2026 становить 11541,44 грн (поточна заборгованість).

Щодо виплати коштів, які нараховані на виконання рішення суду від 30.04.2026 року у справі № 380/972/26, позивач зазначає, що спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта. Пенсійний фонд України листами від 10.06.2026 № 2800-030101-5/43074 та від 07.07.2026 № 2800-050203-5/51006 звернувся до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України з питання подальшого порядку виплати коштів, нарахованих органами Пенсійного фонду України на виконання судових рішень. Також Головне управління щомісяця подає інформацію в Пенсійний фонд України, за формою ЮМ-2, в якій зазначається сума нарахованих коштів на виконання судових рішень. Головне управління в межах наданої компетенції провело комплекс заходів задля повного та неухильного виконання рішення суду у справі № 380/10074/21, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовими рішеннями, проводиться Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку та відповідного до бюджетного фінансування. З метою виконання рішення суду у справі Головне управління здійснило конкретні дії перерахунок пенсії, щомісячна виплата пенсії з урахуванням судового рішення, нарахування суми доплати, включення такої доплати до відповідного реєстру, а також розпочало виплату заборгованості.

Невиконання рішення суду не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, позаяк саме відсутність бюджетного фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Отже, державний виконавець зобов`язаний був провести перевірку виконання судового рішення боржником, перед прийняттям оскаржуваної постанови про накладення штрафу, однак останню винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання.

Тобто, така постанова може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

А накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Суд встановив, що державний виконавець не провів перевірку виконання судового рішення боржником, не вивчив та не встановив обставин виконання рішення суду, а обмежився лише надходженням до Відділу скарги ОСОБА_1 від 10.08.2026.

Державний виконавець не вивчив та не встановив обставин, викладених у листі боржника від 15.07.2026 № 1300-0303¬5/111249, в якому боржник повідомив про виконання постанови суду.

Крім того, державний виконавець, виносячи спірну постанову не з`ясував і дав оцінку причин цього невиконання.

Таким чином, у межах спірних правовідносин відсутні обставини, які свідчать про невиконання позивачем без поважних причин вимог виконавчого листа №380/972/26 виданого 2 червня 2026 року Львівським окружним адміністративним судом.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні, останню винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання.

Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу на позивача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України суд кваліфікує неподання Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відзиву на позов без поважних причин, як визнання позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262, 287 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( 79000, м. Львів, пл. Шашкевича 1, ЄДРПОУ 45813957) про визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.08.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №81438594.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович