Рішення № 139442230, 03.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 рокусправа № 380/16528/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» ( 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Поля Олександра, буди. 93д ,ЄДРПОУ 45159689) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, б.3, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 червня 2026 року: №UA209000/2026/001084/2 та №UA209000/2026/001085/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви Відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені (або і взагалі не стосуються та не впливають на визначення митної вартості). Стверджує, що Позивач подав всі необхідні достовірні документи згідно з вимогами Митного кодексу України на підтвердження митної вартості товарів, які містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Наведені вище порушення в сукупності вказують на необґрунтоване та формальне прийняття Відповідачем відмови в митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товарів, що є підставою для визнання його протиправним та скасування. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 10.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 2 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання встановлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Декларанту виставлена вимога про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант не надав документів, які усувають вищезазначені розбіжності та підтверджують заявлений рівень митної вартості товару. Декларант на вимогу не надав копії митної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 26UA100190267601U0 від 26.06.2026, де митна вартість товару із схожими характеристиками (автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ID UNYX, тип двигуна: електричний, 2024 рік) визнана митним органом на рівні 21 000 дол. США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 29 607,34 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТзОВ «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» (код ЄДРПОУ - 45159689) через уповноваженого декларанта ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) з метою декларування Товарів, а саме: Товар №1: «Легковий автомобіль, який був в використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки: VOLKSWAGEN модель: ID UNYX, VIN- НОМЕР_2 , 2024 року випуску»; Товар №2: «Легковий автомобіль, який був в використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки: VOLKSWAGEN модель: ID UNYX, VIN- НОМЕР_3 , 2024 року випуску» на митний пост Львівської митниці подало вантажно-митні декларації, що відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України зареєстровані за №26UA209200012259U8 (щодо Товару №1), 26UA209200012262U9 (щодо Товару №2).

Для проведення митного оформлення товарів декларант подав наступні товаросупровідні документи:

щодо Товару №1: рахунок-фактура (інвойс) SOG151704 від 2 квітня 2026 року; декларація про походження товару SOG151704 від 2 квітня 2026 року; статус особи, яка подає митну декларацію 2 від 23 квітня 2025 року; сертифікат про постановку на о від 28 квітня 2026 року; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 2 квітня 2026 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 13 червня 2026 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями SO102515 від 25 червня 2026 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів IC20250407 від 7 квітня 2025 року; договір про надання послуг митного брокера 2765/25 від 01 березня 2025 року; перепустка від 25 червня 2026 року; фото 3993 від 25 червня 2026 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №26UA209200012259U8 від 25 червня 2026 року.

щодо Товару №2: рахунок-фактура (інвойс) SOG151804 від 2 квітня 2026 року; декларація про походження товару SOG151804 від 2 квітня 2026 року; статус особи, яка подає митну декларацію №2 від 23 квітня 2025 року; сертифікат про постановку на облік від 8 квітня 2026 року; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 9 квітня 2026 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 13 червня 2026 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями SO102516 від 25 червня 2026 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07 квітня 2025 року; договір про надання послуг митного брокера 2765/25 від 01 березня 2025 року; перепустка від 25 червня 2026 року; фото 3994 від 25 червня 2026 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 26UA209200012262U9 від 25 червня 2026 року.

Під час здійснення митного контролю митний орган опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання встановлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості.

Відповідач декларанту виставив вимогу про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На думку митного органу декларант не надав документів, які усувають вищезазначені розбіжності та підтверджують заявлений рівень митної вартості товару.

Декларант на вимогу не надав копії митної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 26UA100190267601U0 від 26.06.2026, де митна вартість товару із схожими характеристиками (автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ID UNYX, тип двигуна: електричний, 2024 рік) визнана митним органом на рівні 21 000 дол. США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 29 607,34 грн.

Вважаючи, що усіх документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару за основним методом, Львівська митниця 29 червня 2026 року винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001084/2 та №UA209000/2026/001084/2 та склала картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209200/2026/000365, №UA209200/2026/000366 митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У графі №33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості Львівська митниця зазначає, що митна вартість товарів, що ввозяться в адресу ТзОВ «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» НІБИТО не може бути визнано за основним методом, адже подані документи містять ряд розбіжностей. З усіма сумнівами та твердженнями митного органу у графі №33 рішення про коригування митної вартості категорично не погоджуємся, вважаємо, що Львівська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправні рішення про коригування митної вартості товарів.

З метою митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг декларант 29 червня 2026 року подав нові вантажно-митні декларації № 26UA209200012517U3 та № 26UA209200012514U6.

Позивач, не погоджуючись із рішенням звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларант надав до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

Як зазначено у спірних рішеннях від 29 червня 2026 року: №UA209000/2026/001084/2 та №UA209000/2026/001085/2 відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку, що відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці.

Щодо зауважень митного органу суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає як підставу для коригування митної вартості наступне: «Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору №IC20250407 від 07.04.2025, укладений між ТОВ "ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ" та компанією «Zhengzhou Talenet Tech Co., Ltd». Пунктом 4.2. передбачено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та інвойсу, виставленого постачальником. Пункт 4.3. вказує на те, що покупець здійснює 100% передоплату від загальної ціни товару, зазначеної в інвойсі. На підтвердження такої оплати декларантом до митного оформлення надано платіжний документ №б/н від 02.04.2026. Відповідно до п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов`язковий реквізит як підпис відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Однак на платіжному дорученні №б/н від 02.04.2026 такий реквізит відсутній, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості», суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 54 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція- розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.

Платіжні документи це документи, які підтверджують факт оплати чи не оплати за товар, тобто виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного контракту.

Саме по собі неподання платіжних документів або розбіжності щодо умов оплати за товар не можу бути підставою для коригування митної вартості, за умови якщо митна вартість оцінюваного товару підтверджена іншими документами.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Позивач зазначає, що Товар №1 «Легковий автомобіль, який був в використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки: VOLKSWAGEN модель: ID UNYX, VIN- НОМЕР_2 , 2024 року випуску» та Товар №2 «Легковий автомобіль, який був в використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки: VOLKSWAGEN модель: ID UNYX, VIN- VIN- НОМЕР_3 , 2024 року випуску» ввозились в адресу ТОВ «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» від компанії експортера Zhengzhou Talenet Tech Co., Ltd. за контрактом №ІС20250407 від 07 квітня 2026 року за умовами FCA CN SHANGHAI (Інкотермс 2020).

На виконання умов цього Договору Продавець виставив рахунки- фактури, зокрема: №SOG151704 від 02 квітня 2025 року на суму 15 100,00 доларів США (на Товар №1), № SOG151804 від 02 квітня 2025 року на суму 14 200,00 доларів США (на Товар №2).

Суд встановив, що покупець повністю виконав свої зобов`язання щодо оплати усіх двох товарів. Оплата за Товар №1 була оплачена 02 квітня 2026 року згідно з платіжної інструкції №260402АCDС0078, щодо Товару №2- платіжна інструкція №251216АСDC0028 від 16 грудня 2025 року.

Позивач здійснив оплати із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. Усі SWIFT-перекази коштів (у розмірах 14 200,00 доларів США та 15 000,00 доларів США) перераховано на банківський рахунок ZHENGZHOU TALENET TECH CO., LTD, Bank оf China, які затверджені ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплат за товари відповідно до зовнішньоекономічного контракту.

Позивач надав SWIFT-повідомлення (формат SWIFT MT103) Single Customer Credit Transfer), які є офіційними банківськими документами та які підтверджують фактичне перерахування коштів за придбані транспортні засоби: дати платежів: 02 квітня 2026 року (за Товар №1), 09 квітня 2026 року (за Товар №2); сума: 15 100 USD (за Товар №1), 14 200 USD (за Товар №2); платник: IMPORT COMMERCE HUB LLC (ТОВ «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ», Україна); отримувач: ZHENGZHOU TALENET ZHENGZHOU TALENET TECH CO., LTD, (Китай); призначення платежу (рядок 70): щодо Товару №1: «Prepayment for car contr. ІС20250407 date 07/04/2026, Prof.Inv. № SOG151704 , 02.04.2026, CODE 8703»; щодо Товару №2: «Prepayment for car contr. ІС20250407 date 07/04/2026, Prof.Inv. № SOG151804 , 02.04.2026, CODE 8703».

На наданому SWIFT-підтвердженні (FIN 103) від 02 квітня 2026 року (Sender's Reference: 260402ACDC0078 на суму 15 100.00 USD) у відбитку штампа Відділення № 31 ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» наявний особистий підпис уповноваженого працівника банку (ліворуч у відбитку штампа « 02 КВІ 2026»). Аналогічно, на SWIFT- підтверджені від 09.04.2026 (Ref: 260409ACDC0027 на суму 14 200.00 USD) також стоїть підпис відповідальної особи банку від 09.04.2026.

Міжнародні банківські перекази (SWIFT): Надані документи є стандартними повідомленнями системи SWIFT (FIN 103 Single Customer Credit Transfer), які за своєю природою створюються та передаються в електронній формі міжбанківськими каналами зв`язку.

Підтвердження проведення операції: Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (а також правилами здійснення валютних переказів) та вимогами Митного кодексу України (ст. 53 МКУ), банківська виписка або платіжний документ, роздрукований із систем електронного банкінгу / SWIFT, засвідчений штампом установи банку та підписом уповноваженого працівника банку, є належним і достатнім підтвердженням здійснення платіжної операції.

Отже, вищезазначені платіжні документи щодо двох товарів оформлені згідно з вимогами чинного законодавства України, містять усі необхідні реквізити та прямо підтверджують, що заявлені митні вартості були фактично сплачені продавцю ZHENGZHOU TALENET TECH CO., LTD, за поставлені товари, що є достатньою підставою для визначення митної вартості за першим методом (ст. 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні містити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що наведена норма не встановлює обов`язку зазначення відомостей про особу виключно в окремому реквізиті документа або у визначеному місці. Вирішальним є те, щоб документ містив достатній обсяг інформації, який дозволяє ідентифікувати особу, що його підписала.

Більше того, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання такої господарської операції за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у її здійсненні, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, зміст і обсяг господарської операції.

Вказані призначення ідентифікують номер і дату контракту (ІС20250407 від 07 квітня 2026 року), номери і дати рахунків-фактур (№SOG151704 від 02 квітня 2025 року на суму 15 100,00 доларів США та SOG151804 від 02 квітня 2025 року на суму 14 200,00 доларів США).

Суд встановив, що платіжна інструкція відповідає усім критеріям, які зазначені у п.14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28 липня 2008 року №216 та вважається такою, що підтверджує усі юридичні факти.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зауваження Львівської митниці щодо відсутності відомостей про особу, яка підписала зазначені документи, мають виключно формальний характер, спростовуються змістом самих документів та не можуть бути підставою для невизнання їх належними документами, що підтверджують відомості, заявлені декларантом.

Стосовно зауважень митного органу про те, що «на підтвердження транспортних витрат декларантом надано Довідку №б/н від 13.06.2026, видану ТОВ "ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ". Однак згідно з відомостями, наявними в базах митниці під час перетину кордону, перевізником зазначено Мазяра Тараса. Декларантом до митного оформлення не надано вищезазначеного договору, який підтверджує договірні відносити між ТОВ "ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ" та ОСОБА_2 , і який повинен містити істотні умовами, зокрема: вид послуги; права, обов`язки сторін; розмір плати експедитора; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу тощо. Довідка ТОВ "ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ" про транспортні витрати від 13.06.2026 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує вартість витрат на транспортування. Декларантом не надано до митного оформлення визначених пунктом 6 частини другої статті 53 Кодексу документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару».

Позивач зазначає, що при ввезенні товарів, двох однорідних автомобілів VOLKSWAGEN ID UNYX, 2024 року випуску на митну територію застосовувались умови поставки Інкотермс FCA CN SHANGHAI (Інкотермс- 2020).

Згідно з умовами FCA (Free Carrier «Франко перевізник») відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Отже, у вказаному випадку зобов`язання продавця завершуються в момент передачі товару перевізнику в порту Шанхай, а подальша організація та оплата всього логістичного ланцюжка покладається виключно на Покупця.

Оскільки всі два автомобілі є абсолютно ідентичними за своїми габаритами та характеристиками, з метою оптимізації витрат та ефективної логістики, позивач прийняв рішення транспортувати всю партію спільно в одному морському 40-футовому контейнері № MRKU5336809 та, надалі, на одному автомобільному автовозі до митного поста призначення в Україні.

Весь мультимодальний маршрут доставки вантажу (Китай Польща Україна) є безперервним, прозорим та складався з трьох чітких, документально підтверджених етапів:

1. Морський фрахт (Китай Польща, ЄС):

Контейнер слідував морем з порту Шанхай до порту Гдиня (Польща) на підставі прямого договору № ICFRT20250408 від 08 квітня 2025 року щодо вчинення операцій із транспортно-експедиторського обслуговування вантажів за рахунок Замовника (ТОВ «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ») з морським лінійним агентом Shanghai Paiyuetong Supply Chain Management Co., Ltd.

Згідно з інвойсом №269463017 від 21 травня 2026 року вартість фрахту всього контейнера становила 3 950,00 USD (що в еквіваленті складає 1 316, 67USD на одну одиницю, оскільки в контейнері окрім Товару №1 та Товару №2 переміщався також і третій транспортний засіб).

Суд встановив, що оплата морського фрахту за інвойсом № 269463017 від 21 травня 2026 на суму 3 950 USD була проведена єдиним (консолідованим) банківським платежем на загальну суму 9 280 USD згідно з Swift-платежа від 26 травня 2026 року №260526АСDC0043. Зазначений платіж у сумі 9 280 USD охоплює розрахунок за 3 окремими інвойсами експедитора, що письмово зафіксовано у підписаному сторонами Акті виконаних робіт № 0008 від 2 червня 2026 року.

Щодо портового експедирування (ТЕО в порту Польщі):

У порту Гдиня контейнер було прийнято європейським портовим експедитором TRANSSTREAM GROUP SP. Z O.O. для здійснення локальних операцій (вивантаження, термінальна обробка, розформування контейнера та виставлення транзитних європейських декларацій Т1) відповідно до Договору на надання транспортно- експедиційних послуг №0111 GR від 01 листопада 2024 року. Вартість портових послуг саме за цей контейнер становила 1610,00 USD згідно з інвойсом GR/2026/06/213 від 23 червня 2026 року.

Банківський платіж (Swift) від 13 липня 2026 року на суму 3 220,00 USD та Акт виконаних робіт № 04/2026 від 20 липня 2026 року є зведеними та охоплює оплату за двома рахунками експедитора, зокрема GR/2026/06/212 від 23 червня 2026 року та GR/2026/06/213 від 02 квітня 2026 року.

Безпосередньо до товарів, що оформлюються за даними МД (контейнер MSKU1881432), відноситься лише частина загального платежу у розмірі 1 610,00 USD (що в еквіваленті складає 536,66 USD на одну одиницю товару) згідно з інвойсом № GR/2026/06/213 від 23 червня 2026 року. У цьому інвойсі зазначені VIN-коди автомобілів (VIN-HVWJA1ER0R1201164, VIN- НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 ) та номер контейнера (MRKU5336809), що дозволяє чітко ідентифікувати частину витрат, яка включена до митної вартості.

Твердження митного органу про розбіжності між зазначенням порту Gdansk та місця завантаження Gdynia є необґрунтованим та голослівним, оскільки зазначені відомості стосуються різних етапів перевезення товару та не суперечать одна одній.

Коносамент №269463017 від 30 квітня 2026 року підтверджує морське перевезення контейнера та містить відомості про порт призначення судна Gdansk. Після прибуття судна контейнер був вивантажений у портовому комплексі та переданий для подальшого автомобільного перевезення.

Позивач зазначає, що автомобільне перевезення здійснювалося не безпосередньо з території морського порту Gdansk, а з логістичного терміналу (контейнерного майданчика) у Gdynia, де фактично було прийнято контейнер до автомобільного перевезення, що і відображено у CMR від 23 червня 2026 року, транзитній декларації № 26PL322010NSJ2CCK3 та Акті виконаних робіт № 13 від 02 липня 2026 року.

До складу витрат, понесених під час доставки товару, входили також послуги транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) у порту Польщі. Зазначені послуги не є перевезенням вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Gdansk Gdynia, а являють собою комплекс портових та експедиторських операцій, необхідних для організації видачі контейнера після завершення морського перевезення та його підготовки до подальшого автомобільного транспортування.

До таких послуг, зокрема, належать: обробка контейнера в порту, експедиторський супровід, оформлення портових документів, організація видачі контейнера перевізнику, термінальна обробка, а також інші операції, пов`язані з перебуванням контейнера в портовому комплексі.

Отже, відсутність окремих транспортних документів на відрізок Gdansk Gdynia пояснюється тим, що жодного окремого міжнародного чи внутрішнього автомобільного перевезення на цій ділянці не здійснювалося. Переміщення контейнера в межах портово-логістичної інфраструктури є технологічним етапом виконання портових та експедиторських операцій, а не самостійною транспортною послугою.

Суд дійшов висновку, що зазначення у транспортних документах Gdynia як місця завантаження автомобіля не свідчить про будь-які розбіжності, а лише відображає фактичне місце передачі контейнера автомобільному перевізнику після завершення морського перевезення.

Крім того, Gdansk та Gdynia входять до єдиного портово-логістичного комплексу Тримісто (Trojmiasto), між якими постійно здійснюється переміщення контейнерів між морськими терміналами, контейнерними майданчиками та логістичними центрами. Таке внутрішньопортове переміщення є звичайною технологічною операцією в процесі міжнародного контейнерного перевезення і не є окремою транспортною послугою, що надається покупцю товару.

Відповідно, окремі транспортні документи щодо внутрішнього технологічного переміщення контейнера між Gdansk та Gdynia у декларанта відсутні, оскільки таке переміщення не замовлялося покупцем, не оплачувалося ним окремо та не формує складові митної вартості товару.

Отже, відсутність окремих документів щодо внутрішнього переміщення контейнера між Gdansk та Gdynia не свідчить про неподання документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, та не впливає на правильність визначення транспортних витрат, включених до митної вартості товару.

Щодо наземного перевезення (Гдиня, Польща Львів, Україна):

Після розвантаження з контейнерів 4 автомобілі (в тому числі з VIN- НОМЕР_2 , VIN- НОМЕР_3 ) були одночасно завантажені на один автовоз українського перевізника ФОП ОСОБА_3 та доставлені до митного органу у м. Львів за єдиною міжнародною накладною CMR від 23 червня 2026 року. Останній документ виконує роль сполучної ланки в усьому ланцюжку поставки, оскільки підтверджує перевезення, яке здійснювалося з порту Гдиня до митного поста у Львові, підтверджує склад поставки (одночасне транспортування двох автомобілів), забезпечує ідентифікацію: наявність VIN-кодів у графі 11 CMR повністю збігається з даними інвойсів на товар та рахунків на оплату логістичних послуг (фрахту та ТЕО).

Актом прийому-передачі виконаних робіт №13 від 02 липня 2026 року свідчить про виконані послуги з міжнародного перевезення чотирьох транспортних засобів на авто BC5578OO/BC5578XF, водій ОСОБА_4 ). Ставка фрахту-138755, що на один автомобіль становить 34643,75 грн.

Оскільки вантаж є однорідним, відповідно рахунок залученого перевізника виставлявся на автовоз в цілому, загальна сума логістичних витрат була пропорційно (рівними частинами) розділена Декларантом на 4 автомобілі відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.

Суд встановив, що всі логістичні витрати були реально понесені Позивачем, що підтверджується прямими банківськими платежами (Swift) з валютного рахунку Позивача. Жодних інших прихованих платежів чи витрат, які не були б включені до митної вартості товарів, умови поставки FCA не передбачали.

Довідки про транспортні витрати від 13 червня 2026 року за своєю правовою природою є попереднім (калькуляційним) документами, який відображав очікувану вартість логістики на момент формування транспортної партії. Довідка виконала свою правову функцію підтвердила наявність витрат та їх логіку, а додані первинні документи (договори, SWIFT-платежі та акти) остаточно доводять, що транспортна складова була повністю і безперечно оплачена Позивачем.

Щодо зауваження митного органу про те, що довідка про транспортні витрати №б/н від 13 червня 2026 року не може бути взята до уваги згідно зі ст. 9 Закону №1054, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що довідка ТОВ «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» не є документом, який підтверджує витрати, оскільки мають надаватися рахунки та накладні, видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання.

Довідки від 13 червня 2026 року є калькуляційним документом, що відображав плановану структуру витрат на момент відправлення вантажу. На виконання вимог статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1054 та для повного підтвердження понесених витрат, надавались до заяви про надання додаткових документів в порядку ч.8 ст.55 МК України від 21 квітня 2026 року №20/04/26 первинні документи, видані безпосередніми виконавцями послуг, а також банківські документи про їх оплату:

-по фрахту: Інвойс № 269463017 від 21 травня 2026 року та Акт виконаних робіт № 0008 від 02 червня 2026 року на суму 9 280,00 USD, а також платіжне доручення у системі SWIFT від 26 березня 2026 року, яке підтверджує факт безпосереднього списання коштів на користь китайського експедитора;

-по ТЕО в порту ЄС: Faktura VAT № GR/2026/06/213 від 23 червня 2026 року на суму 1 610,00 USD та Акт виконаних робіт № 04/2026 від 20 липня 2026 року (оплачено згідно зі зведеною платіжкою SWIFT від 13 липня 2026 року на суму 3 220,00 USD, що включає зазначений рахунок);

-по автовозу: Акт прийому-передачі №13 від 02 липня 2026 року від перевізника ФОП ОСОБА_3 на суму 138 575,00 грн.

Усі вищеперелічені рахунки та акти виставлені залученими суб`єктами господарювання, що повністю відповідає нормам Закону №1054 та знімає будь-які сумніви щодо вартості логістики.

Стосовно зауважень митного органу про ненадання документів, визначених Наказом Мінфіну №599:

Відповідач вказує на відсутність документів, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості.

Разом із заявою про надання додаткових документів в порядку ч.8 ст.55 МК України від 27 липня 2026 року №27/07/26-2 надавався вичерпний перелік документів, визначених Наказом №599 та ст. 53 МК України для умов поставки групи F (FCA): міжнародна автомобільна накладна CMR від 23 червня 2026 року, яка підтверджує факт прийняття вантажу до перевезення, містить VIN-коди всіх 2- х автомобілів; транзитна декларація ЄС, MRN 26PL322010NSJ2CCK3, оформлена митними органами Польщі в порту Гдиня яка підтверджують, що вартість автомобілів при перетині кордону ЄС повністю відповідає вартості, заявленій в Україні; логіка розподілу витрат на 1 автомобіль:

Оскільки три ідентичні автомобілі VIN- НОМЕР_2 , VIN- НОМЕР_3 транспортувалися разом в одному морському контейнері № MRKU5336809 та надалі на одному автовозі, усі загальні витрати, виставлені залученими виконавцями у рахунках, діляться пропорційно (рівними частинами) на 2 автомобілі.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Однак, Відповідач жодним чином не обґрунтовує, як ці обставини впливають на правильність визначення митної вартості, або свідчить про відсутність інформації в поданих документах про певні складові митної вартості при умові, що вартість товару визначена в інвойсі відповідно до умов Контракту, який подано до митного оформлення.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Врешті, суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 згідно з якою окремі обставини здійснення платежу справді можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України необхідною умовою для використання цього документу як такого, що підтверджує митну вартість товарів, є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробок або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у документах, що перелічені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Вищевказані документи, надані декларантом, не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, вартість, порядок та факт поставки Товару, а дані, вказані у зазначених документах, кореспондуються між собою.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.

Таким чином, зазначені відповідачем зауваження не знаходять свого підтвердження того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 26UA100190267601U0 від 26.06.2026, де митна вартість товару із схожими характеристиками (автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель ID UNYX, тип двигуна: електричний, 2024 рік) визнана митним органом на рівні 21 000 дол. США.

Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.

Суд встановив, що товар, який ввезений на митну територію України відрізняється за своїми характеристиками, митним органом не долучено жодного порівняльного аналізу ввезеного товару та товару, який бере митний орган як основу для коригування митної вартості товарів.

Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару , а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 8.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення від 29 червня 2026 року: №UA209000/2026/001084/2 та №UA209000/2026/001085/2 не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на його користь сплачений витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №211- ЮП від 23 березня 2026 року; рахунок-фактуру від 4.08.2026 №1034; Акт приймання-передачі виконаних робіт; платіжну інструкцію від 4.08.2026 №2007; попередній орієнтовний розрахунок від 4.08.2026 №04/08-26.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що вказана категорія справи не є складною, містить один епізод спірних правовідносин, а сама позовна заява викладена на 2 сторінках (половина тексту становлять реквізити сторін та перелік документів, доданих до позовної заяви), що не вимагало значної юридичної і технічної роботи, зокрема не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими для такого високого розміру гонорару. Стверджує, що сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу взагалі не співмірними із вказаною категорією спору та виконаною адвокатом роботою.

Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 червня 2026 року: №UA209000/2026/001084/2 та №UA209000/2026/001085/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» ( 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Поля Олександра, буди. 93д ,ЄДРПОУ 45159689) 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ КОММЕРС ХАБ» ( 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Поля Олександра, буди. 93д ,ЄДРПОУ 45159689) витрати на правничу допомогу у сумі 5000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович