Ухвала суду № 139439134, 02.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"02" вересня 2026 р. Справа № 916/3488/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши

заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрель КС" (код ЄДРПОУ 32428768, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 41 оф. 21)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіс Фіш" (код ЄДРПОУ 42242392, 65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 17)

про видачу судового наказу про стягнення 11694,36 грн., -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Апрель КС" звернулось до Господарського суду Одеської області з вимогою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіс Фіш" - 11694,36 грн. заборгованості за договором поставки від 25.09.2018 № 02/09.

Як на підставу своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником умов договору поставки від 25.09.2018 № 02/09, в результаті чого утворилась заборгованість в загальній сумі 11694,36 грн.

Враховуючи вище викладене та у зв`язку із порушенням боржником умов договору, заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника грошової заборгованості в загальній сумі 11694,36 грн.

Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрель КС" про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 150 ГПК України передбачено форму і зміст заяви про видачу судового наказу.

Так, відповідно до п.3 ч.3 ст.150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

При розгляді означеної заяви судом встановлено, що долучений до матеріалів заяви договір поставки викладений іноземною мовою (російською).

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

Так, ч.ч.3, 4 ст.10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".

Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Отже, документи, які додаються до заяви та які складені іншою мовою ніж державна, мають бути надані з перекладом на українську мову, що посвідчується нотаріально.

Таким чином, докази, не перекладені з іноземної мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", міститься у постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №751/1620/23, від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23).

В порушення означеного вище заявником надано договір поставки, що викладений іноземною мовою без надання перекладу на українську мову, посвідченого у встановленому порядку, а отже заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрель КС" про видачу судового наказу подана з порушенням приписів статті 150 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч.1 ст.153 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Апрель КС" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одіс Фіш" 11694,36 грн. заборгованості.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 02.09.2026.