Постанова № 13943790, 12.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2011 року Справа № 2а-9413/10/1270 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області про скасування постанов, зобовязання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2010 року управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області про скасування постанови державного виконавця Ткаченко Н.М. від 01.11.2010 ВП № 22294509 про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою УПФУ в Біловодському районі Луганської області за вимогою №Ю-35 У від 04.10.2010 та в.о начальника відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції від 22.11.2010 про відмову у задоволені скарги, зобовязання відкрити виконавче провадження за вимогою УПФУ в Білокуракінському районі Луганської області №Ю-35У від 04.10.2010 про стягнення з Біловодської філії ЗАТ «Мілоський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафов), пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 6989,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2010 р. на адресу відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції відповідно до норм передбачених ч. 14 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі - Закон № 1058) та ст.ст. 2, 3, 18 Закону України „Про виконавче провадження" було направлено заяву про примусове виконання вимоги № Ю-35 У управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області від 04.10.2010 про стягнення недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6989,19 грн. з Біловодської філії ЗАТ „Міловський завод рафінованої олії стрілецький степ", що знаходиться за адресою: вул. Гун'яна, 51а, смт. Біловодськ, ід. код 25963857, з оригіналом виконавчого документа, які отримано відділом 26.10.2010 р. Постановою головного державного виконавця Ткаченко Н.М. від 01.11.2010 р. № 22294509 управлінню Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області відмовлено в відкритті виконавчого провадження на підставі спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 08.12.2008 р. № 2112/169 з урахуванням положень частини другої ст. 1071 ЦК України. При цьому державний виконавець керується п.7 ч.1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження". Не погодившись з даним рішенням державного виконавця, управління направило скаргу від 11.11.2010 №5117/01-09 з проханням скасувати постанову та відкрите виконавче провадження. Постановою в.о.начальника ВДВС Біловодського РУЮ від 22 листопада 2010 року у задоволенні скарги відмовлено. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав, зазначених у постанові від 01.11.2010 ВП 22294509 та відмови банківських установ у прийнятті до виконання постанов державних виконавців про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках.

В запереченнях на адміністративний позов ВДВС Біловодського районного управління юстиції Луганської області зазначив, що Вимога УПФУ в Біловодському районі не є виконавчим документом, відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою є рішення інших органів влади, а не вимога. У вимозі № Ю-35У від 04.10.2010 року про стягнення 6989,19 грн. з Біловодської філії ЗАТ „Міловський завод рафінованої олії" чітко встановлено УПФУ в Біловодському районі, з яких розрахункових рахунків банківських установ потрібно списати грошові кошти боржника, але відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»,ст.ст. 1071, 1074 Цивільного кодексу України, ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.5,1 ,п.5,3, гл.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 року банківські установи повертають Відділу державної виконавчої служби без виконання Постанови про накладення арешту на грошові кошти боржників та Платіжні вимоги про списання грошових коштів з розрахункових рахунків підприємств (підтверджується додатками ), так як арешт та списання грошових коштів, без доручення клієнта, можлива тільки на підставі рішення суду.

За таких підстав відповідач просив залишити адміністративний позов УПФУ в Біловодському районі Луганської області без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 04.10.2010 УПФУ в Біловодському районі Луганської області було винесено вимогу №Ю-35У про стягнення з Біловодської філії ЗАТ «Мілоський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафов), пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 6989,19 грн. (а.с.7).

Головним державним виконавцем ВДВС Біловодського районного управління юстиції 01.11.2010 року прийнято постанову ВП №22294509 про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності спільному наказу Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України №2112/5/169 від 08.12.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.12.2008 за № 1177/15868, про внесення змін в наказ Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України 17.03.2004 року № 25/5/39, відповідно до якого органи пенсійного фонду України забезпечують стягнення боргу в Пенсійний фонд України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу у відношенні сум, які перевищують 5000,00 грн. (а.с.9)

11 листопада 2010 року УПФУ в Біловодському районі направило скаргу на імя в.о.начальника ВДВС Біловодського РУЮ з вимогою скасування постанови від 01.11.2010 №ВП №22294509 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою управління №Ю-35У від 04.10.2010 (а.с.10-11).

22 листопада 2010 року в.о. начальника Біловодського РУЮ за наслідками розгляду скарги прийняв постанову про відмову в задоволенні скарги (а.с.13).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, чи бездіяльності владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем, який суб'єктом владних повноважень, суд зобов'язаний в першу чергу перевірити, чи прийнята зазначена постанова на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, або бездіяльністю державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби порушено права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, чи бездіяльності таких осіб.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» 21.04.99 № 606-ХІУ ( далі Закон № 606) , та за своєю природою адміністративно-правовими.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність органів посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених даним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до даного Закону та інших законів.

Статтею 3 Закону №606встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Вимога про сплату боргу в розумінні п.9 ч.1 ст.3 Закону №606 є виконавчим документом, ніяких обмежень щодо розміру суми, яка підлягає стягненню, зазначений закон не містить.

При вирішенні питання щодо законності дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та її скасування слід зазначити таке.

Повноваження органу Пенсійного фонду по винесенню вимог визначені в Законі України 09.07.2003 №1058-I „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(далі - Закон №1058).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону №1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Частиною 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений порядок погодження та виконання вимоги про сплату недоїмки, який полягає в наступному.

Протягом десяти робочих днів дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Таким чином, зазначеною статтею закону передбачено право страхувальника на оскарження вимоги про сплату боргу з будь-яких підстав.

Згідно з ч.4 ст.106 Закону №1058 вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки, виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження».

У пункті 8.2 Інструкції про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція №21-1) зазначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, який не менше 10 грн.

Згідно п. 8.8. Інструкції № 21-1, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу протягом десяти робочих днів після отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

Таким чином, Законом №1058 та Інструкцією №21-1 не передбачені будь-які обмеження щодо сум боргу, яку органи УПФУ визначають у своїх вимогах.

Стосовно посилання позивача на вимоги сумісного наказу Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України 08.12.2008 року № 2112/5/169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.12.2008 р. № 1177/15868, про внесення змін в наказ Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України 17.03.2004 року № 25/5/39 - органи пенсійного фонду України забезпечують стягнення боргу в пенсійний фонд України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу у відношенні сум, які перевищують 5000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що норми зазначеного наказу мають рекомендаційну силу та розповсюджуються в першу чергу на органи Пенсійного фонду. При цьому, наказ не встановлює обовязку для органів державної виконавчої служби відмовляти органам УПФУ у прийнятті до примусового виконання вимог на суму, яка перевищує 5000 грн.

З цих підстав, не заслуговують на увагу посилання позивача на недотримання відповідачем вимог ч.2.1 спільного наказу №25/5/39 стосовно надіслання вимоги про необхідність обовязкового зазначення у платіжних документах про перерахування заборгованості реквізитів виконавчого документа (назву, дату видачі, номер виконавчого документу).

За змістом ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Зазначене дає підстави при вирішенні спору щодо законності винесеної відповідачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження застосувати вимоги закону, а не підзаконного акту, яким спільний наказ Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України 08.12.2008 року № 2112/5/169.

Статтею 26 Закону №606 зазначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Так, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку предявлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; предявлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, виключають здійснення виконавчого провадження.

Діючий спільний наказ Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України не є обставиною, передбаченою законом, яка виключає здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було передбачених законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст.85 ЗУ №606 скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для прийняття рішення, суд прийшов до висновку, що рішення державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження прийнято в порушення вимог чинного законодавства, а постанова в.о. начальника ВДВС про залишення скарги без задоволення прийнято безпідставно.

В цій частині суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобовязання відповідача відкрити виконавче провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області № Ю-35У від 04.10.2010 про стягнення з Біловодської філії ЗАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій ( штрафів), пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 6989,19 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на зазначене, захисту в судовому порядку підлягає тільки порушене право позивача, однак жодного доказу щодо наявності в цій частині порушення прав позивачем не надано, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги в частині зобовязання відкрити виконавче провадження за вимогою є передчасними та підлягають задоволенню лише в частині зобовязання розглянути питання щодо відкриття виконавчого за вимогою управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області № Ю-35У від 04.10.2010 про стягнення з Біловодської філії ЗАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій ( штрафів), пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 6989,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Питання по судових витратах не вирішується у звязку з їх відсутністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 7, 9, 17, 86, 128, 158, 160-163, 167, 181, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області до відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області про скасування постанов, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати постанови головного державного виконавця Ткаченко Н.М. від 01.11.2010 №ВП 22294509 про відмову у відкритті виконавчого провадження за заявою управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області та вимогою №Ю-35У від 04.10.2010 та в.о.начальника відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції від 22.11.2010 року про відмову у задоволенні скарги.

Зобовязати відділ державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області №Ю-35У від 04.10.2010 про стягнення з Біловодської філії ЗАТ «Мілоський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів), пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 6989,19 грн.

В інших частинах позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяС.М. Чиркін