Постанова № 13943791, 31.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2011 року Справа № 2а-9432/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Черніковій Я.В.

за участю:

представника позивача Сторчевого О.М. ( довіреність №29 від 26.01.2009)

представників відповідача Кудима В.О.(довіреність № 46/10 -025 від 02.11.2010)

Васильєвої Є.В. ( довіреність № 5/10-025)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272340/0 від 30.01.2007 року,-

ВСТАНОВИВ:

18.04.2007 ВАТ"Краснодонвугілля" (далі - позивач) звернулось з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000272340/0 від 30.01.2007.

Постановою Господарського суду Луганської області від 30.05.2007 позов задоволено частково. Визнано неправомірним та недійсним податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 0000272340/0 від 30.01.2007 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 71466,8 грн. В решті позову відмовлено ( т. 2 а.с.74-77).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 скасовано постанову господарського суду Луганської області від 30.05.2007 та позов задоволено частково. Визнано частково неправомірним, недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ від 30.01.2007 № 0000272340/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 27029,30 грн. В решті позову відмовлено (122-124).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2010 Постанову Господарського суду Луганської області від 30.05.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду (170-173).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив неврахування відповідачем заниження позивачем валових витрат на 912863,36 грн., внаслідок чого виникла переплата до бюджету в сумі 228217,09 грн., яка, на думку позивача, мала бути вирахувана податковим органом із 280386,13 грн. загальної суми донарахованих платежів за наслідками виявлених порушень, в результаті чого така сума має скласти тільки 52169,04 грн.

Позивач не погоджується з виявленим податковим органом порушенням вимог п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке зумовило завищення валових витрат на амортизаційні відрахування в сумі 414445 грн., зазначаючи, що податковий орган неправомірно в результаті цього визначив спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 103611,25 грн. та нарахував штрафні санкції на цю суму.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому наполягав на правомірності прийняття оскарженого рішення та просив відмовити в задоволені позову (т.2 а.с.220-227).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи свою позицію своєчасною сплатою податку на прибуток, та прийняттям відповідачем оскарженого рішення до розгляду, заперечень на акт.

Представники відповідача позов не визнали, надали пояснення тотожні даним викладеним в заперечені на позов.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів (т.2.а.с.229,230).

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Краснодонвугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32363486 (том 1 арк. справи 12-13), перебуває на податковому обліку в Краснодонській ОДПІ, є правонаступником ДП ДКХ «Краснодонвугілля», ДП «Краснодонвугілля».

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року (далі - Порядок 327).

У період з 21.08.2006 року до 02.10.2006 року уповноваженими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 12 жовтня 2006 року № 2002/23-32363486 ( далі акт № 2002, том 1 арк. справи 59-150, том 2 арк. справи 1-39).

17.10.2006 на підставі п. 4.4. Положення № 327, позивачем складено акт розбіжностей до акту № 2002 (т.1 а.с.42-45).

Листом №15523/23-507 від 20.10.2006 року відповідач повідомив про розгляд акту розбіжностей та залишення останнього без задоволення ( т.1 а.с.46-57).

На підставі акту № 2002 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001332340/0 від 23.10.2006, яким позивачу було визначено зобовязання з податку на прибуток в сумі 7588 876 грн. та штрафні санкції в сумі 1567 553,8 грн., оскаржене позивачем в порядку апеляційного узгодження, визначеного пунктом 5.2 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Рішенням ДПА в Луганській області від 27.01.2007 року № 1415/25-08, прийнятим в порядку апеляційного оскарження, скасовано податкове-повідомлення рішення № 0001332340/0 від 23 жовтня 2006 року в частині зобовязання з податку на прибуток в сумі 7500001 грн. та штрафних санкцій в сумі 1496087 грн., в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишено без змін. ( далі - рішення № 1415, т.1 а.с.41).

Таким чином, зазначеним рішенням залишено зобовязання з податку на прибуток в сумі 88875грн. та штрафні санкції в сумі 71466 грн.

За наслідками апеляційного розгляду скарги позивача (том 1 арк. справи 28-41), згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181, відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000272340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 160341 грн. 80 коп., з яких 88875грн. основний платіж та штрафні (фінансові) санкції у сумі 71466 грн. 80 коп. (т.1 а.с.58).

Правовою підставою визначення податку наведені п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.12.1.5 ст. 12 , п.п.5.2.11, 5.4.8. 5.1. ст. 5 п.8.1.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

З акту № 2002 та рішення № 1415 убачається, що в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 12.4.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України № 334), встановлене заниження валових доходів на 567597 грн. (том 1 арк. справи 29-31, 112-116), відповідно розрахунок податкового зобовязання повинен складатись наступним чином: 567597 грн. х25% = 141899грн.

Перевіркою також встановлене завищення амортизаційних відрахувань на 414445 грн. (том 1 арк. справи 126-127), які були нараховані на вартість безкоштовно отриманих основних фондів, за наказом Мінпаливенерго № 186 від 9 квітня 2006 року (том 1 арк. справи 34-36). Відповідно розрахунок податкового зобовязання повинен складатись наступним чином: 414445 грн. х 25% = 103611грн.

В порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.2, 5.3.5, 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.4.8, 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати на 139502 грн.51 коп., (т.1.а.с.31). Відповідно розрахунок податкового зобовязання повинен складатись наступним чином: 139502 грн. х 25% = 34875грн.

В розумінні п.5.2 Закону № 2181 рішення ДПА України в Луганській області № 1415, прийняте за наслідками апеляційного оскарження є обовязковим для відповідача.

Таким чином розрахунок загальної суми повинен становити: 141899грн. + 103611грн. + 34875грн. = 280385грн.

Згідно з рішенням № 1415 в порушення підпунктів 5.2.5, 5.2.11 пункту 5.2 зазначеної статті занижені валові витрати на 912 868 грн. 36 коп. (том 1 арк. справи 31-34, 116-126). Розрахунок: 912868 грн. 36 коп. х 25% =228217,09грн.

Розрахунок податкового зобовязання з урахуванням заниження та завищення валових витрат: 280385грн.- 228217,09грн. = 52169грн.

Таким чином в оскарженому повідомлені рішенні допущена арифметична помилка, замість основного платежу 52169грн., зазначено 88875грн., з яких розраховані штрафні санкції в сумі 71466грн. Зайва сума основного платежу 36706 грн.

Стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає, що приписи підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 передбачають граничну суму штрафу, яка може бути застосована, не більше п'ятдесяти відсотків від суми недоплати сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Таким чином, можлива сума штрафу, яка може бути застосована спірним рішенням не повинна перевищувати 26084грн., з розрахунку: 52169 х 50% = 26084грн.

Зі змісту п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 убачається, що обовязок щодо сплати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно у разі самостійного донараховання контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, відповідно, сума штрафних санкцій не може нараховуватись на недонараховану податковим органом суму податкових зобовязань.

В порядку визначеному п.4.2.2. Закону України № 2181 на підставі рішення № 1415 відповідачем не нараховувалось позивачу податкове зобовязання в сумі 52169грн., відповідно не розраховувалась штрафна санкція виходячи із сум основного платежу.

Таким чином, оцінка судом нарахування штрафних санкцій може бути надана лише виходячи із суми донарахованого податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання.

Виходячи з вимог статей 11, 105, 162 КАС України, суд позбавлений можливості нараховувати за відповідача штрафну санкцію на суму не нарахованого основного платежу.

Стосовно передачі позивачу основних фондів Управління матеріально технічного забезпечення суд виходить з наступного.

На підставі наказу Міністерства палива та енергетики України № 20 від 23.09.2003 року, були реорганізовано шляхом злиття ряд державних акціонерних товариств на базі Державного підприємства «Краснодонвугілля» ( далі -наказ № 20. т.2 а.с.190).

Згідно з пунктом 5.1 наказу № 20 генеральному директору ДП «Краснодонвугілля» було доручено прийняти на баланс основні фонди та матеріальні цінності, у тому числі ВАТ «Краснодонвуглепостачання».

Наказом Міністерства палива та енергетики України №186 від 09.04.2003р. внесені зміни до наказу №20, яким передбачена реорганізація ДВАТ "Краснодонське управління матеріально-технічного постачання" шляхом злиття з ВАТ «Краснодонвугілля» (далі наказ № 186, т.2 а.с.192).

Наказом Міністерства палива та енергетики України № 289 від 08.06.2004 року ДП «Краснодонвугілля» перетворено в ВАТ «Краснодонвугілля» (т.2 а.с.193).

За твердженням відповідача, на підставі зазначених наказів ВАТ «Краснодонвугілля» видано наказ від 24.06.2004р №76, яким зобов'язано головного бухгалтера сформувати передатний баланс ДВАТ «КУМТП» станом на 01.07.2004 та затвердити його в Міністерстві палива та енергетики України.

На пропозицію суду відповідач не надав наказ № 76, пославшись на його відсутність. Позивач підтвердив відсутність наказу № 76. Таким чином, на виконання вимог ст. 76 КАС України відповідачем не надано належного доказу.

За твердженням відповідача, на підставі Авізо від 23.08.2004, основні фонди ДВАТ «КУМТС» передано на баланс ВАТ «Краснодонвугілля», балансова вартість яких склала 33074021 грн.

Діюче законодавство визначає авізо як офіційне письмове повідомлення про виконання розрахункової операції, де вказується його номер, дата операції та її зміст, сума, номери рахунків та реквізити учасників операції, а також інші дані.

На вимогу суду відповідач не надав наказ № 76 та Авізо від 23.08.2004 року, пославшись на їх відсутність. Позивач стверджував,за авізо не проводилась передача майна.

Таким чином, на виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем не надано належного доказу.

Згідно з актом перевірки за даними бухгалтерського обліку ВАТ "Краснодонвугілля" щомісячно визначає дохід у сумі амортизації вартості безкоштовно отриманих активів, тобто у сумі амортизації його вартості:

Д-т 424 "Безкоштовно отримані необоротні активи"

К-т 745 "Дохід від безкоштовно отриманих необоротних активів "

Під час проведення перевірки Краснодонською ОДПІ було направлено запит до Регіонального відділення Фонду держмайна по Луганській області від 13.09.2006 за № 13643/23-507 з метою отримання інформації щодо прийняття участі майна ДВАТ «КУМТП» в приватизації та формуванні статутного фонду ВАТ «Краснодорнвугілля» . Згідно відповіді відділення ФДМУ по Луганській області від 13.09.06 №1-5/949, проводиться робота по укладанню договору оренди цілісного майнового комплексу ліквідованого ДВАТ «КУМТП», яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Краснодонвугілля». Отже, Фондом держмайна України не визначено статус майна ДВАТ «КУМПТ», переданого на баланс ВАТ «Краснодонвугілля».

ВАТ «Краснодонвугілля» до перевірки не надано передавальний баланс станом на 01.07.2004, затверджений в Міністерстві палива та енергетики України або інших документів, які б підтверджували право власності товариства на майно ДВАТ «КУМТП». Тобто висновки щодо завищення суми амортизаційних відрахувань ВАТ «Краснодонвугілля» на 414445 грн. , нарахованих на вартість основних фондів, що належали ДВАТ « КУМТП» до реорганізації є правомірними (т.1 а.с.126,127).

За актом від 18.08.2004 майно ДВАТ "Краснодонське Управління матеріально-технічного постачання" передано на баланс ВАТ «Краснодонвуглепостачання», яке є структурним підрозділом позивача ( т.1 а.с.194-203).

Позивачем наданий передавальний баланс та акт оцінки ДВАТ "Краснодонське Управління матеріально-технічного постачання" від 31.07.2006 не підписаний фондом державного майна або іншим уповноваженим органом (т.2.а.с.208-217).

Передача основних фондів відбулася за наказом органу державної виконавчої влади на баланс акціонерного товариства, тобто з державної до колективної (приватної) власності. Витрати позивача, які б були пов'язані з придбанням основних фондів, які б підлягали амортизації у межах спірних відносин відсутні.

З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи позивача стосовно оренди зазначених фондів за договором оренди від 24 жовтня 2006 року (том 1, арк. справи 21-27) з огляду на те, що зазначений договір розповсюджується на майбутнє і не регулює спірні відносини за шість звітних податкових періодів, що перевірялися.

Стосовно доводів позивача на введення ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.05.2006 року мораторію на задоволення вимог кредиторів по справі № 21\52 б, суд виходить з наступного (т.1.а.с.16-17).

Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Виходячи із приписів ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Стосовно зобовязань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобовязаннях згідно загальних правил застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Така позиція відповідає і вимогам ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, згідно із якою з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Ухвалою Господарського суду від 20.07.20010 року по справі № 21/52 б зупинено провадження по справі до розгляду Луганським окружним адміністративним судом справи № 2а-1571/09/1270. (т.2 а.с.218).

Відповідно, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обовязку сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії, і за порушення податкового законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання відповідача на визначеність статусу майна ВАТ «КУМТП» та порушення справи про банкрутство.

Згідно із ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 105 КАС України, позовна заява може містити вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Таким чином вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) може стосуватись і індивідуального акту, яким є податкове повідомлення-рішення.

У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Зазначена позивачем вимога є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах, а тому для захисту прав та законних інтересів позивача достатньо застосування одного способу захисту.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про визнання частково неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції від 30 січня 2007 року № 0000272340/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 71466 грн. та визначенні основного платежу в сумі 36706 грн.

Питання про судові витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення № 0000272340/0 від 30 січня 2007 року задовольнити частково.

Визнати частково неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції від 30 січня 2007 року № 0000272340/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 71466 грн. та визначенні основного платежу в сумі 36706 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Краснодонвугілля" суму сплаченого держмита в розмірі 2 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2011 року.

СуддяС.М. Чиркін