Рішення № 139423669, 01.09.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1002/26

Провадження 2/681/1039/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

01 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1955419 від 24.11.2024 в сумі 36899,99 грн, з яких: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18900,00 грн - заборгованість по процентах, 5999,99 грн - заборгованість за пенею.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 24.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1955419. Згідно з договором відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Товариство зобов`язане перерахувати кошти на рахунок в форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки, визначені кредитним договором.

Таким чином, відповідач уклала договір № 1955419 від 24.11.2024 з ТОВ «Слон Кредит» та на підставі платіжного документу відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12000 грн.

28.11.2025, згідно з умовами договору факторингу № 28112025, ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за договором № 1955419 від 24.11.2024 на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 36899,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12000 грн; заборгованість за відсотками становить 18900 грн; заборгованість за пенею становить 5999,99 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

14.07.2026 позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 15.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням представника позивача витребувано докази в АТ «Сенс Банк» (а.с. 38-39).

Копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження в справі отримані відповідачем в її електронний кабінет системи «Електронний суд» 14.07.2026 та 16.07.2026 відповідно, про що свідчать довідки про доставку електронних документів (а.с. 54, 40 зворот). Крім того, вказані документи надсилались ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за її зареєстрованою адресою місця проживання та, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважаються врученими адресату 03.08.2026.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подала.

12.08.2026 надійшли витребувані судом докази (а.с. 47).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та на підставі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, яка викладена в позовній заяві, проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.11.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 1955419, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором В302 (а.с. 12-18).

Одноразовий ідентифікатор був надісланий відповідачу 24.11.2024 о 10:05:59 на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_1 при зверненні до кредитодавця з заявою-анкетою, про що свідчать дані вказаної заяви-анкети (а.с. 51) та довідки про ідентифікацію (а.с. 11).

Відповідно до п.1.2. Договору на умовах, встановлених ним, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 12000,00 грн. Тип кредиту кредит (п. 1.3.). Строк кредиту 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п.1.4.).

Згідно з п. 1.5. Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та за наступних умов: підвищена процентна ставка 15 % в день - за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка 3% в день - з другого дня користування кредитом (включно) до 23.12.2024 включно; знижена процентна ставка 0,9 % в день - в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 23.12.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту; пільгова процентна ставка 0,75 % в день - застосовується з 24.12.2024 включно до останнього дня строку кредитування (включно).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 12000,00 грн на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 3.1. Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування.

За даними Графіку платежів (а.с. 19-20), який також підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 визначено, зокрема, дати платежів та їх розмір, а саме: відповідач мала здійснити 12 періодичних платежів зі сплати процентів за користування кредитом у визначені дати у розмірі: перший платіж - 23.12.2024 у розмірі 4932 грн, та наступні одинадцять платежів - у розмірі 2700,00 грн, останній платіж - 18.11.2025, та повернути суму кредиту 12000,00 грн 18.11.2025.

Факт виконання кредитодавцем взятих за Договором зобов`язань та надання кредитних коштів відповідачу підтверджується: даними листа ТОВ «Пейтек» №20251209-97 від 09.12.2025, відповідно до яких останнє на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 2024-10-31 перерахувало 24.11.2024 о 10:06:45 на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит» на суму 12000,00 грн (а.с. 30); відомостями листа АТ «Сенс Банк» № 13243-БТ-32.3/2026 від 04.08.2026 та виписки по належному ОСОБА_1 рахунку (а.с.47-49), з яких вбачається, що банківська картка маска НОМЕР_2 належить відповідачці, 24.11.2024 о 10:06 на її рахунок зараховано кошти у розмірі 12000,00 грн, при цьому в ідентифікаційних даних як клієнта банку вказано номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно із наданим ТОВ «Слон Кредит» розрахунком заборгованості (а.с.10) відповідачем здійснювалось часткове погашення кредитної заборгованості шляхом внесення періодичних платежів: 23.12.2024 - у сумі 4932 грн, 22.01.2025 - у сумі 2700,00 грн, 01.03.2025 - у сумі 3330,01 грн, 31.03.2025 - у сумі 2790,00 грн, 25.04.2025 - у сумі 1980 грн, а всього в загальній сумі 15732,01 грн, з яких: 15732,00 грн зараховано на оплату процентів за користування кредитом, та 0,01 грн - на погашення заборгованості по штрафах, пені. Однак надалі припинила виконувати свої зобов`язання за Договором та вносити передбачені ним платежі, внаслідок чого станом на 28.11.2025 утворилась заборгованість 36899,99 грн, а саме: за тілом кредиту - 12000,00 грн, за відсотками - 18900,00 грн, за штрафами/пені - 5999,99 грн.

28.11.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 28112025 (а.с. 21-25), за яким Товариство за плату набуло права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, належні для ТОВ «Слон Кредит», зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1955419 від 24.11.2024 у розмірі 36899,99 грн, про що свідчать дані акта прийому-передачі реєстру прав вимог та витягу з додатку до вказаного договору, платіжної інструкції № 13848 від 03.12.2025 про оплату за договором факторингу (а.с. 9, 52, 53).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

За приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час укладення вище зазначених договорів факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України (яка діяла на час укладення вище зазначених договорів факторингу) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2).

Статтею 1079 ЦК України (яка діяла на час укладення вище зазначених договорів факторингу) визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України (яка діяла на час укладення вище зазначених договорів факторингу), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач та ТОВ «Слон Кредит» 24.11.2024 уклали кредитний договір № 1955419 в електронній формі.

Відповідач згідно з умовами Договору отримала кошти в сумі 12000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, та почала виконувати його умови, сплативши щомісячні платежі на загальну суму 15732,01 грн, з яких 15732,00 грн зараховано на погашення відсотків за користування кредитом, та 0,01 грн на погашення заборгованості по штрафах, пені, тіло кредиту залишилось незмінним.

Надалі ОСОБА_1 припинила виконували взяті за Договором зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом та відсотками за користування кредитом.

Товариство в належному порядку отримало право вимоги до відповідача, а тому має право вимагати стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування ним.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховувались протягом обумовленого сторонами Договору строку кредитування.

Суд погоджується з правильністю нарахування Товариством відсотків з 24.12.2024 за пільговою процентною ставкою у розмірі 0,75 % в день (п. 1.5.3 Договору).

Що стосується нарахування відсотків за перший розрахунковий період з 24.11.2024 по 23.12.2024, розмір яких, за позицією позивача становить 4932,00 грн слід зазначити таке.

За умовами Договору за перший день користування кредитом проценти нараховуються за підвищеною процентною ставкою 15 % (п. 1.5.1.), з другого дня користування кредитом (включно) до 23.12.2024 включно - за стандартною процентною ставкою - 3 % в день (п. 1.5.2), при цьому в період дії стандартної процентної ставки за умови виконання передбачених Договором умов застосовується знижена процентна ставка 0,9 % в день (п. 1.5.2.1).

З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач виконала умови для отримання зниженої процентної ставки та Товариством за перший розрахунковий період з 24.11.2024 по 23.12.2024 нараховані відсотки в сумі 4932,00 грн, що складаються з 1800 грн - відсотки за перший день користування кредитом за підвищеною ставкою 15 % в день (12000,00 грн ? 15 % ? 1 день), та 3132 грн відсотки за 29 днів користування за зниженою ставкою 0,9 % в день (12000,00 грн ? 0,9 % ? 29 днів).

Такий розрахунок є необґрунтованим, оскільки кредитодавець не врахував положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року і яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Приписами п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (до 20 серпня 2024 року).

З врахуванням того, що кредитний договір укладено 24.11.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому вказані норми повинні бути враховані під час укладення договору.

Таким чином, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення підвищеної процентної ставки у розмірі 15 % за перший день користування кредитом у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не відповідає вимогам закону.

На підставі зазначеного, суд вважає, що розрахунок процентів за користування кредитом за договором становить: 120 грн - відсотки за перший день користування (12000,00 грн ? 1 % ? 1 день) + 3132 грн - відсотки за 29 днів користування за зниженою ставкою 0,9 % в день (12000,00 грн ? 0,9 % ? 29 днів) + 29700 грн - відсотки за 330 днів користування за пільговою ставкою 0,75 % в день (12000,00 грн ? 0,75 % ? 330 днів), а всього - 32952,00 грн.

Враховуючи сплату відповідачем відсотків за користування кредитом в загальному розмірі 15732,00 грн, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за відсотками в сумі 17220,00 грн (32952,00 грн - 15732,00 грн).

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12000,00 грн та за відсотками у розмірі 17220,00 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею суд зазначає про таке.

У розділі 6 Договору його сторони обумовили порядок настання відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, зокрема, порядок та розмір нарахування штрафів у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.

Із зазначеного вище випливає, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022, та такі нарахування підлягають списанню.

На підставі викладеного відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь Товариства пені у розмірі 5999,00 грн, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 29220,00 грн.

5.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження своїх витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2026, акт про надання правничої допомоги від 03.07.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) від 03.07.2026 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, згідно з якими вартість послуг адвоката становить 6000,00 грн.

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідач клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подала.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково на 79 %, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на підставі ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства слід стягнути 2103,30 грн витрат по сплаті судового збору (2662,40 грн ? 79 %) та 4740,00 грн витрат на правничу допомогу (6000,00 грн ? 79 %).

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 1955419 про надання споживчого кредиту від 24.11.2024 в сумі 29220 (двадцять дев`ять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2103 (дві тисячі сто три) гривень 30 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4740 (чотири тисячі сімсот сорок) гривень 00 копійок.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 01.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК