Постанова № 13942279, 12.01.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-4649/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача -ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Полтаві справу за адміністративним позовом фізичної особипідприємця ОСОБА_1до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2010 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1.)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області ( по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання протиправними та скасування рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, винесених у формі податкових повідомлень-рішень № 0014901701/0/2078 від 14 вересня 2010 року та № 0014891701/0/2079 від 14 вересня 2010 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що висновки інспекторів щодо перевірки кількісного обліку товарів не відповідають дійсності, оскільки у відповідності до книги обліку доходів та витрат, станом на 30.06.2010 кількість нереалізованого дизельного пального становить 35398,53 л, а в акті перевірки інспектори вказують, що ним надано дані щодо залишку в кількості 35108, 53 л.. При цьому за даними інспекторів залишок нереалізованого товару станом на 30.06.2010 становить 47241,13 л., однак, наголошує, що в акті жодним чином не зазначено яким методом було визначено кількість таких залишків. Також, вказував, що угода між ним та ПП «ТК «ВІМ»є чинною, ніким не спростована, її недійсність не підтверджена жодним судовим рішенням, а також до ЄДР запис про припинення ПП «ТК «ВІМ»не вносився.

Відповідач проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що перевіркою позивача за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, результати якої зафіксовані актом від 02.09.2010 № 4505/17/НОМЕР_1, встановлено порушення: статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992, № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 8189,41 грн. При цьому, вказував, що ФОП ОСОБА_1 було включено до складу валових витрат суму коштів у розмірі 54596,70 грн. на придбання 12132,6 л. дизельного пального, які не використовувались в підприємницькій діяльності. Також, зазначав, що позивачем в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5., пункту. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 10919,34 грн., на придбання 12132,60 л дизельного пального, які не використовувались в підприємницькій діяльності, а також неправомірно включено суми податку на додану вартість згідно податкових накладних від ПП «ТК «ВІМ», з тих підстав, що стан платника ПП «ТК «ВІМ»- 8- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року не подані. В результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 50727,00 грн..

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, з підстав у ньому викладених, просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 10.09.2002, свідоцтво про держану реєстрацію серії В01 №165793. Субєкт господарювання взятий на облік в органах державної податкової служби (Кобеляцьке відділення Кременчуцької ОДПІ) 02.10.2002, що не оспорюється сторонами.

Також, судом встановлено, що в період з 16.08.2010 по 30.08.2010 податковими інспекторами Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 02.09.2010 № 4505/17/НОМЕР_1 в якому відображено порушення:

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5., пункту. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 50727,00 грн.;

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992, № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 8189,41 грн.;

На підставі висновків акта перевірки 14.09.2010 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0014891701/0/2079, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано податкове зобовязання за платежем “ податок на додану вартість” на загальну суму 67510,90 грн. (в тому числі за основним платежем 50727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16783,90 грн.).

- №0014901701/0/2078, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано податкове зобовязання за платежем “податок з доходів найманих працівників” на загальну суму 8189,41 грн. (в тому числі за основним платежем 8189,41 грн.).

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, а тому оскаржив їх до суду.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області оспорюваних податкових повідомлень рішень, суд приходить до наступних висновків.

Так, податковим органом за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 донараховано податкове зобовязання з на додану вартість (по тексту ПДВ) за основним платежем в розмірі 50727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16783,90 грн.

Донарахована сума податку на додану вартість складається з наступного:

- платником податку до складу податкового кредиту з ПДВ за травень та червень 2010 року, відповідно до документів наданих на перевірку, було віднесено суми ПДВ згідно податкових накладних виписаних ПП «ТК «ВІМ»(349582516031).

Проте, суд вважає висновки відповідача, які стали підставою для донарахування податкового зобовязання, неаргументованими, враховуючі слідуюче.

В ході судового розгляду встановлено та вбачається зі матеріалів справи, що 11.01.2010 між Приватним підприємством «ТК«ВІМ»(Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір за № 14, предметом якого стало те, що Постачальник зобовязується поставити Покупцю нафтопродукти на умовах оплати по безготівковому розрахунку. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В свою чергу, Продавцем ПП «ТК«ВІМ»було виписано податкові накладні ФОП ОСОБА_1 - Покупцю у звязку зі придбанням дизельного пального Л-0 05-62: від 17.05.2010 № 159 за 4,600 т. на суму 28366,68 в т.ч. ПДВ 5673,34 грн.; від 12.05.2010 № 159 за 4,580 т. на суму 28243,35 в т.ч. ПДВ 5648,67 грн.; від 01.06.2010 № 178 за 4,140 т. на суму 24495,01 грн. в т.ч. ПДВ 4899,00 грн.; від 09.06.2010 № 190 за 7,220 т. на суму 41815,86, в т.ч. ПДВ 8363,17 грн.; від 21.06.2010 № 211 за 7,180 т. на суму 41584,19 в т.ч. ПДВ 8316,84 грн.; від 24.06.2010 № 216 за 5,920 т. на суму 34533,31 грн. в т.ч. ПДВ 6906,66 грн..

Сума податку на додану вартість згідно перелічених вище податкових накладних і була включена ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту за травень та червень 2010 року.

В свою чергу, податковий орган дійшов висновку, про неправомірність включення вказаних сум податку на додану вартість згідно перелічених вище податкових накладних, з тих підстав, що стан платника ПП «ТК «ВІМ»- 8- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року не подані.

Проте, суд вважає такі висновки є невірними, оскільки ґрунтуються на помилковому застосуванні норм податкового законодавства з огляду на слідуюче.

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що контрагент позивача - Приватне підприємство «ТК «ВІМ»зареєстровано як юридична особа 10.04.2007 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 34958259, внесено до ЄДРПОУ та здійснює види діяльності згідно КВЕД: оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, інші види оптової, Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

До цього суд , звертає увагу, що досліджувана операція (продаж дизельного пального) відповідає здійснюваним ПП «ТК «ВІМ»видам діяльності.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, копія якого наявна в матеріалах справи, станом на 05.10.2010 стан юридичної особи ПП «ТВ «ВІМ» - зареєстровано, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

А насамперед, відповідно до копії наявного в матеріалах справи свідоцтва № 100038304 ПП «Т»²̻зареєстровано як платник податку на додану вартість з 28.04.2007 та на момент вчинення правочину реєстрація скасована чи анульована не була.

При цьому, суд наголошує на тому, що контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагента позивача складати податкові накладні, що також не встановлено в ході судового розгляду справи, до того ж не заперечується наявність відповідних податкових накладних на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлювався факт неналежного оформлення спірних податкових накладних.

Слід зазначити, також, що ФОП ОСОБА_1 здійснював ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, у відповідності до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 “Порядку ведення реєстру отриманих та податкових накладних”.

А найголовніше, суд вважає за доцільне відмітити, що ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи, відповідачем не ставилося під сумнів реальність вчинюваної господарської операції, єдиною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту став стан платника ПП «ТК «ВІМ»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, який, як встановлено судом вище, вже станом на 15.10.2010 змінено на стан підтвердження відомостей про юридичну особу, а також не подання декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року.

Проте, і такий висновок відповідача суд оцінює критично, оскільки на запит Кременчуцької ОДПІ № 31570/10/17 від 17.08.2010 щодо пояснень та документального підтвердження з питань відносин із ФОП ОСОБА_1 ПП «ТК«ВІМ»надало відповідь від 25.08.2010 № 25-08/2, що дійсно надавало послуги із поставки нафтопродуктів, зокрема в період травень-червень 2010 року, і сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобовязань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за, зокрема, травень та червень 2010 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти від 21.06.2010 та 20.07.2010, які складені про те, що представником ПП «ТК«ВІМ»у присутності двох свідків було здійснено спробу здати податкову декларацію із ПДВ за травень та червень 2010 року із додатком № 5 «Розшифровка у розрізі контрагентів»до канцелярії Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, і які службова особа контролюючого органу відмовилась прийняти.

Також, до матеріалів справи приєднані заяви ПП «ТК«ВІМ»на імя начальника Кременчуцької ОДПІ Полтавській області про відмову посадової особи Кременчуцької ОДПІ у прийнятті податкової декларації із з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року.

Відповідач доказів не подання ПП «ТК«ВІМ»декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року до суду не представив, а тому суд при розгляді і вирішенні справи сприймає вказані документи як належні і допустимі докази.

Таким чином, факт порушення ФОП ОСОБА_1 підпунктів 7.4.1, 7.4.5., пункту. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтується на суб'єктивних припущеннях ревізорів та не підтверджений будь-якими доказами у справі.

Іншою підставою визначення позивачу суми податкового зобов'язання податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ”, а саме: платником податку включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 10919,34 грн., на придбання 12132,6 л. дизельного палива, які не використовувались в підприємницькій діяльності.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкової інспекції з врахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 . Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В даному випадку, за висновками перевіряючих при проведенні кількісного обліку товару було встановлено, що кількість залишків дизельного палива за даними перевірки на 30.06.2010 складає 47241,13 л., що підтверджується накладними, контрольними касовими стрічками, книгою обліку розрахункових операцій. Згідно наданих підприємцем відомостей про залишки товару та згідно книги обліку розрахункових операцій на 30.06.2010 кількість залишків дизельного палива складає 35108,53 л. Різниця між даними платника та даними перевірки складає 12132,60 л дизельного палива, витрати на придбання яких було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ, але які не були реалізовані в перевіряємому періоді та відсутні у складі залишків на 30.06.2010. Середня ціна придбання 1 л дизельного палива складає 4,5 грн. без ПДВ, вартість 12132,6 л складає 54596,7 грн. без ПДВ (ПДВ -10919,34 грн.). Таким чином ФОП ОСОБА_1 було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 10919,34 грн., на придбання 12132,60 л які не використовувались в підприємницькій діяльності.

Разом із тим, відповідно до положень пунктів 1.7, 1.8. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (чинного на момент проведення перевірки) факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 327 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області в акті перевірки в обґрунтування висновків про завищення податкового кредиту в розмірі 10919,34 грн., зазначені виключно дані бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 тобто на підставі яких накладних, контрольних касових стрічок, книги обліку розрахункових операцій встановлено кількість залишків дизельного палива на 30.06.2010 в розмірі 47241,13 л. відповідачем не вказано.

До того ж, податковою зазначено, що саме при кількісному обліку було встановлено кількість залишків, проте висновків інвентаризаційного обліку чи то акту зняття фактичних залишків суду не представлено.

Враховуючі при цьому, що у відповідності до підпункту 15 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (чинної на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, податковий орган при розрахунку посилається, що згідно наданих підприємцем відомостей про залишки товару та згідно книги обліку розрахункових операцій на 30.06.2010 кількість залишків дизельного палива складає 35108,53 л.

Разом із тим, у матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис залишку товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 станом на 30.06.2010, наданий останнім на запит Кременчуцькій ОДПІ в ході перевірки, у відповідності до якого кількісний залишок дизельного пального станом на 30.06.2010 становить 35398,53 л.

Отже, встановивши вказані вище обставини, суд дійшов до висновку, що перевіряючими, в порушення вищевказаних норм, в акті перевірки зазначені не обґрунтовані та суперечливі дані щодо дійсної кількості залишок дизельного пального станом на 30.06.2010 у ФОП ОСОБА_1.

При цьому, відповідачем визначено, що сума різниці 12132,6 л. між залишками згідно перевірки 47241,13 л. та залишками в кількості 35108,53 л. безпідставно включено до податкового кредиту, проте ані під час перевірки, ані під час судового розгляду відповідачем не зазначено за які саме звітні періоди було включено суму податкового кредиту, яке в подальшому визнано податковим органом безпідставним.

Крім того, відповідачем при нарахуванні податкового зобовязання використано середню ціну придбання 1 л дизельного палива в розмірі 4,5 грн. без ПДВ, проте на вимогу суду окрім, математичного прикладу (47241,13 л - 35108,53 л = 12132,6 л х 4,5 грн. без ПДВ), будь-яких обґрунтувань визначення рівня середньої ціни податковим органом не надано.

При цьому враховуючі, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов'язку щодо доказування на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Таким чином, суд вважає, що висновки про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, необґрунтовані та недоведені відповідачем.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що в судовому процесі, також, не знайшло підтвердження, що до виявлених перевіркою порушень статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992, № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 8189,41 грн. з огляду на слідуюче.

Так, підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 8189,41 грн., знову ж таки став висновок податкового органу про включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат суму коштів в розмірі 54596,70 грн. на придбання 12132,6 л. дизельного пального.

Проте, із встановлених судом вище обставин щодо визначення кількісного залишку дизельного палива станом на 30.06.2010 та середньої ціни придбання, то такий висновок податкового органу є неправомірним і не може бути підставою для збільшення оподатковуваного прибутку позивача з визначенням йому податкового зобов'язання по цій позиції.

Тому, суд враховуючи, що відповідач зобовязаний діяти лише у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та з дотриманням принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вказати на недоведеність, бездоказовість та необґрунтованість висновків перевірки.

Підсумовуючі викладене вище, суд вважає за правильне позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особипідприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0014901701/0/2078 від 14 вересня 2010 року та № 0014891701/0/2079 від 14 вересня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 17 січня 2011 року.

СуддяС.О. Удовіченко