Постанова № 13942282, 26.01.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-4031/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Госпрозрахункового підприємства "Заготівельник" районного споживчого товариства «Козельщина» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2010 року Госпрозрахункове підприємство "Заготівельник" районного споживчого товариства «Козельщина» (по тексту - позивач, ГРП "Заготівельник")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області ( по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання податкового повідомлення - рішення №0000312301/0/29 від 14 січня 2010 року нечинним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що припущення перевіряючих, викладене на аркуші 8 акту перевірки про те що у звязку із фактом порушення кримінальної справи щодо посадової особи підприємства-контрагента, то реалізація товару не підтверджується і, відповідно, позивач занизив базу оподаткування податком на прибуток підприємств не підтверджено доказами та є передчасними, помилковими і протиправними. А тому, наголошує, що ним не допущено порушень вимог пункту 5.9. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає визнанню не чинним.

Відповідач проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що в ході перевірки встановлено порушення пункту 5.9. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого ГРП «Заготівельник»занижено задекларовані показники у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»у розмірі 213491,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2008 року у сумі 171823,00 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 41668,00 грн.. При цьому, вказував, що в ході перевірки встановлено, що в провадженні відділу податкової міліції ДПА у Полтавській області розслідується кримінальна справа № 09238016, яка порушена 02.10.2009 стосовно директора ТОВ ВКФ «Віктор»ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Таким чином зазначав, що реалізація товару покупцю ТОВ ВКФ «Віктор»у періоді, що перевірявся на загальну суму 255460,63 грн. в т.ч. ПДВ 42576, 76 грн. перевіркою не підтверджується, а отримані грошові кошти від ТОВ ВКФ «Віктор»вважають як попередня оплата за отовар, яка відображена у складі валового доходу по першій з подій відповідально до підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Представник позивача в судове засідання не з'явився направив суду письмове клопотання, в якому просив розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

А відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи та зібраних судом доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Госпрозрахункове підприємство «Заготівельник»районного споживчого товариства «Козельщина»зареєстровано, як юридична особа 21.03.2001 Козельщинською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код 30891070, взято на облік в органах державної податкової служби 19.06.2001 (Козельщинське відділення Кременчуцької ОДПІ), що не оспорюється сторонами.

Також, судом встановлено, що в період з 18.11.2009 по 31.12.2009 інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Госпрозрахункового підприємства «Заготівельник»районного споживчого товариства «Козельщина»код 30891070 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009.

За результатами перевірки складено акт від 31.12.2009 № 6558/23-209/30891070, за висновками якого встановлено,зокрема, порушення пункту 5.9. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 53373 грн. у тому числі: за 4 квартал 2008 року в розмірі - 42956 грн.; за 1 квартал 2009 року в розмірі - 10417 грн.;

14.01.2010 Кременчуцькою ОДПІ за наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301/0/29, яким визначено ГРП «Заготівельник» суму податкового зобовязання за платежем “податок на доходи організацій споживчої кооперації” в розмірі 79018 грн. 00 коп. (в тому числі за основним платежем 53373 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 25645 грн. 00 коп.).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000312301/1/1071 від 09.04.2010, №№0000312301/2/2082 у яких сума зобов'язання залишилась незмінною.

Проте позивач не погодився із визначеним податковим зобовязанням та прийнятим податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його до суду.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Кременчуцькою ОДПІ оспорюваного податкового повідомлення рішення, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідачем за перевіряємий період ГРП «Заготівельник»донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 53373 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 25645 грн. 00 коп..

Підставою для донарахування такого зобовязання став висновок податкового органу про заниження підприємством задекларованих показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»всього у сумі 213491 грн. в т.ч за 4 квартал 2008 року 171823 грн. за 1 квартал 41668 грн., оскільки факт реалізації товару покупцю ТОВ ВКФ «Віктор»на загальну суму 255460,63 грн. в т.ч. ПДВ 42576, 76 грн. перевіркою не підтверджується, а отримані грошові кошти від ТОВ ВКФ «Віктор»віднесла до попередньої оплати за отовар, яка відображена у складі валового доходу по першій з подій відповідально до підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В свою чергу, до такого висновку Кременчуцька ОДПІ дійшла з тих підстав, що в ході перевірки встановлено, що в провадженні відділу податкової міліції ДПА у Полтавській області розслідується кримінальна справа № 09238016, яка порушена 02.10.2009 стосовно директора ТОВ ВКФ «Віктор»ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, а також було констатовано, що згідно даних електронної звітності АРМ «Контрагенти», ТОВ ВКФ «Віктор»зареєстровано в ДПІ у м. Полтаві, стан платника основний платник, основний вид діяльності будівництво будівель, директор та головний бухгалтер ОСОБА_1 чисельність працівників згідно податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2008 року 5 чоловік, декларації на прибуток у 209 році в електронному вигляді не подавались.

Проте, суд вважає такі висновки є невірними, оскільки не ґрунтуються на правових аргументах, з огляду на слідуюче.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994, № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цього пункту).

Відповідно до положень пункту 5.9. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

В ході перевірки було встановлено, що також вбачається із матеріалів справи, 10.10.2008 між ГРП «Заготівельник»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційною фірмою «Віктор»(Покупець) укладено договір б/н, предметом якого стало те, що Постачальник зобовязується продати мясо та м'ясопродукти (продукція), а Покупець оплатити і прийняти вищевказану продукцію (пункт 1.1. Договору).

Якість продукції, що постачається за даним Договором повинна відповідати діючим ветеринарно-санітарним нормам і засвідчується ветеринарним свідоцтвом, а в необхідних випадках - посвідченням якості (пункт 2.1. Договору).

Відвантаження продукції проводиться за заявками Покупця. У разі відсутності вказаної в заявці Продукції, Постачальник повідомляє Покупця і не несе відповідальності за невиконання заявки (пункт 3.1. Договору).

Доставка Продукції проводиться автотранспортом Постачальника (пункт 3.2. Договору). Постачальник вважається таким, що виконав свої зобовязання з поставки від моменту передачі Продукції у розпорядження Покупця або представника Покупця (пункт 3.5. Договору).

В свою чергу, Постачальником - ГРП «Заготівельник»за придбання мяса та м'ясопродуктів в період з 10.10.2008 по 17.02.2009 було виписано видаткові накладні та податкові накладні Покупцю - ТОВ ВКФ «Віктор», копії яких наявні в матеріалах справи, загальна вартість придбаної продукції згідно з яких становить 256188,63 грн. в т.ч. ПДВ 42698,09 грн..

Як встановлено в ході перевірки та підтверджено в ході судового розгляду справи ТОВ ВКФ «Віктор»за придбаний товар розрахувалося коштами у безготівковій формі, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача в період з 20.10.2008 по 24.12.2008 в загальній сумі 256186,90 грн..

Як встановлено судом вище, у відповідності до умов Договору пункт 3.1. відвантаження продукції проводиться за заявками Покупця.

Так, позивачем представлено до суду належним чином засвідчені копії заявок Покупця - ТОВ ВКФ «Віктор», продукція, маса в яких відповідають видатковим та податковим накладним.

А також, судом досліджено товаро транспортні накладні, у відповідності до яких Постачальником - ГРП «Заготівельник»здійснювалася доставка проданого мяса та мясопродуктів Покупцеві - ТОВ ВКФ «Віктор», в яких маються відповідні відмітки та печатка покупця про отримання товару.

Крім того, позивачем представлено суду якісні посвідчення видані на продукти вироблені - ГРП «Заготівельник», що відправлені Покупцеві - ТОВ ВКФ «Віктор».

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки № 6558/23-209/30891070 від 31.12.2009 не було констатовано, що документи на транспортування товару під час перевірки відсутні чи не надавалися, натомість в акті перевірки (стор. 9) вчинено запис про те що, під час перевірки посадовими особами підприємства надавались всі необхідні документи, що стосується перевіряємого питання.

Враховуючі викладене, суд при розгляді і вирішенні справи сприймає вказані документи (заявки, товаро транспортні накладні, якісні посвідчення) як належні і допустимі докази.

Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999, № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, факт існування договірних правовідносин та дійсне виконання операцій з поставки підтверджується, заявками на відвантаження товару, двосторонньо підписаними товаро транспортними накладними та видатковими накладними на відпуск товару, доданими до матеріалів справи та надходженням грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства від ТОВ ВКФ «Віктор».

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід зазначити, також, що контролюючим органом не ставиться під сумнів реальність господарської операції, питання про фіктивність вказаного договору в акті перевірки не ставилися, але в акті вказано, що придбаний товар фактично не реалізовувався, з посиланням на розслідування кримінальної справи № 09238016 стосовно директора ТОВ ВКФ «Віктор» ОСОБА_1

Проте суд враховуючи, що відповідач зобовязаний діяти лише у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та з дотриманням принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вказати на непослідовність та упередженість дій відповідача. Зазначене випливає з того, що з посиланням на розслідування кримінальної справи № 09238016 стосовно директора ТОВ ВКФ «Віктор»ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, відповідач не визнає лише факт транспортування товару, при цьому не спростовує реальність вчинюваного правочин, залишаючи у позивача податкове зобовязання з податку на додану вартість та відносить факт перерахування коштів як передоплату за товар.

До того ж, згідно із статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Проте на вимогу, суду відповідачем не представлено належних та допустимих доказів вини директора ТОВ ВКФ «Віктор» ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

При цьому суд наголошує, що стосується обліковування таких витрат у контрагентів позивача, то в даному випадку, продавець за законом не має права втручатися в господарську діяльність покупця та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат, а також якщо контрагент не виконує вимоги щодо сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов'язку щодо доказування на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Таким чином, факт порушення ГРП «Заготівельник»пункту 5.9. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ґрунтується на суб'єктивних припущеннях ревізорів та не підтверджений будь-якими доказами у справі.

Отже, такий висновок податкового органу є неправомірним і не може бути підставою для збільшення приросту балансової вартості запасів позивача з визначенням йому податкового зобов'язання по цій позиції.

Підсумовуючі викладене вище, суд вважає за правильне позовні вимоги задовольнити.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог ГРП «Заготівельник»про визнання податкового повідомлення - рішення №0000312301/0/29 від 14 січня 2010 року нечинним та визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 14.01.2010 №0000312301/0/29 яким визначено ГРП «Заготівельник»суму податкового зобовязання за платежем “податок на доходи організацій споживчої кооперації” в розмірі 79018 грн. 00 коп. (в тому числі за основним платежем 53373 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 25645 грн. 00 коп.), яке прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та без наміру щодо досягнення справедливих результатів (недобросовісно).

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Госпрозрахункового підприємства "Заготівельник" районного споживчого товариства «Козельщина» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000312301/0/29 від 14 січня 2010 року яким визначено Госпрозрахунковому підприємству "Заготівельник" районного споживчого товариства «Козельщина» (код ЄДРПОУ 30891070) суму податкового зобовязання за платежем “податок на доходи організацій споживчої кооперації” в розмірі 79018 /сімдесят дев'ять тисяч вісімнадцять/ гривень 00 копійок (в тому числі: за основним платежем 53373 /п'ятдесят три тисячі триста сімдесят три/ гривні 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 25645 /двадцять п'ять тисяч шістсот сорок п'ять/ гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Госпрозрахункового підприємства "Заготівельник" районного споживчого товариства «Козельщина» (код ЄДРПОУ 30891070) судові витрати в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 31 січня 2011 року.

СуддяС.О. Удовіченко