Постанова № 13942276, 21.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року м.ПолтаваСправа № 2а-5962/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Овчаренко В.Ю. ,

представника відповідача - Мовчан Т.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001212302/0/240 від 03 листопада 2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 20 жовтня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ за результатами позапланової виїзної перевірки ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: травень, червень, липень 2010 року, складений акт № 5597/23-309/00152299 (надалі по тексту Акт). Згідно Акту встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закон про ПДВ), платником податку (позивачем) завищено від'ємне значення ПДВ за травень 2010 року у сумі 23 846 грн., за червень 2010 року у сумі 26 538 грн., завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року у сумі 23 846 грн., за серпень 2010 року у сумі 11 398 грн. На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 03 листопада 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212302/0/240, яким ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зменшено суму відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 35 244 грн.

Позивач заперечував висновки податкового органу, викладені в Акті, на підставі яких приймалося оскаржуване рішення. Такі висновки полягали у тому, що відповідач, не заперечуючи дійсності господарської операції ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»- оренди вагонів-хоперів у ТОВ «Карбонтранссервіс», стверджував про те, що частина майна, вагонів-хоперів, орендованих позивачем, не використовувалася ним у своїй господарській діяльності, виходячи з документів про перевезення продукції заводу, а тому відповідні суми ПДВ не можуть бути включені до складу податкового кредиту та на відповідну суму має бути зменшене бюджетне відшкодування.

Позивач, спростовуючи такі висновки, вказував, що вони не ґрунтуються на законі з посиланням на зміст п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково, до тих доводів, які викладені у позові, пояснював, що кожного місяця підприємством використовується різна кількість вагонів-хоперів, кількість використаних залежить від технологічних особливостей роботи підприємства, певна кількість вагонів зажди не задіяна безпосередньо у тих операціях перевезення, задля яких це майно орендоване, оскільки підприємство повинно мати резерв даних вагонів, певна їх частина також перебуває в стані ремонту та технологічної підготовки.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Надав письмове заперечення на позов. Стверджував, що в ході перевірки виявлено порушення платником податку п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті яких платником податку (ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю) завищено від'ємне значення по ПДВ. Платником податку було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Карбонтранссервіс" позивачу. В ході перевірки було встановлено, що фактично в травні, червні 2010 року використовувалися не всі орендовані вагони-хопери у кількості 152 шт. (за відповідний місяць), а лише 90 вагонів у травні 2010 року (62 вагона-хопера не використовувалися) та 83 вагон в червні 2010 року (69 вагонів-хоперів не використовувалися). Представник податкового органу стверджував, що підприємство не має виробничої потреби орендувати у ТОВ "Карбонтранссервіс" вагони -хопери в кількості 152 одиниці щомісячно, так як фактично таку кількість вагонів-хоперів кожного місяця не використовує.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" 23.06.1994 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 00152299) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

З 16.08.1994 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ за № 1484 та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 14 жовтня 2010 року по 18 жовтня 2010 року проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: травень, червень, липень 2010 року.

20 жовтня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки, в якому встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, а саме платником податку (позивачем) завищено від'ємне значення по ПДВ за травень 2010 року у сумі 23 846 грн., за червень 2010 року у сумі 26 538 грн., завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року у сумі 23 846 грн., за серпень 2010 року у сумі 11 298 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2010 року у сумі 26 538 грн., за серпень 2010 року у сумі 15 140 грн.

На підставі Акту 03 листопада 2010 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212302/0/240, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 35 244 грн., яке і оскаржується позивачем у даному позові.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржуване рішення на предмет його відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість.

Так, оскаржуване рішення прийнято податковим органом, виходячи із твердження про невикористання платником податку на протязі періоду часу, що перевірявся, у своїй господарській діяльності повної кількості вагонів-хоперів, що були ним орендовані у ТОВ «Карбонтранссервіс». До таких висновків податковий орган прийшов, проаналізувавши в ході проведення перевірки документальні дані про залізничні перевезення продукції заводу з використанням орендованих вагонів-хоперів. Тобто, використанням орендованих вагонів-хоперів у господарській діяльності податковий орган вважав виключно виконання за їх допомогою перевезень вантажів. Щодо тієї частини вагонів, яка не була задіяна у відповідні календарні періоди в таких перевезеннях, зроблено висновок про невикористання їх у господарській діяльності платника податку.

В ході судового розгляду справи сторони погодилися стосовно відсутності спору щодо дійсності фінансово-господарської операції з оренди позивачем вагонівхоперів, розрахунків за цією операцією, кількості тих орендованих вагонів, які використовувалися підприємством у перевезеннях продукції згідно документів про залізничні перевезення.

Щодо того, чи вважається використанням у господарській діяльності платника податку використання вагонів-хоперів, які не приймали у відповідні календарні періоди участі у залізничних перевезеннях, кожна зі сторін навела свої доводи, викладені вище.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача про вчинення позивачем порушення податкового законодавства та вважає, що відповідачем невірно застосовано Закон про ПДВ.

Норми закону, про порушення яких стверджував податковий орган, наступні.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

П.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, встановлено, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суд не знаходить у діях платника податків порушення цих норм закону, оскільки вважає, що використання орендованих вагонів-хоперів у господарській діяльності платника податку не може обмежуватися виключно здійсненням за їх допомогою залізничних перевезень. Такі висновки податкового органу зроблені без урахування особливостей технологічних операцій з виробництва, завантаження, розвантаження та інших операцій. Представником позивача надано документи підприємства, з яких можливо зробити висновки та отримати інформацію про використання тих вагонів-хоперів, які не були задіяні безпосередньо у залізничних перевезеннях. Зокрема, підприємство повинно мати технологічний резерв вагонів-хоперів задля забезпечення безперервної та своєчасної відправки продукції покупцям. Такий резервний парк створювався на підприємстві, що слідує з наданих суду наказів адміністрації заводу. Звіти майстрів відповідних цехів, які виконували технологічні операції, що повязані в тому числі, зі завантаженням вагонів-хоперів, вказують на складний перелік дій, повязаних з таким завантаженням, зокрема, ряд вагонів-хоперів, перебували під очисткою від технічного вуглецю, та ін. Також надано документи, звіти відповідних цехів, які вказують на перебування ряду вагонів-хоперів на ремонті різної складності. За таких обставин неможливо зробити висновок про те, що вказані операції не повязані зі господарською діяльністю платника податку та відповідна кількість вагонів не використовувалася у такій діяльності.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Закону про ПДВ, відтак, оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності своєї позиції, на відміну від позивача стосовно правомірності прийняття спірного податкового повідомлення рішення , а тому суд вважає за необхідне податкове повідомлення-рішення № 0001212302/0/240 від 03 листопада 2010 року скасувати, відповідно задовольнивши позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0001212302/0/240 від 03 листопада 2010 року визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков