Рішення № 139422594, 02.09.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5826/25

Провадження № 2/545/773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Стрюк Л.І.,

за участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вказаним позов до АТ «Універсал Банк», у якому просив визнати протиправними дії АТ «Універсал Банк» щодо подвійного списання відсотків за умовами договору про надання банківських послуг від 17.05.2020; зобов`язати відповідача повернути на рахунок незаконно списані відсотки за умовами договору про надання банківських послуг від 17.05.2020 та здійснити реструктуризацію зобов`язань позивача на 18 місяців від дати набрання рішенням законної сили з урахуванням графіків виплат на його користь соціальної допомоги (пенсії) від держави; стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 17.05.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено договір про надання банківських послуг « Monobank», у якому є посилання на Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank.

Вказував, що в межах договору було визначено кредитний ліміт, а також відсотки за його користування (3,1%).

Стверджував, що 01.12.2025 АТ «Універсал Банк» протиправно здійснив подвійне списання відсотків за договором замість визначених умовами угоди 3,1% було списано 6,2, тобто подвійний відсоток.

Вважає такі дії відповідача протиправними та незаконними, а саме: анкета-заява не є кредитним договором і не містить істотних умов кредитування, а Умови і правила, Тарифи, Паспорт кредиту не були підписані позивачем; розміщення документів на сайті/ у додатку не замінює письмової форми договору, електронний підпис в Анкеті-заяві стосується самої Анкети-заяви.

Наголошує, що твердження АТ «Універсал Банк», викладене в п. 2 Анкети-заяви, про те, що Анкета-заява разом Умовами і правилами, Тарифами та іншими документами складають договір, є лише декларацією банку в його стандартній формі.

Також, зауважував, що звертався до банку із заявою про проведення реструктуризації у зв`язку з тим, що в період дії договору його було визнано особою з інвалідністю з дитинства і, з огляду на характер медичних обмежень, це вплинуло на його здатність працювати та належним чином виконувати свої зобов`язання, однак у проведенні такої реструктуризації відмовлено, при цьому запропоновано варіант фактичної спалти всієї суми.

Вважає, що вищенаведеними діями банку, а також системним тиском з боку його працівників щодо необхідності сплати заборгованості шляхом надсилання смс-повідомлень та численних дзвінків, йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 50000 грн, яку і просить стягнути з відповідача.

Посилаючись на вищенаведене, просив позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві та додаткових поясненнях представник відповідача зазначав, що позов не визнають в повному обсязі та вважають його безпідставним з огляду на таке.

Так, підписуючи Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, позивач погодився з тим, що Анкета-заява, разом з Умовами і правилами обслуговуванням, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами становлять Договір про надання банківських послуг. Одночасно позивач підтвердив створення ключової пари для використання електронного підпису у мобільному додатку банку та погодився з тим, що такий електронний підпис є аналогом його власноручного підпису і має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вказував, що доводи ОСОБА_1 про те, що Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифи та інші документи не були ним погоджені, не узгоджуються з його власною поведінкою під час користування банківськими послугами/, оскільки останній уклав 583 окремих договорів кредитування та у кожній з них він підтверджував, що ознайомлений з вищенаведеними умовами та правилами користувння кредитними коштами.

Наголошував, що протягом усього періоду договірних відносин позивач приймав належне виконання банком своїх зобов`язань, користувався результатами такого виконання, укладав нові договори шляхом підписання відповідних заяв та не заявляв про їх неукладеність чи непогодження з Умовами і правилами обслуговування або відсутність підстав для нарахування процентів. Зазначав, що розмір процентної ставки та порядок її нарахування були визначенні не банком в односторонньому порядку, а погоджені сторонами в пункті 3 Анкети-заяви як складової частини договору. З приводу реструктуризації заборгованості та визначення її умов зазначили, що це виключно є правом банку, а не його обов`язком. Також заперечує щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що банк права позичальника не порушував, діяв виключно в умовах договору, тому такі вимоги є безпідставними.

У судове засідання позивач не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових заявах та додаткових поясненнях.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.05.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» укладено договір про надання банківських послуг «Monobank».

Пунктом 2 даної Анкети-заяви визначено, що позичальник погоджується з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовамиі правилами обслуговування фізичних осбі в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK) UniversalBank) , Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту , Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умовами.

Пунктом 3 визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомлений з актуальною (чинною) редакцією Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, Тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, позичальник беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Також згідно з пунктом 10 позичальник надає право та доручає АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків позичальника, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових його розпоряджень, для погашення будь яких інших його грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь якого іншого договору, що укладений або буде укладений в майбутньому між ним та банком.

Вказана анкета підписана ОСОБА_1 власноручно 17.05.2020(т. 2 а.с. 9).

Розрахунки заборгованості, поточний стан рахунку з наведеними нарахуваннями по кожному виду нарахувань, підтвердженими належними та допустимими доказами, суду не надано.

Згідно з довідкою про заборгованість від 08.06.2026, наданою АТ «Універсал Банк», по рахунку № НОМЕР_1 , чорна картка monobank, кредитний ліміт 10000 грн, заборгованість на 08.06.2026 110549,20 грн(т. 1 а.с. 133).

Щодо визнання протиправними дій АТ «Універсал Банк» щодо подвійного списання відсотків за умовами договору про надання банківських послуг від 17.05.2020

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати, визначаються договором. Встановлена договором фіксована процентна ставка не може бути збільшена банком в односторонньому порядку (якщо інше прямо не передбачено законом для конкретних випадків).

Згідно з частиною 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статті 525, 526 ЦК України визначено зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За позицією Великої Палати Верховного Суду(постанова від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення всієї суми боргу. Після закінчення строку кредитування або настання строку дострокового повернення кредитор має право на отримання коштів за статтею 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати), якщо інше не встановлено спеціальними умовами щодо відповідальності.

Відповідно до положень частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання дій банку протиправними та зобов`язання повернути «незаконно списані відсотки», стверджує про здійснення банком нарахування за ставкою 6,2% замість 3,1%. Проте, всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України, позивач не надав жодного доказу, який підтверджував би сам факт застосування банком подвоєної процентної ставки (6,2%); алгоритм або методику, за якими позивач дійшов висновку про подвійне списання; первинні фінансові документи, виписки чи розрахунки, які б фіксували неправомірність таких дій відповідача.

Усі доводи позивача про порушення умов договору зводяться до суб`єктивних припущень та не підтверджені будь-якими доказами.

Позивачем не долучено жодного математичного розрахунку сум, що пред`явлені до повернення. Заявлена вимога «повернути незаконно списані відсотки» має неконкретизований і декларативний характер, що унеможливлює як встановлення суми позову, так і перевірку законності дій банку в судовому порядку.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

У разі неможливості самостійно надати виписку за рахунком, меморіальні ордери чи деталізовану історію транзакцій із внутрішніх систем банку, позивач мав право та процесуальну можливість реалізувати механізм, встановлений статтею 84 ЦПК України (витребування доказів судом за клопотанням сторони).

Натомість, позивач не надав доказів вжиття заходів щодо самостійного отримання цих відомостей (наприклад, звернення до банку із запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» чи Закону України «Про звернення громадян»), не скористався процесуальним правом заявити вмотивоване клопотання про витребування відповідних доказів у порядку ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України.

За відсутності первинних фінансових документів, детального контррозрахунку списаних сум та з огляду на невикористання позивачем процесуальних механізмів витребування доказів (ст. 84 ЦПК України), в даній частині позовні вимоги є недоведеними, передчасними та не підлягають задоволенню на підставі ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України.

Також суд враховує і наявність значної кількості(583) аналогічних договорів між цими ж сторонами, які укладені близько 6 років тому, що спростовує твердження позивача про його необізнаність з умовами договору.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути на рахунок незаконно списані відсотки за умовами договору про надання банківських послуг від 17.05.2020.

Згідно з ч.2 ст.1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У п. 1.38 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі Закон) визначено, що списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Пунктами 26.1. та 26.2. ст.26 цього Закону встановлено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо).

Згідно п.п.12 п. 3 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою правління національного банку України 29.07.2022 № 162 (надалі - Інструкція) поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України (п.41 розділ І Інструкції).

Тобто, рахунки зі спеціальним режимом використання - це рахунки підприємств, що займаються виробництвом або постачанням енергії, води, опаленням приміщень тощо.

Згідно з ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 ПК України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст.18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

З наведеного вбачається, що поточний банківський рахунок клієнта, що використовується ним для зарахування та отримання соціальних виплат, не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання.

Відповідно до правової позиції, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015 по справі № 6-535цс15, кошти після зарахування на рахунок отримувача стають його власністю, втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата) та набувають статусу вкладу.

При цьому, перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством.

З урахуванням втрати коштами, що надійшли на рахунок, свого цільового статусу - соціальних виплат, можливого надходження на рахунок інших коштів, які неможливо віднести виключно до коштів соціальних зарахувань, у банку об`єктивно відсутні підстави визначити статус коштів, які залишились/надходять та будуть надходити на рахунок саме як соціальні зарахування.

Позивачем не наведено жодної конкретної правової норми, яка б визначала його поточний рахунок як рахунок зі спеціальним режимом використання та забороняла списання з нього коштів.

З вищезазначеного вбачається, що рахунок, відкритий позивачем в АТ «Універсал банк», є поточним рахунком, не віднесений до рахунків зі спеціальним режимом використання або рахунків, призначених виключно для соціальних зарахувань, а тому не може бути віднесеним до рахунків для зарахування виключно тих коштів, стягнення на які заборонено Законом.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Питання правомірності списання грошових коштів з рахунку без розпорядження клієнта на підставі договору досліджено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 297/2195/22.

За встановлених обставин позивачем не доведено неправомірність дій відповідача щодо списання коштів з поточного рахунку позивача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо реструктуризації заборгованості.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

Відповідо достаті 627 ЦПК України сторони є вільними в укладенні договру, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Отже укладення договору передбачає взаємне волевиявлення обох сторін і не може бути результатом волевиявлення лише однієї з них.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Обов?язок особи укласти договір може виникати лише у випадках, встановлених законом, або на підставі попереднього договору, укладеного відповідно до статті 635 ЦК України.

Так, відповідно до перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

Відтак, оскільки споживчий кредитний договір не укладений в іноземній валюті та не підлягає обовязковій реструктуризації, законодавством не встановлено обов?язку банку укладати договір розстрочення (реструктуризації) заборгованості на вимогу клієнта прийняття рішення про реструктуризацію заборгованості та визначення її умов є правом банку, а не його обов`язком.

Зазначені позивачем обставини(визнання його особою з інвалідністю, зміна його майнового стану тощо) не є підставами для обов`язкової реструктуризації.

Отже, ця вимога не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 23 та статті 1167 ЦК України, а також роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковою підставою для покладення відповідальності за заподіяння моральної шкоди є наявність повного складу правопорушення:

наявність самої моральної шкоди (фізичні страждання, душевні переживання, обмеження життєвих зв`язків);

протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду;

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою;

вина заподіювача шкоди.

Оскільки, протиправність дій банку судом не встановлена, причинний зв`язок відсутній та не встановлена вина заподіювача шкоди, суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Також безпідставними суд вважає твердження позивача з приводу докучливих телефонних дзвінків та смс-повідомлень як недобросовісної поведінки банку, оскільки позивачем не доведено, що всі ці комунікації здійснювались лише виключно щодо кредитного договором, який є предметом спору(з огляду на наявність 583 аналогічних правочинів); окрім того, позивач, не оспорюючи наявності зобов`язань та боргу за договором, не визнає лише розмір відсотків, тому такі дії не можуть бути розцінені судом як протиправна поведінка відповідача, яка дає підстави для стягнення моральної шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Стрюк