Ухвала суду № 139422289, 01.09.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 2-99/09

Провадження № 4-с/553/12/2026

У Х В А Л А

Іменем України

01.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді: Тимчука Р.І.,

при секретарі: Гресь А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтаві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року скаржник ОСОБА_1 звернулась до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій прохала визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у виконавчому провадженні № 12528559, зобов`язати посадових осіб Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України завершити виконавче провадження №12528559 з підстав його повного виконання та зняти арешт та/або заборону відчуження усього майна, який був накладений в рамках виконавчого провадження № 12528559, з примусового виконання виконавчого листа від 28.01.2009 №2-99/09, видавник Ленінський районний суд міста Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк Фінанси та кредит» заборгованості в сумі 102353,17 грн. відкрите 24.04.2009 р.

В обгрунтування скарги скаржницею вказувалось про те, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 12528559, з примусового виконання виконавчого листа від 28.01.2009 р. №2-99/09, який було видано Ленінським районним судом м. Полтава на виконання свого рішення по справі №2-99/09 від 09.01.2009 р. про стягнення заборгованості за кредитним договором № МК-128-06 від 17.05.2006 р. з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно заборгованість в розмірі 102353,17 грн.

Відповідно до відповіді з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 5845/ЗПТ від 28.05.2026 року, вказано, що виконавче провадження № 1258559, з примусового виконання виконавчого листа (у відповіді помилково зазначено судового наказу) №2-99/09 виданого 28/01/2009 р. Ленінським районним судом міста Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на користь ПАТ «Банк Фінанси та кредит» заборгованості в сумі 102353,17 грн. було відкрите 24.04.2009 р.

Постановою від 31.05.2010 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Акту про вилучення виконавчих проваджень, для знищення від 27.04.2014 року виконавче провадження № 1258559 знищено.

Станом на 23.07.2026 року виконавчий документ повторно на виконання не надходив. Натомість виконавець не зняв арешт, накладений з метою виконання виконавчого документу.

Поряд з цим, стороною скаржника у заяві вказувалось про те, що відповідно до відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.05.2026 вих. № 5861/ЗПТ, зареєстрований у Фонді 25.05.2026 за № 083-1114/26, зазначено, що заборгованість за кредитним договором № МК-128-06 від 17.05.2006 року була погашена 26.12.2008 року у зв`язку укладенням договору відступлення права вимоги за кредитним договором №1 від 25.12.2008 року (новий кредитор ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» (код за ЄДРПОУ 36282034).

Скаржниця зазначає, що після погашення божниками заборгованості за кредитним договором в повному обсязі 26.12.2008 р., ПАТ «Банк Фінанси та кредит» безпідставно отримав 09.01.2009 року виконавчий лист та пред`явив його до виконання, чим порушив законні права та інтереси ОСОБА_1 .

Як вбачається з роздруківки ВП №12528559 спецрозділ, стан виконавчої дії актуальна. На момент подання скарги на бездіяльність органу примусового виконання посадових осіб Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження було завершено з підстав повернення виконавчого документу стягувачу, так як у боржника відсутнє майно, а не з підстав його повного виконання, тому й арешт майна не було скасовано.

Так як, 02.07.2026 року скаржнику було відмовлено Київським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у скасуванні арешту, оскільки виконавче провадження № 11185019, № 12528559 знищено, що стало підставою для звернення скаржника з даною скаргою.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 та її представник адвокат Цокало Зливко Т.М. в судове засідання не з`явилися, але надали на адресу суду заяву, у якій прохали проводити розгляд справи у їх відсутність, вимоги заявлені у скарзі підтримують та прохають задовольнити.

Представники зацікавлених осіб Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про день та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 12528559, з примусового виконання виконавчого листа від 28.01.2009 р. №2-99/09, який було видано Ленінським районним судом м. Полтава на виконання свого рішення по справі №2-99/09 від 09.01.2009 р. про стягнення заборгованості за кредитним договором № МК-128-06 від 17.05.2006 р. з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно заборгованість в розмірі 102353,17 грн.

Відповідно до відповіді з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 5845/ЗПТ від 28.05.2026 року, вказано, що виконавче провадження № 1258559, з примусового виконання виконавчого листа (у відповіді помилково зазначено судового наказу) №2-99/09 виданого 28/01/2009 р. Ленінським районним судом міста Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на користь ПАТ «Банк Фінанси та кредит» заборгованості в сумі 102353,17 грн. було відкрите 24.04.2009 р.

Постановою від 31.05.2010 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Акту про вилучення виконавчих проваджень, для знищення від 27.04.2014 року виконавче провадження № 1258559 знищено.

Як вбачається з роздруківки ВП №12528559 спецрозділ, стан виконавчої дії актуальна. На момент подання скарги на бездіяльність органу примусового виконання посадових осіб Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження було завершено з підстав повернення виконавчого документу стягувачу, так як у боржника відсутнє майно, а не з підстав його повного виконання, тому й арешт майна не було скасовано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від 27.05.2026 року № 083-60-84/26, вбачається, що заборгованість за кредитним договором була погашена 26.12.2008, тобто до дати запровадження тимчасової адміністрації у банку 18.09.2015 року.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В силу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 425/1341/17, від 10.04.2019 у справі № 522/15772/16- ц.

На даний час порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника врегульовано ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми слідує, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження. У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Судом встановлено, що станом на 23.07.2026 року арешт на майно скаржника не скасований, згідно роздруківки в рамках ВП №12528559 Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції спецрозділ, стан виконавчої дії актуальна.

Відповідно до відповіді з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , який діяв від імені стягувача на підставі Постанови Правління НБУ № 356 від 04.06.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 113 від 05.06.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку».

Відповідно до наявної у Фонду інформації, заборгованість за кредитним договором була погашена погашена 26.12.2008, тобто до дати запровадження тимчасової адміністрації у банку 18.09.2015 року.

Виконавче провадження, яке перебувало на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у м. Полтава Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції - знищено, в зв`язку з закінченням терміну його зберігання і, ідентифікувати його не виявляється можливим.

Згідно положення ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції закріплено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, які в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що виконавче провадження знищено, відповідно до матеріалів справи, а саме інформації наданої Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, боржником погашено заборгованість за кредитним договором, тому збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритого виконавчого провадження, є невиправданим, що порушує права скаржника ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 447 -451 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність посадової особи Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у виконавчому провадження №1258559.

Зобов`язати посадових осіб Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України завершити виконавче провадження №12528559 з підстав його повного виконання.

Зобов`язати посадових осіб Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт та/або заборону відчуження усього майна, який був накладений в рамках виконавчого провадження № 12528559, з примусового виконання виконавчого листа від 28.01.2009 №2-99/09, видавник Ленінський районний суд міста Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк Фінанси та кредит» заборгованості в сумі 102353,17 грн. відкрите 24.04.2009 р.

Ухвала суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук