Постанова № 13941859, 31.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2011 року Справа № 2а-9569/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засіданняМоркунцової І.І.

та

представників сторін:

від позивача державний податковий інспектор відділу погашення

прострочених податкових зобовязань

Бояринов В.М. (довіреність від 29.12.2010 № 8703/100)

від відповідача директор

Бондаренко Р.Г. (наказ від 16.10.2000 № 3)

головний бухгалтер

Беседіна О.Д. (довіреність від 24.01.2011 № 9)

технічний директор

Ісаєнко І.П. (довіреність від 24.01.2011 № 6)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рімо»

про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства

у розмірі 27074,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2010 року державна податкова інспекція в м. Ровеньки Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рімо», в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 28.01.2011 б/н, яка ухвалою суду від 28 січня 2011 року прийнята та приєднана до справи (арк. справи 61, 71), просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток підприємства в розмірі 27074,70 грн., у тому числі 16795,08 грн. основний борг, 9114,67 грн. штрафні санкції, 1164,95 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рімо» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку як платник податків у державній податковій інспекції в м. Ровеньки Луганської області.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом строки.

Станом на 08 грудня 2010 року у відповідача внаслідок несплати поточних податкових зобовязань по деклараціям та штрафних санкцій виникла заборгованість по податку на прибуток підприємства у розмірі 27479,77 грн., з яких 17224,37 грн. основний платіж, 9114,67 грн. штрафні санкції, 1140,73 грн. пеня.

Враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Рімо» самостійно податковий борг з податку на прибуток підприємства не сплатило, позивач просить стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Після звернення до суду з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Рімо» частково погасило податкову заборгованість і його борг з податку на прибуток підприємства станом на 28.01.2011, який позивач просить стягнути, складає 27074,70 грн., у тому числі 16795,08 грн. основний платіж, 9114,67 грн. штрафні санкції, 1164,95 грн. пеня.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме в частині стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства у розмірі 10279,62 грн., з яких 9114,67 грн. штрафні санкції, 1164,95 грн. пеня. Проти стягнення податкового боргу в сумі 16795,08 грн., який виник через несплату податкових зобовязань за податковими деклараціями, відповідач заперечував, пославшись на їх сплату. Правом подати суду письмові заперечення відповідач не скористався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рімо» зареєстроване виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 21 серпня 2000 року та як платник податків знаходиться на обліку в державній податковій інспекції в м. Ровеньки Луганської області (арк. справи 8, 12-13).

Відповідно до вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) товариство з обмеженою відповідальністю «Рімо» подало до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області:

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 09.02.2010 № 23933, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 10323,00 грн. (арк. справи 18);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік від 16.02.2010 № 1754, в якому зазначило суму переплати (-), нарахованих у звязку з виправленням помилки, - 10323,00 грн., тобто зменшило податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємства за 2009 рік на 10323,00 грн. (арк. справи 92);

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за I квартал 2010 року від 19.04.2010 № НОМЕР_1, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 5,00 грн. (арк. справи 15);

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року від 04.08.2010 № 11618, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 89,00 грн. (арк. справи 16);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за півріччя 2010 року від 11.08.2010 № 12324, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати штрафу, нарахованого платником самостійно у звязку з виправленням помилки, в сумі 53,00 грн. (арк. справи 17);

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за III квартали 2010 року від 22.10.2010 № 16687, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 15348,00 грн. (арк. справи 19).

Враховуючи, що уточнюючим розрахунком податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік від 16.02.2010 № 1754 відповідач зменшив суму податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток підприємства за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 09.02.2010 № 23933 на суму 10323,00 грн., до сплати за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 09.02.2010 № 23933 належить 0,00 грн. (10323,00 грн. - 10323,00 грн. = 0,00 грн.).

Платіжним дорученням від 20.05.2010 за № 78 відповідачем перераховано 5,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток за І квартал 2010 року (арк. справи 76), платіжним дорученням від 12.08.2010 за № 141 відповідачем перераховано 142,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток приватних підприємств за ІІ півріччя 2010 року 89,00 грн., 53,00 грн. штраф (арк. справи 77), платіжними дорученнями від 27.10.2010 за № 194, від 17.11.2010 за № 204 від 15.12.2010 за № 209 відповідачем перераховано відповідно 3800,00 грн., 11200,00 грн. та 348,00 грн. (разом 15348,00 грн.) в рахунок сплати податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010 року згідно декларації від 22.10.2010 № 16687 (арк. справи 78-80).

Таким чином, станом на дату судового розгляду та вирішення адміністративної справи у відповідача не має податкового боргу зі сплати податкових зобовязань за податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 09.02.2010 № 23933, за I квартал 2010 року від 19.04.2010 № 9001138439, за півріччя 2010 року від 04.08.2010 № 11618, за уточнюючим розрахунком податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за півріччя 2010 року від 11.08.2010 № 12324, податковою декларацією за III квартали 2010 року від 22.10.2010 № 16687, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу з податку на прибуток підприємства за основним платежем в сумі 16795,08 грн.

Доводи позивача про зарахування сплачених відповідачем сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Беручи до уваги вищевикладене, відповідач на момент виникнення спірних правовідносин мав право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України. Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

За несплату протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства до товариства з обмеженою відповідальністю «Рімо» на підставі акта від 08.11.2010 № 768/1540/31136018 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету у відповідності із підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» державною податкової інспекцією в м. Ровеньки Луганської області застосовано штрафні (фінансові) санкції (арк. справи 27, 28, 29), а саме:

- податковим повідомленням рішенням від 08.11.2010 № 0000231540/0 на суму 99,89 грн.

- податковим повідомленням рішенням від 08.11.2010 № 0000241540/0 на суму 9014,78 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були отримані головним бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю «Рімо», що підтверджується його особистим підписом на корінцях податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рімо» податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувало, тому визначені ним податкові зобовязання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважаються узгодженими у день отримання платником податків податкових повідомлень - рішень.

У відповідності із абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

В порушення вимог абзацу 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» товариство з обмеженою відповідальністю «Рімо» штрафні (фінансові) санкції за податковими повідомленнями рішеннями від 08.11.2010 № 0000231540/0 та від 08.11.2010 № 0000241540/0 у розмірі 9114,67 грн. протягом десяти календарних днів від дня їх отримання не сплатило.

Відповідно до підпунктів 16.1.1 та 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені згідно із підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

- при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Пеня відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно із пунктом 3.7 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843 (яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин), якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 року № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 року за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Відповідно до пункту 3.8 розділу 3 вищезазначеної Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, у випадку, зазначеному у пункті 3.7 цієї Інструкції, сума, що спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється структурним підрозділом адміністрування облікових показників та звітності податкового органу в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.

Як вбачається з облікової картки відповідача, за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства у відповідності до вимог підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу нараховано пеню, несплачений залишок якої на дату судового розгляду та вирішення адміністративної справи складає 1164,95 грн. (арк. справи 62-69, 70).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні судом встановлено, що у відповідності із статтею 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» державною податковою інспекцією в м. Ровеньки Луганської області товариству з обмеженою відповідальністю «Рімо» було направлено першу податкову вимогу від 05.02.2010 № 1/17 та другу податкову вимогу від 09.03.2010 № 2/41 (арк. справи 20, 21).

У державному реєстрі обтяжень рухомого майна 16.03.2010 за № 9623258 внесено запис про реєстрацію податкової застави активів товариства з обмеженою відповідальністю «Рімо», про що свідчить витяг від 16.03.2010 за № 26514780 (арк. справи 14).

12 квітня 2010 року державною податковою інспекцією в м. Ровеньки Луганської області відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Рімо» прийнято рішення № 3 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 22).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг з податку на прибуток підприємства у розмірі 10279,62 грн., з яких 9114,67 грн. штрафні санкції, 1164,95 грн. пеня за несвоєчасне погашення податкових зобовязань, не сплатив, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 31 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 07 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рімо" (ідентифікаційний код 31136018, місцезнаходження: Луганська область, м. Ровеньки, вул. Дзержинського, буд. 5, р/р 260073011780 у філії Ровеньківське відділення ВАТ "Державний Ощадний банк України" м. Ровеньки, МФО 364111) на користь Державного бюджету України (р/р 31117009700059 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач - УДК у м. Ровеньки Луганської області, код одержувача 24046930, код платежу 11021000) податковий борг з податку на прибуток підприємства у розмірі 10279,62 грн. (десять тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень шістдесят дві копійки), з яких 9114,67 грн. (дев'ять тисяч сто чотирнадцять гривень шістдесят сім копійок) - штрафні санкції, 1164,95 грн. (одна тисяча сто шістдесят чотири гривні дев'яносто п'ять копійок) - пеня.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 07 лютого 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська